Розділ 69 - Мене намагалися найняти
Під чистим, освіжаючим небом, у рамках підготовки до Фестивалю Священного Дерева, куди ми й прямуємо, ми опинилися перед великою ґондолою та двома білими драконами.
Аби дістатися Ельфійського Лісу, ми летітимемо на цих крилатих драконах — або, точніше кажучи, на своєрідній літаючій кареті. Ґондолу виготовлено із застосуванням левітаційного каміння, схожого на ті кристали, які можна побачити в одному відомому небесному замку. Вливши в ґондолу магічну силу, вона починає ширяти в повітрі, поки двоє драконів тягнуть її за собою.
Кажуть, що ці дракони, відомі як "Білі Дракони", є найшвидшими серед усіх крилатих драконів. З їхньою швидкістю вони довезуть нас до Ельфійського Лісу всього за кілька годин. Звісно, за таку зручність доводиться дорого платити. Крім того, послуги Білих Драконів мають величезну популярність серед дворян, тож Лунамарії-сан, схоже, довелося добряче постаратися, аби оформити для нас це замовлення.
Поки Лілія-сан та інші обговорювали маршрут, Кусунокі-сан, Юдзукі-сан і я заворожено спостерігали за білими драконами. Раніше я вже бачив крилатого дракона, на якого полювала Нейн-сан, але ці білі дракони були куди більшими: вони мали семиметрові тіла й красиву, білосніжну луску.
Хоч їх і зараховують до монстрів, ворожості до людей вони не проявляють — мабуть, тому, що звикли контактувати з ними. Утім, і дружніми їх не назвеш: вони поводилися швидше як поважні істоти, що ігнорують нас, ніби вважаючи невартими своєї уваги. На відміну від домашніх собак, які радіють при вигляді людей, вони просто не звертали на нас уваги, наче ми були кимось, ким їм перейматися не варто……
У мене було враження, що дівчатам не дуже подобаються плазуни, але поки ті виглядають круто, це здається, не проблема. Кусунокі-сан та Юдзукі-сан завзято підійшли до білих драконів і спробували доторкнутися до них, але дракони залишалися абсолютно байдужими.
Спостерігаючи здалеку, я помітив меншого дракончика — завдовжки менше метра, — який визирав із-за спин двох більших і поглядав на мене.
Може, це дитинча білих драконів? Не знаю, чи це через те, що воно ще не звикло до людей, але маля ховалося за батьками й спостерігало за нами настороженими очима.
Кусунокі-сан та Юдзукі-сан, занадто захоплені милуванням великими драконами, схоже, не помітили крихітку.
— Фруууууххх!
"…………….."
Коли я зробив крок уперед, мене зустріли лютим, ворожим поглядом.
Вона виглядала мов наляканий собака, готовий кинутися й вкусити, якщо я підійду ближче.
Саме тоді я раптом згадав свою розмову з Куро — як вона згадувала, що моя Магія Симпатії може допомогти мені спілкуватися з істотами, які не вміють розмовляти.
Оскільки це здавалося чудовою нагодою, я вирішив спробувати.
З цією думкою я зосередився на тому, щоб випромінювати якомога більше дружніх емоцій, вклав своє прагнення подружитися в магічну силу й спрямував її до дитинчати дракона за допомогою Магії Симпатії.
— Кюю?
Маленька дракониця схилила голову, видала тихий вигук і пильно витріщилася на мене.
Відчуваючи, що вона все ще побоюється, я знову випустив Магію Симпатії, обережно наповнивши її дружніми емоціями.
Повторивши це кілька разів, я помітив, що драконяче маля зацікавилося: тріпочучи маленькими крильцями, воно обережно підійшло ближче.
— Кюк, кюююііі. Кюкююіі?
— Не хвилюйся. Я не завдам тобі шкоди.
Ніжно всміхнувшись цвірінькаючому драконяті, я повільно простягнув до неї руку.
Спочатку вона відсахнулася від страху, але, відчувши щирість моїх емоцій, дозволила моїй простягнутій руці торкнутися її крихітних лапок. Помалу її настороженість почала танути, крок за кроком.
Щойно вона розслабилася, маленька дракониця швидко прив'язалася до мене, мов дитина, і покірно дозволила погладити себе.
Я очікував, що її шкіра буде грубою через луску, але як для малюка, вона виявилася дивовижно м'якою. Не те щоб м'якою, як моті, але мала гумову текстуру, якої було чудернацьки приємно торкатися.
— Кюююкк~~
Бачачи, як маленька дракониця задоволено муркоче, поки я її гладжу… вона виглядала неймовірно мило. Я уявляв драконів скоріше як перерослих ящірок, але ця біла дракониця більше нагадувала кошеня.
Прибравши руку з її голови, я обережно підняв драконятко обома руками. Вона більше не опиралася, спокійно вмостившись у моїх обіймах.
— Кюкююіі! Кюкурууу!
— Ахаха.
