Розділ 62 - Відчуваю, що стаю трохи ближчим до Куро
Ясним, приємним світанком у саду маєтку переді мною стоїть Юдзукі-сан, яка бігає довкола з лякаючою швидкістю.
— Міяма-сенпай~ ~, це так весело!
— Ти справді швидка. Я навіть очима вже не можу за тобою встежити.
— Ааа~ Якби я могла з цим потрапити на Олімпіаду, я б точно виграла~.
— Ахаха, це б неодмінно сталося.
Хоча минуло лише кілька днів відтоді, як і Кусунокі-сан, і Юдзукі-сан майже одночасно пробудили свою магічну силу, ймовірно, через те, що вони прикликані з іншого світу, як і казала Куро, вони обидві володіють здібностями, що виходять далеко за межі норми.
Юдзукі-сан, зокрема, має дивовижну схильность до Магії Укріплення Тіла. Лише за кілька днів після пробудження магічної сили вона здобула рівень фізичних здібностей, який можна назвати нелюдським, — тим паче, що біг і раніше був її сильним боком. Коли справа доходить до швидкості, навіть Лілія-сан та інші, схоже, їй не суперники.
Між іншим, Магія Укріплення Тіла вважається однією з найпростіших форм магії, і я також можу її використовувати, але… На жаль, у мене взагалі немає таланту до цього типу магії.
Схоже, Юдзукі-сан початково мала рекорд у 12 секунд на стометрівці. На даний момент вона вже набагато швидша за мене, оскільки мій рекорд становить близько 14 секунд, але зі швидкістю, яку Юдзукі-сан отримує під час використання Магії Укріплення Тіла, біг на сто метрів… зайняв би в неї лише близько секунди. З точки зору швидкості можна сказати, що вона може досягати понад 300 км на годину.
Саме так — коли Юдзукі-сан використовує Магію Укріплення Тіла, вона може бігти так само швидко, як швидкісний поїзд. Магія справді дивовижна.
До речі, коли я сам спробував використати Магію Укріплення Тіла й пробіг стометрівку, мій рекорд, який початково становив 14 секунд… перетворився на 13 секунд. Простіше кажучи, це була різниця, яку можна вважати в межах похибки.
Що стосується Кусунокі-сан, вона, схоже, не використовує жодного особливого виду Магії, але має дивовижно високу схильність до Магії атрибуту землі. Якщо це Магія атрибуту землі, вона може використовувати навіть Магію середнього рангу.
Тож, якби ми мали ранжувати наші магічні здібності на основі бойового потенціалу… мої були б найслабшими.
Ну, не те щоб я вважав, що Магія — це лише про бойові здібності, та й нагоди битися у нас з самого початку не було, але юнак усередині мене все ж знаходить це трохи прикрим.
Я знаю, що це мирний світ, і використовувати атакуючу магію в міських районах заборонено. Не думаю, що мені хотілося б битися й проти монстрів.
Але все ж… я хлопчик, зрештою. Важко не прагнути крутої атакуючої магії, та й мати спосіб захистити себе в разі крайньої потреби — це завжди хороша ідея.
— ……Тож ти очікуєш, що щось станеться?
— ……Е?
Переповівши події цього ранку, я запитав Куро, яка не з'являлася останні кілька днів, мабуть, через зайнятість.
У відповідь Куро виглядала незвично спантеличеною, ніби моє запитання застало її зненацька.
— Н-Ні, Кайто-кун. Хіба це не той момент, коли ти мав би це зробити? Хіба ти не повинен розпитати те, про що тобі днями розповіла Кронос-тян? Хіба ти не мав би вигукнути щось на зразок: "Куро, хто ти, чорт забирай, така!?" або щось у цьому роді?
— ……Унн? Арее? Звідки Куро знає про це?
— Кронос-тян справді дуже серйозна людина. Вона попросила моєї згоди, перш ніж прийти до тебе й розповісти про це, Кайто-кун.
— Як би це мовити… Гадаю, це справді в стилі Кронос-сан.
Зрозуміло. Я не знаю, чи є в цьому світі щось на зразок захисту приватності, але, схоже, Кронос-сан попросила згоди Куро, перш ніж розкривати мені будь-що з її минулого.
Гадаю, вона справді схожа на Лілію-сан — Кронос-сан має дуже чесний і прямолінійний характер…
— Ну, хоча це не те щоб справді мало якесь значення…
— Не має значення!? Ні-ні, глянь, Кайто-кун. Хіба це не був досить шокуючий факт?
— Це справді досить шокує, і у мене були різні думки щодо цього, але… просто до таких несподіваних ситуацій — як би це мовити… "Гадаю, я вже звик."
— ……Якось це виглядає так, ніби Кайто-кун виріс у когось незламного.
Не те щоб у мене не було думок про минуле Куро на основі того, що розповіла Кронос-сан. Звісно, я був чимало здивований, але, обдумавши це по-своєму… я дійшов висновку, що все одно не дуже розумію, навіть після роздумів.
