Розділ 77 - ГНІВ КОРОЛЯ СМЕРТІ
Спалах меча розтинає повітря, і гігантський монстр, схожий на оленя, валиться на землю.
Сховавши меч, Лілія ступає вперед до переможеного монстра й ножем відтинає його роги як доказ перемоги.
Саме в цей момент наблизилися Лунамарія-сан та Зіглінда, які полювали неподалік.
— Ваше Високопреосвященство, гадаю, нам уже час повертатися… Що думаєте?
— Не можу сказати, що ми добре впоралися. Нам вдалося вполювати кількох завдяки Магії Пошуку, але непокоїть те, що ми досі "не можемо знайти більшість Чорних Ведмедів".
— Схоже, у нас те саме, Ваше Високопреосвященство. Я билася лише з одним Чорним Ведмедем… Занадто мало, зважаючи на цю пору року.
"……………….."
Цей турнір із полювання також слугує для регулювання популяції Чорних Ведмедів, яких вважають шкідниками. Як наслідок, за Чорних Ведмедів дають більше балів, ніж за інших монстрів.
Природно, турнір призначають на той час року, коли чисельність Чорних Ведмедів у лісі сягає піку, і хоч Лілія та інші беруть участь вперше, вони відчували, що щось не так.
— Ну, у будь-якому разі, якщо тут майже немає Чорних Ведмедів, вони мають збиратися в іншому місці——!?
[ ! ? ]
Лілія збиралася продовжити розмову, але її слова урвалися, ніби вона щось відчула.
Лунамарія та Зіглінда, здавалося, відчули те саме.
— ……Що це було? Це дивне відчуття, яке я щойно мала.
— ……Міяма-сама в небезпеці?
— Ти теж це відчула, Луно?
— Т-Так, раптово з'явилося відчуття тривоги……
Кайто отримав благословення Шеллоу Вернал, Богині Творця цього світу, і є любимим світом.
Тому, окрім випадків за участю "Короля Підземного світу, проти якої сили Шеллоу Вернал не діють", будь-яка криза, з якою зіштовхується Кайто, передається світом як зловісне передчуття.
— Я відчула кепське передчуття. Схоже, нам слід негайно повернутися до Ріґфорешії.
— Так, я згодна.
— Ти теж не проти, Зіг… Зачекай, вона вже побігла вперед!?
Не в змозі проігнорувати відчуття тривоги, Лілія та Лунамарія вирішили негайно вирушити назад до Ріґфорешії. Вони спробували окликнути Зіг, яка мала бути поруч… але Зіг вже була далеко попереду, біжучи в бік Ріґфорешії.
————
Масивна лапа обрушилася донизу.
Цей удар, здатний з легкістю розтрощити людське тіло, якщо влучить, я відбивав лівою рукою й контратакував стиснутим правим кулаком.
Удар припадає прямо в морду Чорного Ведмедя, ніби ловлячи його в повітрі, але, на жаль, різниця у вазі між нами надто велика, щоб цей удар мав якийсь реальний ефект.
— Ґууоооооооооохххх!!!
Чорний Ведмідь, оскаженілий від моєї несподіваної контратаки — яка була завдана кимось, кого він вважав слабкою здобиччю, — видає лютий рев. Потім він замахується лапою, намагаючись змести мене, але він усе ще надто повільний.
Я відхилив тулуб, щоб ухилитися, після чого різко викинув праву ногу вгору й увалив Чорного Ведмедя прямо під щелепу.
— Ґуохх……
Я чув, що ноги в кілька разів потужніші за руки, і схоже, це правда, бо навіть Чорний Ведмідь трохи втратив рівновагу від удару в підборіддя.
Але лише на мить. Він люто витріщався на мене й знову почав бездумно розмахувати лапами.
Я відбивався, ухиляючись від шторму атак, але, попри зовнішню демонстрацію нападу й захисту, мій розум далеко не спокійний.
"Боляче… як же боляче… Моя права рука точно зламана! З суглобів моїх ніг пролунав дивний звук, а біль був настільки інтенсивним, що я вкрився потом."
"Так, моє тіло наразі рухається само по собі, незалежно від моїх бажань, через ефект Авто-Контратаки."
