Розділ 56 - Схоже, це буде ще один бурхливий день
Минуло два дні відтоді, як ми вирішили взяти участь у Фестивалі Священного Дерева, і сьогодні вже 18-й день Місяця Вогню.
Лунамарія сказала, що перевірить точну дату проведення Фестивалю Священного Дерева, і зазначила, що підготує все необхідне, включаючи організацію літаючого дракона для нашої поїздки. Наразі все, що нам залишається, — це чекати.
До речі, завдяки книзі, яку раніше написала Куро, Кусунокі-сан та Юдзукі-сан тепер можуть успішно використовувати свою магічну силу.
Я чув, що сьогодні вони починають практикуватися в безпосередній активації своєї магії, але… оскільки вони, як і я, прибули з іншого світу, цікаво, чи зможуть вони також використовувати якусь незвичну магію?
Замислившись, я йшов коридором до їдальні. Я прокинувся рано й розраховував, що буду там один, але коли увійшов, то побачив усередині людину. Рефлекторно я схилив голову.
— Доброго ранку.
— Уму, ти досить рано. Це хороша звичка, Міяма. Люди мають обмежену кількість часу, тож не витрачай його марно.
[ ! ? ]
Я мовчки зачинив двері.
Дивно… У мене таке дивне відчуття, ніби той, хто не мав би тут бути, зараз знаходиться всередині. Я відчинив не ті двері? Мабуть, саме так… Гаразд, спробуємо ще раз, більш упевнено!
— ……Що, чорт забирай, ти робиш?
— Це має бути моє запитання… Чому ви тут, "Кронос-сан"…
Так, за столом у їдальні сиділа Верховна Богиня, яка, за ідеєю, рідко відвідує Світ Людей, окрім як під час Фестивалю Героїв… Богиня Часу, Кронос-сан. І вона невимушено пила чай, ніби це найзвичайніша річ у світі.
Щодо того, як я до неї звертаюся: просто під час наших попередніх розмов я називав Богиню-Творця, Широ-сан, по імені, і Кронос-сан твердо заявила, що не дозволить мені використовувати "-сама" стосовно неї. Тож у підсумку я просто почав кликати її по імені — Кронос-сан.
— Я? Я тут на прохання Лілії. Я сказала їй кликати мене, якщо виникнуть якісь неприємності… Що ж, я не очікувала, що це станеться так швидко, і навіть уявити не могла, що це буде через найгірший із можливих сценаріїв…
— Не може бути, щось сталося!?
— …………….
— Е? Еммм… Кронос-сан?
Коли я почув, як Кронос-сан говорить так, ніби сталося щось термінове, я швидко запитав, думаючи, що це має бути щось, що вимагає присутності Кронос-сан, Верховної Богині… Але Кронос-сан подивилася на мене з абсолютним ошелешенням, і коли її червоне та синє гетерохромні очі звернулися до мене, вона важко зітхнула.
— Що ж, гадаю, тепер я можу зрозуміти ті клопоти, яких Лілія зазнає через тебе. Я прийшла сюди через ситуацію, у яку ти потрапив… Я чула, ти познайомився з Королем Смерті?
— Е? А, так. Ми з Іріс-сан стали друзями два дні тому.
— Ця твоя сила, яка благословляє тебе зв'язками, з таким же успіхом може вважатися прокляттям. Як так сталося, що ти знайшов Короля Смерті так швидко…?
— Н-Ні, це справді був лише збіг обставин, що я зустрів Іріс-сан…
— Я це знаю. Але все ж, це незвично для когось — познайомитися з двома з Шести Королів менше ніж за двадцять днів… особливо з Королем Смерті. Це ж не Володар Підземного Світу затягнув тебе на зустріч із нею, правда?
— ……Ну, так.
Це слушна думка, і я не можу її заперечити.
Якщо замислитися про це серйозно, люди, яких я зустрів із моменту прибуття до цього світу, є одними з наймогутніших осіб навколо, і багато хто з них обіймає найвищі посади… У деяких випадках це можна назвати вдачею, але з таким же успіхом це можна вважати й нещастям. Я можу зрозуміти, чому хтось може описати це як прокляття.
Але дозвольте мені додати ще дещо — хіба ви також не є частиною цієї групи дивовижних людей, яких я зустрів?
— Більше того, подумати тільки, що ти познайомився саме з Королем Смерті… Якби це був хтось на зразок Короля Світу, з нею було б набагато легше поговорити…
— Іріс-сан справді так усі бояться?
— Вона чиста, як у доброму, так і в поганому сенсі. Саме тому з нею набагато важче мати справу, ніж з іншими Шістьма Королями. Часто її вчинки просто позбавлені будь-якого сенсу.
— ………………..
Слова Кронос-сан викликали в мене складні почуття.
Я знаю, що ще не обмінявся багатьма словами з Іріс-сан, але я не вірю, що вона погана людина.
Іріс-сан здавалася справді щасливою, коли розмовляла зі мною… Це свідчить про те, що вона, мабуть, увесь цей час була самотньою, і я міг відчути це через емоції завдяки моїй Магії Симпатії.
Її бояться як монстра і в Демонічному Світі, і в Світі Людей через її магічну силу смерті, і на неї постійно дивляться зі страхом — я навіть уявити не можу, як це, мабуть, було для неї.
Ось чому я не міг погодитися з зауваженням Кронос-сан про те, що Іріс погана, тому просто промовчав.
Кронос-сан кивнула один раз з трохи враженим виглядом, і в ту ж мить переді мною з'явився синій птах.
— ……Е?
— ……Колібрі… Оце так, про вовка промовка, а він і йде, га.
— Емм, що це?
— Вважай це зручним способом зв'язку на великій відстані за допомогою магічної сили, ніби коротка записка, доставлена поштовим птахом. Доторкнися до нього, і її повідомлення має з'явитися.
Поки я спантеличено витріщався на раптову появу синього птаха, Кронос-сан швидко дала мені пояснення.
Хух? Колібрі… Де я чув це раніше? Хіба Куро не згадувала про це?
Поки я схиляв голову, намагаючись пригадати, де чув цей термін, синій птах зник, варто було мені до нього доторкнутися, і в повітрі з'явилися блідо-сині магічні літери.
— [……Сьогодні…… Вдень…… Я прийду…… зустрітися з тобою.]
Це ж бісовий жах!!! Вона що, щойно надіслала мені проклятий лист!?
Н-Ну, у будь-якому разі, схоже, це повідомлення прийшло від Іріс-сан, і виглядає так, ніби вона збирається прийти в гості сьогодні.
Кронос-сан кинула погляд на повідомлення й пробурмотіла: "Гадаю, це було правильне рішення — прийти сюди, га", перш ніж піднятися зі свого місця та залишити їдальню, попрямувавши до кімнати Лілії-сан.
Вже минув полудень, і ми з Лілією-сан, Лунамарією-сан та Кронос-сан зібралися біля входу до маєтку, чекаючи на прибуття Іріс-сан.
Це разючіше відрізняється від того, як ми зустрічали Куро — цього разу нас набагато менша група. Тут небагато людей, оскільки Кронос-сан наказала слабкодухим та тим, у кого мало магічної сили, залишатися у своїх кімнатах, включаючи Кусунокі-сан та Юдзукі-сан.
Я не впевнений, чи це через те, що Лілія-сан та Лунамарія-сан обидві почуваються тривожно, але вони постійно поправляють свою поставу з блідими обличчями, явно перебуваючи на межі, поки чекають на прибуття Іріс-сан з хвилини на хвилину.
— …Тобі не варто хвилюватися, Ліліє. Просто роби все за мною.
— К-Кронос-сама…
Кронос-сан заспокоює Лілію-сан словами, які личили б хіба що красеню-ікемену, і Лілія-сан дивиться на неї очима, повними довіри.
