Розділ 67 - Я спробую бути ініціативним
Коли я повернувся до маєтку, здалося, що Лілія-сан кликала мене, тож я попрямував до її кабінету.
Відчинивши двері, я зайшов усередину, і Лілія-сан повернулася до мене з загадковим виразом обличчя.
— З поверненням, Кайто-сан.
— Так. Я повернувся.
— ……Тож хто це цього разу?
— ……Хмм?
Дивлячись на мене із занепокоєним виразом, запитала Лілія-сан, а її руки злегка тремтіли. Я не одразу зрозумів, що вона мала на увазі, тому схилив голову.
— ……З ким, чорт забирай, ви зустрілися цього разу? З Королем Світу-сама? З Богинею Долі-сама? Якщо є щось, про що мені потрібно знати, будь ласка, скажіть мені зараз!!!
"………………."
Це… Як би це мовити… Схоже, я справді загнав Лілію-сан у кут.
У неї вже були сльози на очах… Ні, мені справді шкода.
Я почувався винним через те, що зустрічав таких дивовижних людей один за одним і завдавав Лілії-сан стільки клопоту, тому розповів їй про Алісу, яку зустрів сьогодні.
Вислухавши уважно те, що сталося під час моєї зустрічі з Алісою, Лілія-сан зітхнула й поплескала себе по грудях, ніби справді відчувши полегшення.
— ……Дякувати Богу. Це хтось, кого я не знаю.
— Я-Якось мені шкода.
— Н-Ні, це мені варто вибачитися за свою надмірну тривожність.
Унн. Відтепер я обов'язково буду детальніше звітувати їй навіть про найменші дрібниці.
Поки я роздумував про це, то перевів погляд на робочий стіл Лілії-сан і помітив купу документів, розсипаних по ньому.
Вони не були схожі на листи, оскільки я міг розгледіти ряди чисел, що вказувало на їхнє відношення до бухгалтерії.
— Кайто-сан? Що таке?
— А, ні, просто я вперше бачу, як Лілія-сан працює…
— Ааа, зрозуміло… Можливо, я й недосвідчена, але все одно відповідаю за життя багатьох людей. І через свій характер я не почуваюся в комфорті, залишаючи все іншим, тому намагаюся виконувати якомога більше роботи сама.
Чесно кажучи, до зустрічі з Лілією-сан я завжди вважав дворян самозакоханими й пихатими, але прихід у цей світ змусив мене усвідомити, що це було лише моїм упередженням.
Особливо Лілія-сан, яка не має традиційного для дворян вигляду і попри те що старша за мене лише на один рік, є людиною, яку я щиро поважаю.
Здається, серед паперів немає жодних конфіденційних чи важливих документів, тож я почуваюся достатньо безпечно, щоб поглянути здалеку на те, над чим працює Лілія-сан. Ряди чисел підказують, що вони пов'язані з бухгалтерією, можливо, вона розраховує витрати та доходи.
Це через те, що валюта тут інша? Монети не схожі на ті, до яких я звик, але вони слугують тій самій меті… хоча я думаю, що предмет, який тримає Лілія-сан, може бути версією рахівниць у цьому світі.
Спостерігаючи деякий час за цією сценою перед собою, у моїй голові виникло запитання. Мені стало цікаво, чи є в цьому світі калькулятори чи щось подібне до них…
Ні, не те щоб я вважав калькулятори принципово кращими за рахівниці. Зрештою, якщо хтось вправно володіє рахівницею, він може виконувати обчислення з лякаючою швидкістю.
Однак це правда лише для невеликого відсотка людей. Насправді Лілія-сан неодноразово переглядала документи, кожного разу рахуючи й повільно рухаючи рахівницю.
З її темпом, схоже, знадобиться багато часу, щоб закінчити все.
Я вже завдав Лілії-сан багато клопоту. Я б хотів допомогти, якби міг, але, на жаль, я лише кілька разів навчався користуватися рахівницею в початковій школі й не надто сильний у математиці.
Якби я спробував допомогти зі своїм браком здібностей, то лише став би перешкодою.
Але якби в мене був калькулятор, я міг би допомогти Лілії-сан із її роботою. Навіть якби вона не дозволила мені допомогти, це б безумовно збільшило її швидкість.
Але, на жаль, у мене зараз немає під рукою калькулятора. Якщо бути точним, у мене був кишеньковий калькулятор у рюкзаку, коли я вперше прийшов у цей світ, але… це механічна технологія з мого світу, і зараз вона перебуває під вартою Богині Закону.
Зазвичай я б зупинився на цьому, але потім мені спала на думку ідея.
Тут є ці зручні предмети, які називаються магічними інструментами, що підтримують повсякденне життя жителів цього світу, і деякі з них мають можливості, які далеко виходять за межі механічних технологій мого колишнього світу.
Є магічні інструменти, які діють як запальнички, і є навіть магічний інструмент, який функціонує як кондиціонер. Саме тоді я замислився — чи може існувати магічний інструмент, який виконує обчислення, як калькулятор? І якщо такого немає, я завжди міг би замовити його створення.
Однак я все ще новачок, коли справа стосується цього світу, тож не впевнений, чи існує такий магічний інструмент, чи взагалі можливо створити його на основі моїх думок.
Хмм. Гадаю, найкращий спосіб дізнатися — це запитати творця магічних інструментів, Куро, — вона є найнадійнішим джерелом інформації, коли справа стосується магії.
Маючи це на увазі, я вийшов з кімнати, щоб більше не турбувати Лілію-сан. Ідучи коридором до своєї кімнати, я почав подумки готувати те, про що запитаю в Куро наступного разу, коли вона прийде в гості.
Дорогі мамо і тату — я хочу зробити життя трохи легшим для Лілії-сан, якій завдав стільки клопоту. Ось чому, хоча б і трохи, — я спробую бути ініціативним.
————
Замок Іріс, оповитий кригою. В одній із кімнат Король Світу, Лілівуд Ігдрасіль, мала вираз глибокого виснаження.
Поки Лілівуд виглядала морально виснаженою, Іріс, володарка цього замку, перебувала в дуже хорошому настрої, витріщаючись на стопку упакованих книг.
— ……Лілівуд…… Дякую…… Завдяки тобі…… Я вирішила…… які книги…… подарую Кайто.
— ……Це добре. Ні, серйозно, завдяки цьому економіка світу залишається в рівновазі…
Лілівуд відчайдушно переконувала Іріс, яка збиралася дати Кайто книги величезної цінності — на кшталт гримуарів, що містять стародавню магію, та заборонених текстів із методами створення секретних ліків, — вибрати лише найбезпечніші з її колекції, яка налічувала понад 10 мільйонів книг. Це був виснажливий і тривалий процес, і в результаті Лілівуд була повністю знесилена.
— Вибачте, що турбую, Іріс.
— ……Куромуейна…… Ласкаво просимо.
— Я зробила новий тип міні-кастел, тож прийшла поділитися… Арее? Ти теж тут, Лілівуд?
— ……Куромуейна. Якщо можливо, я б хотіла, щоб ти прийшла трохи раніше.
— Е?
Ніби з'явившись саме в той момент, коли вони щойно закінчили вибирати книги, зайшла Куромуейна. Побачивши її прихід, Лілівуд пробурмотіла, опустивши плечі.
Помітивши реакцію Лілівуд, Куромуейна схилила голову, перш ніж повернутися до Іріс… а потім знову схилила голову.
— Арее? Іріс, ти в чудовому настрої. Що відбувається?
— ……Я знайшла…… друга-людину.
— Е? Серйозно!?
— Так, я теж скептично ставилася до цього, але насправді Іріс ходила провідати цю людину днями, і відтоді вона в чудовому настрої.
Почувши щасливе оголошення Іріс, Куромуейна виглядала щиро здивованою, тоді як Лілівуд, яка мала таку ж реакцію не так давно, висловила свої думки.
— Хееее… Світ тримається на таких дивовижних дітях, га. Іріс, що це за дитина?
— ……Він сказав…… що знає Куромуейну…… Його звати…… Кайто.
— Ха? Кайто…… Ти говориш про Міяму Кайто-куна?
— Ти знаєш його?
— Унн, я бачуся з ним майже щодня. Він моя найулюбленіша дитина зараз.
Коли Іріс згадала ім'я Кайто, Куромуейна виглядала щиро здивованою.
— Зрозуміло…… Кайто-кун подружився з Іріс……
— Куромуейна, хто саме цей Кайто-сан? За словами Іріс, він має якусь особливу здатність, але чи справді для нього можливо опиратися її магічній силі смерті?
— Хммм. Це правда, що Кайто-кун має трохи незвичну силу під назвою Магія Симпатії, яка дозволяє йому пристосовуватися до неворожої магічної сили… але саме по собі володіння цією здатністю не означає, що він пристосується до будь-кого.
— Що саме ти маєш на увазі?
— Магічна сила Кайто-куна й справді підлаштовується під чужу магію…… але головна умова тут — Кайто-сан має щиро "прагнути подружитися з цією людиною". Без цього нічого не вийде, та й навіть за наявності бажання він не здатний пристосуватися миттєво.
Саме так, як і казала Куромуейна, Магія Симпатії Кайто не дозволяє йому миттєво справлятися з магічною силою інших людей. Кайто має щиро хотіти підлаштуватися під неї, нехай навіть несвідомо, а отже — він не повинен таїти зла чи ворожості до цієї особи.
— Іншими словами, Кайто-кун… усе ще відчував магічну силу смерті Іріс, але все одно намагався поладнати з нею, відчайдушно намагаючись пристосуватися, перебуваючи під впливом її магічної сили смерті протягом тривалого часу. Я вірю, що саме тому він зміг пристосуватися до її магічної сили смерті.
"………………"
— Ц-Це досить неймовірна людина, чи не так? Я все ще не можу в це повірити.
Тихо мовила Куромуейна.
Сам Кайто переконував, що все завдяки Магії Симпатії, але нічого б не вийшло, якби він сам першим не простягнув Іріс руку. Попри той болісний страх, що його охопив, Кайто все одно щиро прагнув подружитися з нею. І це стало для Куро неочікуваним відкриттям. Чи то від щастя, чи з якоїсь іншої причини, але щоки Іріс спалахнули яскравим рум'янцем, а сама вона замріяно впилася поглядом у порожнечу — ніби закохалася знову.
На противагу реакції Іріс, Лілівуд, здавалося, тремтіла від страху.
— Хммм. Гадаю, це могло б бути неможливо, якби ти зустріла Кайто-куна, коли він тільки-но прийшов у цей світ. Однак останнім часом Кайто-кун став таким крутим, що навіть я здивована… він добра дитина, яка робить усе можливе для інших. Ну, ось чому він мені так подобається.
— ……Унн… Кайто… добрий… і крутий…
— ……Зрозуміло. Говорячи про це, Куромуейна, ти щойно згадала, що бачиш його майже щодня… Це, мабуть, причина, чому ти останнім часом так часто відвідуєш Королівство Симфонія.
— Ахаха, ну, гадаю, що так.
Лілівуд, яка дедалі більше цікавилася Кайто після того, як почула, як Куромуейна та Іріс говорять про нього, кивнула, з нетерпінням чекаючи на зустріч із ним.
І тепер, коли вона також дізналася, чому Куромуейна останнім часом так часто відвідувала Королівство Симфонія, ніжна посмішка з'явилася на її губах.
— У такому разі, гадаю, я можу попросити Куромуейну про наступну зустріч щодо Фестивалю Героїв у Королівстві Симфонія, га?
— Не хочу.
— ……Е?
У роки проведення Фестивалю Героїв Куромуейна та Лілівуд, як ті, хто найтісніше пов'язаний зі Світом Людей, ділять між собою обов'язки щодо зустрічей із кожною з країн. Вони обговорюють порядок паломництва, у яке вирушить Герой, а також заходи, що проводитимуться під час фестивалю.
Вони ще не розподілили обов'язки на цей рік, але оскільки Куромуейна останнім часом так часто бувала в Королівстві Симфонія, Лілівуд гадала, що вона залюбки поїде туди на переговори. Однак відповідь була короткою: «Не хочу».
— Король там "ставився до Кайто-куна як до вигнанця", тому я ненавиджу його.
— ……Він ставився до Кайто… як до вигнанця?
Почувши слова Куромуейни, Лілівуд поклала руку на обличчя.
Те, що щойно сказала Куромуейна… Лілівуд уже давала доручення своїм підлеглим розібратися, чому Королівство Симфонія не надіслало Кайто запрошення. Вона прекрасно розуміла суть справи, але навмисно приховала це від Іріс.
Вона тримала це в таємниці, бо й думати не хотіла, на що здатна піти Іріс, якби дізналася правду. А втім, коли Кайто сказав Іріс, що не зможе прийти через власні справи, Лілівуд нарешті зітхнула з полегшенням… але це полегшення тривало лише кілька днів, поки бомба не вибухнула там, звідки вона чекала найменше.
Почувши слова Куромуейни, Іріс тихо пробурмотіла, перш ніж швидко підвестися.
— Зупинися на мить, Іріс. Куди ти збираєшся йти?
— ……Королівство Симфонія.
— З-Зачекай, будь ласка! Це……
— Іріс! Зупинися!!!
— ……Куромуейна?
Помітивши, що її очі були чітко зафіксовані на Королівстві Симфонія… і що Іріс збиралася піти туди, щоб буквально стерти короля, саме тоді, коли Лілівуд відчайдушно намагалася її зупинити, Куромуейна також втрутилася.
Лілівуд відчула полегшення, радіючи, що хтось ще поділяє її думки. Вона повернулася до Куромуейни, яка, здавалося, була на її боці… але її наступні слова змусили її обличчя збліднути.
— Правильно, Куромуейна. Скажи їй і ти……
— Дозволь мені допомогти тобі!
— Гей!?
— ……Дякую, Куромуейна…… разом…… тих ідіотів, які мучили Кайто…… давай вб'ємо їх.
— Вбивати їх — це погано. Якщо ти зробиш це, у Кайто-куна будуть справді великі неприємності. Ми повинні просто ‘залякувати його, поки його розум не зламається’, щоб він більше не робив нічого дурного.
— ……Я розумію…… Тож ми просто перетворимо його на ‘інваліда’.
— Про які лякаючі речі ви говорите!? Іріс, ти теж, не погоджуйся з нею!
Дивлячись уважно, Лілівуд побачила, що навіть посмішка з обличчя Куромуейни зникла, змінившись чітким гнівом, коли вона говорила про такі жахливі речі так, ніби це було нормою.
— Будь ласка, зачекайте!!! Я-Я піду туди, добре!? Я переконуюся, що король Симфонії вибачиться, добре!!! Тож я благаю вас, нічого не робіть!!!
Того дня в зазвичай мирній землі смерті… через суцільний розпач відлунював крик однієї з Шести Королів — Короля Світу.
.
.
.
(П.П Знала би Лілія хто така Аліса, вона б одразу свідомість втратила, хоч вона і приколістка, веде себе як дура, но вона готова за Кайто піти битись навіть проти Куро і Широ "частково вона це може зробити", вона не простить нікого хто захоче йому нашкодити.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]