Розділ 55 - Схоже, ми зближуємося з Зіг-сан
Після того як маленька «битва» Лілії-сан та Лунамарії-сан вщухла, і вони повернулися до свого звичайного стану, я почав замислюватися над одним питанням.
Я все ще не знаю, коли саме Іріс-сан завітає в гості, тож поки що відкладу це вбік. Але оскільки ми зараз розмовляємо, гадаю, це слушна нагода порушити тему «Фестивалю Священного Дерева», яка крутилася в моїй голові вже деякий час.
— Я чув про це не так давно, але, виявляється, у Ельфійському Лісі проходить подія під назвою «Фестиваль Священного Дерева».
— «Фестиваль Священного Дерева», га? Так, це справді відбувається приблизно в цю пору року. Я сама ніколи не брала в ньому участі, але чула, що це найбільше свято ельфів.
— Справді? Ліліє-сан, ви ніколи не брали участі в цьому фестивалі?
Я завжди вважав Лілію-сан людиною, яка знає геть усе, тому почути, що вона ніколи не відвідувала такий відомий фестиваль, було досить несподівано.
Лунамарія-сан швидко здогадалася, що згадка про «Фестиваль Священного Дерева» пов'язана з моєю попередньою пропозицією допомогти Лілії-сан змінити обстановку. Вона один раз кивнула й заговорила своїм звичайним тоном.
— ……Я можу зрозуміти, чому ви постійно про це забуваєте, але про всяк випадок нагадаю: Моя Леді раніше була принцесою та головою Ордену Лицарів. Тому вона не мала багато можливостей залишати королівську столицю.
— Мені здається, ви додали сюди кілька зайвих зауважень… Але так, це правда, як і сказала Луна. Я нечасто виїжджала за межі королівської столиці. Можливо, це й звучить голослівно, але я все ж належу до королівської родини, і мене усували від більшості питань, пов'язаних із дипломатією.
— Хоча вона й виглядає як жінка, яка думає м'язами й була вихована десь у диких хащах, Моя Леді насправді схожа на ляльку, заперту в скриньці.
— ……Я б рішуче заперечила першу половину сказаного нею, але друга половина загалом відповідає дійсності.
Про це легко забути, зважаючи на її привітну й доступну поведінку, але Лілія-сан є членом королівської родини з правами на престол. Вона перебуває у досить складному становищі як молодша сестра Короля. На додачу до цього, Король настільки обожнює її, що неохоче відпускає її з королівської столиці.
Як наслідок, хоча вона й подорожувала з Лунамарією-сан раніше, але це траплялось нечасто, і є ще багато місць, про які вона знає лише з чужих слів.
— Залишимо це в боці, це означає, що Кайто-сан хотів би взяти участь у «Фестивалі Священного Дерева»?
— Т-Так, я чув, що це відомий фестиваль, тож хотів би побачити його, якщо це можливо…
— ……Хіба це не чудово? Ельфійський Ліс відомий своєю красою та великою кількістю дерев, і оскільки і Моя Леді, і Міяма-сама останнім часом були так зайняті, хіба це не ідеальний спосіб змінити обстановку?
Коли я ствердно кивнув Лілії-сан, яка запитала з нахиленою головою, Лунамарія-сан додала власні слова підтримки.
Помітивши її погляд і кивок, який вона мені адресувала, здавалося, Лунамарія-сан погодилася, що цей фестиваль стане чудовим відпочинком для Лілії-сан.
Я думав, що розмова далі піде як по маслу… але Лілія-сан дивилася на нас двох, явно розмірковуючи, що ми можемо замислити цього разу.
— ……Це справді чудовий вибір, якщо ми шукаємо куди з'їздити на екскурсію. Однак, окрім участі в «Фестивалі Священного Дерева», я ніколи раніше не бувала в Ельфійському Лісі, тому трохи хвилююся.
— У вас немає про це жодної інформації, Лунамаріє-сан?
Я чув, що Лунамарія-сан була напівельфом-напівдемоном, тож запитав, чи знає вона щось про Ельфійський Ліс, зважаючи на її ельфійську кров. Однак Лунамарія-сан похитала головою.
— Мій батько справді був напівельфом, але він помер, коли я була ще зовсім маленькою… Може, мати кілька разів і возила мене на фестиваль у Демонічному Світі, але я ніколи не відвідувала Ельфійський Ліс.
— …Зрозуміло.
— Так, оскільки «Фестиваль Священного Дерева» — це насамперед свято ельфів, ті, хто знає про нього більше, були б чистокровними ельфами.
Хоча ця країна, за ідеєю, має з ними хороші стосунки, все одно залишається відчуття тривоги, коли вирушаєш у місце, де бракує інформації.
Лілія-сан, можливо, і погодилася б взяти участь, але оскільки вона відповідає за нас, схоже, вона хоче зібрати більше деталей заздалегідь. Саме тоді мені в голову раптом спала думка.
— …А Зіг-сан знає про це?
— Справді, Зіг — чистокровний ельф, народжений в Ельфійському Лісі… Луно, приблизно в цей час… Зіг зараз на патрулюванні?
— Так, можливо… Я викличу її.
Виявляється, Зіг-сан походить з Ельфійського Лісу і здається ідеальною кандидатурою, щоб розпитати про «Фестиваль Священного Дерева». Почувши слова Лілії-сан, Лунамарія-сан пішла покликати Зіг-сан.
Зіг-сан працює в маєтку Лілії-сан, тож це велике щастя, що вона людина, з якою мені легко спілкуватися — я вже чимало розмовляв із нею раніше.
