Розділ 45 - Мене запросили на побачення.
Повернувшись до маєтку Лілії-сан, я почувався повністю виснаженим, наче розмова з Богинею Часу тривала кілька днів, хоча насправді минуло лише кілька годин.
Ейн-сан, схоже, дуже хотіла поговорити з Богинею Часу ще… Або, можливо, вони насправді «розмовляли» за допомогою кулаків, оскільки ми розійшлися з нею ще в храмі… Хмм. Куро все-таки могла мати рацію — ці дві й справді хороші подруги.
Коли ми підійшли до карети, Лунамарія-сан уже чекала, щоб зустріти нас, і на її обличчі чітко читалося глибоке занепокоєння.
— З поверненням, міледі, Кайто-сама.
— Дякую, що зустріла нас, Луно.
— Міледі? Ви виглядаєте дуже втомленою… Я думала, ви легко впораєтеся з розмовою з Богинею Часу…
— Ні, все було б гаразд, якби там була лише Богиня Часу… Але я ніяк не очікувала зустріти там Богиню Творця…
Коли Лунамарія-сан звернулася до неї, Лілія-сан лише безпорадно пробурмотіла це у відповідь, а її плечі так опустилися, що одразу ставало зрозуміло, наскільки сильно вона виснажена.
Почувши ці слова, Лунамарія-сан на мить завмерла, а потім здивовано нахилила голову, ніби їй почулося щось абсолютно безглузде.
— Що ви таке кажете, міледі? З якої радості Богині Творцю відвідувати Людський Світ, якщо це не Фестиваль Героїв?
— Так, саме це… я й сама думала.
— Е? Емм, міледі?
Лілія-сан, не підводячи погляду від землі, пробурмотіла це, а потім раптово розвернулася в мій бік і мертвою хваткою вчепилася обома руками в мій комір.
Її обличчя, на якому ледь не виступали сльози, виражало повний розпач, наче вона вже досягла своєї межі.
— Ну справді… Що, в біса, це все означає, Кайто-сан!? Ви ж самі казали, що не маєте жодних зв'язків із ще якимись епатажними особами!
— Н-Ні, емм, я й сам про це нічого не знав…!
Вчепившись у мій комір, вона почала з силою трусити мене туди-сюди, вигукуючи свої скарги, але Ліліє-сан, чи не занадто багато сили ви прикладаєте!? Я ж дихати не можу!
Здавалося, що тепер, коли Лілія-сан нарешті позбулася своєї дикої напруги, її гнів спалахнув на повну потужність. Сила, з якою вона мене трясла, лише зростала, і сама вона цього, схоже, взагалі не помічала.
— Але ж ви пов'язані з найнебезпечнішою особою з усіх можливих!!! Чому серед усіх істот ви знайшли вихід саме на Богиню Творця!? І що це взагалі означає — «отримав її благословення»?! Що ви взагалі хочете від мене почути, Кайто-сан!?
— З-Зачекайте… Ліліє-сан… моя шия… не можу дихати…
— Емм, міледі…
Лунамарія-сан, схоже, злякалася не менше за мене, намагаючись заспокоїти Лілію-сан, але було очевидно, що та не чує жодного слова.
— Я вже взагалі не відчуваю себе живою!!! Я маю на увазі, що це взагалі перший раз у моєму житті, коли я почула голос Богині Творця, розумієте?! Більш епатажних осіб у світі просто не може існувати, правильно?! Вона точно остання, так?! Будь ласка, просто скажіть мені прямо, якщо ви знайомі з Королем Світу чи ще кимось подібним! Моє серце цього більше не витримає!!!
— ……Ні…… Але перед цим, ваші руки… Я-Я зараз просто…
— Міледі, міледі!
Ах, це погано. Я вже відчував, що втрачаю свідомість. Моє тіло фізично наче відривалося від землі, але Лілія-сан була настільки абсурдно сильною, що я просто не міг вирватися з її хватки.
Якщо згадати, Куро колись розповідала про те, що люди можуть зміцнювати свої тіла за допомогою магічної сили… Гадаю, щойно я навчуся це робити, подібні струси мені будуть уже не страшні.
— Міледі!!!
— Що таке, Луно? Ми тут обговорюємо надзвичайно важливу справу…
— Я чудово розумію ваші почуття. Знаю, що вам довелося через багато що пройти… Але якщо ви негайно його не відпустите, душа Кайто-сами вирушить в інший світ ще до того, як я закінчу свої пояснення.
— …Е? А-Аах!? Ка-Кайто-сан!? Я-Я перепрошую! Ви в порядку!?
Коли голос Лунамарії-сан нарешті пробився крізь її емоції, обличчя Лілії-сан миттєво зблідло. У паніці вона різко розтиснула пальці й відпустила мій комір.
Щойно мене звільнили з цієї хватки, я перестав відчувати власне тіло й просто повалився на землю… У мене й справді було таке відчуття, ніби я кудись лечу.