Здається, між Лілією-сан та Кронос-сан є якесь мовчазне розуміння після їхніх попередніх розмов… Я не впевнений, чи це через те, що вони співчувають одна одній через свої клопоти з вищим керівництвом, але очевидно, що Лілія-сан досить сильно покладається на Кронос-сан.
Поки ми чекали в такій напруженій атмосфері, біля брами з'явилося синювато-біле світло, і крізь це світло вийшла Іріс-сан.
Одягнена в таку ж сукню в стилі ґотичної лоліти, як і минулого разу, вона почала повільно ширяти в повітрі назустріч мені.
Я не знаю, чи це через те, що моє тіло звикло до її магічної сили смерті з нашої останньої зустрічі, але я не відчуваю того ж, що й тоді… Проте, дивлячись на Лілію-сан та Лунамарію-сан, які без зупину тремтіли, здається, її магічна сила смерті все ще досягає нас навіть із цієї відстані.
І, як і належить справжньому ікемену, Кронос-сан природно робить крок уперед, закриваючи Лілію-сан собою, щоб захистити її від магічної сили смерті Іріс-сан.
Коли Іріс-сан помічає мене, радісний вираз з'являється на її обличчі, і вона трохи прискорюється, щоб опинитися прямо переді мною.
— …Кайто… Доброго дня… Вибач… за раптовий візит… Я не заважаю?
— Доброго дня… Ви зовсім не заважаєте. Радий знову вас бачити, Іріс-сан.
— …Ах… Уннн.
Іріс-сан боязко запитала, тож я привітав її з посмішкою.
Вона яскраво посміхнулася, наче розквітла квітка, і щасливо кивнула головою… Як і очікувалося, я справді не можу уявити її як когось складного чи небезпечного.
— Давно не бачилися, Королю Смерті.
— ……Кронос? …… Що ти…… тут робиш?
— Я знаю власницю цього будинку…… У будь-якому разі, схоже, ти прийшла в досить підходящий час.
— ……Лілівуд сказала…… що буде ввічливо завітати після полудня…… і що мені варто зачекати.
— Зрозуміло, це порада Короля Світу, га… Цього й слід було очікувати від так званого Сумління Шести Королів.
Кронос говорить із Іріс настороженим тоном, але Іріс відповідає, не показуючи жодних ознак збентеження.
— У будь-якому разі, чому ти прийшла сюди сьогодні?
— ……Я прийшла…… відвідати Кайто…… А, Кайто…… Ось…… Я принесла трохи гостинців.
— Е? Дуже дякую. Вибачте за турботу.
Іріс-сан мовила це так, ніби тільки-но згадала, а потім простягнула кошик із чимось, що було схоже на фрукти. Поки я розмірковував, чи варто мені приймати це, ігноруючи власницю будинку, я помітив Лілію-сан, яка виглядала блідою й тремтіла за спиною Кронос-сан. Тож я вирішив прийняти дарунок і подякувати.
Від цього Іріс-сан щасливо посміхнулася, її щоки трохи спалахнули рум'янцем, і вона мовила:
— ……Якщо ти радий цьому… тоді й я… щаслива.
— ……Хто, чорт забирай, ця жінка?
Дивлячись на Іріс-сан, яка сором'язливо перебирала пальцями й мило посміхалася, Кронос-сан з якоїсь причини стояла з абсолютно приголомшеним виразом обличчя.
Дорогі мамо і тату — з'явилася Кронос-сан, потім прийшла Іріс-сан, і як би це мовити, схоже, це буде ще один бурхливий день.
.
.
.
(П.П Не втомлюсь повторювати, Іріс дуже мила, а Кронос від цього прифігіла аххахах)
.
Термін **«ікемен»** (яп. イケメン, _ikemen_) походить із японського сленгу і поєднує два слова:
-**«ікеру» / «ікетеру»** (いけてる) — привабливий, стильний, крутий;
-**«мен»** (від англ. _men_ або японського 面 / _men_ — обличчя).
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]