Розділ 48 - Я взагалі не відчуваю смаку.
Закінчивши з обідом, ми обоє підвелися зі своїх місць і попрямували розрахуватися.
Ятки з їжею зазвичай є місцями, де ти платиш у момент отримання товару, і цей заклад не був винятком — зазвичай тут розраховуються одразу.
Проте, схоже, власниця закладу дуже довіряла Куро як постійній клієнтці, тому для неї було цілком нормально розплатитися пізніше.
— Дякую за обід~~ Було дуже смачно.
— Ах, Куро. Ось гроші.
— Е? Все гаразд. Це ж я тебе запросила, тому я й розплачуся~~
— Ні, якби мені цього не хотілося… але я не можу…
Коли ми підійшли до тітоньки, щоб розрахуватись, я звернувся до Куро, яка вже діставала свій гаманець, але вона наполягала, що це її частування.
Проте, хоч це й була лише невимушена прогулянка, і хоч вона була старша за мене, мені все одно було ніяково дозволяти Куро, яка виглядала як юна дівчина, платити за мене.
— Усе гаразд. Навіть із такою зовнішністю, у мене все ще є пристойна кількість грошей.
— «Пристойна», кажеш? Хіба в цьому світі знайдеться хтось багатший за Короля Підземного світу-сама?
— Е? Куро справді настільки багата?
На життєрадісні слова Куро, власниця закладу знову відповіла іронічною посмішкою.
Куро зазвичай не носить багато прикрас і здебільшого їсть прості солодощі, тож у мене ніколи не складалося враження, що вона багата… Але судячи з того, як говорить тітонька, вона виглядає однією з найбагатших осіб у світі.
Гадаю, цього й варто було очікувати від Короля Підземного світу? Ні, але як саме вона заробляє гроші як Король Підземного світу?
— Ти не знаєш, юначе? Король Підземного світу-сама є «Творцем Магічних Інструментів». Вона, очевидно, заробляє на цьому просто неймовірні статки.
— …Ах.
Почувши слова власниці, я почав складати елементи пазлу до купи.
«Торгівельна компанія магічних інструментів Седіч», яка займає найбільшу частку ринку Магічних Інструментів у світі… Голова цієї компанії є підлеглим Зекса-сана, а Зекс-сан — це сім'я Куро. І тепер, коли я замислююся про це, Зекс-сан дійсно міг згадувати, що Голова є його підлеглим, але він ніколи не казав, що «Торгівельна компанія магічних інструментів Седіч» належить йому самому.
Отже, зрештою виходить, що саме Куро була тією, хто створив «Торгівельну компанію магічних інструментів Седіч»… Інакше кажучи, Куро займає посаду на кшталт почесного президента в найбільшій компанії світу. Маючи такий статус, вона безумовно володіє величезними статками…
— ……………
— Кайто-кун?
— …Куро, ти не проти, якщо я все ж таки заплачу за це?
— Е? Чому?
Я розумію, що Куро багата, і бачу, чому вона наполягає на тому, щоб розплатитися.
Проте як чоловік, я також маю власну маленьку гордість, тож хотів покрити хоча б нашу трапезу.
Звісно, ті гроші, які я маю зараз, мені дала Лілія-сан, і я не заробив їх сам, тож, можливо, я й не в тому становищі, щоб щось казати…
Почувши мої слова, Куро здивовано нахилила голову. Це було незвично для неї, адже зазвичай вона, здавалося, точно знає, про що я думаю… З іншого боку, саме вона запропонувала цю звичайну прогулянку, і враховуючи, що її знання про подібні речі бувають дещо поверхневими, вона може бути просто не знайома з таким типом стосунків.
— …Король Підземного світу-сама. Хіба це не буде нечемно — допитуватися в нього про причину?
— Е? Справді?
— Так, саме так. Є речі, від яких чоловіки просто не можуть відступитися. Хіба ти не згоден, юначе?
— Уггггх… Так.
Схоже, тітонька помітила мою маленьку гордість і з веселим виразом обличчя вказала на це, поки Куро все більше піддавалася цікавості, нахиляючи голову.
— Ну що ж, за ваші дві порції разом буде 12R… але оскільки юнак демонструє свою мужність, я скину ціну до 10R.
— Щиро дякую. Що ж, ми пішли.
— Так, звісно. Дякую. Приходьте знову, коли захочете перекусити.
Ціна становила близько 600 єн за страву, що здавалося дуже розумним, враховуючи розмір. Це також було смачно, і я безумовно повернуся сюди ще.
Проте у мене є передчуття, що тітонька може кепкувати з мене через цю ситуацію, тому я трохи нервую щодо свого повернення…
Розрахувавшись, я пішов геть від закладу, тягнучи за собою Куро, яка продовжувала дивитися на мене з широко відкритими від подиву очима.
— Тож куди ми прямуємо далі?
— Точно~~ Ми щойно закінчили обідати, тож давай поки що просто роздивимося все навколо. О, і я думаю, нам варто взяти щось попити.
