Розділ 31 - Чомусь усе звелося до екскурсії.
Я мав невиразне відчуття, що вона володіє колосальною силою.
Утім, траплялися моменти, коли на її обличчі з'являвся такий вираз, наче вона про все на світі вже давно здогадалася. Або те, як Високорангові Демони, як-от Ейн-сан та Зекс-сан, присягнули їй на абсолютну вірність. До того ж залишався факт, що вона особисто попросила Богиню дарувати мені Благословення. Розмірковуючи над усім цим, якась частина мене не могла не визнати, що це схоже на правду… Але навіть так, я й гадки не мав, що Куро — Король Підземного світу.
"Я маю на увазі, якщо поміркувати, з якого дива одному з наймогутніших стовпів Світу Демонів отак запросто вештатися де заманеться?"
— …Перепрошую. Вам довелося ходити окремо суто через мене…
— ………
Відкинувши скептичні думки, які все ще роїлися в моїй голові, я вклонився жінці, що йшла поруч зі мною.
Вона мала коротке руде волосся, була вдягнена в практичні штани, які забезпечували свободу рухів, жилетку без рукавів, а навколо її шиї був обмотаний чорний шарф. Почувши моє вибачення, вона мовчки похитала головою.
Її звати Зіглінда, і вона служить Лілії-сан. Вона супроводжує мене як гід та охорона, поки я ходжу містом за покупками.
За расою вона ельфійка, з характерними для її роду довгими вухами; вона була разюче вродливою, а її струнка статура випромінювала таку шляхетну гідність, що робило її ідеальним втіленням фрази «красуня в чоловічому вбранні».
Коли я думаю про ельфів, на думку зазвичай спадає світле волосся, але в цьому світі, де раси змішалися, ельфи, кажуть, мають найрізноманітніші кольори зачісок.
Наразі маєток Лілії-сан перебуває в настільки хаотичному стані, що його цілком можна назвати полем бою.
Під проводом фанатички, яку щойно вивели зі стану прострації (Лунамарії-сан), вони розпочали хрестовий похід задля знищення кожної порошинки. Тим часом Лілія-сан без упину роздавала вказівки абсолютно всім, дбаючи про те, щоб приготування до прийому гостя завершилися якомога швидше.
Герцогство Альберт зараз гуде як вулик, адже один із Шести Королів, наймогутніших істот Світу Демонів, збирається відвідати маєток дворянина. І, якщо бути відвертим, Кусунокі-сан, Юдзукі-сан і я на цьому етапі є нічим іншим, як звичайним баластом.
Звісно, добра Лілія-сан ніколи б не сказала нам нічого подібного, але ми не могли просто сидіти й байдикувати, поки всі інші, включаючи слуг, метушаться довкола. З іншого боку, ми справді нічим не могли допомогти.
Тому ми вирішили піти в місто за покупками, щоб просто не плутатися під ногами. Порадившись із Лілією-сан, яка, як і очікувалося, почала хвилюватися, вона виділила кожному з нас трьох по охоронцю.
Ну, спочатку Кусунокі-сан, Юдзукі-сан і я — втікши з «поля бою» під приводом екскурсії — трималися разом. Але потім дівчата вирішили пройтися за одягом та спідньою білизною, і я розсудив, що хлопцю на кшталт мене навряд чи варто там бути. Тому ми домовилися про місце та час зустрічі й вирішили тимчасово розділитися.
— Тут досить багато продуктових крамниць, чи не так?
— ………
Зіглінда-сан кивнула на знак згоди з моїми словами, поки я роззирався по навколишніх магазинах.
До речі, причина, чому Зіглінда-сан досі не зронила ні слова, полягала зовсім не в тому, що я їй не подобаюся. Справа не в небажанні говорити — судячи з усього, вона просто не може.
Мені розповіли, що за часів її служби в Лицарському ордені її горло було серйозно ушкоджене в битві з монстром, через що вона втратила голос. Під чорним шарфом, обмотаним навколо її шиї, досі ховається великий шрам.
Інколи мені здається, що німота робить її не надто підходящою кандидатурою на роль гіда чи супроводжуючого, проте здібності Зіглінди-сан вважаються найкращими серед приватного загону Лілії-сан. І як колишній лицар, вона більш ніж компетентна, коли справа доходить до охорони.
Найбільше я вдячний за те, що вона, схоже, не має до мене жодного упередженого ставлення як до чоловіка. Завдяки зауваженню Лілії-сан моє становище в маєтку стабілізувалося, але деякі люди все ще кидають на мене дивні погляди.
