Розділ 36 - Вона виявилася дуже домашньою жінкою.
Восьмого числа Місяця Вогню я прокинувся незвично рано — можливо, через те, що не дуже добре спав. Коли я розплющив очі, надворі все ще було темно, а кинувши погляд на свій кишеньковий годинник, я побачив, що зараз лише четверта ранку.
"Хоча ще зарано, я не відчуваю недосипу. Мабуть, тому, що ліг спати раніше, ніж зазвичай робив це на Землі, де я зазвичай засиджувався допізна за комп'ютером або телевізором."
"Я знаю, що здоровий спосіб життя йде мені на користь, але на цьому етапі мені вже починає бракувати якихось розваг. Наступного разу, коли піду в місто, варто буде купити якусь книжку чи щось таке."
З цією думкою я пішов коридором у бік їдальні, щоб узяти щось попити.
Широкий коридор здавався мирним і тихим, а слуг навколо було зовсім небагато, вочевидь, через ранню пору. У маєтку Лілії-сан працювали два типи слуг: ті, хто приїжджав на роботу з дому, і ті, хто жив тут постійно. У цей час доби мені зустрічалися лише ті працівники, які мешкали в маєтку.
"Хоча я перебуваю в цьому світі вже більше тижня, я досі не можу запам'ятати імена слуг за їхніми обличчями — окрім Лунамарії-сан, звісно. Особливо тих, хто патрулює лише вночі або вранці… Це так звані дружинники, і серед них майже немає тих, кого б я знав."
"Між іншим, хоч це й було доволі несподівано, особиста служниця Лілії-сан, Лунамарія-сан, схоже, їздить на роботу з дому, а не живе в маєтку. Вона мешкає разом зі своєю матір'ю в будинку неподалік звідси, тому я не бачу її пізно ввечері чи рано-вранці."
Проте, навіть попри те, що я мало з ким спілкувався, тут усе ж було кілька знайомих облич. Коли я дістався їдальні, щоб узяти попити, там опинилася одна з небагатьох людей, із якими я вже перетинався.
— Доброго ранку, Зіглінда-сан.
— …………….
Рудоволоса жінка на самоті пила чай у кутку їдальні. Помітивши Зіглінду-сан, яка позавчора супроводжувала мене й водила містом, я привітався з нею.
Почувши мої слова, Зіглінда-сан, яка не може говорити, поставила чашку, що тримала в руці, і відповіла на моє вітання кивком голови.
— Ви випадково не відповідали за нічну охорону?
— ……………..
— Як я й думав. Дякую за важку працю.
— ……………..
Зіглінда-сан мешкала в маєтку, і помітивши меч, що стояв біля її стільця, я запитав її про це, припустивши, що вона відповідала за безпеку від опівночі до світанку. Зіглінда-сан кивнула на знак підтвердження.
"Те, що вона зараз п'є чай, мабуть, означає, що її чергування закінчилося, і тепер вона відпочиває перед тим, як піти спати."
Після того як вона схилила голову у відповідь на мої слова вдячності, Зіглінда-сан подивилася на мене й нахилила голову вбік, ніби запитуючи.
— А, я просто прокинувся трохи зарано й подумав, що хотів би чогось випити.
— ………………
— Е? Дякую вам. Що ж, тоді я скористаюся вашою добротою і приєднаюся.
— ………………
Зіглінда-сан була поруч, коли я пояснював, чому прийшов до їдальні так рано-вранці. Вона принесла нову чашку та чайник із візка — хоча я не впевнений, як це називається в цьому світі, він був схожий на сервірувальний візок, який використовують у готелях на Землі. Вона підсунула сусідній стілець і запропонувала сісти.
Збагнувши намір Зіглінди-сан, я подякував їй і сів. Вона поставила чашку переді мною і вміло заварила мені чай.
— Щиро дякую… Дуже смачно.
— ……………….
Подякувавши Зіглінді-сан і сьорбнувши завареного нею чаю, я відчув, як тепло напою — не надто гарячого, а завареного за ідеальної температури — допомагає струсити залишки сонливості.
"Смак відрізняється від чаю, який мені зазвичай готує Лунамарія-сан. У ньому відчувається легка солодкість… але не цукрова. Можливо, це якісь фрукти? Це витончена солодкість, яка не перебиває смак самого чаю."
— Чомусь у нього така приємна, м'яка солодкість.
— …………….