Мовив я до Куро, коли ми прогулювалися вулицею, вистеленою ятками, і Куро відповіла мені яскравою посмішкою.
Я кивнув на знак згоди, відчуваючи полегшення від того, що вона, схоже, тимчасово не допитуватиметься про ту ситуацію, як і радила власниця їдальні.
Виявилося, що Куро мала своє улюблене місце з напоями, тож вона взяла мене за руку й провела до ятки… яка, що дивно, більше нагадувала маленьку овочеву лавку.
— Вітаю~~ У вас є фрукти сіл?
— Оя? Король Підземного світу-сама, ласкаво просимо. Фрукти сіл, кажете? Так, у нас якраз є кілька чудових екземплярів.
Чоловік, який видавався власником лавки, посміхнувся Куро й обмінявся з нею кількома словами. Схоже, вона була постійною клієнткою і в цьому районі.
Вислухавши прохання Куро, торговець дістав чорний сферичний предмет діаметром близько 30 см. Чи може це бути фрукт сіл? Це більше нагадувало залізне ядро, хоча…
— А як щодо отвору?
— Я зроблю його сама. Просто встромлю туди дві соломинки.
— Зрозумів.
Я б заплатив за це сам, якби міг, але Куро наполягла, сказавши: — Цього разу я пригощаю, тож я просто дозволив їй усе владнати.
Куро взяла таємничу чорну сферу й дві соломинки у продавця та розплатилася з ним.
І все ж… Схоже, у цьому світі також є соломинки. Цікаво, з чого вони зроблені. Це не схоже на пластик, але, можливо, це дерево, судячи з їхнього кольору? Чи, можливо, їх роблять із якоїсь трави? Це також може бути чимось, що передалося від тих, хто колись виконував роль Героя.
— До речі, Куро, що це, в біса, таке?
— Це називається фрукт сіл. Усередині його шкірки повно соку. Шкірка міцна, тому доводиться робити в ній отвір, щоб випити вміст.
Тож, коротше кажучи, це щось на кшталт кокоса з цього світу? Це справді нагадує його, тепер, коли вона про це згадала… хоча, якщо відкинути той факт, що він абсолютно чорний…
— До речі, шкірка за міцністю майже така ж, як сталь. Я чула, що їх іноді використовують для виготовлення обладунків.
— …І як саме ти збираєшся зробити отвір у чомусь зі шкіркою, міцною як сталь?
Поправка: це зовсім не схоже на кокос… Це абсолютно інша річ.
Мені вдалося торкнутися його на мить, і він дійсно здається неймовірно твердим. Але якщо він справді такий міцний, як сталь, як, у біса, зробити в ньому отвір? Хіба це не неможливо без чогось на кшталт дриля?
— Е? Я можу просто зробити ось так?
— …Що?
У відповідь на моє здивування Куро невимушено ткнула пальцем у шкірку фрукта сіл і легко пробила в ньому отвір, наче в цьому не було нічого особливого.
…Зачекайте хвилинку, дайте мені розібратися.
Фрукт сіл схожий на кокос, наповнений соком усередині, а його шкірка міцна як сталь — настільки міцна, що з неї роблять обладунки.
І тільки що Куро просто пробила в ньому дірку своїм пальцем… Що означає: Куро може пробити залізо просто пальцем? Що за чортівня, це ж лякає.
— Стій, давай поки що відкладемо це. Куро, ти зробила лише один отвір, але чому там дві соломинки?
— Е? Я маю на увазі, що коли ви на побаченні, обоє повинні пити з однієї склянки, чи не так?
— ………………
"Ааааах, прокляття! Мені слід було усвідомити це раніше."
"Куро не просто отримала однобічні знання про мій світ, вона також абсолютно не тямить у питаннях кохання."
"І саме так ми опинилися в цій ситуації." Дві соломинки на один напій, точнісінько як роблять парочки.
— Ну ж бо, Кайто-кун. Пий зі мною!
— ………………
"Ні, ні, зачекайте хвилинку! Я повинен сказати щось дуже важливе!"
"Ми не в кафе, і ми точно не всередині закладу." Зараз розпал дня, і ми знаходимося прямо посеред людної вулиці.
"Е? Серйозно, прямо тут? Ти хочеш, щоб я пив це з тобою прямо тут?" Хіба це не виглядає як якесь покарання за програш у грі!? Ні, ні, я серйозно помру від сорому, якщо зроблю це!
— Ні, я……
— ……Кайто-кун, пити зі мною… тобі огидно?
— ……Я буду пити. Так.
Я намагався втекти від цієї ганебної ситуації, але коли побачив очі Куро, які дивилися на мене з таким тужливим виразом, я миттєво здався.
Мені просто нікуди було тікати!
Опустивши плечі, я проковтнув клубок у горлі… і протягом наступних кількох хвилин я знову й знову проживав сценарій свого приниження, пючи сік разом із Куро прямо посеред дороги.
Дорогі мамо і тату — я чув, що сік фрукта сіл має бути дуже смачним, але в цій ситуації — я взагалі не відчуваю смаку.
.
.
.
(П.П Пх...)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )