Розділ 84 - Я отримав симпатію духа
Випровадивши Аніму, я повернувся до заїзду й знайшов Кусунокі-сан та Юдзукі-сан у тій самій кімнаті, де ми перебували раніше.
Дівчата озиралися довкола, але їхні обличчя миттєво засяяли, щойно вони помітили мене.
— Міямо-сан!
— Міямо-семпай!
Вони підбігли до мене й поставили кілька запитань, аби переконатися, що зі мною все гаразд.
Бачачи тривогу в їхніх очах, я всміхнувся й запевнив, що зі мною все гаразд, після чого обидві з полегшенням зітхнули.
Я думав, що ми зараз почнемо невимушено теревенити з Лілією-сан та іншими, але натомість Юдзукі-сан стала переді мною, опустивши обличчя.
— Еммм… Семпай… Я, еммм…
— Юдзукі-сан?
— Вибачте мені… Я так злякалася… що просто не змогла поворухнутися…
Я миттєво зрозумів, що саме намагалася сказати Юдзукі-сан.
Вона відчувала провину за те, що я дістав рани через її неспроможність вчасно втекти. Вона низько схилила голову, а її плечі трохи тремтіли, поки вона вибачалася.
Бачачи Юдзукі-сан у такому стані, я всміхнувся якомога лагідніше й промовив, аби заспокоїти її:
— Я просто радий, що ти не постраждала.
— …Сем…пай…!? Семпай!!!
— Ого-го!?
Почувши мої слова, тіло Юдзукі-сан на мить здригнулося, на її очах забриніли сльози, і вона кинулася мені на шию.
Через різницю в зрості вийшло так, що вона вткнулася обличчям мені в груди й розплакалася.
— Я… уаааах… Семпай…
— Все добре. Бачиш, я в цілковитій безпеці…
— Так… Семпай… Дякую вам… що врятували мене…
— Угу… Хоча, насправді мене самого врятували Лілія-сан та інші, тож я не можу з гордістю казати, ніби це я тебе врятував.
Зрештою, я так і не переміг Чорного Ведмедя, і напевно загинув би, якби не Зіг-сан. Тож поки я говорив це з кривою посмішкою, не відчуваючи, що маю право гордо називати себе рятівником, руки Юдзукі-сан, які обіймали мене за спину, стиснулися ще міцніше.
— Це не правда… Семпай виглядав неймовірно круто. Ви були справді, справді крутим.
— Ось воно що… Дякую.
Я поклав руку на голову Юдзукі-сан і лагідно погладив її.
Більше жодних слів було не потрібно — Юдзукі-сан ще якийсь час простояла, уткнувшись обличчям у мої груди.
Я продовжував гладити її по голові, поки вона не заспокоїлася. Трохи згодом Юдзукі-сан відсторонилася й зробила крок назад.
— …Еммм, ну.
— Угу.
— Ще раз вам величезне дякую! "Кайто-семпай!"
З цими словами вона яскраво посміхнулася, мов розквітла квітка.
Коли Кусунокі-сан та Юдзукі-сан повернулися до свого звичного стану, я разом із Лілією-сан та іншими почав пояснювати їм ситуацію з Анімою та рештою подій. Сама в цей момент повернувся Рай-сан із геть знеможеним виглядом на обличчі.
— Рай-сане, з поверненням. Що там із Анімою?
— А, так. Вона зараз охороняє ділянку, де було пробито стіну.
— Проте ви виглядаєте добряче виснаженим?
— …Ну, у цієї дівчини й справді непростий характер, а. Вона спробувала врізати капітану варти, щойно той наважився дати їй якісь вказівки… Угу. На щастя, завдяки наказу Міями-куна, вона все ж слухалася моїх розпоряджень. Через це мені й самому довелося тимчасово приєднатися до варти.
Схоже, Аніма залишалася вірною собі навіть у казармах варти. Вона відмовлялася приймати накази від будь кого, крім мене, і навіть спробувала цапнути капітана охоронців. У результаті Раю-сану довелося втрутитися й самому тимчасово приєднатися до варти.
— Це, еммм… Вибачте, якось так вийшло.
— Та ні, характер у неї, звісно, той ще, але вона безперечно має силу, аби це підкріпити. Вона навіть змогла підняти й перенести величезну купу матеріалів для ремонту стіни лише однією рукою.
Хоч її вдачу й важко назвати простою, схоже, що Аніма, чия сила дорівнює Вищому Демону в ранзі Герцога, виявилася неймовірно цінною для варти.
Навіть із урахуванням її характеру, її дивовижної сили з лихвою вистачає, аби перекрити всі мінуси й спрямувати ситуацію в позитивне русло… Угу. Гадаю, наступного разу, коли я побачу Аніму, мені варто сказати їй, щоб вона слухалася вказівок варти.
Після цього Рай-сан приєднався до нашої розмови, і тема змістилася на завтрашню подію — змагання зі збору врожаю на Фестивалі Священного Дерева.
— Тож завтрашній фестиваль урожаю відбудеться за планом?
— Так, ми вжили всіх необхідних запобіжних заходів, аби переконатися, що фестиваль урожаю, який початково розрахований навіть на дітей, пройде в повній безпеці. І як це не іронічно, але оскільки Король Смерті-сама викорінила Чорних Ведмедів, зараз там навіть безпечніше, ніж під час попередніх фестивалів.
— Зрозуміло.
Схоже, з винищенням Чорних Ведмедів, найнебезпечніших істот у Ельфійському Лісі, фестиваль урожаю став куди безпечнішим.
— До речі, а де саме проводитиметься фестиваль урожаю?
— У "Лісі Духів", що на схід від Ріґфорешії.
— Лісі Духів?
— Так, символ фестивалю, Священне Дерево — це "Дерево Духів", де мешкають духи. Дерева Духів плодоносять лише в цю пору року, і ці фрукти є місцевою окрасою та делікатесом Ріґфорешії.
На запитання Юдзукі-сан відповів Рай-сан.
Схоже, Ліс Духів — це саме те, про що говорить його назва: ліс, у якому мешкають духи. А Дерева Духів, що там ростуть, мабуть, і є тими самими Священними Деревами.
— Це означає, що учасники будуть збирати ці фрукти?
— Саме так~~ І для ельфів це також чудова нагода зблизитися з духами.
— Фрукт Дерева Духів вельми дивний — він стає гіршим на смак, якщо його збирають без допомоги духів… але духи дуже сором'язливі. Секрет того, щоб зібрати більше фруктів — це просто подружитися з ними.
Фіа-сан та Рай-сан по черзі відповіли на моє запитання.
Очевидно, духи дуже сором'язливі, саме тому кожен учасник заходить у ліс наодинці, аби попрацювати з ними та назбирати фруктів.
— Якщо тобі цікаво, то змагання має рейтинг, який визначається тим, хто збере найбільше фруктів, але це скоріше просто приємний бонус.
— Так, адже ця подія дає величезну перевагу "Магам Духів".
— [ Магам Духів? ]
Я чув, що фестиваль урожаю, як і мисливський турнір, матиме табель рангів, але, схоже, це лише бонус. Нагородою за фестиваль урожаю є набір фруктів, зібраних у Ельфійському Лісі, що звучить досить скромно порівняно з призом мисливського турніру.
Коли Фіа-сан згадала незнайомий термін "Маг Духів", ми з Кусунокі-сан та Юдзукі-сан синхронно нахилили голови.
— Маг Духів — це маг, якому благоволять духи і який може запозичувати їхню силу. Для ельфів бути Магом Духів — це надзвичайно почесний статус. До речі, Фіа якраз і є Магом Духів.
— А, то Фіа-сан може прикликати духів?
— Так, я вже давно цього не робила, але давай спробуємо прикликати одного просто зараз…
Не знаю, чи це суто дівчача річ, але Юдзукі-сан виглядала неймовірно зацікавленою в тому, щоб побачити духів, тож коли Рай-сан пояснив суть, Фіа-сан лагідно посміхнулася й створила невелике магічне коло над своєю долонею.
Смарагдово-зелене магічне коло кілька разів спалахнуло, перш ніж з'явилася крихітна напівпрозора фея — заввишки не більше тридцяти сантиметрів.
Дух, напівпрозора дівчинка, одягнена в зелене, з голови до ніг, виглядала саме так, як я собі й уявляв. Бачачи її, Юдзукі-сан захопилася ще більше.
— Уваааах, вона така мила… Можна хоч трошечки торкнутися— Ааа!?
— Фу-фу-фу, я ж казала, правда? Духи дуже сором'язливі… і лише Маги Духів можуть торкатися їхніх тіл.
Юдзукі-сан простягнула руку, але дух миттю пурхнула за спину Фіа-сан.
— А як щодо вас, Кайто-семпай? Спробуєте?
— Е? Я?
Я знову поглянув на духа, яка визирнула з-за Фіа-сан після слів Юдзукі-сан. У той момент, коли наші очі зустрілися, вона подивилася на мене… і за мить почала сором'язливо соватися.
Помітивши її дивну реакцію, я повільно простягнув руку, намагаючись не налякати її… але як тільки дух побачила мою руку, вона здивовано витріщилася й зникла.
— Здається, це неможливо навіть для Міями-сами, а?
— Ні, перш за все, гадаю, ви щось плутаєте… Фіа-сане?
— Вона зникла? Але ж я не скасовувала призов. Вона просто зникла замість того, щоб утекти?
Я відповів Лунамарії-сан із кривою посмішкою та цуккомі. Коли я повернувся до Фіа-сан, то побачив, що вона зробила дивне обличчя, тихо бубонячи щось собі під ніс.
Поки вона спантеличено нахиляла голову через цю ситуацію, магічне коло в руці Фіа-сан знову засяяло, і дух повернулася.
Дух повільно наблизилася до мене, вагалася якусь мить, а потім простягнула мені щось… маленький фрукт.
— [ ! ? ]
— Еммм… Ти віддаєш це мені?
Побачивши це, троє ельфів — Рай-сан, Фіа-сан та Зіг-сан — витріщилися від здивування.
Мені було цікаво, чому вони всі так відреагували, але коли я звернувся до духа переді мною, вона ледь помітно кивнула.
— Дякую тобі.
Коли я подякував і взяв фрукт, дух радісно закружляла довкола мене, а потім почала погладжувати моє тіло.
"Е? Я думав, що лише Маг Духів може торкатися духів?"
— Еммм… Що відбувається?
— …М-Міямо-сан!? Я-Як узагалі вам це вдалося!?
— Е? Та ні, я насправді нічого такого не робив…
— На відміну від збору врожаю на фестивалі, коли вони віддають вам те, що назбирали самі — це їхній "жест симпатії". Іншими словами, це так, ніби дух каже, що хоче з вами подружитися.
— З-Зрозуміло…
Не маю й гадки чому, але, схоже, цьому духу я припав до душі.
Як доказ, коли я простягнув руку до духа, яка підлетіла ближче, вона не втекла, і я зміг доторкнутися до неї.
Тим часом Фіа-сан, яка спостерігала за цим усім з відкритим ротом і трохи опущеними плечима, виглядала повністю приголомшеною.
— ……Т-Ти в порядку, Фіа?
— ……Рай…… Я… я витратила двадцять років… двадцять років, аби стати магом духів… але за одну мить? За одну мить він уже зміг…
— Фіа-сама, переконана, ви вже й самі усвідомили… ця людина просто аномальна.
— Саме так, Фіа-сан! Кайто-сан просто… незвичайний! Він монстр у багатьох відношеннях…
Пекучі докіри Лунамарії-сан разом із підхопленням Лілії-сан влучили прямо в мене.
Що стосується Лілії-сан, вона явно ставиться до мене як до якогось монстра… але цього разу я ж навіть не використовував Магію Симпатії, як це було з малюком дракона… тож чому, чорт забирай, це сталося?
Дорогі мамо і тату — я дізнався про фестиваль урожаю та про духів. І з якоїсь причини — я отримав симпатію духа.
————
<Примітки автора>
Кайто має Благословення Богині Творця, і завдяки цьому його любить увесь світ. Тому для фей та духів, які народилися від самої природи, магічна сила, яку випромінює Кайто, відчувається надзвичайно "Кайтовою", що робить його в їхніх очах неймовірно привабливим.
Простіше кажучи, з точки зору духів, Кайто виглядає як висококласний ікемен.
.
.
.
(П.П Ля автор мене обігнав, я хотів сам написати про його благословення від Широ хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]