Розділ 4 - Король Демонів був просто дрібною рибою
Відносно невелика, але доглянута й чиста кімната. Мабуть, це була приймальня? Саме тут продовжилося пояснення, яке раніше перервалося через наші пересування та час обіду.
— Отже, щодо цього світу... ця тема вже трохи піднімалася раніше, тож я поясню вам усе через історію першого Героя-сами.
Поки Лілія-сан говорила, Лунамарія-сан поклала на стіл щось схоже на мапу.
Форма континенту нагадувала збільшену версію Європи. У нижній лівій частині континенту, приблизно там, де була б Іспанія, знаходилася ділянка, позначена чорно-білим кольором. Тим часом ближче до центру континенту, трохи осторонь від тієї області, одне місце було обведене червоним.
— Область, обведена червоним, — це Королівство Симфонія, де ми зараз перебуваємо. На півночі розташована Імперія Арклесія, а на півдні, за морем, — Королівство Гідра. Ці три держави відомі як Три Великі Сили. Приблизно до тисячі років тому саме вони й становили весь відомий нам світ.
— ...Ви хочете сказати, що тепер це вже не так?
— Так, саме так, Аой-сан. Ця мапа світу показує регіон, населений переважно людьми, ельфами та дварфами — царину різних гуманоїдних рас, яку загально називають «Людським Світом». Окрім нього існує ще «Світ Демонів», де живе раса демонів, а також «Світ Богів», домівка раси богів.
Після цих слів на стіл поклали ще дві мапи. Одна була більш ніж удвічі більша за попередню й формою нагадувала Австралію. Інша ж була маленькою мапою континенту у формі кільця, або радше пончика.
— Більша мапа — це Світ Демонів, а менша — Світ Богів. Можливо, буде простіше зрозуміти, якщо уявити це як сендвіч із шарами, складеними один на одного. Три світи — Світ Богів, Людський Світ і Світ Демонів — розділені невидимою міжвимірною стіною, але водночас існують поруч. Саме таким насправді є цей світ, Трінія.
— ...Схоже, історія стає доволі масштабною.
— Фуфуфу, так. Для вас, тих, хто прийшов з іншого світу, це може виглядати як три окремі світи, але для нас ці три царини — лише різні регіони одного й того ж світу. Ми можемо вільно подорожувати між ними через брами. Це трохи відрізняється від місць, звідки прибув Герой-сама та інші, де міжсвітові подорожі можливі лише через кола призову.
— Розумію.
Інший світ живе за іншими законами й здоровим глуздом. Те, що нам здається дивним і незрозумілим — як ці міжвимірні стіни — для людей, які завжди тут жили, не більш незвичне, ніж океани чи гори.
Так, мабуть, нам просто потрібно прийняти, що тут усе влаштовано саме так.
— Що стосується системи правління Людського Світу, я чула від попередніх героїв, що вона схожа на ту, яка існує у вашому світі, але... як ви вважаєте? Можете згадати країну зі свого світу, де система працює подібним чином?
— Хмм... Думаю, це система, де є король і дворяни, які правлять власними землями?
— Так, це доволі точний опис.
Юзукі-сан відповіла на слова Лілії-сан із ноткою впевненості. Я теж саме так уявляв цей світ, тож, схоже, не помилився. Однак мене зацікавило те, що Лілія-сан спеціально сказала «система правління Людського Світу». Невже це означає, що у Світі Богів і Світі Демонів усе влаштовано інакше?
Наче підтверджуючи наші думки, Лілія-сан кивнула нам, показуючи, що Юзукі-сан має рацію.
— Тепер поговорімо про те, як три світи встановили дружні відносини. Почнемо зі Світу Богів і Світу Демонів. Світ Богів — це царина, де верховно править Бог-Творець... або, іншими словами, це світ із лише однією державою, де раса богів без винятків визнає волю Бога-Творця абсолютною.
— Бог-Творець з’являється на людях лише під час Фестивалю Героя, який проводиться раз на десять років, тож навряд чи ми зустрінемо його найближчим часом. Насправді Бог-Творець рідко втручається у справи світу й натомість просто спостерігає за його майбутнім. Згідно з легендами, окрім часів великої війни проти Світу Демонів, він жодного разу не використовував свою абсолютну силу.
Лунамарія-сан втрутилася й доповнила пояснення Лілії.
Інакше кажучи, Світ Богів можна описати як вершину суворо ієрархічного суспільства. Бог-Творець, що стоїть на самому верху, займає позицію простого спостерігача... саме так, як я й уявляв.
— Далі йде Світ Демонів, так? Це найбільший із трьох світів і домівка найрізноманітніших рас. Хоча їх загалом називають «демонами», їхній зовнішній вигляд дуже різниться. Герої часто вважали їх еквівалентом монстрів, але у Світі Демонів монстрами вважаються істоти, чий інтелект нижчий за певний рівень.
Хмм... Чесно кажучи, я теж раніше так думав про демонів і монстрів. Але, схоже, у них є чіткий критерій, за яким вони себе розрізняють? Гадаю, я по-справжньому зрозумію це лише тоді, коли побачу їх на власні очі...
— Світ Демонів функціонує за простою меритократією. По суті, той, хто має найбільшу силу, стоїть на вершині. Але те, що це меритократія, не означає, що демони жорстокі. Навпаки, більшість демонів — раціональні істоти, які не вдаються до насильства без причини й не зневажають слабких. Це просто суспільство, яке цінує особисті здібності вище за походження.
—Скоріше, вони набагато спокійніші за людей. І моя пані, і я бували в Демонічному Світі та трохи там подорожували. Люди там завжди були дуже добрими до мене.