Ну, моя ситуація чимось схожа на хлопця, який вступив до школи для дівчат, тож я не можу їх звинувачувати. Лілія-сан це розуміє, і схоже, вона ретельно добирала персонал, як і у випадку із Зігліндою-сан цього разу.
— Тут справді чимало крамниць із їжею, еге ж?
— ………
— Оскільки ми вже тут, я б хотів купити якихось солодощів до чаю. Цікаво, де тут можна знайти щось хороше?
— ………
— Ота третя лавка?
— ………
— А, магазинчик прямо перед ним! Щиро дякую.
— ………
Лілія-сан заздалегідь перепрошувала, кажучи, що людині, яка не розмовляє, може бути важко працювати гідом, але для мене це взагалі не проблема.
Вона киває та використовує жести, тож, чесно кажучи, її набагато легше розуміти, ніж коли я розмовляв із Широ-сан.
Ну, Широ-сан має свій шарм, і з нею весело спілкуватися, коли ти вже освоївся, але дійти до цього моменту — те ще випробування.
На противагу цьому, емоції Зіглінди-сан легко зчитати за виразом обличчя та жестами, тому комунікація з нею проходить куди простіше.
— Тут справді великий вибір. Маєте якісь рекомендації, Зіглінда-сан?
— ……
— Цей джем? Тут є різні види, але це місцеві продукти, вироблені десь поблизу?
— ……
— Розумію. Тут також є джеми таких кольорів, яких я ні разу в житті не бачив. Було б непогано купити їх разом зі сконами чи чимось подібним.
— ……
— Хмм? А, печиво з джемом, так! Це справді виглядає апетитно.
— ……
Зіглінда-сан привела мене до кондитерської, щоб підібрати щось перекусити. Як же чудово мати Магічну Коробку — мені взагалі не доводиться турбуватися про терміни придатності.
"Зараз, коли я думаю про це, Куро якось приносила мені міні-кастели з джемом усередині."
Той джем був неймовірно смачним, і гадаю, це печиво ідеально підійде до чаю, який мені подарувала Широ-сан. Куро також згадувала, що обожнює солодощі, тому я куплю трохи більше для нашої наступної спільної трапези.
Поки я розпитував Зіглінду, вибираючи печиво з джемом, мені раптом спали на думку слова Куро.
"Якщо згадати, Куро казала, що сьогодні має якісь справи. Цікаво, чим вона зайнята?"
Ну, вона, мабуть, завантажена роботою як Король Підземного світу, але з того, що я бачив досі, в мене склалося враження, що вона, ймовірно, просто робить усе, що їй заманеться, де б вона не була…
— — — —
Дорогі мамо, тату — візит Короля Підземного світу є справою державної ваги, тому Лілія-сан та інші жахливо поспішають, але що стосується мене, безпосереднього винуватця всієї цієї метушні — я чомусь проходжу екскурсію.
— — — —
Високий ранг серед демонів — такий титул є прямим свідченням рівня могутності його володаря. У суспільстві Світу Демонів, де сила безпосередньо визначає твоє становище, володіння подібним статусом є колосальним привілеєм.
І все ж, один із таких Високорангових Демонів, що мав титул Віконта, зараз перебував у цілковитому розпачі.
Її підлеглі демони, які ще мить тому так гордо стояли поруч, тепер лежали на землі, розкидані наче трупи. Здавалося, навіть вітер ущух, і з навколишнього простору зникли абсолютно всі звуки.
Усе сталося в мить ока. Замок, оздоблений блискучим декором, незліченні скарби, які вона накопичила, вплив та велич, якими вона колись володіла як Високоранговий Демон — усе це випарувалося за одну секунду.
«Як це могло статися?» — це запитання луною віддавалося в її голові, але її тремтячі губи не могли зронити ні слова.
Річ не в тім, що вона втратила здатність розмовляти. Проте разом із тремтінням тіла від жаху, її відчайдушною боротьбою за збереження згасаючої свідомості перед обличчям безвиході, існувала й незаперечна вимога тримати погляд спрямованим суворо вперед — їй не дозволялося відвернутися.
Це тому, що особа, яка володіла абсолютною владою в цій кімнаті, заборонила це робити.
— …Мені варто було з самого початку здогадатися, що це твоїх рук діло.