— Це… від сухофруктів?
— …………….
Коли я озвучив свої враження від смаку, Зіглінда-сан посміхнулася й показала мені маленьку баночку з якимись сухофруктами. Схоже, саме цей фрукт у чаї і був джерелом тонкого солодкого присмаку.
Зіглінда-сан знову посміхнулася, коли я з цікавістю вдивлявся в баночку. Потім вона витягла зі своєї кишені маленький клаптик паперу й швидко написала кілька слів:
«Тут є сушений фрукт ріпл».
— Хе-е-ех… Так ось чому він солодкий.
"Якщо я правильно пам'ятаю, фрукт ріпл за смаком схожий на яблука з Землі. Іншими словами, цей чай наче яблучний чай."
Але цей вишуканий аромат та ідеально підібрана температура, завдяки якій напій пився так легко, були заслугою чудових навичок Зіглінди-сан.
— Я знову дізнався щось нове. Зіглінда-сан, ви справді майстерно заварюєте чай.
— …………………..
Коли я поділився з нею своїми щирими враженнями, щоки Зіглінди-сан злегка почервоніли, і вона сором'язливо похитала головою. Навіть я, як дилетант, міг сказати, що такого смаку не досягти без серйозної практики.
"Дивлячись на її витончене, високе та з чіткими рисами обличчя, я уявляв її кимось на кшталт суворого бійця, зважаючи на те, що колись вона була досвідченим лицарем. Тому я був здивований — хоча з мого боку це може бути й нечемно, але Зіглінда-сан насправді виявилася дуже домашньою жінкою."
— А, до речі про це… Мені нещодавно дали трохи чайного листя, і воно було неймовірно смачним. Ви випадково не знаєте, що це за сорт?
— …….!?
Раптом я згадав про чай, який мені раніше подарувала Широ-сан, і оскільки Зіглінда-сан, схоже, чудово розбиралася в чаї, я вирішив запитати її. Я сподівався дізнатися, чи продається цей чай десь, бо він був таким смачним, і я б із радістю купив ще… Але коли я дістав баночку зі своєї Магічної Коробки, очі Зіглінди-сан чомусь округлилися від подиву.
Вона протягнула руку, щоб роздивитися ближче, тож я передав їй баночку з чайним листям, і вона почала вивчати її під різними кутами. За мить, усе ще з тим самим здивованим виразом обличчя, вона взялася за ручку:
«Здається, це називається "Сяючий Чай". Хоча я сама вперше бачу його на власні очі…»
— ……Це якийсь рідкісний чай?
«Цей чай існує лише у Світі Богів. Це легендарний напій, який колись навіть називали "Божим Дивом"».
— ……Він, мабуть, дуже дорогий?
«Сумніваюся, що його взагалі можна знайти у продажу, але навіть якби вам вдалося його купити, я впевнена, що одна чашка коштувала б не менше кількох десятків тисяч R».
— ……О-Ось воно як.
"Широ-са-а-а-аннн!? Навіщо ти взагалі так невимушено даруєш мені щось настільки шалене, наче це звичайний сувенір!? Що вона мала на увазі під «десятками тисяч R за одну чашку»? Чашка чаю вартістю в мільйони єн — це вже за межами всього, про що мені варто було б знати…"
Навіть Зіглінда-сан виглядала так, ніби побачила щось неймовірне…
— Насправді це чай, який мені подарувала богиня. Хоча я не очікував, що він аж настільки дорогий…
— ……!?
Коли я згадав, що це чайне листя — подарунок від Богині, на обличчі Зіглінди-сан знову відбився подив. Як я й думав, отримати щось безпосередньо від Богині — це справді велика рідкість.
Я не впевнений, чи Зіглінду-сан зацікавив сам «Сяючий Чай», чи ні, але після того, як я закінчив пояснення, вона з явним інтересом подивилася на чайне листя, перш ніж повернути баночку мені.
— ……Емм, Зігліндо-сан. Якщо бажаєте, не хотіли б ви скуштувати цього чаю?
— ……!?!?
Я бачив, що вона дійсно любить чай і була вельми заінтригована, тому запропонував їй спробувати. Однак Зіглінда-сан запанікувала від моєї пропозиції, енергійно замахавши головою на знак відмови.
"Вона, мабуть, стримується через те, що цей чай, судячи з усього, шалено дорогий… Але я хотів віддячити їй за той чудовий чай та смачне печиво з джемом, про яке вона згадувала, тому вирішив переформулювати свою пропозицію."
— Емм… як щодо такого? Цей чай такий смачний, що я справді хочу його випити… але, чесно кажучи, у мене майже немає досвіду в заварюванні чаю, і я не впевнений, що зможу приготувати його як слід. Тож чи можу я попросити вас заварити його для мене, Зіглінда-сан? А натомість ви вип'єте його разом зі мною?
— …………….
Вислухавши мою пропозицію, Зіглінда-сан, здавалося, на мить завагалася, а потім її погляд зупинився на баночці, яку я їй пропонував.
Зрештою, її цікавість, схоже, перемогла. З вибачливим виразом обличчя вона зробила легкий уклін, узяла у мене баночку й почала готувати чай.
Як і слід було очікувати, вона була справжнім майстром своєї справи. Вона рухалася чітко та впевнено, і невдовзі кімнату заповнив неймовірно приємний аромат.
За якийсь час чай був готовий, і Зіглінда-сан навіть приготувала трохи солодощів. Печиво, що мало вельми апетитний вигляд, було викладене перед нами як додаток до чаю.
Забравши у Зіглінди-сан баночку, в якій тепер залишилося близько третини вмісту, ми взялися за чай.
"Як я і сподівався, цей чай просто неземний. Цілком зрозуміло, чому його називають настільки гучним ім'ям, як «Боже Диво»."
— Зіглінда-сан, що скажете? Як вам смак тепер, коли ви спробували його самі?
— ……………..
Я запитав її про чай, але навіть без слів посмішка на її обличчі говорила сама за себе, випромінюючи щастя, що йшло з найглибших куточків її серця.
"Бачити, як зазвичай стримана Зіглінда-сан отак рідкісно посміхається, було цілком достатньо, аби я відчув, що моя ідея з чаєм була вартою того."
З цією думкою я поклав печиво до рота… Це печиво також виявилося надзвичайно смачним.
"Це не було щось таке, що кричало про «розкіш», але воно мало такий затишний, домашній смак. Простий смак, приємний для піднебіння, який особисто мені дуже подобається."
— Це печиво теж дуже смачне. Від нього стає якось тепло на душі.
— ……………..
Коли я поділився своїми думками про печиво, Зіглінда-сан знову виглядала трохи збентеженою, швидко виводячи щось ручкою на маленькому клаптику паперу:
«Я спекла його просто як хобі, але рада, що воно припало вам до смаку».
— Е? Зіглінда-сан, це ви самі спекли це печиво?
— ………………
— ……Це неймовірно. Ви не лише чудово заварюєте чай, але й майстерно куховарите.
— ………………
До мого подиву, це печиво дійсно було випечене самою Зігліндою-сан.
"Воно було настільки гарно спечене, що якби вона сказала мені, ніби воно з магазину, я б легко в це повірив. Сама лише ця деталь багато говорила про кулінарні здібності Зіглінди-сан."
Як зазвичай, сама винуватиця похвали так сильно й сором'язливо закрутила головою, що я мало не почув, як повітря заколихалося від її рухів…
— Зіглінда-сан……
«Можете кликати мене просто Зіг. Так мене звуть друзі».
— ……Що ж, тоді ще раз, Зіг-сан, випічка — це ваше хобі?
— …………..
— Хе-е-ех… Насправді я теж колись пробував трішки пекти в минулому, але у мене взагалі нічого не виходило. Якщо зможете, чи не поділитеся якимись порадами та підказками, навчите мене?
— …………..
— Що саме я пробував готувати раніше? Ну, я намагався спекти яблучний пиріг… емм, фруктовий пиріг, але він у мене в деяких місцях впав і вийшов якимось пласким…
— …………..
— Спосіб випікання, ось воно що… Фуму-фуму, тісту важко піднятися, якщо воно вже охололо, правда ж?
— …………..
Дорогі мамо і тату — я дізнався про Зіг-сан трішки краще. Попри її прохолодну зовнішність — вона виявилася дуже домашньою жінкою.
————
**Примітка автора:**
Зіглінда — домашня ельфійка…… У плані свого статусу вона доволі проста особа, чи не так?
.
.
.
(П.П Пх, смішно що Широ може скіки завгодно створити того чаю, котрий подарувала для Кайто, знала би про це Зіг, ахаххаха)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )