Розділ 99 - Я зустрів декого нового
Повернувшись із Фестивалю Священного Дерева, я знову зустрівся з Алісою… але вона виявилася настільки безнадійною, що я, чесно кажучи, подумав: якщо вона й далі йтиме цим шляхом, це може закінчитися для неї серйозною бідою. Тому я якийсь час читав їй нотації.
— …Ось чому, якщо ти вже граєш в азартні ігри, тобі потрібно навчитися робити це в міру.
— Ой та ну, люди, які не можуть себе контролювати — це просто людське сміття… найгірший тип гравців — Ой!?
— Я про тебе говорю!
У мене починає поболювати голова.
Було б чудово, якби я міг просто завершити все на тому, що вона засвоїла урок, але, на жаль, з моїм характером це зробити важко.
Перевиховати її… мабуть, завдання непосильне, але треба хоча б спробувати підштовхнути її до правильних думок, щоб вона не залишалася гола й боса через свої витівки. Відсьогодні регулярно заходитиму до неї, аби вона знову чогось не втнула.
Маючи це на увазі, я дістав зі своєї Магічної Скрині сендвіч із Червоним Ведмедем — перекус, який я купив раніше, бо він сподобався мені минулого разу, і я планував з'їсти його сьогодні вдома.
— Гей, не їж самі лише фрукти, з'їж і це також.
— Е? Що це? Це батіг і пряник…? Кайто-сан, який ви палкий! Змушуєте моє серце калатати!
— Це огидно.
— Навіть посеред усього цього ви все одно кидаєте в мене батіг!?
Промовляючи чергову дурницю, Аліса почала їсти сендвіч із Червоним Ведмедем, який я їй дав.
Спостерігаючи за тим, як вона їсть, я мимоволі замислився про майбутнє.
Щодо грошей, які вона спустила на азартні ігри, гадаю, справу ще можна виправити, якщо я й далі читатиму їй нотації. Проте куди більшою проблемою є її дохід.
Якщо бути відвертим, крамниця Аліси, за її власним зізнанням, взагалі не приваблює покупців.
Минуло майже тиждень відтоді, як я був тут востаннє, і я не бачу, як за таких умов вона зможе змінити своє життя на краще.
Хоч я це й кажу, але я не якийсь там експерт у веденні бізнесу, а зробити крамницю популярною — справа важка.
Справжня проблема полягає в тому, що сама власниця крамниці насамперед виглядає занадто підозріло, і я не думаю, що це зміниться найближчим часом.
Навіть якщо я купуватиму тут якісь речі час від часу, це не вирішить проблему в довгостроковій перспективі…
— Кайто-сан, що вас турбує?
— Ну… А, точно. Чи є у твоєму магазині якісь рекомендовані товари?
— Звісно, є! Це мій шедевр!
— …Шедевр?
Я не знаю чому, але в мене з'явилося дуже погане передчуття.
Рекомендований товар, яким пишається Аліса… зачекайте, стривайте, чому це вона, чорт забирай, витягає з глибини крамниці купу цих знайомих плюшевих костюмів!?
— Що ви думаєте!? Яка чудова майстерність!
— …Я просто запитаю… що це взагалі таке?
— Це плюшеві костюми!
"………………"
Як і очікувалося, це безнадійна справа. Вона так сильно намагається виглядати гордою, але все, що я відчуваю — це непереборне бажання знову дати їй підзатильник.
— Ой-ой, чи це бува не сумнів щодо якості мого витвору застиг на вашому обличчі? Фуфуфу, ви дуже здивуєтеся, якщо вважаєте їх звичайнісінькими плюшевими костюмами!
— …Ха?
— У ці плюшеві костюми вбудовано декілька магічних кристалів, які автоматично підтримують комфортну температуру, і вони навіть певною мірою самоочищаються! До того ж вони еластичні та дуже приємні до тіла! А ще вони випромінюють слабку Магію Відновлення, яка дає носію розслабляючий ефект! Ви тільки подивіться, який це чудовий товар!!!
— Що це за абсурдно висока функціональність!?
Він має функцію контролю температури тіла, розслабляючий ефект, самоочищається та приємний на дотик… але всі ці фантастичні функції засунуті в плюшевий костюм.
Його характеристики неймовірні, аж до того, що його можна вважати магічним інструментом, але вигляд? Це псує геть усе.
— Чому… саме плюшеві костюми?
— Ну, оскільки мені потрібно вставити туди магічні кристали, це вимагає певної товщини. І оскільки я не можу зробити це одягом… я зробила це плюшевими костюмами!
— І як, вони продаються?
— Я ще жодного не продала!
— …Чому ти не зробила це «футоном» чи «пальто»?
— …Ха?
Я поставив це запитання із цікавості, але Аліса завмерла, ніби час зупинився.
— Ну, якщо ти просто намагаєшся додати товщини для магії, чому б не зробити футон чи товсте пальто? Дворяни купували б це, навіть якби це було трохи дорого. І оскільки сон дуже важливий, якби ти зробила це спальним мішком, ти, ймовірно, змогла б продавати його й авантюристам.
— …Кайто-сан.
— А, ні, це просто ідея, тож якщо це неможливо, тоді нічого не вдієш…
— …Ви… випадково… не геній…?
"……………"
Ні, я точно помилився. Я швидко придушив бажання назвати її просто дурепою.
