Розділ 88 - Тут якась нереальна кількість духів
В одній із частин Лісу Духів, неподалік від міста Ріґфорешія, можна було побачити постаті Райнгардта та Сільфії, які приєдналися до варти.
Половина вартівників була виведена з ладу — нечувана ситуація порівняно з минулими роками, — тож ця парочка виглядала вельми серйозною, несучи варту на цій території. Проте, на противагу їхній пильності, фестиваль урожаю проходив мирно та спокійно, і невдовзі вже мав настати час обіду.
Минуло майже дві години від початку фестивалю урожаю, але, попри час, довкола них двох не було видно ані монстрів, ані навіть звичайних тварин.
Якщо добре поміркувати, у цьому є свій логічний сенс.
Магічна сила смерті, випущена Королем Смерті, Іріс, свого часу накрила весь Ельфійський Ліс. І якщо її магія смерті настільки приголомшливо потужна, що лише від її залишкового ефекту зламалася розум половини варти…
З огляду на це, не було нічого дивного в тому, що дикі звірі та монстри — істоти з підвищеним чуттям небезпеки — трималися якнайдалі. Вони, ймовірно, ще кілька днів лякатимуться у своїх норах, тремтячи від жаху.
Пам'ятаючи про це, ставало зрозуміло, що звичні люті звірі та монстри, які зазвичай заважають проведенню фестивалю урожаю, майже повністю зникли, залишивши Райнгардту та Сільфії значно більше вільного часу, ніж очікувалося.
Поки ці двоє залишалися пильними, але водночас розслабленими, продовжуючи стежити за територією з досить умиротвореними виразами облич, до них наблизилися чоловік із жінкою.
— Ого-гооо~~ Рай, Фіа!
— О, не очікував вас тут побачити.
Ельф-чоловік окликнув їх по іменах, з ентузіазмом махаючи рукою. Схоже, вони були знайомі, оскільки Райнгардт невимушено підняв руку у відповідь на привітання.
Ельфійська пара зупинилася, підійшовши ближче, і цього разу ельфійка з теплою посмішкою звернулася до них.
— Ви двоє приєдналися до варти?
— Так, через таку ситуацію це було якось неминуче. Схоже, особливого вибору в нас не було.
— А ви двоє не збираєтеся брати участь у фестивалі урожаю?
— А, ну, сама я цього року поза грою. А він прийшов сюди суто для того, аби забрати мене додому.
Сільфія відповіла на запитання жінки, а Райнгардт продовжив, розпитуючи вже цю парочку.
— Я взагалі-то збиралася приєднатися до варти… але з якоїсь причини він наполіг, щоб я взяла участь у фестивалі урожаю, тож ось я тут. Я якраз повертаюся на обід.
— Ну, це має сенс. Без тебе на фестивалі було б не так весело, особливо зважаючи на те, що ти — "минулорічна переможниця".
— Так, це правда… хоч і шкода, що Фіа цього разу не бере участі. Без гідної суперниці це буде зовсім не те.
Ельфійка є Магом Духів, як і Сільфія, і ці дві дівчини — водночас і суперниці, і найкращі подруги, які завжди підштовхують одна одну віддаватись на максимум.
Власне, минулого року ця жінка, можливо, й посіла перше місце, але різниця в балах між нею та Сільфією була мізерною.
Те, що така сильна суперниця цього року не змагалася, викликало в жінки легке розчарування. Сільфія, помітивши це, ретельно добирала слова, перш ніж відповісти.
— …Г-Гей, слухай, а може… не треба цього року?
— [ Е? ]
— Бачиш? Ще не пізно, тож ти все ще можеш відмовитися…
— Ч-Чекай секунду, Фіа? Про що це ти взагалі говориш?
— Ні, Фіа права. Я знаю, на що ти здатна. Але влаштовувати це змагання цього року — погана ідея.
І чоловік, і жінка були здивовані словами Сільфії. Поки жінка спантеличено дивилася на неї, Райнгардт підхопив думку, пропонуючи їй утриматися від участі.
