Розділ 44 - Ми, мабуть, ладнаємо.
Знадобилося чимало зусиль — ні, просто колосальна кількість зусиль, — аби пояснити всю ситуацію Богині Часу, але врешті-решт мені якось удалося її переконати.
Майже дев'яносто відсотків провини я переклав на Куро. Ну, не можна сказати, що це зовсім несправедливо. Навіть Ейн-сан погодилася, що це переважно справа рук Куро, і Богиня Часу, звісно, теж із цим погодилася.
До слова, відтоді як Лілія-сан оговталася, вона весь цей час тремтіла з абсолютно пустим виразом обличчя, хоча мені здавалося, що вона кидає на мене якісь зловісні погляди. До того ж перед цим вона промовила голосом, який, здавалося, лунав із самих глибин пекла: — Нам потрібно серйозно поговорити, коли повернемося.
Я згадав, як вона колись запитувала мене: — "Ви ж не приховуєте знайомства з ще якимись більш епатажними особами?!" На що я тоді відповів: — "Я більше не знаю жодних демонів…" Але ж вона Богиня, а не демон, і я поняття не мав, що вона Богиня Творець… Якщо я скажу їй щось подібне, чи вибачить вона мені? Моє майбутнє виглядає вельми похмуро…
— Проте отримати благословення Шеллоу Вернал-сама… Шеллоу Вернал-сама є Богинею цього світу, і те, що Міяма отримав її благословення, означає, що він отримав благословення самого світу.
— Поняття не маю.
— …Чому Шеллоу Вернал-сама нахиляє голову!?
Наче на підтвердження слів Богині Часу, Широ-сан невимушено нахилила голову вбік. Побачивши таку реакцію, Богиня Часу просто закрила обличчя обома руками.
Чомусь Богиня Часу зараз дуже нагадує мені Лілію-сан… Їй, мабуть, зараз теж неймовірно важко…
— Давай також приготуємо якісь солодощі до чаю. Кайто-сан, тобі ж подобаються міні-кастели, правильно?
І Широ-сан повністю проігнорувала Богиню Часу, яка трималася за голову. Мені аж шкода її стало.
І будь ласка, не треба вирішувати за інших, що їм подобаються міні-кастели. Це правда, що з моменту прибуття в цей світ я, мабуть, їв їх найчастіше. Зрештою, я з'їдав хоча б одну майже щодня.
Але це не тому, що вони мені так сильно подобаються — просто одна маленька дівчинка-демон щодня вдирається до моєї кімнати й приносить їх із собою. Ось чому я їх їм.
До того ж кожного разу, коли я ввічливо приймав частування, я мимоволі помічав, що смак постійно змінюється… Буквально вчора всередині була паста з червоної квасолі. Звідки взагалі взялася ця її дивна одержимість міні-кастелами?
— Очевидно, їхня головна перевага в тому, що їх зручно їсти і вони не кришаться, коли носиш їх із собою, на відміну від печива.
— Ось як? До речі, а яка їжа подобається Широ-сан?
— У мене немає якихось особливих уподобань.
— Фуму-фуму, а мені подобаються солодкі речі, на кшталт випічки, особливо яблучні пироги… хоча в цьому світі їх, мабуть, називають пирогами з ріплу. Вони мені так смакували, що я навіть пробував спекти один сам… але вийшло не дуже добре.
Не маючи змоги більше нічим допомогти Богині Часу, я на деякий час залишив її у спокої й просто продовжив розмову з Широ-сан.
Широ-сан слухала з незворушним виразом обличчя, а потім, наче щось збагнувши, легенько змахнула пальцем. Раптом на столі з'явився щойно спечений пиріг із ріплу.
— Прошу.
— Ах, щиро дякую… Гарячий пиріг просто з'явився з нізвідки. Це завдяки чомусь на кшталт Магічної Скрині?
— Ні, я щойно його створила.
— …Це якась сила, якою володіє Богиня Творець?
— Так.
— Мені здається, що це якесь колосальне марнотратство такої сили.