— А-Але подивися! Хіба тобі не цікаво, яка моя справжня форма?
— Ааа, здається, вона згадувала, що ти була синяво-чорним димом, правда? Хммм. Тож, коротко кажучи, ти якийсь "монстр із цукрової вати", правда?
— Це взагалі ні краплі не близько!?
— Зрозуміло, хмм. Ну, гадаю, мене це не так вже й… хвилює.
— Еееееееее!?
Ніби моя реакція була неочікуваною, Куро виглядала дуже здивованою й спантеличеною, поки я просто попивав свою каву.
Я безумовно був шокований, почувши, що Куро колись напала на Світ Богів і що вона приховує свою справжню силу та форму. Я багато думав про це того дня, коли вперше почув.
— Однак я розсудив, що навіть якби я запитав, ти б усе одно просто ухилилася від відповіді…
— Угххх, н-ні, я не знаю. А що, якби я могла дати тобі якусь підказку?
Але після роздумів, мої думки просто звелися до "Ну й що?".
Навіть якщо Куро насправді головний лиходій, і навіть якби вона запитала мене, що я можу з цим зробити, я справді нічого не можу вдіяти.
Куро набагато могутніша за мене. Це швидше питання того, чи є взагалі щось, що я можу зробити.
З іншого боку, якщо вона така ж добра серцем, як я завжди вірив, то в цьому немає нічого поганого.
У підсумку, скільки б я про це не думав, я нічого не можу вдіяти з цим питанням… Більше того…
— Навіть якщо Куро напала на Світ Богів із лихими намірами в минулому, і навіть якщо у тебе є якийсь план щодо мене… Я не думаю, що це завадить мені бути вдячним Куро, і не думаю, що це змінює той факт, що Куро — мій важливий друг… Тож це не має особливого значення.
— ……Ч-Чорт… Те, що ти сказав, якось звучить круто, я навіть не можу вигадати відповіді…
— Ну, ось чому я хотів би почути про це від Куро, якщо ти сама захочеш зі мною поговорити про це, оскільки я хотів би знати про тебе більше… але я не поспішаю це чути.
— ……Мхммм.
Так, саме до такого висновку я дійшов, обдумавши все.
Я б із задоволенням послухав це від Куро, якби вона мені розповіла, але я не хочу тиснути на неї, змушуючи говорити про те, про що вона не хоче. Тож я не допитуватиму її.
Однак я не збираюся просто сидіти й чекати, поки вона поділиться. Я сам роздумуватиму й намагатимуся пізнати Куро краще. У такому разі, хіба відповідь не прийде до мене природним шляхом, коли настане правильний час?
Уннн… Як би це мовити? Можливо, це через те, що я звик до цього світу, але я відчуваю, що починаю підходити до всього з більш спокійним настроєм.
Не впевнений, чи це через те, що їй не сподобалося моє пояснення, але Куро, здається, дується, надувши щоки. Не схоже, щоб вона могла знайти правильні слова, аби спростувати мою відповідь.
Її дитяча поведінка настільки мила, що я несвідомо простягнув руку й тицьнув у її надуту щоку.
— Хяааааахх!? К-К-Кайто-кун!? Що ти робиш так раптово!?
— Арее? Ця твоя нова реакція…
— Раптово тицяти дівчину в щоку — це клітинне домагання!
— ……"Сексуальне домагання".
— Мннгггххх……
— Ахаха, вибач, вибач.
Як би це мовити? Думаючи про те, як ми зазвичай поводимося, досить кумедно, як наші ролі зараз помінялися місцями, і я не можу стримати сміху.
Куро виглядає так, ніби дується, випнувши губи й надувши щоки, наче хом'як, який напхався соняшниковим насінням, але вона взагалі не виглядає лякаюче — насправді вона виглядає досить мило.
— ……Не те щоб моє серце билося швидше. Просто я була здивована, побачивши, що Кайто-кун виглядає трохи крутішим, у той спосіб, який мені подобається……
— Хммм? Ти щось сказала?
— Я нічого не казала, Кайто-кун, дурник!!!
— Я ж казав, що вже вибачився……
Досі я, мабуть, відступав за спину Куро, оскільки справді вдячний за те, що вона врятувала мене.
Але тепер, коли я відкинув ці думки й наблизився до неї, я можу бачити той бік Куро, якого ніколи раніше не бачив.
Мені немає потреби робити припущення на основі того, що казали інші. Дивлячись на Куро власними очима, я думаю, що це нормально, якщо я не поспішатиму й розбиратимуся в усьому сам… Про те, яка Куро людина і як мені з нею спілкуватися.
Ну, а поки що, гадаю, мені варто зосередитися на тому, щоб покращити настрій цієї сердитої принцеси…
Дорогі мамо і тату — у мене багато думок у голові, і не те щоб я взагалі не відчував тривоги. Однак я не можу це пояснити, але — відчуваю, що стаю трохи ближчим до Куро.
————
<Примітки автора>
Схоже, Володар Підземного Світу намагається підняти свою Силу Героїні вище 9000.
.
.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]