Розділ 76 - Я зіткнувся з гігантським звіром
День турніру з полювання нарешті настав. Місто Ріґфорешія було настільки переповнене людьми, що атмосфера відчувалася як справжнє свято порівняно з минулою ніччю.
— До речі, Рай-сан, а як визначатимуть переможця в змаганнях з полювання?
— Це залежить як від кількості, так і від якості. У лісі є різноманітні тварини та монстри, і за кожного з них нараховують відповідні бали. Звісно, що сильніший монстр, то більше балів за нього дають, але й небезпека зростає. Щороку бере участь багато людей, тому якщо ти раптом опинишся в небезпеці, поруч завжди будуть ті, хто прийде на допомогу.
— Тож… якщо говорити про найсильнішого монстра, що це за істота?
Поки ми йшли містом, я розпитував Рая про турнір із полювання.
Схоже, рейтинги визначаються за бальною системою, і учасники можуть обирати: полювати на велику кількість слабших істот чи взятися за сильних монстрів.
Як саме підраховуються бали, все ще залишається загадкою… Вони приносять частини істот як доказ того, що здолали їх?
— Найсильнішим монстром має бути "Чорний Ведмідь".
— Чорний Ведмідь? Я чув про Червоного Ведмедя, але вони схожі?
— Ні, Червоний Ведмідь і Чорний Ведмідь досить сильно відрізняються. Червоні Ведмеді — популярна здобич через якість їхнього м'яса та хутра. А от Чорні Ведмеді мають отруйне м'ясо, яке не можна їсти, а їхнє хутро важко обробити, тож вони є нічим іншим, як шкідниками без жодної реальної користі.
— Хееех…
— Більше того, їхня сила перебуває на зовсім іншому рівні. Червоний Ведмідь може бути лютою істотою, але на нього досить легко полювати, якщо ти вмієш користуватися магією. Чорні Ведмеді, з іншого боку, сильні, як віверни. Вони пересуваються повільно, але їхня сила неймовірна, а хутро міцне, як залізо, і його не зможе подряпати той, хто володіє лише недолугими здібностями.
Думки про віверн нагадали мені про тих, яких з легкістю здолала Куро. Але, гадаю, Куро просто занадто сильна, а віверни все ще залишаються дуже сильними монстрами.
Той, хто може самотужки здолати віверну, вважався б одним із топових бійців серед людей.
— Більшість учасників, ймовірно, уникатимуть їх, але Лілія-чан, Лунамарія-чан і Зіг мали б упоратися з ними самотужки. Тож ключем до перемоги в чемпіонаті буде те, скільки таких чорних ведмедів вони зможуть здолати.
— …А Рай-сан теж мітить у чорних ведмедів?
— Ні, я вже давно відійшов від справ як маг. До того ж із цими чорними ведмедями занадто багато клопоту. Якби я міг, я б волів заробляти бали в іншому місці.
— Чи є шанс, що Лілія-сан та інші зможуть перемогти?
Схоже, Рай-сан у минулому брав участь у багатьох змаганнях з полювання й добре знайомий із місцевим перебігом подій. Тож я вирішив запитати його, чи є в Лілії-сан та інших реальний шанс на перемогу.
— …Чесно кажучи, це буде нелегко.
— !?
— Не те щоб це було неможливо, але цього року учасників куди більше, ніж зазвичай, ймовірно, через приз. Схоже, капітан Ельфійської Варти теж братиме участь. Але окрім цього… Я трохи роззирнувся сьогодні вранці, і там були дві людини, які явно перебували на зовсім іншому рівні, ніж решта.
— Іншому? Ви маєте на увазі, що вони сильніші?
— Так. Одна з них — "рожевоволоса фея". Феї зазвичай не такі вже й сильні, але її магічна сила була куди більшою за мою… Вона може навіть належати до класу Великих Фей.
Хмм? Це якось… нагадує мені декого, кого я бачив раніше…
— А інший — "Лицар у Чорних Обладунках"…… Те, як він тримається, аура, яку він випромінює, його магічна сила — усе це просто приголомшує. Ця особа цілком може мати силу Демона Вищого Рангу.
"………………."
Хіба він не про Раз-сан та Нейн-сан говорить…? Нейн-сан була Героєм і неймовірною особистістю, яка здолала Короля Демонів.
І хоча я не впевнений, наскільки сильна Раз-сан, Ахт називає її "сестричкою", а Нейн-сан виявляє до неї чимало поваги. Вона, мабуть, вельми відома постать серед фей.
Тепер я розумію. В очах Рай-сана саме Раз-сан та Нейн-сан є найімовірнішими кандидатками на перемогу… Якщо одна з них переможе, мені слід запитати, чи не погодяться вони віддати Фрукт Дерева Світу.
