Розділ 64 - Вона виявилася ще тією дивачкою
М'яка іграшка кота, яка б'є доґезу прямо переді мною… Що взагалі відбувається? За ідеєю, це мав бути момент, коли я плакав би через те, що мене розвели на гроші, але зараз усе виглядає так, ніби з мене просто глузують — особливо враховуючи, що вона в цьому костюмі.
— Емм, будь ласка, підніміть голову. Поки що, чи не могли б ви показати мені, які товари у вас є…?
— А, але перед цим, ти не проти?
— …Е?
— Чи не міг би ти припинити говорити зі мною так, ніби ми рівні? Я — продавчиння, ти — покупець. Якщо покупець використовує ввічливу мову, мій суперський-талант торговця може просто вибухнути.
"………………"
Якщо він збирається вибухнути за таких обмежених умов, не думаю, що ти взагалі можеш називати його суперським. Крім того, ця дивна манера розмови — ти називаєш це ввічливою мовою? Ні, я й сам не надто вправний у шанобливих зверненнях, але можу сказати, що з її інтерпретацією явно щось не так.
Але що ж, як не крути, вона явно дивачка, тож я вважаю, що найкраще тримати дистанцію, використовуючи ввічливу мову. Утім, напевно, важливіше швидко закінчити цю розмову, щоб якнайшвидше забратися звідси.
— Гаразд. Так підійде, правда?
— …Це норма ~. Я відчуваю ауру хочу-додому-якнайшвидше, але… Я — торгівець, тож мій обов'язок — вивільнити твою ауру хочу-купити!
Раптово енергійно засяявши, крамарка в костюмі підхопилася на ноги.
Як би це мовити… Просто цей її безглуздий костюм псує абсолютно все у всі можливі способи… Серйозно, що не так із цією людиною?
— Хвааахх!? Цей палаючий погляд! Я бачу… То ось воно як, га… Цей твій палаючий погляд має означати, що ти зацікавлений у мені!!!
— ……Ха?
— Я розумію. Я бачу чому… Перед прекрасною мною це цілком природно для когось — розплющити очі й пробудити свої внутрішні, гарячі, палаючі, бурхливі чоловічі бажання!
"………………"
Про що, чорт забирай, ця людина зараз говорить? Я відчуваю, що навіть не можу зберегти серйозний вираз обличчя перед нею.
Вона, ймовірно, самовдоволено посміхається всередині свого м'якого костюма, але все, що я бачу, — це збоченка в костюмі м'якої іграшки, самопроголошена красуня з огидною поведінкою.
Але, анітрохи не переймаючись моєю реакцією, крамарка продовжувала.
— Гаразд! Тоді, як продавець, вирішимо це так. Ти купуєш три мої товари, а я назву тобі свої три розміри!
— Ні, дякую.
— Негайне відхилення!? М-Ти можеш хоч трохи зніяковіти чи щось таке!?
На жаль, твоя пропозиція мене взагалі не приваблює.
Вона б точно просто назвала мені три розміри цього м'якого опудала, яке носить, правда? Вона б, мабуть, просто сказала 100, 100, 100 чи щось подібне…
— Т-Тоді як щодо цього!? Ти купуєш п'ять моїх товарів, а я повечеряю з тобою — за твій рахунок!
— Будь ласка, звільніть мене від цього.
— Відмова, яка звучить як благання!?
Вечеря зі збоченкою в костюмі? Це просто якесь покарання. До того ж, навіть якщо вона намагається невимушено сказати, що дозволить мені купити їй частування, це, ймовірно, просто тому, що вона хоче, аби я купив їй поїсти!
Однак, якщо я скажу такій небезпечній на вигляд дивачці справжню причину, я не знаю, що вона зробить, тому краще сформулювати все якомога обережніше
— Я маю на увазі, вечеряти з кимось, чийого імені я навіть не знаю…
— А, якщо подумати, ми ж ще не представилися! Звісно, кожен був би стурбований, не знаючи імені цієї гарної, прекрасної мене!
— …Ні, не зовсім.
— Що стосується мене, давай глянемо… Ти можеш просто кликати мене Аліса, красуня, оповита таємницею!
— Ти впевнена, що не хочеш, аби я звав тебе Чеширським Котом?
— Хто, чорт забирай, кіт!? Щоб до такої красуні, як я, ставилися як до кота — що ти намагаєшся сказати?
"………………."
Ха-ха, ця дівчина дивовижна. Неймовірний головний біль.
Чесно кажучи, це може бути вперше, коли я відчув бажання вдарити когось, кого тільки-но зустрів…
Крім того, хіба вона не знає казок із Землі? Гадаю, не все передається попередніми Героями.
