Розділ 58 - Схоже, Нейн-сан була Героєм
Я влаштував для Іріс-сан коротку екскурсію маєтком, але, як я й очікував, усі здавалися знервованими через магічну силу смерті, що її оточувала. Очевидно, що нам було б важко розмовляти в приміщеннях, повних людей, наприклад, у їдальні.
Оскільки Лілія-сан усе ще перебуває без тями, я залишив її під опікою Лунамарії-сан та Кронос-сан, і попросивши подати нам лише чай, привів Іріс-сан до своєї кімнати.
Чесно кажучи, я подумав, що так для Іріс-сан буде простіше — без сторонніх очей, які б пильно спостерігали за нею.
Це могло б здатися проблемним, якби ви читали про це в новелі, — зрештою, самотня жінка в кімнаті чоловіка могла б викликати певні запитання. Але навіть якщо вислів "Усі чоловіки — вовки" має на увазі, що я один із них, то Іріс-сан швидше була б динозавром чи драконом, тож жодних проблем немає взагалі.
До речі, моя кімната… та, яку мені позичила Лілія-сан… чесно кажучи, занадто велика для однієї людини. Наскільки я можу судити, схоже, ця кімната призначена для важливих гостей.
Кімната настільки простора, що її легко можна вважати номером у готелі, і за моїми оцінками, її площа перевищує 15 татамі. Тут є велике ліжко, висококласні меблі та навіть диван із столом для гостей.
Як тільки я запропонував гостьовий диван Іріс-сан, яка з великим зацікавленням оглядала кімнату, Лунамарія-сан одразу ж принесла нам чай та печиво.
Як і очікувалося, навіть Лунамарія-сан, здавалося, тремтіла, перебуваючи в безпосередній близькості від Іріс-сан, тому, побоюючись, що вона може випадково впустити чай, я перехопив його біля входу й сам приніс до столу.
— Прошу, Іріс-сан.
— ……Дякую… Дякую за частування.
З легкою посмішкою Іріс-сан сіла навпроти мене, взяла чай, відпила ковток, а потім узяла печиво. Печиво виглядало досить маленьким, якраз на один укус, проте Іріс-сан розломила своє навпіл і їла кожен шматочок маленькими шматочками.
Іріс-сан, яка має вигляд скороминущої красуні, посміхалася, відкушуючи печиво й виглядаючи так само мило, як маленьке звірятко, змушуючи кожного, хто її бачив, також посміхатися.
— ……Смачно.
— Я радий, що тобі подобається. Хоча, мушу уточнити, це печиво спік не я…
— ……Ні… Якщо я з Кайто… усе, що я їм… смакує дивовижно.
— А, емм, дуже дякую.
Як би це мовити? Іріс-сан не схожа ні на кого, з ким я спілкувався раніше.
Вона володіє величезною силою, але при цьому вона така витончена й, у певному сенсі, крихка. Якби мені довелося порівняти її з чимось, вона була б схожа на сніжинку — красуня, яка зберігає вишукану ніжність… Таке відчуття, ніби вона справді випромінює жіночність.
І я почуваюся дивно збентеженим через те, як відкрито вона демонструє свою прихильність до мене.
Поки Іріс-сан дивилася на мене, її обличчя осяяла справді щаслива посмішка, а її зацікавлений погляд почав блукати моєю кімнатою.
— ……Кімната Кайто… гарна.
— Я намагався тримати її в такій же чистоті, як і тоді, коли тільки позичив. Єдине, що я справді приніс сюди, — це кілька книг.
— ……Кайто… любить книги?
— Так, у своєму колишньому світі я читав багато новел та подібного.
Ну, більшість із них були лайт-новелами… але не думаю, що буде перебільшенням назвати себе любителем книг.
Почувши мої слова, Іріс-сан, здавалося, розквітла ще більше, ніж раніше.
— ……Я також… читаю… багато книг.
— Справді? Здається, у нас є щось спільне.
— ……Уннн… Мати щось спільне з Кайто… робить мене щасливою.
— Ахаха, у такому разі, чи є у тебе вдома багато книг, Іріс-сан?
— ……Якщо я правильно пам'ятаю… гадаю, у мене є близько… 10 мільйонів книг.
Це було набагато більше, ніж я очікував!? Це майже як… Ні, її Дім, мабуть, перетворився на бібліотеку…
У будь-якому разі, очевидно, що Іріс-сан любить книги, і можливо, тому що вона рада розділити зі мною спільне хобі, її голос мав більше ентузіазму, ніж раніше.
— Це дивовижно… Іріс-сан, мабуть, справді дуже любить книги.
— ……Ти… подобаєшся мені більше.
— А, еммм, дуже дякую. Т-точно! Я не дуже багато знаю про книги з цього світу, тому якщо ти зможеш розповісти мені про ті, які вважаєш цікавими, я був би дуже вдячний.
Її чиста прихильність вразила мене прямо в серце. Я не впевнений, чи це через те, що я щасливий, чи через збентеження, але моє серце б'ється дивно швидко.
— ……Уннн… Які книги… подобаються Кайто?
— Хмм. Мені подобаються книги, засновані на легендах. Пригодницькі історії, мабуть? Це те, що я читав останнім часом.
Відповідаючи на запитання Іріс-сан, я дістав книгу, яку купив кілька днів тому й закінчив читати учора… історію про пригоди Першого Героя.
Куро порадила її мені, тож я купив її, і вона виявилася досить цікавою.
Вона заснована на історичних подіях, але завдяки Магії в цьому світі це відчувається майже як фентезійна новела. Я так захопився, що швидко її дочитав.
— …Я також… читала цю книгу раніше… Вона була цікавою.
— Так, це була захоплююча книга, справжня пригода. Оскільки вона заснована на реальних подіях, це означає, що це справді сталося, правда?
— …Уннн… Ця книга… досить точна щодо історії… але… є також деякі речі, які відрізняються.
— Справді?
Книга розповідає історію підкорення Короля Демонів, Першим Героєм. Якби вона була повністю заснована на історії, це перетворилося б на пригодницьку розповідь, занадто велику для однієї книги.
Історія аж до поразки Короля Демонів, описана досить детально, але після цього згадка про Договір миру між трьома світами лише коротко узагальнена.
Це, ймовірно, тому що книга була написана в Світі Людей, або, можливо, через дію Магії Приховування Інформації. У будь-якому разі, вона не надає багато деталей про Шістьох Королів.
Оскільки Іріс-сан — одна з Шести Королів, які жили в ті часи, вона, ймовірно знає, які частини книги були прикрашені. Це як чути приховану правду за історією, і це змушує мене трохи хвилюватися.
— ……У книзі було написано… що вона повернулася до свого попереднього світу… але… насправді вона не повернулася… і залишилася… разом із Куромуейною.
— З-Загалом кажучи, Куро також згадувала щось подібне. Вона казала, що я вже зустрічав її…
— ……Зараз вона… називає себе… "Нейн".
"………………"
Я відчуваю, ніби щось кардинальне й неймовірно важливе тільки-но розкрилося.
Зачекайте, що? Це означає те, про що я думаю? Нейн-сан… Перший Герой?
Зрозуміло. Тепер, коли вона згадала про це… Якщо опиратися на слова Куро про те, що я її вже зустрічав, то єдиним прикликаним з іншого світу, якого я зустрів після прибуття до цього світу, є Нейн-сан.
— Еммм, це звучить справді важливо…
— ……Хікарі…… казала…… не розповідати іншим.
— Еммм, а мені можна про це знати?
— ……Уннн…… замість Хікарі…… Кайто подобається мені більше…… ось чому…… усе гаразд.
Я поняття не маю, що саме тут "гаразд", але з точки зору Іріс-сан, схоже, вона не проти розповісти мені особу Першого Героя.
Ну, гадаю, я міг би дійти того ж висновку, якби подумав про те, що сказала Куро, — тож поки я не бігаю довкола й не ділюся цим з усіма, гадаю, усе має бути гаразд, правда?
Так, на Нейн-сан у будь-якому разі, мабуть, діє якась Магія Приховування Інформації.
Можливо, я дізнався про це лише тому, що сам розмовляв із Нейн-сан, або, можливо, один із Шести Королів розповів мені, але вона ймовірно вжила заходів, щоб інші цього не чули.
Як би це мовити… Я відчуваю, ніби натрапив на величезну таємницю, але оскільки Іріс-сан, здається, отримує від цього задоволення, гадаю, усе гаразд, правда?
Дорогі мамо і тату — схоже, Іріс-сан любить книги. Також я дізнався щось нове — виявляється, Нейн-сан була Героєм.
————
<Примітки автора>
У мене таке відчуття, що Король Смерті володіє настільки високим рівнем Сили Героїні, що вона, здається, залишає позаду більше ніж половину жінок, які з'являлися в житті Кайто.
.
.
.
(П.П Ну, що сказати, Нейн не буде проти, що Кайто дізнався що вона перший герой.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]