Маленька дракониця притислася головою до моїх грудей, лагідно тулячись до мене. Така розпещена поведінка була чарівною, і я не міг стримати посмішки, коли її дотики лоскотали мене.
Потім, ніби отримуючи від цього величезне задоволення, драконяче маля почало підніматися по моєму одягу своїми маленькими лапками.
— Унн?
— Кюю, кюю, кюю.
Її гострі кігті виглядали дещо лякаюче, але, на щастя, вони не розірвали мій одяг, оскільки матеріал був міцним. Поки маленька дракониця продовжувала своє грайливе сходження, вигукуючи на кожному кроці, вона зрештою дісталася мого правого плеча. Здавалося, вона була цілком задоволена й вмостилася там із радісним виразом обличчя… хоча, мушу зізнатися, вона виявилася дивовижно важкою.
— Кююукуу~~
Поки драконнятко розслаблялося на моєму плечі, Лілія-сан та інші, схоже, закінчили розмову. Коли кучерка Служби Крилатих Драконів повернулася до нас, вона мовила:
— А, точно. Забула згадати. Аби вона вивчила маршрут, яким ми сьогодні летітимемо, я взяла із собою дитинча цих двох білих драконів. Вона ще не звикла до людей і може бути небезпечною, тож я прошу вас триматися… подалі… від… неї?
— ……Еррр.
— Кююіі?
Очі жінки-кучерки розширилися, коли вона повернулася до мене й побачила драконення, що вмостилося на моєму плечі.
— Н-Неймовірно… Я-Як, чорт забирай, вам це вдалося… Це маленьке драконення ще навіть до мене емоційно не прив'язалося…
— Еммм, будь ласка, не зважайте. Вона просто, ну-у, особливий випадок…
— Тож ви нарешті запустили свої кігті й у монстрів… Міяма-сама, ви справді…
Разом із приголомшеною кучеркою, Лілія-сан та Лунамарія-сан здивовано витріщилися на мене.
Завдяки моїй Магії Симпатії сталося те, що зазвичай не відбувається: маленьке драконення не мало б так швидко прив'язуватися до когось.
— Ого~~ Вона така мила. Дай і мені потримати…
— Фруууууххх!!!
— Хііііхх!?
Доказом цього стало те, що хоч маля й прив'язалося до мене, вона загрозливо загарчала й вишкірилася на Юдзукі-сан, щойно та спробувала доторкнутися до неї.
— Не хвилюйся, вона не завдасть тобі шкоди.
— Кююіі?
— Так, саме так. Тож тобі не потрібно на неї гарчати.
— Кюю… Кюку, кююіі!
Коли я пояснив, що Юдзукі-сан не завдасть їй шкоди, дракониця на мить схилила голову, а потім зрозуміло кивнула.
Здавалося, вона осягнула мої слова, бо її почуття ворожості до Юдзукі-сан почали зникати.
— Юдзукі-сан, тепер можна доторкнутися.
— Е? А, так……
— Кюю!
— Фвааахх, вона така м'якенька…… Вона така мила!
За моїм заохоченням, Юдзукі-сан знову простягнула руку, і цього разу дракониця не гарчала. Натомість вона покірно дозволила Юдзукі-сан погладити себе.
Бачачи це, у жінки-кучерки відпала щелепа. Її приголомшений вираз обличчя затримався на мить, перш ніж вона підійшла до мене.
— Ви ж прикликаний з іншого світу, правда?
— А, так. А що таке?
— ……Якщо ви колись вирішите не повертатися до свого світу, а залишитеся тут, будь ласка, зв'яжіться зі мною. Ми б із радістю найняли вас на надзвичайно вигідних умовах!
— ……Ха?
— У вас дивовижний талант! Якщо ви можете приборкати крилатого дракона так швидко, ви могли б стати найкращим кучером крилатих драконів у світі!
— Е-Ем……
Її захоплення лише зростало, коли вона почала пояснювати, наскільки важко зазвичай приборкати крилатого дракона.
Почуваючись трохи приголомшеним, я глянув на Лілію-сан та інших, мовчки благаючи про допомогу. Однак вони просто подивилися на мене з кривими посмішками, ніби повністю змирилися з цією ситуацією.
Дорогі мамо і тату — після зустрічі з білими драконами Служби Крилатих Драконів маленьке драконення емоційно прив'язалося до мене. Більше того, із вражаючим ентузіазмом — мене намагалися найняти.
————
<Примітки автора>
Драконяче маля (♀)…… Зрозуміло, це, мабуть, нова героїня, га……
.
.
.
(П.П Ахахахах, автор сам заспойлерив те що зробить в подальшому, бо драконення, тепір вважає Міяму своїм партнером, в прямому смислі цих слів, типу не друг і тд, а коханим чоловіком, Міяма сам не усвідомив що зробив. Хоча я не знаю чи матиме це драконення можливість перетворюватись в людину, коли підросте, но було б прикольно хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]