Іншими словами, ця магія по суті ставить моє тіло на автопілот, і зчитуючи ворожу атаку за допомогою Магії Симпатії, моє тіло відповідає заздалегідь визначеними рухами.
На перший погляд це може звучати як неймовірно корисна магія… але насправді вона має кілька серйозних недоліків.
По-перше, моє тіло, підсилене цією магією, перебуває в стані, коли його обмежування вимкнено. Так би мовити, я постійно перебуваю в стані суперлюдської сили. Навіть я, той, хто не надто вправно використовує Магію Укріплення Тіла, спромігся похитнути Чорного Ведмедя. Природно, але зняття обмежень із мого тіла мають свої наслідки.
Рука, якою я вдарив Чорного Ведмедя, мабуть, зламана, а біль що пронизує моє тіло, відчувається так, ніби мої м'язи розриваються на шматки при кожному русі.
Поки я терплю абсурдну кількість болю, що пронизує моє тіло, другий недолік… полягає в тому, що як тільки я активую Авто-Контратаку, все, крім моїх думок, рухається без мого контролю. Незалежно від того, наскільки це боляче, моє тіло не зупиниться, і я навіть не можу закричати, бо мої губи не рухаються.
Було б краще, якби мої думки теж заціпеніли, але тоді я не зміг би скасувати свою магію… тож я змушений просто терпіти біль, що пронизує мене.
Третій недолік… полягає в тому, що ця магія висмоктує абсурдну кількість моєї магічної сили.
Прямо зараз моє тіло випускає магічну силу, мов зламаний кран, лише для того, щоб підвищити точність моєї Магії Симпатії.
У мене й так небагато магічної сили, тож ця магія протримається лише кілька хвилин. Як тільки моя магічна сила виснажиться, вона примусово скасується.
Це магія високого ризику, початково призначена для використання в критичних ситуаціях. Але завдяки цій магії навіть хтось на зразок мене — хто практично не має бойового досвіду — може битися.
І все ж, як я й очікував… здолати його неможливо.
Чорний Ведмідь здригається час від часу, але шкода мінімальна. Навіть якби я міг підтримувати цю магію протягом години, цього все одно було б недостатньо, щоб здолати його.
Тим не менш, шанси на перемогу не нульові.
Я не можу сам здолати Чорного Ведмедя, але з усім цим галасом, якщо я просто зможу виграти достатньо часу, варта має прибути.
Єдине питання… скільки ще я зможу це витримувати?
— Ґуууооооооооохххх!!!
Атаки були настільки нищівними, що одного влучного удару було б достатньо, щоб покінчити зі мною, але я продовжував безперервно ухилятися й контратакувати.
"Ой, як же боляче… Ця магія все ще має чимало простору для вдосконалення. Зокрема, коли б'єшся проти супротивника, міцного як залізо, контратака зрештою завдає шкоди й мені самому, тож мені доведеться скоригувати й цю частину…"
Десь через хвилину після початку мого протистояння з Чорним Ведмедем я помітив озброєні постаті, що поспішали до нас на краю мого поля зору.
Це варта? Чи, можливо, учасники турніру з полювання… У будь-якому разі, схоже, допомога вже близько…
"……А."
Але одразу після цього, сили покинули мене, і я впав на коліна.
Це кепсько. Ефекти магії вже розвіялися…
— Ґууооохххх!!!
— Аах, ґах!
— Міяма-сан!?
— Ніііііііііі!?
Масивна лапа, яка замахувалася на мене, нарешті завдала удару, відправляючи мене в політ, ніби мене збила машина.
Із звуками голосів Кусунокі-сан та Юдзукі-сан, що лунають у моїх вухах, я врізався в найближчу ятку, розтрощуючи її на шматки, після чого впав обличчям у землю.
"……Ого. Я все ще живий після такого… Це може бути через цей одяг? Якщо я правильно пам'ятаю, Аліса гарантувала захист, який він надає… тож… як тільки повернемося, мені треба буде належно подякувати їй…"
"А, але, здається, я все ще в біді… Не впевнений, чи це я просто більше нічого не відчуваю, але моє тіло, яке так сильно боліло раніше, тепер відчувається майже онімілим…"
Я злегка повернув голову й поглянув на Чорного Ведмедя, який відправив мене в політ.
