Розділ 66 - Дивно закарбувалося в моїй пам'яті
— Тож, загалом це 4750R… але оскільки ти купив так багато, я округлю до 4700R.
Я витяг п'ять срібних монет зі свого гаманця й простягнув їх Алісі, яка, здавалося, була в чудовому настрої, коли казала це з посмішкою.
Зрештою, я купив якраз достатньо, щоб використати бюджет, який встановив раніше. Справа була не стільки в тому, що торгова пропозиція Аліси переконала мене, скільки в тому, що всі товари в крамниці були просто першокласними.
Я не лише купив взуття, ніж, флягу для води та деякі магічні інструменти для виживання, в підготовці до Фестивалю Священного Дерева, а й підібрав трохи одягу.
Увесь одяг за якістю нічим не поступався тому, що я ношу зараз, і хоча його дизайн міг бути простим, це було те, що в моєму колишньому світі назвали б повсякденним вбранням. Я не впевнений, має Аліса хороший смак чи ні, але я не міг втриматися від покупки — усе було настільки елегантним і якісно зробленим, що навіть дворяни виглядали б у цьому чудово.
— Ну що ж~ ~ Це вперше, коли я продала так багато, відтоді як відкрила свою крамницю! Кайто-сан, будь ласка, завітай знову!
— Унн. Усі ці "речі, про які я й подумати не міг, що вони зроблені крамаркою" досить хороші, і я б хотів побачити більше магічних предметів наступного разу.
— Ого-го, я якось відчуваю, ніби мене злегка зневажають, але я така щаслива зараз, що пробачу тобі.
— Ахаха.
Ну, спочатку я не був упевнений, чого очікувати, але коли все було сказано й зроблено, гадаю, я уклав досить вигідну угоду й знайшов чудову крамницю для своїх покупок.
Як вона й згадувала, у неї є все, окрім їжі, і там була різноманітність цікавих дрібничок та магічних предметів. Я неодмінно повернуся, щоб знову понишпорити довкола.
Завершивши покупки, я подякував Алісі й вже збирався піти, але в цей момент Аліса заговорила.
— Ааа~ Кайто-сан. Можна тебе на хвилинку?
— Унн?
— ……На знак подяки за всі ті речі, які ти купив, я б хотіла дати тобі застереження.
— Застереження?
При цих словах я повернувся, щоб подивитися на Алісу, але вираз її обличчя був прихований за маскою, тож я не міг його прочитати.
Емоції, які я відчував за допомогою Магії Симпатії, здавалися спокійними, майже так, ніби вона просто вела світську бесіду, але в атмосфері було щось не те.
— Я думаю, у твоєму світі також є подібна історія, Кайто-сан. Вона про героя, який підлетів занадто близько до сонця, спалив свої крила й упав на землю…
"…………………"
Якщо я правильно пам'ятаю, хіба вона не говорила про історію, про Ікара з грецької міфології? Вона про Ікара, який летів скрізь небо на крилах із воску. Він підлетів занадто близько до сонця, через що віск розтанув, і він упав на землю.
Але чому вона раптом згадала таку історію? Вона сказала, що це застереження, тож, гадаю, саме це послання вона хоче донести до мене.
— Чим ближче ти до великих істот, тим більший шанс, що ризики раптово прийдуть із неочікуваних місць… Будь ласка, пам'ятай про це. Цей світ не наповнений лише хорошими людьми, і якщо ці твої крила були народжені з гордині… Ці фальшиві крила розтануть, і ти впадеш на землю, знаєш?
"…………………"
— …Чи щось на кшталт цього~~ Ну, просто пам'ятай, що скромність — це найкраща політика.
— О-Окей……
Я не знаю. Я відчуваю, що в її словах є сенс, але з якоїсь причини я зовсім не можу зрозуміти Алісу. В один момент вона виголошує застереження гострим поглядом, який, здається, бачить усе наскрізь, а в наступний — дурнувато посміхається.
Це відчувається справді дивно. Це ніби я заглядаю в яму, дно якої не бачу. Відчуваю, що майже можу зрозуміти її, але слова, щоб описати це, застрягли в глибині мого горла.
Однак, схоже, Аліса більше не хоче нічого казати, тож вона відводить від мене погляд і знову сідає за прилавок.
Усвідомивши, що я, ймовірно, не знайду жодних відповідей, роздумуючи про це, я злегка помахав Алісі, перш ніж вийти з крамниці.
Дорогі мамо і тату — мої покупки в крамниці Аліси пройшли добре, але останні слова, які вона сказала, — дивно закарбувалися в моїй пам'яті.
————
Після того як Кайто покинув крамницю, Аліса повільно перевела погляд на двері, через які він щойно вийшов, і пробурмотіла собі під ніс.
— Король Підземного Світу, Король Смерті… І на додачу до цих двох, Верховне Божество Світу Богів… Щоб він спілкувався з цими трьома, я думала, він якийсь монстр… Виявляється, він просто звичайна, трохи добродушна, але все ж просто звичайна людина.
Розсіяно бурмочучи собі під ніс, пролунав шум, перш ніж силует Аліси розмився, і її зовнішність знову змінилася на костюм м'якої іграшки кота, який вона носила раніше. Потім вона сіла на сидіння біля прилавка й від нудьги почала розставляти й перераховувати монети.
Так, вона знає. Вона знає, що Кайто — прикликаний з іншого світу, і знає про його взаємодію з Куромуейною та Іріс — усе, усе зібрано через її власну інформаційну мережу. Але вона вдала невідання й усе одно підійшла до нього.
— Тобі слід бути обережним, Кайто-сан. Світ не такий яскравий, як театри, за лаштунками завжди хтось таїться… Скоріше, ніж ти можеш подумати, з'являться ті, хто почне бачити цінність у тому, ким ти є.
Задиристо бурмочучи собі під ніс про Кайто, якого там не було, вираз обличчя Аліси залишався прихованим за костюмом м'якої іграшки, який вона носила. Але атмосфера довкола неї була абсолютно іншою, ніж у безтурботної крамарки, якою вона була лише мить тому.
Ніби чекаючи, поки настрій Аліси зміниться на більш гострий, вона почула звук зачинення дверей у тихій крамниці. Чоловік, одягнений у чорну мантію, чиє обличчя було приховане, ступив усередину.
Чоловік безшумно рушив до полиць з рядами зброї. Схопивши невеликий кинджал, він плавно перейшов до секції з одягом, загорнув кинджал у чорну тканину й поклав його на прилавок.
Аліса, яка весь цей час тихо перераховувала монети, глянула на кинджал, загорнутий у чорну тканину. З тим, що можна було б майже описати як зітхання, вона схилила голову.
— Ти "Тіньовий Клинок", чи не так?
— ……Хааахх… І чому це мій основний бізнес взагалі не клеїться, а от "підробіток" процвітає? Або краще б ви взагалі припинили називати мене цим дурнуватим псевдонімом.
— Є дехто, з ким мені потрібно, щоб ти розібралася.
— ……Залежить від того, скільки й хто це.
Чоловік тихо назвав інше ім'я Аліси — псевдонім, відомий у тіньовому світі. Кинджал, загорнутий у чорну тканину, був виразним знаком замовлення для підпілля. Таких прохань не витягують на денне світло, адже це справи, за які беруться лише мешканці темряви.
— Одна монета з білого золота як завдаток… додаткові три після твого успіху.
— Хееее, це не так вже й погано. Ця людина, мабуть, була клопіткою, га?
— Мені потрібно, щоб ти розібралася з усією сім'єю барона.
— Хмм. Дворянин у цій країні, га?
— Так, ось список.
Чоловік кладе єдину монету з білого золота на прилавок, перш ніж передати Алісі стопку паперів.
Аліса деякий час читає вміст, і як тільки закінчує, передає стопку паперів назад чоловікові.
— Гаразд~ ~ Тоді, щодо цього прохання… який крайній термін?
— Якщо можливо, протягом 10 днів.
— Спосіб смерті?
— Найкраще, якщо ти вб'єш його так, аби це виглядало ніби він вчинив самогубство.
— Окей, окей. Ну що ж, будь ласка, повертайся через 10 днів із 3-ма монетами з білого золота.
— ……Так.
Після короткого обміну думками чоловік покидає крамницю.
Проводжаючи його поглядом, усе ще будучи вдягнена в свій костюм м'якої іграшки, Аліса починає бурмотіти і підкидати пальцем монету з білого золота, яку отримала.
— ……Кайто-сан. Людське життя — це щось таке, що можна купити за дешево. Лише за ці кілька монет воно зникло б, як швидкоплинний сон…
Спіймавши падаючу монету з білого золота й невимушено кинувши її в шухляду прилавка, Аліса взяла одну зі срібних монет, якими Кайто заплатив їй, і посміхнулася.
— Ну, гадаю, я можу лише молитися сьогодні… щоб "прохання про вбивство" щодо тебе не надійшло…
Сонце сідало, кидаючи похмуре світло на крамницю, але дівчина, яка жила в цьому будинку, мала спокійну посмішку.
Через десять днів… у день, коли Кайто та інші залишили столицю заради Фестивалю Священного Дерева — лише вона та її клієнт знали на той час, що вся сім'я певного барона вчинить самогубство, спричинивши чималий розголос у королівській столиці.
————
<Примітки автора>
Давайте поговоримо про це знову……
Ця веб-новела — це в основному неспішна, зігріваюча душу історія про повільне життя. Тут ви практично не знайдете нічого серйозного.
Головний герой — не якийсь незрівнянний воїн……
Головний герой не перебуває в якійсь відчайдушній ситуації, де раптово пробуджується і в нього з'являються нові сили……
Головний герой подобається кільком жінкам……
Головний герой швидко подружився з втіленням смерті, яке мало перебільшений вихід……
**НОВЕ:** Головний герой якось знайшов спільну мову з новою дівчиною, від якої так і віє небезпекою……
.
.
.
(П.П Ну можу вас запевнити, що Аліса нізащо не виконає замовлення на вбивство Кайто, бо по перше, це геморно, в плані мати діло з тими хто захищає його, по друге їй подобається Кайто, по третє, вона скоріше захоче вибити замовника, чим Кайто.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]