—Так, я б і сама хотіла ще колись туди поїхати. Хоча в Демонічному Світі немає єдиної держави, він поділений на шість територій. Кожною з них править один із «Шести Королів»… а саме: «Король Підземного Світу», «Король Війни», «Король Смерті», «Король Світу», «Король Драконів» і «Король Фантазій». Ці демони живуть тисячі років, а їхня сила, кажуть, здатна знищити світ.
Найбільш абсурдні серед Шести Королів… вже самі ці титули викликали в пам’яті мою чорну історію юності. Але в цьому світі, схоже, це були істоти, яких у жодному разі не можна було злити.
Втім, у поясненні було дещо, що зачепило мою увагу. І Лілія, і Лунамарія-сан описували демонів як загалом доброзичливих істот, але хіба люди не воювали з демонами в минулому?
—Емм, можна дещо запитати?
—Так, звісно.
—…Ви раніше казали, що більшість демонів доволі мирні, але тисячу років тому Шість Королів… серед них був Король Демонів, який напав на Людський Світ?
—Унн. Як би це сказати… Схоже, той так званий «Король Демонів», який тоді влаштував хаос у Людському Світі, насправді був лише вигнанцем із Демонічного Світу.
—Е?
Лілія-сан криво посміхнулася у відповідь, ніби й сама не знала, як це правильно пояснити. Це більш-менш збігалося з образом у моїй голові, але подумати тільки, що грізний «Король Демонів» був лише дрібною сошкою… Це відкриття було просто шокуючим.
—Як я вже казала раніше, демони загалом мирні за своєю природою. Демонічний Світ величезний, їжі там вдосталь, а Шість Королів, які стоять на вершині, добре ладнають між собою та часто спілкуються. Кажуть, що єдиний серйозний конфлікт у давнину був сутичкою зі Світом Богів, і навіть вона сталася лише один раз. Якщо вже на те пішло, до появи Короля Демонів і Першого Героя демони знали про існування людей, але ніколи не зустрічалися з ними особисто. Схоже, вони вважали людей істотами, з якими в них немає причин воювати.
—Ну, хоч який це світ, завжди знайдуться ті, хто не бачить цінності в мирному житті й натомість женеться за своїми амбіціями.
Додала Лунамарія-сан із зітханням. Навіть через тисячу років Першого Героя все ще шанують, але репутація «Короля Демонів», здається, з роками сильно постраждала.
—Так, саме той «Король Демонів» зібрав усіх кровожерливих демонів і спробував скинути Шістьох Королів, щоб самому піднятися на вершину Демонічного Світу. У Людському Світі їх би назвали чимось на кшталт бандитів… або, можливо, повстанців. Однак через величезну кількість демонів армія «Короля Демонів» розрослася до більш ніж мільйона воїнів. І все ж, порівняно з масштабами всього Демонічного Світу, це, як я чула, була лише невелика армія…
Чим більшим ставав знаменник, тим більше знаходилося однодумців… Якщо чесно, я не можу уявити собі армію з мільйона солдатів, що раптом з’явилася нізвідки, але, схоже, саме так «Король Демонів» здобув силу. У такому разі, чому він не спробував скинути Шістьох Королів і натомість вторгся до Людського Світу?
—…Я чула, що армія «Короля Демонів» колись викликала Короля Підземного Світу на бій, намагаючись захопити владу над Демонічним Світом.
—А, ви ж раніше згадували про війну в Демонічному Світі.
—…І що сталося?
Мабуть, через цікавість до їхнього вторгнення в Людський Світ ми з Юзукі-сан попросили її розповісти трохи більше про це.
—Це була битва мільйона проти одного, і Король Підземного Світу розгромив їх за лічені хвилини.
—…Еммм…
—Це… як би сказати…
—…Мені навіть трохи шкода їх.
Те, що їх розчавили настільки односторонньо, викликало співчуття навіть у Кусунокі-сан. Або армія Короля Демонів була надто слабкою, або Король Підземного Світу був надто сильним… Як і сказала Кусунокі-сан, мені теж починає ставати шкода Короля Демонів. Я маю на увазі, що більшість із них, напевно, винесли одним-двома ударами всього за кілька хвилин…
—Однак Король Підземного Світу дуже добрий. Він нікого не вбив, а лише попередив їх: «Добре, що ви всі такі енергійні, але не варто турбувати оточуючих», — і відпустив армію Короля Демонів.
Він не лише їх пощадив, а ще й поводився з ними як із проблемними сусідськими дітьми!? Та годі вже! Образ «Короля Демонів» у моїй голові повністю розбитий, знаєте!?
—А після цього Король Демонів зрозумів, що йому не перемогти Шістьох Королів… Тож він вирішив вторгнутися до Людського Світу, у який Шість Королів тоді наказали не втручатися.
— …
Він утік!? Король Демонів утік із Демонічного Світу!? У мене немає до нього особливої прихильності, але ти щось зовсім погано справляєшся, Королю Демонів!? Це виглядає так, ніби дитину насварили, а вона втекла з дому…
Це… серйозно… І як я тепер маю на це реагувати?
Дорога мамо, дорогий тату — Виявляється, демони раціональні й мирні. А Король Демонів — був лише дрібною сошкою.
.
.
.
(П.П Ой Король демонів, або скоріше (Королева демонів), вона ще та незграба хахахах, вибачте за спойлер, не втримався, але до їх зустрічі ще розділів 200, ви про цей спойлер вже не згадаєте, коли до цих розділів дійдемо.)