Розділ 73 - Ми листуватимемося
Минула десь година з того часу, як Лілія-сан пішла з зовсім не властивим їй виглядом, і зараз я сам прогулююся вулицями Ріґфорешії.
Після того, як Лілія-сан та Лунамарія-сан пішли, Рай-сан і Фіа-сан, здавалося, повернули собі самовладання й запропонували провести нам екскурсію містом, хоча й із дивовижно високим рівнем напруги.
З якоїсь причини, однак, вони хотіли, щоб ми із Зіг-сан пішли удвох. Силоміць підштовхнувши нас до такого розкладу, Рай-сан і Фіа-сан зрештою повели Кусунокі-сан та Юдзукі-сан, тоді як Зіг-сан мала бути моїм провідником. Тож передбачалося, що я прогулюватимуся містом із Зіг-сан, але…
Як і очікувалося, поведінка Зіг-сан була трохи дивною. Вона виглядала стурбованою через Лілію-сан та Лунамарію-сан, тому я сказав їй, що просто пройдуся неподалік і що вона може спокійно перевірити, як вони там. Зіг-сан спочатку вагалася, але зрештою вирішила піти туди, де були Лілія-сан та Лунамарія-сан, залишивши мене тут одного.
Добре, якщо вона зможе розібратися з тим, що відбувається з Лілією-сан та Лунамарією-сан, але оскільки я не знаю Ріґфорешію достатньо добре, щоб досліджувати її самостійно, я намагаюся блукати поблизу, уникаючи місць, які виглядають надто підозріло.
Місто жваве, вирує життям у передчутті завтрашнього Фестивалю Священного Дерева… Атмосфера справді нагадує Святвечір, із парочками тут і там. Було б чудово, якби ці ріаджю просто вибухнули, втім…
Однак я знав, що щось таке станеться, але бути самому в такій атмосфері справді не дуже приємно.
Було б чудово знайти тут хоча б одну знайому людину, але, на жаль, я нікого в цьому місці не знаю…
— Аааааахххх!!!
[ ! ? ]
— Це Кайтокун-сан!
— Ха?
Я повернув голову на звук гучного голосу й побачив знайому фею з рожево-білявим волоссям, зростом не більше 50 см… або навіть близько 30 см.
— …Раз-сан!?
— Давно не бачилися~~
Маленька дівчинка-фея, яку я зустрів, коли Куро запросила мене на барбекю, — Разелія-сан, член родини Куро, — кружляла навколо мене на своїх крихітних крильцях із яскравою посмішкою на обличчі.
— Давно не бачилися! Не очікував зустріти тебе тут. Ти теж прийшла на Фестиваль Священного Дерева?
— Саме так~ ~ Феї теж живуть у цьому лісі, тому тут багато друзів Раз~ ~
— Зрозуміло, але я справді радий бачити тебе знову.
— Раз теж рада бачити Кайтокун-сан!
До речі, Раз-сан завжди називала мене "Кайтокун-сан", тому що, за її словами, вона просто додала "-сан" до того, як Куро називає мене "Кайто-кун". Звісно, я виправляв її, але вона так і не завдала собі клопоту змінити це звертання.
— Аря? Якось Кайтокун-сан наче став крутішим?
— Е?
— Навіть не знаю чому, але поруч із Кайтокун-сан відчувається ніжність і тепло. Хммм. Таке відчуття, ніби я поруч із Шеллоу Вернал-сама.
— Широ-сан і справді дала мені своє Благословення, тож…
— Ааахх~ ~ Зрозуміло. Шеллоу Вернал-сама — Богиня цього світу, тож Кайтокун-сан, який отримав Благословення Шеллоу Вернал-сама, любимий світом. Ось чому Раз, яка народилася з природи, так чудово почуває себе поруч із магічною силою Кайтокун-сан~ ~
— Хееех, я й не знав, що моє Благословення має такий ефект.
Я ніколи до кінця не розумів усіх масштабів Благословення Широ-сан, але, схоже, воно має ефект робити мене любимим світом. Для такої феї, як Раз, яка народилася з природи, магічна сила, якою я оповитий, здається комфортною.
Я чув, що спокійна прогулянка лісом має розслаблюючий ефект, тож, можливо, це щось подібне.
— Ти тут була сама, Раз-сан?
— Ніп~~ Я прийшла з Нейн.
— З Нейн-сан?
— Так. Нейн виглядала пригніченою, тому ми прийшли сюди, щоб змінити обстановку~ ~
— Вона пригнічена, кажеш? Що Нейн-сан робить зараз?
— ……Подивися он туди.
— ……Що, чорт забирай, це таке…?
За вказівкою Раз-сан я подивився вбік і побачив постать у чорних обладунках, яка сиділа при дорозі… сиділа в тій позі, яку ми зазвичай приймали на уроках фізкультури.
Це безумовно Нейн-сан… але що, чорт забирай, там відбувається? І як, чорт забирай, вона може так сидіти в повних обладунках?
— Що сталося, що вона в такому стані?
— Ну, така річ~ ~ Відтоді, як Кайтокун-сан навчив її робити тофу, Нейн справді цим захопилася. Спочатку його робила Ейн-сан, але Нейн була рішуче налаштована зробити його сама наступного разу.
— Фуму-фуму.
— І потім вона почала працювати над цим кожного божого дня, стаючи все більш прискіпливою, бурмочучи щось на кшталт "Він недостатньо гладкий" або "Він недостатньо глибокий".
— Вона справді вельми вимоглива до цього, га.
Схоже, Нейн-сан досить пристрасно ставиться до японської кухні, особливо коли справа доходить до приготування тофу, і вона рішуче налаштована довести його до досконалості.
Пам'ятаю, вона казала, що завітає поділитися з нами тофу, як тільки зробить усе правильно, але, схоже, вона досі не відвідала нас, бо незадоволена результатами.
Я ще не так добре знав Нейн-сан, але міг сказати, що вона велика шанувальниця японської кухні. Тепер усе зрозуміло — вона не погодиться ні на що менше, ніж досконалість, коли справа стосується того, чим вона захоплена.
— Через це Раз і Ахт-куну стало цікаво спробувати Тофу-сан. Але Нейн не дозволяла нам їсти, поки сама не буде задоволена тим, що зробила. Раз, бажаючи спробувати, попросила Ейн-сан зробити трохи.
— Ейн-сан безумовно приготувала б його вмить.
— Ага, ага. Вона зробила його одразу ж, і ми з'їли його з Ахт-куном. Ахт-кун сказав, що він "безсмачний", але Раз здалося, що Тофу-сан м'який, пружний і справді смачний.
Я не впевнений, чи Раз вегетаріанка, чи це якась расова риса, але вона взагалі не може їсти м'ясо.
Якщо подумати, вона їла лише овочі, коли у нас було барбекю.
У будь-якому разі, для Раз, тофу зроблений із соєвих бобів, був справді смачним.
— І саме тоді з'явилася вона. Нейн зайшла якраз у той момент і сказала нам, що закінчила робити свій власний Тофу-сан.
— Фуму…
— Але, побачивши, як Раз і Ахт-кун їдять Тофу-сан, вона, здавалося, була впевнена у власному творінні й мовила: "Навіть якщо це зроблено Ейн-сама, це не буде кращим за те, що зробила я".
— …Яка шибайголова.
Іншими словами, Нейн-сан, хоч і не навмисно, схоже, кинула виклик цій монструозній служниці.
Це погана ідея. Як би мені не хотілося підтримати Нейн-сан, єдине майбутнє, яке я можу бачити, — це те, де вона стоїть на колінах у поразці.
— Сказавши це, вона скуштувала шматочок Тофу-сан, який зробила Ейн-сан… а потім просто сіла на землю, мовивши: "Комаха мого рівня виявила неповагу до служниці Ейн-сама. Мої вибачення. Будь ласка, дозвольте мені продовжувати їсти цей тофу в майбутньому". А потім вона розплакалася.
"Її серце розбилося!? Її впевненість у собі розлетілася на друзки!?"
З-Зрозуміло, ось чому вона така пригнічена… Відчайдушно намагаючись майже місяць і зазнаючи невдач, якби хтось перевершив усе, що вона зробила, лише з однієї спроби, її серце безумовно розбилося б.
— Це… як би це сказати… справді жалюгідно.
— Ейн-сан просто прислухалася до прохання Раз і Ахт-куна й не мала наміру образити Нейн. Із розгубленим виразом обличчя, що не схожий на її звичайний стан, вона намагалася втішити Нейн.
Як би грубо це не звучало, я не можу уявити Ейн-сан розгубленою.
Ось наскільки несподіваним для неї мав бути розпач Нейн-сан.
І саме тому Раз-сан запросила її на Фестиваль Священного Дерева, сподіваючись, що це допоможе їй розслабитися, і тому ми зрештою зустрілися зараз.
Вислухавши пояснення Раз-сан, я підійшов до Нейн-сан, яка все ще сиділа там, і дещо збентеженим тоном окликнув її.
— Е-Еммм, Нейн-сан. Давно не бачилися.
— ……Міяма-сан? А, так. Давно не бачилися… Я здивована, що ви пам'ятаєте таку людину, як я, гнойового жука, який навіть тофу не може зробити належним чином.
— ……Емм, Раз-сан.
— ……Що таке?
— ……У мене був образ Нейн-сан як когось справді надійного, але…
— ……Вона іноді буває такою. Як тільки вона впадає в депресію, їй потрібно чимало часу, щоб прийти до тями.
Оскільки вона була Першим Героєм, я думав, що її серце буде неймовірно міцним, але… схоже, Нейн-сан — з тих людей, які не можуть утриматися від депресії.
Очевидно, вона відчуває відповідальність за приготування тофу, але я не думаю, що вона має ненавидіти себе через це.
Що ж, це справді ніяково… Як би це сказати… Не думаю, що можу показати це людям у цьому світі, які поклоняються Першому Герою.
— Е-Емм, Раз-сан розповіла мені про це, але… Навіть ви маєте знати, наскільки дивовижна Ейн-сан. Я впевнений, що тофу Нейн-сан має бути таким же хорошим, якщо не кращим…
— ……Тоді, будь ласка, спробуйте його.
— Ха?
— Ви побачите різницю, як тільки спробуєте.
— А, еммм… Гаразд.
Я спробував підбадьорити пригнічену Нейн-сан чимось, у чому й сам не був упевнений, чи допоможе це.
Я збагнув, що було помилкою навіть намагатися змагатися з кимось настільки монструозним, як Ейн-сан, і що Нейн-сан, яка вельми вимоглива до японської кухні, мала зробити щось смачне. Я сказав це, але Нейн-сан просто дістала два види тофу зі своєї Магічної Скрині й запропонувала їх мені.
— Той, що праворуч, зробила Ейн-сама, а той, що ліворуч, зробила я… Порівняно з тофу Ейн-сама, мій тофу — як сміття.
"………………."
Під вагою її пригніченого настрою я спробував кожен із видів тофу.
Тофу праворуч… Я не впевнений, чи слово "неймовірний" взагалі може це описати. Він настільки гладкий, що практично тане на язиці, а смак настільки витончений та елегантний, що навіть я можу сказати, що це найвищий клас. Ейн-сан зробила це з першої спроби? Наскільки ж вона монстр…?
Тофу ліворуч, з іншого боку, має дуже домашній, теплий і ніжний смак.
Хух? Але хіба це не просто…
— …Еммм, особисто я, втім, насправді віддаю перевагу тофу ліворуч…
— …Е?
— А, ні, я не кажу, що якийсь із видів тофу хороший чи поганий. Тофу праворуч, безумовно, витончений і смачний… але як на мене, той, що ліворуч, смакує як домашній чи щось таке? У ньому є простота й ніжність, які мені справді подобаються.
— Ви-Ви впевнені?
Вислухавши мою думку, Нейн-сан усе ще здавалася невпевненою. Вона підвела обличчя з місця, де воно ховалося за колінами, і подивилася на мене.
— Так, це справді смачно. Це настільки смачно, що "я міг би їсти це щодня".
— Фюееехх!?
Коли я поділився своєю щирою думкою, Нейн-сан раптом видала дивний звук і миттєво звелася на ноги.
Арее? Що відбувається? Вона раптом здається чимось збентеженою, але…
— М-Мі-Мі-Міяма-сан!? Т-Т-Т-Тобто, еммм, в-ви б хотіли їсти мій місо-суп щодня…? В-В-Ви кажете це з таким підтекстом…?
— ……Місо-суп? Так, якщо це місо-суп, приготовлений Нейн-сан, це звучить чудово. Я б із радістю з'їв трохи.
— ~ ~ ~ ! ? ! ?
Місо-суп із тофу — уннн, Нейн-сан гурман японської кухні, і якщо вона може зробити такий смачний тофу, вона має бути чудовим кухарем. Якщо я їй не заважатиму, я б із радістю спробував.
— Б-Будь ласка, зачекайте хвилинку!? Чоловік уперше каже мені щось подібне, і мій розум просто не встигає за цим, тому…
— А, ні, це не те щоб я примушую вас чи щось таке.
— Н-Ні, м-мені н-не не подобається Міяма-сан взагалі. Коли ми розмовляли раніше, ви залишили дуже приємне враження як добра людина… В-Втім, я не думаю, що ми ще досить добре знаємо один одного!!!