Було б чудово, якби він видав переможний рев, але натомість Чорний Ведмідь повернувся до мого переможеного тіла й знову підняв свої масивні лапи.
Я думав, що відстань між нами занадто велика, щоб він міг дістатись мене, але Чорний Ведмідь продовжував піднімати лапи в повітря. Потім його долоні слабо засяяли, і леза магічної сили вирвалися вперед, слідуючи траєкторії його кігтів.
"Тож цей хлопець може атакувати здалеку, га… Це нечесно… А, це кепсько. Якщо це влучить у мене… мені кінець."
Якраз у той момент, коли летючі удари кігтів, здавалося, наближалися в сповільненій зйомці, я змирився зі своєю долею. І тут у моє поле зору увірвався спалах червоного волосся, подібний до палаючого полум'я. Удари кігтів, що мчали до мене, раптово розірвалися в повітрі.
З двома мечами, оповитими червоним полум'ям, постать, що стала між мною та Чорним Ведмедем, виглядала як багряна троянда, що розквітла на полі бою.
— ……Зіг……-сан.
Коли я нарешті побачив Зіг-сан, яка стояла там, ніби захищаючи мене, за мить із-за спини Чорного Ведмедя… постать Лілії-сан раптово обрушилася з неба.
Тримаючи свій витончений дворучний меч над головою, виглядало так, ніби Лілія-сан "відштовхнулася від повітря" й помчала вниз, розтявши Чорного Ведмедя навпіл одним ударом.
"Неймовірно… Лише один удар по цьому Чорному Ведмедю, який здавався ходячим шматком сталі… Чи точніше, Лілія-сан, я мав би знати… ви й справді силовий тип… Але це дивовижно. Ви встигли вчасно…"
З прибуттям Зіг-сан та Лілії-сан здавалося, що вся напруга витекла з мого тіла, і моя свідомість почала згасати.
— Луно! Іди перевір стан Кайто-сана!!!
— Я вже!
Щойно вона розтинає Чорного Ведмедя, Лілія вигукує, і Лунамарія негайно мчить до Кайто, щоб перевірити його стан. Обмацавши рани й оцінивши його стан, Лунамарія… зітхає з полегшенням.
— ……Він у порядку. Його рани серйозні, але загрози життю немає.
— ……Дякувати Богові.
— Однак якщо ми невдовзі не використаємо Магію Відновлення…
— Залиште це мені.
— Рай-сан!
— Вибачте, я запізнився. Я зараз же використаю Магію Відновлення.
Райнгардт і Сільфія прибули трохи пізніше за Лілію та інших, і Райнгардт, вправний у магії, простягає руку, щоб випустити Магію Відновлення на Кайто. Його тіло ненадовго сяє, але так само швидко лунає звук, схожий на брязкіт розбитого скла, і світло зникає.
— Що!? Не може бути, щ-ще раз…
Очі Райнгардта розширюються від цього видовища, і він знову простягає руку, але… звук розбитого скла лунає знову.
— Це неможливо… Магія Відновлення "нейтралізується"…
— …!?
— Не може бути!? У такому разі, що щодо Кайто-сана…?
— У-у будь-якому разі, нам слід спочатку надати першу допомогу——!?
З якоїсь причини Магія Відновлення, яку вони застосовували до Кайто, нейтралізувалася, тож Лілія та інші швидко спробували надати йому допомогу без використання магії. Але якраз тоді, коли вони метушилися, Кайто раптово засяяв дивовижним світлом, і прямо над ним з'явилася біла сфера.
Після того як маленька сфера випустила неймовірний спалах світла, червона, набрякла рука Кайто повернулася до свого нормального кольору. Не лише це, але й його порваний одяг, бруд на щоці й навіть найменші рани — усе повернулося до норми.
— ……Що… це за магія…? Це виходить за межі будь-чого, навіть чудес Бога…
Магічний кристал, який Шеллоу Вернал дала Кайто минулої ночі. Він був наповнений "Магією Відновлення Шеллоу Вернал" від Богині Творця.
Подарунок від Шеллоу Вернал, щоб забезпечити виживання Кайто. Це абсолютне закляття зцілення автоматично активується через деякий час після того, як Кайто отримує поранення. Воно згинає закони причинно-наслідкового зв'язку, регенеруючи його тіло, навіть якщо воно розтрощене на шматки.