— Гей-гей, що це ще за жарти з вашого боку?
— Ні, я не жартую! Цей рік не такий… У змагання вступив "монстр".
— [ Монстр? ]
Почувши слова Райнгардта, чоловік і жінка з трохи зблідлими обличчями перезирнулися, а вирази їхніх облич чітко казали, що вони все ще не розуміють причин таких слів.
Після нетривалого мовчання Сільфія повільно заговорила.
— …"Я взагалі-то планувала взяти участь", адже Рай заохочував мене раніше…
— Так, але Фіа ще вчора відмовилася від участі. Після того, як ми власними очима побачили, наскільки ця дитина нереальна…
— [ Ця дитина? ]
— Я подумала, що краще утриматися. Інакше… ця гордість, яку я плекала як Маг Духів… буде розбита на друзки.
— Я згоден із Фіа. Я не хочу недооцінювати тебе, але ця дитина — справжній монстр.
— [ ……………… ]
Бачачи Сільфію та Райнгардта, які радили відмовитися від участі з такою наполегливістю, ніби перед ними була "неминуча катастрофа", чоловік і жінка нарешті зрозуміли, що ті не жартують.
Проте, навіть усвідомивши це, вони все одно не могли повністю збагнути загрозу. Мабуть, тому, що вони ніколи не бачили цього "монстра" на власні очі, описана небезпека просто не доходила до них як слід.
— …Боже мій, ви двоє серйозно думаєте, що вона програє? Ви ж пам'ятаєте, скільки фруктів вона зібрала минулого року, правда? "186" — це найвищий рекорд навіть серед багатьох поколінь, хіба ні?
— Ц-Це…
— Це справді приголомшлива цифра, зважаючи на те, що середній урожай становить лише близько 50, але…
Звісно, якщо думати нормальними категоріями, то навіть якщо людина була вельми здібною, той, кого мали на увазі Райнгардт із Сільфією, не є Магом Духів.
У такому разі він не мав би бути здатним перемогти цю жінку, яка володіє глибокими знаннями про духів та величезним досвідом спілкування з ними… принаймні, так мало б бути. Але тривога все одно ніяк не зникала з їхніх думок.
— …Фу-фу-фу, хіба це не кумедно?
— [ Е? ]
— Що ви двоє описуєте його таким чином… Чи не означає це, що в мене з'явиться суперник, з яким варто позмагатися? Схоже, він той, до кого мені слід поставитися з усією серйозністю.
— Ооо! Чудово, ходімо поб'ємо рекорд знову!
— Так, я в чудовій формі цього року, і "духи, здається, у кращому настрої, ніж будь-коли"… Я покажу вам двом, як перетну позначку в 200 балів цього року.
Райнгардт і Сільфія давали поради, турбуючись про її ж інтереси, але це зрештою лише розпалило її спортивний азарт. Вона не мала особливої мотивації до змагання через те, що її суперниця, Сільфія, не брала участі.
Почувши, як жінка впевнено заявляє про безпрецедентні 200 балів, і Райнгардт, і Сільфія підсвідомо втратили дар мови.
— Ха-ха-ха, оце так настрій! Ой? Якщо ми згайнуємо надто багато часу за теревенями тут, то зрештою пропустимо обід. Ні, я пропущу обід, я повертаюся до лісу. Якщо це хтось, хто перевершує навіть Сільфію…… я не можу дозволити собі халатності.
— Зрозуміло, тоді я повертаюся до Ріґфорешії.
— Ага, чекайте на результати…… Що ж, ви двоє, дякую за цікаву інформацію. Я пішла.
Чоловік і жінка розмовляли перед цими двома, які застигли й просто витріщалися на них. Потім жінка повернулася тим шляхом, яким прийшла, і попрямувала до Лісу Духів, тоді як чоловік пішов у напрямку міста Ріґфорешія.