— А-Арее? Схоже, ніби хтось дивиться на мене так, ніби хоче вбити… Ц-Цей погляд має бути… правда? Просто погляд збентеження?
— ……Мене звати Міяма Кайто, приємно познайомитися… Також, чи можу я вдарити тебе один раз?
— Звучить так, ніби щось лякаюче додалося до твого представлення!? Я-Я можу кликати тебе Кайто-сан, правда ~ ? Ну ~ Твоє круте обличчя справді личить твоєму фантастичному імені, від одного погляду на тебе моє серце завмирає… Ось чому, емм, будь ласка, сховай ці свої стиснуті кулаки…
Здається, мої кулаки були стиснуті так, що я навіть сам цього не усвідомлював, поки Аліса намагалася заспокоїти мене, а її м'який костюм злегка тремтів.
Усе ж, відчувається так, ніби з мене знущаються… Ні-ні, я не дозволю їй вести мене за собою.
— Хааахх… Ще раз, приємно познайомитися.
— Мені теж приємно познайомитися~~!
Важко зітхнувши, я опанував себе й простягнув руку для потиску.
Аліса також простягнула руку — велику лапу м'якого костюма — й стиснула мою.
Потім нізвідки луною рознісся звук, схожий на брязкіт розбитого скла, — перш ніж м'який костюм раптом вибухнув і розлетівся на шматки.
— ……Е?
— ……Ха?
— ……...Е?
— ……...Ха?
Коли костюм розірвався, з'явилося… розкішне, хвилясте довге золотаве волосся та красиві сині очі, які нагадували вишукані сапфіри. Приголомшлива дівчина, яку легко можна було б переплутати з порцеляновою лялькою, стояла там, одягнена в одяг, який здавалося зшитий із суцільних кишень та клаптів тканини.
— А, е? Ч-Чому моя Магія зникла… Авававававава!?
Молода дівчина… Аліса спантеличено пробурмотіла, продовжуючи витріщатися на мене. Одразу після цього, ніби стався гучний вибух, її обличчя стало яскраво-червоним.
— Хяяяяяяяяяяяяааааааааааххххххххх!?
[ ! ? ]
Аліса, чиє обличчя стало червоним, як варений рак, негайно закричала й побігла до прилавку з лякаючою швидкістю. Потім вона почала порпатися за прилавком і за мить витягла білу маску… Здається, це називається оперна-маска? У будь-якому разі, вона схопила маску, яка закривала її обличчя вище носа, швидко одягла її й полегшено зітхнула.
— ……Е-Еммм……
— В-Вибач. Просто минуло так багато часу відтоді, як я востаннє розмовляла з кимось віч-на-віч… Я не могла нормально говорити без неї…
— ……І ти приходиш в норму з цією маскою?
— Так, поки половина мого обличчя закрита.
Схоже, Аліса дуже сильно соромиться того, що її обличчя не закрите, і не могла нормально говорити без чогось, що приховувало б його.
Ось чому вона носила той костюм раніше… Ну, не схоже, щоб їй справді потрібно було носити той м'який костюм, але я залишу це на інший раз.
— У будь-якому разі… Що, чорт забирай, ти робиш, Кайто-сан!? З якого чудернацького королівства ти прийшов, роздягаючи дівчину посеред білого дня ось так!?
— Н-Ні, я навіть не знаю, що щойно сталося… точніше, не кажи так, наче тут є щось двозначне! З тебе просто зірвали костюм м'якої іграшки!
— Ні-ні! Я все одно почуваюся такою оскверненою! Такою оскверненою, що більше не можу стати нареченою!!!
З одягненою оперною-маскою Аліса повернулася до свого попереднього стану й почала метати лютий грім та блискавки довкола.
Однак це майже відчувається як неправдиве звинувачення, тому що я поняття не маю, чому її м'який костюм вибухнув просто від дотику.
Усе ж факт того, що м'яка іграшка перетворилася на цю молоду дівчину, разом із тим криком, який я чув раніше, змушує мене почуватися трохи винним.
— ……Я куплю п'ять товарів.
— Як щодо трохи більшого? Якщо хочеш, я можу навіть відкрити зону декольте на трошечки…
Почувши моє бурмотіння після того, як я здався, очі Аліси негайно засяяли.
…Ми тільки-но познайомилися, але, гадаю, у мене вже є відчуття, як із нею мати справу. Як би це мовити… Її підхід освіжаюче прямолінійний.
Дорогі мамо і тату — Аліса — це головний біль, нахабна й легко сором'язлива скупердяйка. Коротко кажучи — вона виявилася ще тією дивачкою.
.
.
.
(П.П До речі, все те що сказала Аліса, що типу їй сподобався Кайто і тд, це правда.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]