Іншими словами, поки існує цей кристал, Кайто не помре ні від чого — окрім "сили Куромуейни, яка може нейтралізувати силу Шеллоу Вернал".
Лілія та інші, хоч усе ще й не були впевнені у тому, що тільки-но сталося, зітхнули з полегшенням, переконавшись, що Кайто наразі в безпеці.
Потім Лілія з серйозним виразом обличчя поправила меч і повернулася до Райнгардта.
— …Рай-сан. Той, хто напав на нього, був розвідником, правда?
— Так… І чесно кажучи, тобі навіть не потрібно перевіряти, щоб знати відповідь.
Майже в той самий час, коли Лілія та Райнгардт обмінялися словами, з розваленого муру з'явилися численні Чорні Ведмеді.
Їхня кількість просто абсурдна… а далі вглиб виразно виділяється постать масивного Чорного Ведмедя.
— …Як я й думав, "Особлива Особина". Я не впевнений, скільки разів бачив подібне в минулому, але досить упевнений, що востаннє вони з'являлися 400 років тому. З усіх років для появи, обрати саме цей…
Однією з причин масової появи монстрів є виникнення Особливих Особин.
У рідкісних випадках Особлива Особина народжується серед певних видів монстрів, як-от орки чи огри, які мають власні назви рас. Ці особини набагато сильніші за своїх родичів, а їхні характеристики варіюються залежно від виду.
Узяти, наприклад, Синього Огра Ахта, Особливу Особину раси Огрів, який став символом страху серед огрів і зазнавав переслідувань навіть від власного виду, перш ніж приєднатися до родини Куромуейни. Так само Вищі Орки, Особливі Особини раси Орків, шануються як лідери свого виду. Кожна Особлива Особина унікальна.
А Особливі Особини Чорних Ведмедів за своєю природою схожі на Орків. Вони мають здатність вести за собою зазвичай поодиноких Чорних Ведмедів, змушуючи їх формувати великі групи.
Поява цієї Особливої Особини є нічим іншим, як катастрофою для ельфів.
— Я був лише дитиною, коли вони з'явилися 400 років тому, але чув, що того разу вони майже знищили половину Ріґфорешії.
— ……На їхньому боці й справді неймовірна кількість.
Бурмотала Лунамарія-сан у відповідь на слова Райнгардта, із чітко помітною тривогою на обличчі.
Зграя Чорних Ведмедів вирвалася з розбитого муру, нараховуючи понад двісті особин. Кожен із них володів силою на рівні віверни, і їхньої чистої кількості було достатньо, щоб змусити будь-кого з тих, хто спостерігав, впасти в розпач.
— Луно, залишайся тут і захищай Кайто-сана, Аой-сан та Хіну-сан!
— Так!
Лілія, міцно стискаючи меч, дала Лунамарії завдання захищати Кайто та дівчат.
Ельфійська варта та учасники турніру з полювання почали збиратися, готуючись зустріти Чорних Ведмедів.
— Оооооооохххх!!!
З ревом Унікального Чорного Ведмедя решта Чорних Ведмедів рвонула вперед, зіткнувшись із авангардом. Дзвінкий звук відлунив у повітрі.
— Я теж іду в атаку! Раз-сан, прикривай мене!
— Залиш це мені!
Постать, одягнена у вугільно-чорне, серед групи людей… Нейн вирвалася вперед, прямуючи до зграї Чорних Ведмедів із дивовижною швидкістю.
— Така швидка!?
Поки Лілія приголомшено спостерігала за її дивовижною швидкістю, Нейн прямо на бігу створила в повітрі чорний спис і жбурнула його, мов снаряд. Спис глибоко впився в Чорного Ведмедя, що біг на чолі зграї.
Не збавляючи ходу, вона відтяла ведмедю голову мечем, що виник просто в руці. Одразу ж перехопивши одноручну сокиру, яка з'явилася в повітрі, Нейн метнула її вбік і не зупиняючись, продовжила стинати чорних ведмедів безперервним вихором лез.
Чорні ведмеді, захоплені зненацька таким раптовим поворотом подій, на мить завагалися, але швидко підняли лапи, щоб перехопити Нейн, яка прорубувалася крізь їхню групу.
Однак їхні підняті лапи були пронизані градом стріл.
— Нейн! Не переймайся тим що довкола, просто продовжуй битися щосили!
— Так!
З натягнутим луком Разелія вправно пустила стрілу крізь лапу одного з чорних ведмедів, що цілився в Нейн, зробивши точний та бездоганний постріл.
З її підтримкою, Нейн наростила свій натиск, стинаючи одного чорного ведмедя за іншим.
— Д-Дивовижно… З ними тут…
— Ні, ситуація все ще критична! Ми з Нейн не можемо використовувати Магію Масового Знищення. Незалежно від того, наскільки сильна Нейн, їх усе одно надто багато, щоб упоратися з усіма.
На слова, котрі пробурмотів одним із вартових, який став свідком сили Нейн-сан, Разелія прикусила губу й мовила ці слова.
Як і казала Разелія, Нейн безумовно сильна… Однак її сила була найефективнішою в бою один на один або проти невеликої кількості супротивників. Вона ніяк не могла здолати зграю з понад 200 Чорних Ведмедів перш ніж вони завдадуть шкоди місту Ріґфорешії.
Доказом цього було те, що Нейн постійно брала на себе трьох або більше Чорних Ведмедів, і хоча вона безумовно переважала їх, деякі з Чорних Ведмедів уже проігнорували її й почали рухатися в бік міста.
— [!? Це кепсько, кілька з них прорвалися.]
— Усі! Вони йдуть!
Спантеличеність серед Чорних Ведмедів, викликана раптовою атакою, швидко минула, і десятки з них ринулися в бік Ріґфорешії.
Почувши голос Разелії, Лілія, та інші, разом із вартою та учасниками змагань з полювання, приготували зброю, щоб перехопити Чорних Ведмедів, що наближалися.
Лише через кілька секунд почалася великомасштабна битва, яку можна було б назвати королівською битвою. Але якраз у той момент, коли всі думали, що це лише початок — рух Чорних Ведмедів, які прямували до них, раптово зупинився в одну мить.
— ……Е?
З якоїсь причини, коли Лілія подивилася на Чорних Ведмедів, які раптово завмерли, з її губ вирвався апатичний голос.
За мить, меч, який вона тримала, вислизнув з її руки… і Лілія усвідомила, що її рука неконтрольовано тремтить.
Моторошна тиша накрила цю місцевість, а потім… деякі з воїнів, які стояли, упали на землю непритомними, мов маріонетки, яким підрізали нитки.
Ніби спровоковані цим, Чорні Ведмеді в унісон повернулися спиною й почали тікати з ще більшою поспішністю, ніж раніше.
Але вони не могли втекти. Масивна крижана стіна з'явилася перед ними, пронизуючи небеса й блокуючи їм шлях.
А потім, перш ніж вони взагалі встигли осягнути це, "вона" з'явилася поруч із поваленим Кайто.
Її рука, біла як сніг і слабо сяюча, ніжно торкнулася щоки Кайто майже ласкавим чином, перш ніж вона повільно піднялася.
— ……Прошу…… не пробачу…… не пробачу…… не пробачу, не пробачу, не пробачу, я ніколи вам не пробачу!
З кожним вимовленим нею словом магічна сила виривалася, мов оскаженіла буря, змушуючи саме повітря тремтіти, а землю — здригатися.
Саме так — Чорні Ведмеді напали на того, кого ніколи, ніколи не мали торкатися.
— Усі ви!!! Жодної краплі вашої крові… не залишиться в цьому світі!!!
Супроводжуваний великим гріхом, який вони вчинили, кат смерті змітає цих дурних звірів.
З інтенсивністю, якої ніколи раніше не бачили… оповита найлютішою та найпотужнішою магічною силою смерті…
Оскаженілий Король Смерті — зійшов.
————
<Примітки автора>
Сповіщення: Чорні Ведмеді були знищені.
Назва насправді щось на кшталт "Гнів Короля Смерті".
Наступний розділ: "УБИТИ ЇХ УСІХ"
Оскільки це важливо, я кажу це ще раз. Чорні Ведмеді були знищені.
.
.
(П.П F-ведмедям.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]