— Можливо, так воно і є.
Я знову усвідомлюю, що це дуже дивно — отак невимушено спілкуватися з Богинею Творцем, але Широ-сан, схоже, зовсім не проти… Навпаки, куточки її губ були ледь підняті, наче вона отримувала від цього задоволення. Оскільки ми розмовляли про зрозумілі мені речі, я теж насолоджувався бесідою.
Лілія-сан та інші все ще були заглиблені в обговорення магічного кола прикликання. Щойно хаос у їхніх думках улігся, вони повернулися до своєї теми. Я взагалі не міг зрозуміти, про що йдеться, тому, схоже, ми з Широ-сан будемо спілкуватися ще досить довго.
— Розумію, тож ось що означає бути ціллю для підкорення.
— Це безумовно не так.
————
Дорогі мамо і тату — ну, все пройшло трохи заплутано, і можливо, це прозвучить нечемно… У мене є купа нарікань, але насправді мені подобається розмовляти з Широ-сан зовсім по-іншому, ніж із Куро. Так чи інакше — ми, мабуть, ладнаємо.
————
Тихо відступивши трохи далі від Кайто та Шеллоу Вернал, які були захоплені розмовою, Кронос, Ейн та Лілія обмінялися поглядами.
— ……Кайто-сан неймовірний. Бути настільки близьким із Богинею Творцем… Мені стає важко дихати від одного лише погляду на неї, не те що від розмови.
— Ні, Ліліє. Твоя реакція на її присутність абсолютно нормальна… Шеллоу Вернал-сама перебуває на зовсім іншому рівні, ніж ми. Сама лише магічна сила, яку вона випромінює, пригнічує кожного навколо. Якщо ти не володієш винятковою силою, ти не зможеш поводитися нормально в її присутності… Тож як так виходить, що Міяма може отак невимушено з нею розмовляти?
Вражено вигукнула Лілія, спостерігаючи за Кайто, який чомусь цілком щасливо теревенив із Шеллоу Вернал, поки Кронос додавала свої пояснення.
Точнісінько як і згадала Кронос, магічна сила такої майже всемогутньої істоти, як Шеллоу Вернал, чинила такий колосальний тиск, що мимоволі пригнічувала кожного — навіть та її частина, яка просто пасивно просочувалася назовні.
Хоча вони й не були такими могутніми, як Шеллоу Вернал, і Кронос, як Верховна Богиня, і Ейн, як високоранговий демон у титулі Герцога, все одно могли здаватися лякаючими для значно слабших Людей. Це було схоже на те, що зробила Куромуейна під час свого минулого візиту до маєтку Лілії.
Проте, так само як і Куромуейна на самому початку, і Кронос, і Ейн зазвичай докладали зусиль, аби не лякати оточуючих, свідомо стримуючи свою магічну силу. Це дозволяло Лілії вести з ними діалог, незважаючи на те, що вона все одно сильно нервувала.
Шеллоу Вернал, навпаки, не мала подібних обмежень. Навіть у звичайних обставинах вона не стримувала власну магічну силу, і хоча це було ніщо порівняно з тією міццю, яку вона могла вивільнити на повну силу, аура навколо неї все одно залишалася достатньо потужною, аби зрівнятися з магічною силою Кронос чи Ейн, коли ті готові до бою.
Тому для звичайної людини розмовляти з Шеллоу Вернал і не відчувати страху мало бути абсолютно неможливим — якщо тільки вона не володіла екстраординарною силою наймогутніших істот цього світу, таких як Кронос чи Ейн.
— ……Ймовірно, це його особлива риса. Це лише припущення, але тіло Кайто-сана… або, точніше, його магічна сила, схоже, приймає та адаптується до неворожої магії з просто вражаючою швидкістю.
— Розумію. Якщо подумати, він справді вивільнив свою магічну силу, наповнивши її власною волею. Магія, яка впливає на розум та емоції, має бути його сильною стороною. І те, що він здатний протистояти магічній силі Шеллоу Вернал-сама, свідчить про його чималий талант.
