Розділ 81 - Це провина Широ-сан
Провівши в кімнаті деякий час, я повернувся на перший поверх разом із Лунамарією-сан та Лілією-сан — якраз тоді, коли повернулися трохи стомлені Рай-сан та Фіа-сан.
— Міяма-кун, дякувати Богові, ти нарешті прокинувся.
— Так, дякую за турботу.
— Та ну, що ти, я просто рада, що ти в безпеці. А як там Кусунокі-тян та Юдзукі-тян?
— Гадаю, вони все ще сплять.
Обмінявшись короткими люб'язностями, Рай-сан та Фіа-сан сіли на диван у загальній кімнаті, і Рай-сан важко зітхнув.
— Ох, ситуація справді закрутилася. Ну, мабуть, це й не дивно, зважаючи на гнів Короля Смерті-сама… Хоча я, чесно кажучи, шокований. Я й гадки не мав, що ти знайомий із Королем Смерті-сама…
— ……Було б чудово, якби це був лише Король Смерті-сама…
— [ Е? ]
Збори з реорганізації варти, мабуть, виявилися тими ще тортурами. Рай-сан із Фіа-сан мали виснажений вигляд — утома на їхніх обличчях була аж надто очевидною.
Пригубивши чаю, який приготувала Лунамарія-сан, вони з полегшенням зітхнули. А сама Лунамарія-сан тим часом повернулася до мене й пробурмотіла дещо, від чого всі інші просто застигли на місці.
— Міяма-сама також дуже близький із Володарем Підземного Світу-сама.
— [ З Володарем Підземного Світу-сама!? ]
— З іншого боку… він також має благословення Богині Творця-сама.
— [ А-А-А!? ]
Очі Рая-сана та Фіа-сан розширилися від цих подальших слів.
Ну так, бачачи таку реакцію, я й сам не можу заперечувати, наскільки незвичайною є моя ситуація.
Я контактував із двома з Шести Королів — верхівкою Демонічного Світу, — а також із Богинею Творцем, вершиною Світу Богів, та однією з Верховних Богинь, яка стоїть лише на щабель нижче за Богиню Творця.
— Х-Ха-ха-ха… За той час, що ми не бачилися, Лілія-тян навчилася видавати вельми оригінальні жарти, а.
— Ц-Це правда~~ Я теж була здивована.
— …Я б хотіла, щоб це було жартом… Цими днями я навіть ношу із собою ліки для шлунку, куди б не йшла.
— [ …Серйозно? ]
— …Так.
Ну, як би це пояснити… У Лілії-сан зараз такий тужливий вираз обличчя. Навіть не знаю, що й сказати… Просто вибачте мене.
Поки Рай-сан та Фіа-сан якийсь час стояли ошелешені, Лілія-сан та Лунамарія-сан ввічливо пояснили, як саме за останній місяць я обріс такими приголомшливими зв'язками.
Почуваючись трохи ніяково, я міг лише витріщатися на них…
[Кайто-сан, ви любите домашніх улюбленців?]
"Ця особа взагалі не вміє зчитувати атмосферу чи стежити за ходом розмови?"
"Та й взагалі, хіба це не дивно — запитувати "Ви любите домашніх улюбленців?" Хіба спочатку не запитують, чи подобаються людині тварини взагалі? Ну, менше з тим. Схоже, Широ-сан запитує, чи подобається мені тримати тварин."
"Подобається. Коли я тільки почав жити окремо, я не міг тримати тварин, бо там, де я мешкав, це було заборонено, але мої родичі мали собаку, і я часто за нею доглядав…"
[Тоді це чудово. Я "відправила" її перед заїздом.]
"…Е? Зачекайте хвилинку. Про що ця особа говорить? Відправила що? Улюбленця?"
"Як ми взагалі дійшли до цієї теми? Широ-сан! Шииииррррроооо-саааааннн!!!"
[Що таке?]
"Не треба просто казати "Що таке?" Мені потрібні пояснення! Будь ласка, введіть мене в контекст!!!"
[Улюбленець, якого я вам відправила, стоїть перед заїздом.]
"Ось про це я й кажу!!!"
"Я запитую, як узагалі ця ситуація перетворилася на те, що ви ні з того ні з сього відправляєте мені тварину!"
[Там залишилася одна душа. Коли я запитала про її бажання, вона відповіла, що хоче служити Кайто-сану, тож я дала їй тіло й відправила до вас.]
"…Я абсолютно не розумію, про що ви говорите."
"Я впевнений, що не отримаю адекватної відповіді, якщо запитаю знову, але що мене справді непокоїть… той улюбленець, якого ви відправили від Богині Творця, Широ-сан — це якась істота чи щось подібне?"
Відчуваючи, як від слів Широ-сан починає боліти голова, я пояснив ситуацію Лілії-сан та іншим, і ми всі вирішили вийти до входу заїзду.
Вийшовши надвір, ми підійшли до входу… і там, випроставши спину та зберігаючи елегантну поставу, стояла жінка.
Її чорне волосся, довжиною приблизно як коротке каре — хоча, мабуть, це скоріше скуйовджена стрижка, — у поєднанні з гострим поглядом випромінювало суворий та безкомпромісний характер.
Вона була трохи нижчою за мене. Її вбрання було повністю чорним і нагадувало військову форму, створюючи враження зібраної й серйозної особи, однак вона носила чорну хутряну накидку, яка здавалася геть недоречною поруч із рештою її одягу.
Але найбільше вирізнялися вуха, що виглядали з-поміж чорного волосся. Вони явно не були людськими — скоріше круглими вухами звіра… Вона звіролюдина?
— Доброго дня! Господарю!
— ……Е?
Коли жінка побачила моє обличчя, вона негайно зсунула ноги й привітала мене віддаючи честь — настільки чіткою, що від руху майже лунало клацання.
Довкола не було інших істот, і вона була єдиною, хто стояв переді мною… Це означає, що ця жінка і є тим улюбленцем, про якого згадувала Широ-сан?
"Ей, хіба вона не виглядає цілком як людина!? Що за чортівня відбувається, Широ-сан!? Чорт забирай, єдина тваринна деталь у ній — це її вуха!"
— Е-Еммм… Ви?
— Хах! Мене звати Аніма! Я вірна слуга Господаря!!!
Жінка… Аніма-сан, відповіла на моє запитання, так і не опустивши руку від скроні. Втім, голос у неї був дуже гучним…
— Б-Будь ласка, зачекайте, я не зовсім розумію, що відбувається… Чи не могли б ви пояснити трохи детальніше?
— Хах! Слухаюсь! Але перш ніж я поясню, я б хотіла попросити про дещо вельми зухвале!
— Ви хочете про щось попросити?
— Так! Будь ласка, припиніть використовувати гонорифіки та титули, звертаючись до мене! Я слуга Господаря і ваш інструмент — просто кличте мене Аніма!
— …А, г-гаразд. Я зрозумів. Тоді, Аніма, ти можеш пояснити… А, ти можеш розслабитися.
— Хах! За вашим наказом!
Я думав, що вона лише виглядає по-військовому, але, схоже, вона й поводиться відповідно.
У будь-якому разі, коли я сказав їй пояснити ситуацію, Аніма опустила руку, як і було наказано, прийнявши більш розслаблену позу й зчепивши руки за спиною.
— Я — той "клятий звір", який днями поранив Господаря! Початково я мала зникнути, як і інші звірі, але я привернула увагу Богині Творця, Шеллоу Вернал-сама, яка дарувала мені нове тіло!
— …Е?
— Неповага, яку я виявила до свого Господаря, непрощенна! Тож із цим новим життям та душею я віддячу за доброту Господаря, повністю присвятивши себе служінню йому! Якою б мізерною я не була, будь ласка, даруйте мені честь служити великому Господарю!
"………………."
Пояснення, яке дала Аніма, можна було описати лише як дивовижну бомбу, що вибухнула нізвідки.
Звір, який поранив мене? Нове тіло? Ця чорна хутряна накидка та круглі звірині вуха… Невже вона справді та, про кого я думаю?
— Еммм, це означає, що ти…… Може це ти той "Чорний Ведмідь, з яким я бився"?
— Так! Усе вірно!
— [ Е-Е-Е-Е-Е-Е-Е-Е-Е!? ]
Почувши шокуючі слова Аніми, ми всі одночасно видали здивований вигук.
Дорогі мамо і тату — сьогодні сталося стільки всього, одне за одним, але, схоже, неприємності ще не закінчилися. Я маю на увазі, щодо цієї халепи — хіба це не повністю провина Широ-сан?
————
<Примітки автора>
Віверна-семпай, яка відпочиває в клубі потойбіччя: "Що…… ти щойно сказав……"
.
.
.
(П.П Аніма доволі мила дівчина, хоча тіки з Кайто, інших вона готова розірвати хахаха.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]