Я випадково потрапив під виклик героя, але цей світ, мирний. (WN)

Розділ 57: Розділ 57 Лілія сан знову знепритомніла

Том 1

Я випадково потрапив під виклик героя, але цей світ, мирний. (WN)

Розділ 57 - Лілія-сан знову знепритомніла

Закінчивши привітання зі мною та Кронос-сан, Іріс-сан коротко озирнулася довкола, перш ніж нарешті зупинити свій погляд на Лілії-сан.

— ……Власниця будинку?

— ……Т-Так. М-Мене звати Лілія Альберт.

— ……Приємно познайомитися.

— М-Мені теж приємно познайомитися.

А, я зрозумів. Вона хотіла привітатися з власницею будинку, але не знала, хто це, тож оглядала кімнату в пошуках того, хто міг би підійти на цю роль.

Коли Іріс-сан запитала, Лілія-сан кивнула з явною тривогою на обличчі.

Навіть Лілія-сан, яка зазвичай така стримана, здавалася настільки наляканою… Я не можу не замислитися, наскільки жахливою має бути її магічна сила смерті в оригіналі.

— Ні, тиск, який вона випромінює сьогодні, набагато менший. Її настрій має значний вплив на магічну силу смерті, яку вона випромінює, тож сьогодні вона, мабуть, у дуже доброму настрої.

Відчувши мої сумніви, Кронос-сан тихо надала більше інформації.

Схоже, її магічна сила смерті перебуває під сильним впливом її емоцій. Якщо Іріс-сан у поганому настрої, вона здається більш лякаючою, але якщо вона в доброму настрої, то стає менш залякуючою.

Можливо, саме завдяки цьому Лілія-сан здатна належним чином розмовляти з нею, хоча все ще тремтить. Кронос-сан дивиться на них із трохи полегшеним виразом обличчя.

— ……До речі… є одна річ… яку я хочу запитати в тебе…

— Е? Щ-Що таке?

— ……Новорічний вечірній прийом… Чому… тільки Кайто не був присутнім?

— Хііііііііі!?

Голос Іріс-сан відчутно знизився, і Лілія-сан інстинктивно відсахнулася назад.

Схоже, Іріс-сан вивільняє досить потужну магічну силу смерті. Не лише у Лілії-сан, але навіть у Лунамарії-сан тремтять ноги. Побачивши це, Кронос-сан швидко стає між Лілією-сан та Іріс-сан.

— Зачекай, Королю Смерті. Що ти збираєшся робити, запитуючи про таке?

— ……Що я збираюся робити? ……Якщо Кайто…… хтось тут мучить…… я "вб'ю" кожного з них.

— Зачекайте секунду…… Іріс-сан?

— ……Якщо власниця будинку…… мучить…… Кайто…… я вб'ю її.

[ ! ? ! ? ]

Я не знаю, звідки Іріс-сан знає про вечірній прийом, але очевидно, що поточна ситуація переростає в щось напружене.

Кронос-сан явно готова до бою, пронизуючи Іріс-сан гострим поглядом, тоді як Іріс-сан відповідає їй крижаним холодом своїх очей.

Це їхня магічна сила зіштовхується в повітрі? Я насправді чую, як повітря тріщить. Ця ситуація виглядає досить кепсько.

— Ти справді думаєш, що я дозволю тобі це зробити?

— ……Якщо ти заважатимеш…… я вб'ю й тебе.

— Тч…… Я знаю це закінчиться саме так!

— Б-Будь ласка, зачекайте хвилину, Іріс-сан!

— ……Кайто?

Бачачи, що вони двоє ось-ось зіткнуться, я поспіхом гукнув Іріс-сан.

Я не знаю, звідки вона взяла інформацію, але, схоже, Іріс-сан неправильно зрозуміла ситуацію, думаючи, що мене тут мучають. Як зацікавлена особа, я повинен спочатку прояснити все й сказати їм правду.

— Іріс-сан, навіть якщо це так, битися тут неприпустимо!

— Міяма, зупинись! У її нинішньому стані вона просто не здатна вести бесіду...

— ……Уннн…… Я зрозуміла… Якщо Кайто так каже… я не буду битися.

— ——Що?

Коли я сказав їй не влаштовувати тут бійку, Іріс-сан швидко послухалася, і напружена атмосфера, що її оточувала, зникла.

Кронос-сан здавалася спантеличеною, не зовсім розуміючи, що щойно сталося, але я вирішив, що краще спочатку розвіяти непорозуміння Іріс-сан. Ігноруючи Кронос-сан наразі, я почав пояснювати Іріс-сан.

— Того дня мене запросила Куро… Володар Підземного Світу, тому я не зміг бути присутнім.

— ……Володар Підземного Світу… Ти маєш на увазі… Куромуейну?

— Так, у будь-якому разі, ось чому мене ніхто конкретно не мучить. Лілія-сан дуже добра до мене, і я завжди перебуваю під її опікою.

— ……Ц-Це справді так… Ліліє… Вибач.

— Е? А, т-так.

Як я й очікував, щира натура Іріс-сан проявилася повною мірою. Почувши мої слова, вона усвідомила своє попереднє непорозуміння й негайно схилила голову перед Лілією-сан, вибачаючись.

Бачачи, як один із Шести Королів раптово вклоняється їй, Лілія-сан виглядала абсолютно спантеличеною, її тремтіння припинилося, поки вона осмислювала ситуацію, перш ніж кивнути головою на знак прийняття вибачень.

— Крім того, Іріс-сан — неймовірно сильна людина, тому не варто просто так казати, що ти когось вб'єш.

— ……Я зрозуміла… Я не буду просто так казати… що вб'ю когось.

— Дякую. Я радий, що ти розумієш.

— ……Якщо Кайто радий… тоді й я… також рада.

— ……Гей, серйозно, хто, чорт забирай, ця жінка? Це ж не хтось інший носить шкуру Короля Смерті, правда?

Коли я подякував Іріс-сан за те, що вона прислухалася до мене, вона посміхнулася й кивнула, її щоки мило зачервонілися.

Угу, я думаю, вона справді добра й щира людина. Громадське сприйняття Іріс-сан, ймовірно, значною мірою перебуває під впливом її магічної сили смерті.

Відчувши полегшення, я погладив себе по грудях, але з якоїсь причини Кронос-сан виглядала спантеличеною й щось прошепотіла мені.

— Гей, ти… Як, чорт забирай, тобі вдалося приборкати цього нераціонального Короля Смерті?

— Е? Ні, це не те щоб я її приборкав чи щось таке…

— Ні, вона з тих людей, чия нераціональність змушує всіх довкола рвати на собі волосся. Вона б навіть вдалася до сили, якби хтось із нею не погодився… Як ти змусив її слухатися тебе, наче відданого пса? Ти… Ти що, монстр?

"………………"

З якоїсь причини Верховна Богиня бачить у мені когось нелюдського.

Проте для мене Іріс-сан завжди була такою з моменту нашої зустрічі. Здається, однак, це суперечить суспільному уявленню про неї.

Хмм, я думаю, що саме суспільне уявлення є хибним. Я вірю, що Іріс-сан — щира й добра людина, але чи може бути так, що магічна сила смерті, у яку вона оповита, спричинила деякі непорозуміння?

Поки я роздумував про це, Іріс-сан знову повернулася до Лілії-сан і спокійним тоном мовила:

— ……Кайто… сказав, що завжди перебуває під твоєю опікою… саме тому я… також вдячна тобі… Якщо є щось, чим я можу допомогти… просто скажи.

— Е? А, емм, ну, д-д-для мене це велика честь!?

Лілія-сан, явно не очікуючи таких слів, запнулася й рішуче кивнула головою, а на її обличчі змішалися страх і розгубленість.

— Хооо… Це означає… скажімо, якщо Лілія попросить "Блакитні Діаманти" та "Кристали Льоду", які можна видобувати під твоїм домом, ти погодишся?

— Б-Б-Б-Блакитні Діаманти!? Кристали Льоду!? Е-Е-Емм, Кронос-сама? Це ж одні з найкоштовніших ювелірних каменів у світі, які з'являються на ринку лише кілька разів на рік…

— ……Уннн? ……Якщо ти хочеш їх… я можу дати тобі стільки, скільки захочеш, знаєш?

— Еееееееее!?

Я все ще не до кінця розумію вартість життя в цьому світі, але, схоже, у регіоні, де живе Іріс-сан, можна видобувати надзвичайно рідкісні ювелірні камені. І, судячи з усього, Іріс-сан не проти, щоб Лілія-сан — герцогство Альберт — купувала їх.

— Ч-Чи це не чудово… Моя леді? Ми б навіть могли зробити статок як ювеліри завдяки цьому…

— Н-Ні, я маю на увазі, е? Б-Будь ласка, зачекайте хвилинку!? Я не можу встежити за тим, що відбувається… Кюююю~

— Моя леді!?

Ах, Лілія-сан вже досягла своєї межі.

Лунамарія-сан швидко кинулася до неї, коли в Лілії-сан закрутилися очі. Це видовище, до якого я останнім часом досить сильно звик… але в якомусь сенсі це знову моя провина, тож мені трохи шкода її.

— Іріс-сан, може, ходімо поки що всередину?

— ……Уннн…… Я б хотіла поговорити… з Кайто… про багато речей.

— Так, минулого разу нам не вдалося нормально поговорити. У нас сьогодні багато часу, тож давай просто сядемо й поп'ємо чаю, поки розмовляємо.

— ……Я з нетерпінням чекаю на це.

Хоча я й сказав це, оскільки мало що можу з цим вдіяти, я просто покажу Іріс-сан будинок.

Через її магічну силу смерті єдині люди, які можуть належним чином спілкуватися з нею, — це я та Кронос-сан. Початково я мав проводити для неї екскурсію маєтком, тож жодних проблем немає.

Бачачи щиру, щасливу посмішку на обличчі Іріс-сан, чиї щоки трохи зачервонілися, я посміхаюся у відповідь і прямую до маєтку.

— Ліліє… У тебе справді повно всіляких клопотів, га. Я надішлю тобі трохи хороших ліків для шлунку наступного разу.

Я почув голос Кронос-сан ззаду, який звучав так, ніби вона справді жаліла Лілію-сан від щирого серця.

Дорогі мамо і тату — із прибуттям Іріс-сан з'явилося ще більше клопотів, і я не знаю, чи можна назвати це традицією цими днями, але — Лілія-сан знову знепритомніла.

.

.

.

(П.П Смішно, традиція в вигляді непритомної Лілії, ахахха. Бідна Лілія.)

.

[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]