— Схоже, саме тому Куро-сама виявила такий сильний інтерес до Кайто-сама.
— ……Цілком можливо, що так воно і є. Чим могутніша істота, тим цікавіше для неї знайти когось на кшталт Міями, хто майже не має сили, але здатний спілкуватися з ними як із рівними. Насправді мені й самій стало цікаво, коли я щойно почула ваші думки.
Так, у певному сенсі Кайто був дуже рідкісною та інтригуючою людиною, особливо з точки зору таких неймовірно могутніх істот, як Кронос та інші.
Хоча його життя було настільки крихітним, що здавалося абсолютно беззахисним в очах цих жінок, він усе одно залишався тим, кого не так просто залякати — якщо тільки вони не вивільнять свою магічну силу, сповнену відвертої ворожості.
Усвідомивши ще раз унікальність такої особи, як Міяма Кайто, Кронос на мить замовкла, а потім повернулася до Лілії з дуже серйозним виразом обличчя.
— ……Ліліє. Тобі краще бути дуже обережною відтепер.
— ……Е?
— Він з легкістю приваблює тих, хто володіє великою силою… а це означає, що в майбутньому з'явиться ще чимало можливостей для таких істот зацікавитися ним. Проте те, що вони виявлять до нього інтерес, зовсім не гарантує, що він їм сподобається.
— ……Т-Так!
Слухаючи серйозний тон Кронос, Лілія, здається, чітко збагнула прихований зміст її слів. Вона випрямилася й кивнула.
Так, Кайто легко привертав увагу могутніх істот. Інакше кажучи, існувала велика ймовірність того, що він і надалі викликатиме інтерес у таких сильних особистостей.
— Будь особливо обережною з Шістьма Королями. Єдиний, з ким ви разом із цим хлопцем нормально спілкувалися — це Король Підземного світу, правильно? Не думай, що вона є стандартом для Шести Королів. Вона є винятком навіть для Демонічного Світу.
— ……………..
— Якщо зможеш, тримайся подалі від територій Короля Війни та Короля Смерті. Якщо ти їх розлютиш, вони вб'ють тебе без жодних вагань, навіть якщо ти прикликаний з іншого світу…
— !?
— Особливо Король Смерті Іріс Ремнант… Ти ж, мабуть, бачила її раніше, правильно? Саме її існування є втіленням смерті… Будь надзвичайно обережною і не здумай зв'язуватися з нею.
— ……Так.
Увібравши всю вагу серйозних попереджень Кронос, Лілія нервово кивнула.
Вона й так ніколи не планувала відвідувати території Короля Війни чи Короля Смерті, але почувши ці слова, назавжди закарбувала їх у своїй пам'яті.
Побачивши таку реакцію Лілії, Кронос ледь помітно посміхнулася.
— Ну, якщо ситуація вийде з-під контролю, просто поклич мене. Тоді я прийду тобі на допомогу. Зрештою, я одна з Верховних Богинь, і не думаю, що запізнюся, якщо доведеться мати справу з Шістьма Королями.
— Ці слова дуже додають упевненості.
Спостерігаючи за тим, як Кронос і Лілія обмінюються репліками, Ейн тихо розмірковувала про своє.
"…… Король Смерті Іріс… Володар Смутних Душ, яка править незліченною кількістю нежиті… Проте, якщо вона зустрінеться з ним, якщо це буде Кайто-сама… "
Її очі були прикуті до Кайто, який продовжував розмовляти з Богинею Творцем, наче вона вже з нетерпінням очікувала на щось цікаве.
.
.
.
(П.П Скажу вам по секрету, і Король Війни, і Король Смерті, обидві будуть в гаремі Кайто ахахахах, бідна Лілія. Хоча Іріс дуже миленька, просто із-за своїх сил немає змоги мати друзів чи коханого, бо мало хто в цьому світі може з нею нормально спілкуватись, окрім як найсильніших Демонів чи Богів.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )