Розділ 75 - Вони були друзями дитинства
Я сів поруч із Лілією-сан під яскравим місячним сяйвом.
Лілія-сан певний час мовчки дивилась на зорі, що мерехтіли у нічному небі. Через деякий час вона повільно заговорила.
— Кайто-сан, ви ж знаєте, що я колишня принцеса, правда?
— Так.
— Я перебувала в дуже делікатному становищі як принцеса. Старший брат… нинішній король, на той час йому було 18 років, і як ви можете уявити, вік першого принца та першої принцеси в цій країні дуже близький. Думаю, Луна вже згадувала раніше, що ми з братом зведені по батькові.
— ……Так.
— Я "донька Королеви", тоді як Старший брат — "син служниці".
[ ! ? ]
Я чимало здивований словами Лілії-сан, які вона вимовляє так спокійно, одне за одним.
Нинішній король — син служниці, а Лілія-сан — донька королеви… Чесно кажучи, я думав, що все навпаки.
— Як ви можете уявити, була чимала боротьба, коли Старший брат зійшов на престол у 25 років. Я була довгоочікуваною першою дитиною Королеви після багатьох років її безпліддя, і існувала фракція, яка наполягала, щоб саме я стала королевою цієї країни. Зрештою, оскільки я була дуже молодою, схоже, Старший брат вирішив зайняти престол замість мене.
"……………….."
— На цьому все б і мало закінчитися, але зараз у мене виникла суперечка з дітьми Старшого брата щодо наступного престолонаслідування.
— …Це, ну, я навіть не знаю, що й сказати…
— А, не зрозумійте мене неправильно. Хоч деякі люди навколо нас і можуть мати свою думку, стосунки між нами хороші. Старший брат обожнював мене так само, як і власних дітей, а принц із принцесою люблять мене як сестру.
Лілія-сан злегка посміхалася, коли говорила це, але вираз її обличчя швидко змінився на серйозний… ніби вона шкодувала про щось зі свого минулого.
— Ви вже знаєте про це… Наразі я використовую родове ім'я "Альберт" замість королівського імені "Симфонія". Причина цього проста… Я втекла від боротьби за престолонаслідування…
— …У мене склалося враження, що Лілія-сан не надто зацікавлена в престолі, втім…
— Я взагалі не зацікавлена. Однак чимало людей очікували цього від мене, і я не хотіла розчарувати їх. У результаті я просто тягнула час і не давала чіткої відповіді. Це найбільша помилка в моєму житті… Якби я від самого початку твердо сказала, що не претендую на престол… Якби тільки…
Лілія-сан із прикрощами прикусила губу.
Схоже, це була найважливіша частина її розповіді.
Лілія-сан не була зацікавлена в престолі, але ті, хто був навколо неї й очікував що вона його займе, підштовхували її до цієї ролі. У результаті її нерішучості вона була втягнута в битву за престолонаслідування, га?
— …Ми із Зіг були разом відколи я себе пам'ятаю. Оскільки Рай-сан був придворним магом королівського палацу, Зіг часто гралася зі мною, коли я була дитиною.
— Лілія-сан із Зіг знайомі з дитинства, га.
— Так, саме Зіг навчила мене фехтуванню. Для мене Зіг — як старша сестра, мій наставник із фехтування та незамінна близька подруга.
Лілія-сан зробила паузу, перевівши погляд на небо. Вона заговорила знову, з дещо далеким поглядом в очах продовживши свою розповідь.
— Насправді Зіг мала бути командиром Другого загону, але вона рекомендувала мене на цю посаду, вважаючи, що це буде хорошим досвідом для мого майбутнього. Потім вона стала моїм заступником, завжди залишаючись поруч, щоб підтримати мене. Зіг постійно, завжди була поруч, щоб допомогти, хвилюючись за мене в цьому складному становищі, у якому я перебуваю… І все ж я…
"……………….."
— Зіг радила мені багато разів: якщо я не зацікавлена в отриманні престолу, мені слід чітко заявити про свої наміри. Але я продовжувала діяти невизначено, і це моє рішення призвело до найгіршого з можливих результатів.
— …Найгіршого з можливих результатів?
Думаю, я якось можу уявити, що вона має на увазі.
Зіг-сан раніше була членом Ордена Лицарів, де втратила голос через рану, отриману тоді.
І з того, що Лілія-сан тільки-но розповіла мені про боротьбу за престолонаслідування, разом із її сповненим жалю виразом обличчя щодо минулого… Думаю, я розумію.
— За моїм запрошенням Луна приєдналася до Ордена Лицарів на мій другий рік служби, хоча до цього була авантюристкою.
— …Е? Луна-сан теж була колишнім членом Ордена Лицарів?
— Так, але вона не була особливо зацікавлена в тому, щоб бути лицарем. Коли я отримала титул пера й залишила Орден Лицарів, вона теж пішла й послідувала за мною.
— Це безумовно звучить у стилі Лунамарії-сан…
— Ага, серйозно… Зіг, Луна і я завжди були разом. Луна дражнила мене, я злилася, а Зіг просто хихотіла, перш ніж заспокоїти мене… Ось такі стосунки у нас були.