— ……Чомусь… мені здалося, що я побачив своїх покійних маму й тата, які махали мені рукою…
— Кайто-сан!? Будь ласка, тримайтеся!
Поки голос Лілії-сан віддалявся все далі й далі, я відчув, як моя свідомість остаточно згасає.
Коли я знову прийшов до тями, перше, що я побачив — це Лілію-сан, яка щиро перепрошувала переді мною в позі догеза. Чесно кажучи, бачити таке глибоке каяття з її боку змусило мене самого почуватися ніяково.
Зрештою, це я був першопричиною всіх проблем, і враховуючи те, скільки тривоги Лілії-сан довелося витерпіти сьогодні, у мене просто язик не повертався на щось скаржитися.
— Я зроблю все, що завгодно, аби виправити провину, — промовила вона, зробивши небезпечно щедру пропозицію. Але оскільки мене самого гризло почуття провини, я поспішно запевнив її, що все гаразд, і просто повернувся до своєї кімнати.
Хоча я не був настільки виснажений, як Лілія-сан, утома все одно давалася взнаки, тож я зайшов до кімнати й глибоко вмостився в кріслі. Попиваючи каву, яку мені подали так, наче це найприродніша річ у світі, я почав аналізувати все, що сталося за сьогодні.
— Ахаха, можна сказати, це цілком у стилі Широ… але ти чудово впорався.
— ……Я справді втомився.
Я навіть не збирався коментувати той факт, що Куро сиділа тут так, ніби вона нікуди й не йшла з моменту мого повернення. Натомість я просто розповів їй про сьогоднішні пригоди, паралельно сьорбаючи каву й жуючи міні-кастели.
— До речі, а Ейн-сан і Богиня Часу справді ладнають між собою? Вони виглядали так, наче готові розірвати одна одну на шматки мить тому…
— Хмм. Вони й справді часто сперечаються, але Ейн поважає здібності Кронос-тян, а Кронос-тян також визнає майстерність Ейн. Вони, мабуть, провели один із тих боїв, що закінчуються нічиєю, а зараз, скоріш за все, просто випивають разом, незважаючи ні на що.
Фуму, якщо подивитися на це з такого боку, то їх дійсно можна назвати хорошими друзями.
Богиня Часу та Ейн-сан завжди ворогують, але той факт, що вони можуть отак відкрито ділитися своїми справжніми почуттями, лише підкреслює їхню близькість… Ну, якщо це так, я був би дуже вдячний, якби мені сказали про це заздалегідь…
— Схоже, Кайто-куну довелося пережити стільки клопоту~~
— Хоча мені здається, що більша частина цього — провина Куро…
— Ахаха, можливо, так воно і є.
Бачачи, як Куро ніяково посміхається, я й сам не зміг стримати посмішки.
Як і очікувалося, мені дійсно стає спокійно, коли я розмовляю з Куро. Мабуть, тому, що вона — перша особа, з якою я спілкувався найбільше з моменту прибуття в цей світ, тож поруч із нею мені значно комфортніше — мені не потрібно зважувати кожне слово під час бесіди.
Ну, вона, звісно, спочатку була Королем Підземного світу, високоранговим демоном із колосальним статусом, але… зазвичай у ній немає тієї величності, якою славляться королі…
— Аре-е? Чому мені здається, що з мене тут зараз таємно кепкують?
— ……Тобі просто здалося.
Поки вираз обличчя Куро змінювався, а сама вона кумедно крутилася, я відчув, як остаточно заспокоююся. Наша невимушена розмова допомогла зняти всю втому, яка накопичилася за цей день.
Потеревенивши ще трохи, Куро раптово плеснула в долоні, наче їй у голову прийшла якась ідея.
— Ах, точно. Кайто-кун, ти вільний завтра?
— Уннн? Ну, якщо говорити не лише про завтра… Я взагалі-то зазвичай вільний весь час, поки ми не вирушимо назад додому, гадаю?
"Вона знову вигадала щось абсурдне? Було б чудово, якби це не виявилося занадто виснажливим…"
— Пам'ятаєш, я казала тобі раніше, що ми обов'язково виберемося кудись лише удвох?
— Ах, так. Ти справді про це згадувала.
Це було те, що Куро прошепотіла мені під час свого візиту до маєтку Лілії-сан, коли вже збиралася йти.
Згадавши це, я кивнув у відповідь, а Куро продовжила з широкою посмішкою на обличчі:
— Тож, давай завтра підемо на «побачення»!
— ……Е?
Дорогі мамо і тату — я вже встиг звикнути до постійних дивацтв Куро, але сьогодні вона бовкнула щось ще більш приголомшливе. Уххх, я намагаюся сказати… як би це краще висловити… Це сталося вперше в моєму житті, але — мене запросили на побачення.
.
.
.
(П.П Ну що сказати, щасти Кайто. F - Лілія.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )