Розділ 71 - Я згадав про них
За кілька митей після того, як батьки Зіг-сан зробили свій приголомшливий вихід, Лунамарія-сан вже стояла перед нами на колінах, упершись долонями в землю та тремтячи всім тілом від страху.
— ……Еммм, вибачте. Я правда не хотіла нічого поганого, я просто… забула згадати про це……
"………………."
— Ні, справді, це сталася чиста випадковість! Після того, як я відправила листа про наш візит до Ріґфорешії, вони люб'язно запропонували провести нам екскурсію, тож я… емм…
"………………."
Прямо біля шиї Лунамарії-сан у землю були міцно встромлені два мечі, а перед нею стояла Зіг-сан, її обличчя палало від гніву.
Схоже, Зіг-сан була єдиною, кого не попередили про те, що її батьки будуть нашими провідниками.
Що ж, враховуючи, як вона зазвичай близька з Лілією-сан, важко уявити, що її не повідомили — хоча, знаючи цю марнотратну служницю, її доля на цей момент здається практично вирішеною…
— З-Зіг-чан. Луна-чан правда не хотіла нічого поганого, тож як щодо того, аби відпустити її…?
"……………."
— Хііііхх!?
Мати Зіг-сан, червоноволоса жінка, спробувала покликати її, але щойно Зіг-сан зиркнула на неї, вона миттєво відступила.
Схоже, знадобиться чимало часу, перш ніж гнів Зіг-сан вщухне.
— Міяма-сама! Будь ласка, допоможіть мені!
Що за дідько, ой!? Не перекладай свої проблеми на мене, ти, марнотратна служнице!!!
Ні-ні, навіть якщо ти дивишся на мене цими благальними очима, те, що ти зробила… ну, будьмо чесними, ти отримала по заслугах. І не лише цього разу, а й за всі ті попередні інциденти. Я не маю абсолютно жодного відношення до цього безладу.
Я не зобов'язаний тобі допомагати, як і не маю жодних причин втручатися… Тож, будь ласка, припини так на мене дивитися, Лунамарія-сан. Угх, я справді слабкий перед цими відчайдушними поглядами. А, дідько!!!
— …Е-Еммм, Зіг-сан. Чи не могла б ти відпустити її на цей раз?
"…………….."
— Ні, я розумію, що ти відчуваєш, але я впевнений, що Лунамарія-сан вже шкодує про свої вчинки, тож, будь ласка, просто пробач їй зараз.
"…………….."
Вислухавши моє прохання, Зіг-сан, хоч і виглядала все ще помітно незадоволеною, тихо кивнула й забрала меч біля шиї Лунамарії-сан.
Побачивши це, Лунамарія-сан відчула полегшення від самого серця, але я не збирався так легко відпускати її.
Якби мені довелося обирати сторону в цій ситуації, я б став на бік Зіг-сан. Якщо просто спустити це на гальмах, для неї все стане тільки гірше. Тож я вирішив діяти так, щоб вирішити це питання остаточно.
— Зіг-сан. Якщо Лунамарія-сан знову зробить щось дивне, будь ласка, дай мені знати. У мене є чудова ідея, як зупинити її від подібних вибриків.
— …Емм, Міяма-сама? Що це за ідея, про яку ви згадали…?
— Я попрошу Куро, щоб вона як слід вилаяла тебе.
— Прийміть мої найщиріші вибачення!!! Благаю вас, тільки не це!!!
Погроза виявилася надзвичайно ефективною для фанатички: Лунамарія-сан миттєво схилила голову, притиснувшись нею до землі з дивовижною швидкістю.
Зараз вона виглядала значно відчайдушнішою, ніж навіть тоді, коли Зіг-сан лютувала на неї.
Як би там не було, це, схоже, дещо покращило настрій Зіг-сан, тож я знову перевів увагу на її батьків.
— Тепер, коли ситуацію владнано, ще раз ласкаво просимо усіх. Я батько Зіглінди. Мене звати Райнгардт. Можете називати мене просто Рай.
— А я мати Зіглінди, Сільфія. Будь ласка, кличте мене Фіа. Рада знайомству~ ~
— [ [ [ Раді знайомству. ] ] ]
Яскраво посміхаючись, батьки Зіг-сан представилися.
Однак, дивлячись на них так близько, вони обоє виглядають неймовірно молодими… Не просто "на вигляд років 20" — вони виглядають достатньо юними, щоб зійти за підлітків. І все ж їм обом, очевидно, понад 200 років. Ельфи справді дивовижні…
— Давно не бачилися, Рай-сан, Фіа-сан.
— Бачу, ти чудово виглядаєш, Лілія-чан. Ти нарешті знайшла собі чоловіка?
— А, ні, це…
— Це було неможливо навіть із благословенням Богині Кохання — Ґофуааахх!?
Прекрасний удар по корпусу влучив у живіт Лунамарії-сан якраз тоді, коли вона збиралася бовкнути щось зайве. Ця жінка справді нічому не вчиться, чи не так…?
Тим часом Лілія-сан, яка вже була знайома з батьками Зіг-сан, обмінялася з ними дуже ввічливими привітаннями.
Я думав, що вони одразу почнуть показувати нам місто, але Лунамарія-сан спочатку уточнила розташування заїзду, який вона забронювала для нас, і сказала, що віднесе наші речі туди. Поки вона цим займалася, Рай-сан і Фіа-сан запропонували нам відпочити, поки вона не повернеться. У результаті ми опинилися в гостях у батьків Зіг-сан.
Рай-сан і Фіа-сан обоє мали яскравий та веселий характер, і всю дорогу дружно теревенили з нами.
— До речі, ти ж Міяма-кун, правда?
— Е? А, так.
Поки ми йшли, Рай-сан раптом повернувся до мене з дуже серйозним виразом обличчя.
Його красиві риси в поєднанні з цим серйозним поглядом створювали дивовижно гостре, суворе враження.
— Що ти думаєш? Наша Зіг дуже мила, чи не так!?
— ……Ха?
"……!?"
Що за дідько, що ця людина меле так раптово?
— Ні, навіть як її батько, я мушу сказати. Зіг має чудову фігуру й неймовірно красива!
— Е-Емм……
— Якщо ти чоловік, ти ж розумієш усю привабливість Зіг, правда?
— А, так. Ну…
Це правда. Зіг висока й струнка, з виразним, витонченим обличчям, яке поєднує в собі гідність і миловидність. Її червоне волосся та довгі вуха — фірмові риси ельфів — лише додають їй краси. Назвати її "красунею" не буде перебільшенням.
Вона має лагідний і добрий характер, чудово готує та пече, і поводиться надзвичайно приємно. Беззаперечно, вона дуже приваблива.
Але… чому її власний батько порушує цю тему саме зараз?
Вислухавши мою відповідь, Рай-сан задоволено кивнув. Потім, нахилившись надто близько з майже лякаючим азартом, він запитав:
— Звісно, я так і знав! Тож, як далеко ви зайшли із Зіг?
— ……Що?
" ~ ~ ~ ! ? "
Знову ж таки, повторюю: що за дідько, що ця людина верзе?
— Ви ходили на побачення? Чи ви вже пройшли стадію поцілунків?
— Н-Ні, це не те щоб ми із Зіг-сан мали такі стосунки…
— Що ти сказав!? Ти при своєму розумі!? Ти живеш із Зіг вже місяць, і ти не прагнеш її? Ти взагалі чоловік!?
— …Е-Еммм…
Я абсолютно спантеличений, мій мозок просто не встигає за тим, що верзе Рай-сан. І все ж одне зрозуміло точно: Рай-сан — неймовірно сліпий у своїй батьківській любові.
З його слів і дій очевидно, що він без тями любить Зіг-сан, але серйозно, що це за… це неймовірне відчуття абсурдного розчарування, яке я зараз відчуваю?
— Так діло не піде! Звісно, як батькові, мені боляче бачити свою милу донечку з коханим. Але водночас я хочу, щоб моя донька була щасливою… і сьогодні вперше у своєму житті Зіг повернулася до батьків із чоловіком! Навіть якщо сльози тектимуть з моїх очей, я готовий це прийняти, навіть якщо вона прийшла оголосити про весілля!
"……………….."
— І все ж… так тривати не може! Іноді чоловікові потрібно діяти! Іди й напади на неї, як дикий звір! Гаразд, ось тобі гроші — візьми Зіг на побачення і— Бфууоооххх!?
Кулак врізався в обличчя Рай-сана, обриваючи його нестримний, лякаючий порив з приголомшливою швидкістю. Тим, хто завдав цього удару, звісно ж, була Зіг-сан.
Обличчя Зіг-сан було яскраво-червоним, її стиснутий кулак тремтів, поки вона люто дивилася на Рай-сана. Вона виглядала просто розлюченою.
— З-Зіг, з-заспокойся. Татусь думає лише про благо Зіг— Бфуеееххх!?
"………………"
Рай-сан, який впав на дупу, спробував видати пояснення, але перш ніж він встиг закінчити, кулак Зіг-сан знову влучив йому в обличчя.
У діях Зіг-сан не було й краплі милосердя, коли вона почала сипати на нього град ударів один за одним, ще швидше, ніж раніше, не залишаючи Рай-сану жодного шансу вставити бодай слово.
— Ара-ара, будь ласка, вибачте їм~ ~ Вони зчинили такий галас.
— Е? А, емм, ви впевнені, що їх не треба зупинити?
— Усе гаразд. У будь-якому разі це його провина.
Спостерігаючи, як її чоловік терпить крайнє насильство, Фіа-сан заговорила до мене спокійним, майже розслабленим тоном.
Ах, як би це сказати… Здається, я вже можу уявити, яким було повсякденне життя Зіг-сан у її рідному місті… Такий рутинний сценарій, де Рай-сан валяє дурня, Зіг-сан лютує, а Фіа-сан безтурботно спостерігає за ними, схоже, є для них звичайнісіньким днем.
— Ну, не те щоб він мав якісь погані наміри. Просто, здається ти дуже подобаєшся Зіг-чан.
— Е?
" ! ? ! ? ! ? "
Кулак Зіг-сан, який щойно лупцював Рай-сана, завмер від невимушених слів, які промовила Фіа-сан.
— Я маю на увазі, що листи, які Зіг-чан надсилала останнім часом, завжди були про тебе— мґхххммм!?
" ~ ~ ~ "
— Зіг-сан?
Фіа-сан спробувала продовжити, але перш ніж вона встигла закінчити, Зіг-сан стрімко затулила їй рот долонею.
Її обличчя було яскраво-червоним, і вона гарячково хитала головою, з якоїсь причини дивлячись на мене.
Хмм, це просто здогадка, але я думаю, що Зіг-сан, мабуть, писала про мене, одного з рідкісних призваних з іншого світу, у своїх листах до батьків. Здається, Рай-сан неправильно витлумачив ситуацію, га?
Це пояснює, чому Зіг-сан так збентежилася. Якщо її батьки неправильно зрозуміли те, що вона не мала на увазі, а потім почали говорити якісь нісенітниці, я розумію, чому вона в такій паніці.
— Аой-семпай, як на мене, щодо Зіг-сан усе абсолютно очевидно, але… Міяма-семпай справді настільки дурний?
— Його самооцінка, мабуть, дуже низька. Гадаю, така думка йому навіть до голови не приходила.
Дорогі мамо і тату — батьки Зіг-сан виявилися дуже жвавими, і здається, Зіг-сан доводиться справді нелегко. Але як би це сказати у позитивному ключі? Спостерігаючи за цим виром їхніх сварливих перепалок, ті часи, коли мама й тато були ще живі — я згадав про них.
.
.
.
(П.П Так, Міяма дуже тупий в плані розуміння почуттів "коли в нього закохались", тут не раз це буде, але доволі кумедно прописано, тіки будуть бісячі моменти, де автор себе поводить як цнотливий придурок, в плані не захоче робити інтимних сцен і тд., ну по крайній мірі до 250 розділу я цього не помічав "я далі не читав, бо читав інші новели".)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]