Я коротко пояснив ситуацію Зіг-сан, яка прийшла невдовзі після цього. Здавалося, вона все зрозуміла, кивнувши головою, і сівши на диван у приймальні, виглядала готовою відповісти на наші запитання.
…Вона просто сіла поруч зі мною так, ніби це було абсолютно природно, але хіба її пильність щодо мене не надто розслаблена? Уггхх… Як приємно від неї пахне… Заспокойся… Зберігай спокій…
— Д-До речі, я з самого початку навіть не знаю, де розташований Ельфійський Ліс. Це далеко звідси?
— ………………
— Зрозуміло. Тобто добиратися туди каретою було б важко?
— ………………
— Ми доберемося туди польотом… За допомогою чогось на зразок магії?
— ………………
— Е? Дракон? Зрозуміло… Тож це ще один спосіб пересування тут, га.
Схоже, Ельфійський Ліс розташований досить далеко від королівської столиці, і подорож каретою зайняла б надто багато часу. Тому виявляється, що літаючі дракони зазвичай використовуються для подорожей на далекі відстані.
Я цього не знав, але літаючі дракони, здається, є основним видом транспорту як для подорожей, так і для перевезення вантажів. Є навіть торговці, які спеціалізуються на їх використанні. Коротко кажучи, літаючі дракони — це як літаки у нас на Землі.
— У такому разі, час здається якраз підходящим, хіба ні? Фестиваль відкритий для всіх?
— ………………
— Це добре. Я відчув полегшення. Я чув, що це фестиваль про полювання та врожай… але…
— ………………
— А, ось як. Фестиваль триває два дні, га.
— ………………
— Фуму-фуму, тобто турнір із полювання проходить у перший день, а збір врожаю відбувається на другий день, га.
— ………………
— А, ось воно що? Я з нетерпінням чекаю цього!
«Фестиваль Священного Дерева», виявляється, триває два дні. У перший день проходить турнір із полювання, де учасники полюють у визначеній зоні, а призи вручаються залежно від здобичі, яку вони принесуть. Потім, на другий день, усі починають збір врожаю в безпечній зоні. Здається, навіть діти можуть брати участь, і навіть хтось на кшталт мене, хто не вміє полювати, може приєднатися без жодних проблем.
Мені розповіли, що плоди як полювання, так і врожаю готуються й розділяються на другу ніч, коли всі збираються разом, щоб віддати подяку за багатий урожай.
— ………………
— Хееех… Значить, щороку приходить багато гостей, га.
— ……Еммм, будь ласка, зачекайте хвилинку, ви двоє.
— Е?
— ………………
Поки Зіг-сан пояснювала деталі про «Фестиваль Священного Дерева» зі своєю звичайною ввічливістю, з якоїсь причини Лілія-сан зупинила нас на мить. Коли ми із Зіг-сан повернулися до неї, і в Лілії-сан, і в Лунамарії-сан були приголомшені вирази облич.
— Що ви двоє щойно робили, Кайто-сан, Зіг?
— Е? Зіг-сан пояснювала мені про «Фестиваль Священного Дерева»…
— ……Але Зіг-сан не може розмовляти, тож як ви розумієте, що вона каже, Міяма-сама?
— Ну, я якось розумію її за її жестами…
Коли вони двоє запитали мене про це зі щирою цікавістю, я відповів, нахиливши голову.
Лілія-сан та Лунамарія-сан перезирнулися, перш ніж вирази їхніх облич змінилися на легке здивування.
— ……Моя Леді, ви змогли зрозуміти, що вона казала?
— ……Ні, усе, що я бачила, це як Зіг кивала, хитала головою і час від часу рухала руками…
А, точно.
Завдяки моїй Магії Симпатії я міг зчитувати емоції Зіг-сан і розуміти, що вона хотіла сказати, не словами, а через її почуття. Я думав, що за цим легко стежити, бо вона також додавала жести… Але для Лілії-сан та інших це, мабуть, виглядало просто так, ніби Зіг-сан робить жести, поки я розмовляю сам із собою.
— Ясно, Зіг… Причина, чому ти взяла на себе ініціативу супроводжувати Міяму-саму, полягала в тому, що тобі не потрібно писати, щоб спілкуватися з ним…
— ………………
Почувши слова Лунамарії-сан, Зіг-сан глибоко кивнула, і з якоїсь причини виглядала трохи приголомшеною, перш ніж повернутися до мене. Потім вона почала гарячково махати руками, виглядаючи збентеженою.
Вона намагалася пояснити, що це було не просто тому, що їй це зручно, а тому, що я подобаюся їй як людина.
Я міг сказати, що вона, ймовірно, хвилювалася, чи не засмутила мене її попередня заява, але чути щось подібне від такої красивої жінки, як Зіг-сан, змусило мене почуватися дивно ніяково.
З мого боку, Зіг-сан — це людина, з якою дуже легко спілкуватися, тож я регулярно розмовляю з нею, коли бачу… Все ж, я знаю, що Зіг-сан — добра людина, тому не думав, що вона коли-небудь зреагує подібним чином. Але я б збрехав, якби сказав, що таємно не хвилювався про те, що можу здаватися їй нав'язливим.
Однак, побачивши, як вона поводилася щойно, я відчув справжнє щастя, усвідомивши, що Зіг-сан, з якою я спілкувався найбільше в маєтку, окрім Лілії-сан та Лунамарії-сан, має про мене прихильну думку.
Дорогі мама і тато — Зіг-сан багато розповіла мені про «Фестиваль Священного Дерева». Крім того, я радий повідомити, що — схоже, ми зближуємося з Зіг-сан.
.
.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]