Поки вони величаво розходилися своїми шляхами… Райнгардт поглянув на жінку, якій так личили подібні слова, і тихо пробубонів собі під ніс.
— ……Фіа, а вона справді неймовірний Маг Духів, правда?
— ……Так, вона все ж таки "Головний Маг Духів"… найвидатніша серед ельфів.
— ……200 — це ж мала бути якась нереальна кількість балів, так?
— ……Так, це справді було б історичним досягненням.
"………………."
"………………."
Вони обмінялися тихими словами, до поки постать жінки зникала з їхніх очей. За мить вони обидва повернулися в той бік, куди вона пішла, а потім перезирнулися.
— ……Але чому так? Я все одно не можу уявити майбутнього, де вона здатна перемогти Міяму-куна…
— ……Як несподівано. Я теж…
————
— Еммм… Дякую тобі.
Ідучи лісом разом із ними, я подякував духу за те, що вона простягла мені фрукти, після чого взяв їх і поклав до торби.
Здається, від початку фестивалю минуло вже чимало часу, і коли я звірився з годинником, то побачив, що вже настав час обіду.
Усе одно пора зробити перерву, тож, гадаю, буде цілком нормально, якщо я пообідаю?
"Скільки в мене їх зараз? Здається, я назбирав уже десь біля 300, так?"
Я кинув очі на торбу, яка працювала за принципом моєї магічної скрині й відчувалася дивовижно легкою, і замислився.
Я збирав фрукти майже без зупинки, і гадаю, до цього моменту встиг назбирати трохи більше 300 штук.
Але як для людини, яка бере участь уперше, я не впевнений, чи 300 — це багато, чи ні… Мені варто було запитати про це в Рая-сана чи когось іншого заздалегідь.
Ні, чекай, я все ще не розумію, чому Лілія-сан та інші поставилися до мене так, ніби в мене є шанси на перемогу. Вони навіть гроші на мене поставили.
Чесно кажучи, якби це була лише Лунамарія-сан, я б особливо не переймався. Якби я програв, вона б отримала те, на що заслуговує. Але коли Лілія-сан, Зіг-сан, Кусунокі-сан та Юдзукі-сан усі поставили на мене, я відчуваю певний тягар відповідальності на своїх плечах.
Ну, немає сенсу заморочуватися над цим. Давайте просто зробимо все можливе й у другій половині дня.
— ……І все ж.
Зібравшись із думками, я раптово перевів погляд.
Краєм ока я бачив так багато різнокольорових духів, які заповнювали усе моє поле зору.
Деякі духи, помітивши мій погляд, махали мені ручками, інші кружляють довкола мене, ніби їм весело, а деякі раз у раз легенько поплескують по моєму тілу, наче знайшли щось цікаве…
— Як і очікувалося від Лісу Духів — тут просто купа духів…
Духи зовсім не такі сором'язливі, як казали Рай-сан та інші. Навпаки, вони самі ведуть мене до місць, де росте найбільше фруктових дерев, і навіть допомагають мені їх збирати.
Хмм. Гадаю, оскільки вони проводять цей фестиваль, духи мають бути дуже дружніми до людей.
Дорогі мамо і тату — гадаю, фестиваль урожаю проходить досить гладко, але, мабуть, це й так було очевидно, зважаючи на те, що це місце називається Лісом Духів… У цьому лісі — тут якась нереальна кількість духів.
————
<Примітки автора>
Проміжний підрахунок зібраних балів
Минулорічна переможниця……… Наразі 96 штук, за нею слідують 30 духів.
Кусунокі Аой……… Наразі 30 штук, за нею слідують 3 духи.
Юдзукі Хіна……… Наразі 28 штук, за нею слідують 4 духи.
Міяма Кайто……… Наразі 345 штук (побив рекорд усіх часів), за ним слідують 152 духи.
.
.
.
(П.П Кайто навіть не усвідомлює що він творить ахахах, вже побив рекорд всіх фестивалів що проводились до цього.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]