— Е? А, так. Це безумовно правда.
Уннн? Про що, чорт забирай, говорить Нейн-сан? Це означає, що їй некомфортно подавати свою домашню їжу комусь, кого вона погано знає?
Ні, я просто хотів спробувати, якщо ви не проти, Нейн-сан, але це не те щоб я змушував вас давати мені трохи… Може бути, через те, що я знайомий Куро, вона відчуває, що не може відмовити чи щось таке?
— Еммм, Нейн-сан. Вам справді не потрібно надто перейматися. Якщо це неможливо, просто скажіть.
— Н-Ні, я-я думаю, що Міяма-сан дивовижна людина, і-і я жива вже тривалий час, тому подумала, що пора б уже про це замислитися. А-але, будь ласка, дайте мені трохи часу! Д-для початку давайте почнемо з "обміну листами"!!!
— …Обміну листами? Ну, я насправді не проти, але…
Хух? Чому ми раптом говоримо про обмін листами? Вона згадувала раніше, що ми не так добре знаємо один одного, тож, гадаю, це може бути пов'язано з цим?
Коротше кажучи, схоже, вона хоче спочатку побудувати нашу дружбу, а вже після цього подасть мені щось зі своїх домашніх страв.
Я чув, що Нейн-сан народилася в епоху Тайсьо, тож, можливо, для її покоління найкращий спосіб поглибити стосунки — це обмін листами.
Я ніколи раніше цього не робив, але оскільки зараз у мене багато часу в цьому світі, спілкування з нею через листи звучить досить мило.
— Щ-Що ж, еммм, я можу бути недосвідченою… В-відтепер сподіваюся на вашу підтримку.
— А, так. Я теж.
— Е-Еммм, щ-щ-що ж, у мене все ще є справи, тому я перепрошую! Д-до зустрічі!!
Швидко промовивши це, Нейн-сан помчала геть.
Я не зовсім упевнений, що тільки-но сталося, але, гадаю, це добре, що Нейн-сан, схоже, тепер почувається краще?
— Нейн-сан виглядала трохи збентеженою, але ти маєш уявлення чому?
— Раз теж не знає. Але я рада, що вона, схоже, почувається краще~ ~
— Це правда.
— Так! І це завдяки Кайтокун-сан~ ~ Дякую!
Дивлячись на постать Нейн-сан, яка віддалялася, я просто схилив голову разом із Раз.
Дорогі мамо і тату — за день до Фестивалю Священного Дерева я зустрів людей, яких ніколи не очікував зустріти. Якось розмова прийняла несподіваний поворот, і перш ніж я це усвідомив — ми листуватимемося.
————
Дві тіні спостерігають за Кайто та Разелією з невеликої відстані, обоє схиливши голови, спостерігаючи за сценою, що розгортається.
— …Що думаєш, Аой-семпай?
— …З того, що я бачу, схоже, проблеми є й на тому боці. Він казав, що вона японка, але, можливо, навіть її мислення трохи застаріле.
Аой та Хіна, які проходили повз під час прогулянки й випадково стали свідками цієї розмови, бурмочуть із дещо приголомшеними виразами облич.
— Серйозно, чому Міяма-семпай так реагує? Він не виглядає збентеженим її реакцією — якщо що, він виглядає абсолютно спантеличеним.
— Ну, ти могла й не помітити, оскільки вони розмовляють нормально, але я не думаю, що Міяма-сан міг вловити її реакцію, коли говорить із кимось, чиє обличчя сховане за шоломом…
— Хіба Міяма-семпай не повинен мати абсурдно гостре відчуття емоцій завдяки своїй Магії Симпатії?
— Якщо він не може відрізнити <симпатію> від <кохання>, це було б неможливо для нього, навіть якщо він може відчувати емоції…
До двох дівчат, які обмінюються думками, обоє схиливши голови, підходить Райнгардт, який виступає їхнім провідником.
— Хм? Ви зупинилися. Що таке?
— О, нічого.
— Ага, ми просто спостерігали за бабієм від природи в дії.
— …Хм?
————
<Примітки автора>
Кайто тільки-но казав раніше, що ріаджю мають вибухнути.
Він що, хоче скоїти самогубство?
.
.
.
(П.П Ахахах, Кайто не зрозумів що бовкнув, по суті слова про те що він би їв її іжу кожен день, це як сказати, що він хотів би бачити її за дружину, або кохану дівчину, котра готує йому і тд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]