Схоже, Лунамарія-сан завжди була такою, і ця сцена якось сама постала в уяві.
Їх безумовно можна було назвати найкращими друзями, які добре розуміють один одного, але за виразом обличчя Лілії-сан я міг сказати, що вона справді вельми піклується про них.
У цей момент Лілія-сан знову зробила паузу й повільно перейшла до головної теми розмови.
— ……Одного дня було вирішено, що загони з Першого по Третій працюватимуть разом над місією з придушення спалаху монстрів. Монстри були сильними, і наші приготування були масштабними… На основі попередніх даних ми мали виступити з трьох різних напрямків і взяти територію під контроль.
"………………."
— Ми перемістилися в безпечну зону, визначену попередньою розвідкою, і я залишила командування Зіг, яка разом із Луною вирушила на зустріч із рештою загону. І саме там з'ясувався шокуючий факт.
— Факт?
— Так… Інформацію, надану моєму загону, "підмінили", і місце, де розгорнувся мій загін, виявилося "прямо поруч із гніздом монстрів".
— Що!?
Я був приголомшений словами Лілії-сан.
Отже, загін Лілії-сан потрапив у халепу через монстрів, думаючи, що вони перебувають у безпечній зоні, тож послабили пильність.
— Як я вже згадувала раніше, монстри, з якими ми мали справу, були неймовірно сильні та численні, і це було занадто для одного загону. У найгіршому випадку мій загін міг бути повністю знищений… але, на щастя, цього не сталося.
— Зіг-сан…
— Ми з Луною приєдналися невдовзі після цього, і решта загону швидко почала діяти, тож монстри були переможені. Моєму загону неймовірно пощастило — завдяки відчайдушній битві Зіг проти монстрів ніхто не загинув. Однак Зіг… вона була настільки важко поранена, що Магія Відновлення не могла її зцілити, і вона днями балансувала між життям та смертю.
Я не багато знаю про битви, але щоб прийняти на себе стільки монстрів — достатньо, щоб для цього знадобилися три загони, — водночас захищаючи інших лицарів від смерті, хіба вона не мала битися, використовуючи власне тіло як щит проти монстрів?
Те, що в тій битві ніхто не загинув, і справді можна назвати дивом.
— А потім, коли Зіг через кілька днів прийшла до тями… вона втратила голос через глибоку рану в горлі.
"………………"
— Зрештою я так і не змогла дізнатися, хто підмінив інформацію перед операцією, але з огляду на час, цілком імовірно, що це зробив хтось із фракції принца чи принцеси. Вони, мабуть, не хотіли, щоб я здобула ще більше військових заслуг, ніж уже мала…
"………………"
— Це була моя провина… Я мала б чіткіше висловитися їм… через це… через це… Зіг… вона…
Що я маю їй сказати? Якщо ви запитаєте мене, чи це провина Лілії-сан, після того, що вона тільки-но розповіла, я чесно так не думаю.
Але Лілія-сан із її сильним відчуттям відповідальності не прийняла б цього.
Поки я не міг підібрати правильних слів для відповіді, Лілія-сан продовжила свою розповідь.
— Зіг не звинувачувала мене. Рай-сан і Фіа-сан також пробачили мені, сказавши, що поки їхня донька пробачає мені, вони теж пробачать. Але я не можу пробачити самій собі за те, що зробила.
"………………….."
— Тож коли Старший брат дарував мені титул пера, я втекла від боротьби за престолонаслідування. Я більше не могла терпіти, як люди, які були мені близькі, отримують травми… і водночас я намагалася знайти спосіб повернути голос Зіг… але жоден із знайдених мною способів не був реалістичним.
— Чи може це бути… Фрукт Дерева Світу…
— Так. Фрукт Дерева Світу неймовірно цінний. Настільки цінний, що навіть я, герцогиня, ніколи не бачила його на власні очі…
Сказавши це, Лілія-сан замовкла й більше не продовжувала.
Зрозуміло. Ось чому Лілія-сан так змінилася в обличчі, коли почула про приз для цьогорічного переможця… Усе тому, що це саме те, що вона шукала весь цей час — єдина річ, яка може повернути втрачений голос Зіг-сан…
— ……Лілія-сан.
— Так?
— Не те щоб я просто намагався сказати щось втішне… але я зовсім не думаю, що це ваша провина.
— ……Щиро дякую вам.
Розмова тривала недовго, але я відчував, як напружена атмосфера навколо Лілії-сан трохи розсіюється.
Дорогі мамо і тату — я зміг трохи дізнатися про минуле Лілії-сан. Лілія-сан і Зіг-сан — вони були друзями дитинства.
————
<Примітки автора>
Людські Маги Зцілення…… не можуть її вилікувати.
Король Підземного світу…… міг би її вилікувати.
Богиня Творець…… могла б її вилікувати.
Богиня Часу та Простору…… могла б її вилікувати.
Король Смерті…… міг би з легкістю дістати Фрукт Дерева Світу.
Арее? Якщо вони просто попросять Кайто, хіба це не вирішило б усе вже зараз?
.
.
.
(П.П Ору з примітки автора, автор сам себе підйобує хахахахха.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]