Вони обоє добрі, тож якщо я поясню їм ситуацію, вони можуть погодитися.
Звісно, найкращим результатом усе одно було б, якби перемогли Лілія-сан та інші…
————
— Увааахх, Міяма-семпай! Аой-семпай! Довкола так багато дивовижних крамниць!
— Вони й справді вражають.
— Так, це таке велике свято.
Ми провели Лілію-сан та інших до стартової точки, але оскільки ми не могли увійти до лісу, де водяться монстри та люті звірі, нам не було чим зайнятися, поки турнір із полювання не завершиться. Тож ми втрьох почали розглядати ятки.
Не впевнений, чи це просто тому що їй подобаються фестивалі, але Юдзукі-сан аж підстрибувала від радості, явно отримуючи задоволення, тоді як ми з Кусунокі-сан спостерігали за нею зі стриманими посмішками.
— До речі, Міяма-сан, ми випадково бачили вас учора. Ви знайомі з тією феєю та тією людиною в обладунках?
— Так, я згадував про них раніше. Вони — родина Куро, Разелія-сан та Нейн-сан.
— Е? Тож та людина в обладунках була тією, хто дала нам рис… Я мала б подякувати їй.
— Вони, мабуть, усе ще залишатимуться тут до завтра, тож у нас може з'явитися ще одна нагода поговорити з ними. Наразі давайте просто зачекаємо на це… У будь-якому разі, Юдзукі-сан біжить вперед, тож нам слід поспішити.
— …Боже, Хіна-чан, ти надто збуджена.
Якщо Раз-сан чи Нейн-сан переможуть, я спробую відвідати їх, і провести переговори, але наразі просто викину з голови тривоги щодо полювання й переживання за Лілію-сан та інших.
Усе, що я можу зробити зараз, — це вболівати за них здалеку. Поки я в серці вболіваю за Лілію-сан та інших, я витисну максимум із Фестивалю Священного Дерева.
— Семпаааай~! Швидше йдіть сюди!
— Ага, ми вже йдемо.
Зібравшись із думками, ми з Кусунокі-сан поспішили туди, де на нас чекала Юдзукі-сан.
Після того, как ми весело роздивилися ятки з Кусунокі-сан та Юдзукі-сан, наближався час обіду.
— Арее? Довкола не так уже й багато яток залишилося?
— Ага, якщо подивитися он туди на мур, це може бути остання в цих краях.
— Зрозуміло! Тоді давайте попрямуємо до того муру й розвернемося!
Кількість яток неухильно зменшувалася, поки ми просувалися далі, і зробивши ще кілька кроків, ми натрапили на дерев'яний мур, що оточував місто Ріґфорешію великим колом.
Здавалося, це був кінець яток, і Юдзукі-сан, явно отримуючи задоволення, радісно побігла до муру.
— Ти справді веселишся, га~ ~
— Я обожнюю фестивалі ще з молодшої школи. Я завжди так радію, коли в моїй школі проходить Культурний Фестиваль.
— Ахаха, це безумовно звучить у твоєму стилі, Юдзукі-сан… О, вже майже полудень, чи не так? Турнір із полювання триває до 14:00, чи не так?
— Ага, думаю, так. Нам варто пообідати зараз чи зачекати, поки повернуться Лілія-сан та інші?
— Хмм. Як щодо того, щоб запитати Юдзукі-сан, що вона думає——!?
— Щ-Що це був за звук!?
Поки я розмовляв із Кусунокі-сан про обід, раптовий гучний гуркіт, ніби щось завалилося, перебив нас.
Я швидко подивився в бік джерела звуку… і побачив велику хмару пилу, що піднімалася з того місця, де був дерев'яний мур.
— Юдзукі-сан!
— Хіна-чан!
Ми з Кусунокі-сан обоє вигукнули до Юдзукі-сан, яка мала прямувати в тому напрямку.
Коли пил розсіявся, я помітив Юдзукі-сан, яка стояла там, і вже збирався зітхнути з полегшенням — аж поки прямо перед моїми очима не сталося щось абсолютно неймовірне.
За кілька метрів перед Юдзукі-сан із розваленого муру, відштовхуючи пил, з'явився вугільно-чорний ведмідь заввишки понад чотири метри.
— Це… це Чорний Ведмідь!!!
— Хіба Магія Бар'єра була пробита!?
Коли ведмідь з'явився повністю, довкола пролунали крики людей.
Як я це проґавив? Це через Магію Бар'єра я не відчув його наближення за допомогою своєї Магії Симпатії? У будь-якому разі, ця ситуація виглядає кепсько!
Чорний Ведмідь зафіксував свій погляд на Юдзукі-сан і почав повільно рухатися в її бік.
— Хіна-чан! Тікай!!!
Вигукнула Кусунокі-сан до Юдзукі-сан.
Усе гаразд… Усе буде гаразд. Юдзукі-сан володіє тією дивовижною Магією Укріплення Тіла. Рай-сан також згадував, що Чорний Ведмідь повільний, і оскільки він усе ще був за кілька метрів, вона могла б легко втекти…
— ……Хііііх…… аааах……
— Дідько!
— Міяма-сан!?
Почувши тремтячий голос Юдзукі-сан, я миттєво кинувся до неї.
Я дурень! Одна річ, якщо вона має здібність упоратися з цією ситуацією, але використати цю здібність, щоб реально з цим розібратися — зовсім інша справа!
Вона лише 16-річна дівчина… Зіткнувшись із таким монстром так раптово, вона ніяк не могла залишатися спокійною й вигадати найкращий спосіб усе владнати!
Рвонувши вперед до Юдзукі-сан, у моїй руці з'явилося магічне коло.
Магічна сила почала витікати з мого тіла, поки я готувався використати магію, якої мене навчила Куро.
Я не святий чи щось таке. Я не можу ризикувати життям заради незнайомця.
Але… Я ніяк не можу цього не зробити для людей, яких знаю. Я ж боягуз, зрештою… Я надто боягузливий, щоб навіть думати про те, аби покинути своїх друзів. Я не можу просто залишити Юдзукі-сан тут помирати!
Минуло лише кілька секунд… Коли я дістався Юдзукі-сан, я сильно шарпнув її за плече, поки вона все ще заціпеніло стояла, а потім заштовхнув себе між нею та Чорним Ведмедем.
Коли Юдзукі-сан відлетіла назад і впала на дупу, Чорний Ведмідь, побачивши моє втручання, рвонув уперед ще швидше.
Я не головний герой бойової манґи й не якийсь герой. Я ніколи не брав участі в бійках, а мої фізичні здібності знаходяться трохи нижче середнього для моєї вікової категорії.
Якщо ви запитаєте мене, чи маю я шанс перемогти Чорного Ведмедя — супротивника, якого колишній придворний маг, Рай-сан, називає справжнім головним болем, — відповідь буде категоричним "ні".
Навіть якби я тримав меч, здатний убити Чорного Ведмедя одним ударом, не думаю, що я взагалі зміг би влучити.
Немає жодного шансу, що той, хто ніколи не бився, може розраховувати, що все піде за планом. Я б навіть не зміг завдати пристойного удару. Ось чому перше, що спало мені на думку, — це бойова магія, якої мене навчила Куро.
Якщо я не можу повноцінно битися, то мій найкращий вибір — знайти спосіб захистити себе, коли мене до цього змушують.
Моя єдина зброя — це сприйняття, завдяки моїй Магії Симпатії. Цього достатньо, щоб виявити наближення віверни приблизно в той самий час, коли це зробила би Куро, одна із Шести Королів.
Ось чому я попросив її допомогти мені придумати магію, яка могла б максимально це використати.
Куро казала мені не використовувати її без крайньої потреби, але просто зараз у мене немає інших варіантів.
Це так, ніби все було підготовлено саме для цього моменту — моменту, коли вся моя магічна сила виплеснулася з тіла водночас, а магічне коло, що ширяло в моїй руці, спалахнуло винятково яскравим світлом.
Якраз у той момент, коли Чорний Ведмідь підняв лапу над головою, ніби збираючись позначати дерево, я вихопив свій двосічний меч.
— Авто-Контратака!
Коли я вимовляю назву своєї магії, моє тіло повністю виходить з-під мого контролю, залишаючи недоторканими лише мої думки. Реагуючи на ворожу магічну силу, виявлену моєю Магією Симпатії, яка була підсилена моєю власною магічною силою, моє тіло починає рухатися самостійно.
Дорогі мамо і тату — "Іноді чоловік має прийняти рішення, навіть якщо йому доведеться змусити себе". Хіба не це тато завжди казав мені? Я не знаю, чи це саме той момент, але в самому розпалі всього цього хаосу — я зіткнувся з гігантським звіром.
————
<Примітки автора>
Понад 70 розділів знадобилося, щоб відбулася перша битва Кайто.
Між іншим…
Кайто:
ATK = 15
DEF = 50
(Підвищений захист завдяки матеріалам, використаним у його одязі)
AGI = 20
Чорний Ведмідь:
ATK = 130
DEF = 120
AGI = 30
Якщо оцінювати їхні характеристики, думаю, це було б приблизно так. Ну, довкола того місця і так повно сильних людей, тож якщо вони встигнуть прибути вчасно, то без проблем…
.
.
.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]