Зрештою, я не думаю, що можу чимось допомогти, якщо перше, що спадає тобі на думку — це зробити плюшевий костюм…
— Це б точно розліталося як гарячі пиріжки! Кайто-сан, ви дивовижні!
— Ну, я все одно не бачу майбутнього, де покупці справді заходять до цієї крамниці… тож тобі, можливо, варто продавати це оптом деінде…
— …Ну, мені заборонено вхід до торгівельних компаній у столиці…
— Якщо хочеш, я можу познайомити тебе зі своєю знайомою.
Попри те, що вона має чудові товари, я не міг не думати, що їх буде важко продати з такою безнадійною власницею крамниці.
Зрештою, Аліса мала досить безнадійну підприємницьку жилку, тож я не знаю, яких результатів вона досягне, якщо я просто залишу це на неї.
Тим часом мені потрібно було знайти для неї стабільний спосіб заробляти гроші. Було б не до сміху, якби хтось зайшов і знайшов її мертвою від голоду.
Вибачте, що кажу це, але мені доведеться скористатися допомогою Куро.
— Е? Кайто-сан знає торгівельну компанію?? Яку саме?
— Еее, здається, вона називається «Торгівельна компанія магічних інструментів Седіч»…
— Пфф!? Х-Хіба це не найвідоміша компанія в світі!? Зачекайте, що? Кайто-сан… ви що, король чи щось таке??
— Ні, просто так склалося, що я знаю її власницю… У будь-якому разі, я запитаю в неї про це. Ти зможеш зробити зразок?
Поки що я поговорю про це з Куро.
Її товари справді якісні, і якби не характер власниці крамниці, вони б чудово продавалися й у такому вигляді.
— Ну, а поки що… мабуть, я куплю якийсь одяг.
— Справді!? Дякую! Кайто-сан, я закохуюся у вас!
— У будь-якому разі, на сьогодні досить…
— Завдяки цьому я можу піти на ще один раунд — Гяаааа!?
— …Наступного разу я не прийму виправдань про те, що ти програла всі гроші в азартні ігри…
— Т-Т-Так!? С-Слухаюсь!
Серйозно, цікаво, як я взагалі зв'язався з цією особою… Мені справді не подобається моя власна звичка не залишати подібних людей у спокої.
У будь-якому разі, я спробую певний час попрацювати над перевихованням Аліси… та пильнуватиму, аби вона раптом не сконала десь у підворітті.
Спостерігаючи за тим, як Аліса швидко підхопилася на ноги, посміхаючись і рекомендуючи різні товари, я важко зітхнув, думаючи про те, що чекає на нас у майбутньому.
Не встиг я й озирнутися, як минув полудень, і я виявив, що йду вулицею, усвідомлюючи, що просидів там довше, ніж планував.
Просуваючись уперед, я раптом помітив щось дивне.
Вулиця, якою я йшов, була не те щоб головною, але раніше щоразу, як я тут проходив, поруч завжди вистачало людей.
Проте зараз вона була абсолютно порожньою. Це могло бути просто збігом обставин, але все одно… це відчувалося моторошно тихим.
— ……Гей, ти там.
— Е? Що!?
Поки я міркував про дивність цієї ситуації, позаду мене раптом пролунав чийсь голос. Я обернувся, і… те, що я побачив, змусило попереднє відчуття дискомфорту здатися дрібницею.
Там була м'яка куля… що спочивала на подушці, яка ширяла просто в повітрі. А перед нею з безтурботним виразом обличчя стояла фіолетововолоса жінка й зацікавлено мене розглядала.
————
————
Схоже, вона не розмовляла ні з ким іншим, тож виглядало так, ніби вона зверталася саме до мене. Її зовнішність випромінювала радше милу ауру, ніж красиву, і вона ліниво чухала своє довге світло-фіолетове волосся, поки говорила.
— Ти дитина з іншого світу, чи не так? Я просто хотіла дещо в тебе запитати, можна?
— …Емм, а ви?
Крізь напівзаплющені очі того ж червонувато-фіолетового відтінку, що й її волосся, жінка сонно поглядала на мене, поки я, спантеличено схиливши голову набік, перепитав у відповідь.
— Я? Ааа~~ Як там моє ім'я? Ааа~~ Ну, таке діло. Можеш просто називати мене «Фейт»~~ Приємно познайомитися~~
— А, так. Мені теж приємно… Емм, я Міяма Кайто.
— Уннн, приємно познайомитися~~ Кай-чан.
— Кай-чан!?
З лінивою посмішкою на обличчі Фейт-сан невимушено назвала мене дивним прізвиськом.
Дорогі мамо і тату — відтоді, як я повернувся, сталося чимало неприємностей, але, схоже, проблеми й не думають зупинятися… Як би це сказати… Я просто підсумую це так — я зустрів декого нового.
————
<Примітки автора>
Кайто за своєю суттю є добродушною людиною, тому він не може залишити навіть таких безнадійних людей, як Аліса, у спокої, і несвідомо починає всіляко їй допомагати.
І ось, новий персонаж, Фейт…… Це може бути арка Шести Королів, але новий персонаж не обов'язково має бути одним із Шести Королів…… але одне можна сказати напевно.
Прапор непритомності Лілії +1
.
.
.
(П.П Смішно що автор сам пише про те що Лілія знову буде непритомніти від нових знайомств Кайто хд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]