Голос, схожий на удар дзвону, пролунав у тихій залі. Перед поглядом розпачливого демона, зблиснули золоті очі, що мерехтіли в темряві.
— Магія приховування сприйняття, накладена на Кайто-куна. За відчуттям магічної сили я підозрювала, що тут замішаний демон, але все одно не була до кінця впевнена, хто саме.
Причиною цього вчинку було просте, тривіальне бажання.
Справа не в тім, що цей демон прагнув захопити владу над Світом Демонів чи щось подібного масштабу.
Усе, чого вона хотіла — це піднятися бодай трішки вище за своє нинішнє становище. Вона жадала більшого багатства та ширших повноважень. Щоб досягти цього, вона шукала технології, яких не існувало в цьому світі… Але через ці дріб'язкові амбіції вона накликала на себе повне знищення.
— Високоранговий Демон зі Світу Демонів втручається у справи Людського Світу… та ще й взаємодіє з людьми з іншого світу. Досить клопітна проблема, чи не так? Ось чому я хотіла вирішити її якомога швидше… Але завдяки Кайто-куну я рада, що змогла виявити цю халепу набагато раніше.
У Світі Демонів існують створіння настільки могутні, що навіть Високорангові Демони, які посідають престижні посади, не здатні їм протистояти. Ці істоти володіють настільки нищівною силою, що будь-який опір веде прямо до смерті… Їхня міць незрівнянно вища за будь-кого іншого.
— Зазвичай вона не допомагає мені в таких питаннях, але, гадаю, цього разу справа в тому, що вона зацікавилася Кайто-куном. Те, що вона так охоче посприяла нам у цьому… ну, це твоє нещастя. Поки «очі» Широ шукають тебе, у тебе немає жодного шансу нас обдурити.
Крок за кроком золоті очі наближалися, оповиті магічною силою, яка, здавалося, поглинала сам навколишній простір.
Наче даруючи демону, якому нікуди було тікати, час пошкодувати про свої вчинки, Король Підземного світу повільно підійшла і зупинилася прямо перед нею.
— …А тепер, що відбувається, коли ми робимо щось погане?
— …Ах… ува-а-ах… М-Моя…
— Уннн?
— …Будь ласка, прийміть… мої вибачення…
Присутність смерті була відчутною на дотик. Жах виявився настільки інтенсивним, що навіть розпач здавався занадто бляклим порівняно з ним.
Пішовши проти волі найвищого створіння Світу Демонів, цей демон більше не мав жодної свободи — навіть свободи померти. Уявляючи покарання, яке на неї чекає, де навіть дарування смерті було б актом милосердя, демон витиснула з себе слова прощення й притиснула голову до самої землі.
— Уннн. Що ж, тоді я відпущу тебе на волю цього разу.
— …Так… Е?
Прокрутивши ці слова в голові, демон шоковано витріщилася на неї.
Говорячи прямо, вона не одразу збагнула значення почутого. Зрештою, цей демон пішов проти волі одного з Шести Королів, діючи заради егоїстичної вигоди. Вона ізолювала одного з прикликаних з іншого світу, наклавши магію приховування сприйняття, маючи намір промити йому мізки та використовувати як пішака.
Так би мовити, це був вчинок, який міг би зруйнувати дружні відносини між Світом Демонів та Людським Світом, і вона ні на секунду не припускала, що подібне діяння можна пробачити.
— У цьому випадку я просто проходила повз, до того ж ти використала лише магію приховування сприйняття. Усе закінчилося на цьому, не завдавши реальної шкоди.
— …Т-Так.
Так, у певному сенсі можна сказати, що цьому демону водночас і пощастило, і ні.
Їй не пощастило в тому, що, ведена жадібністю, вона порушила заборону — і один із Шести Королів виявив це. Але той факт, що з нею розбиралася наймилосердніша з Шести Королів, Король Підземного світу, виявився справжнім успіхом. Навіть попри те, що вона намагалася маніпулювати прикликаним, щоб отримати його знання, великим щастям було те, що план зрештою так і залишився нічим іншим, як спробою.
Однак, коли вона сказала «цього разу»…
— Тобі не слід турбувати інших або робити якісь капості, добре? «Наступного разу» вже не буде…
— Хііііі!?
Так, вона пробачила її цього разу. Проте другого шансу не існуватиме. Навіть дитина зрозуміє всю вагомість почутих слів, висловлених безпосередньо одним із Шести Королів.
Від цієї миті цей демон нестиме на собі тягар жаху, знаючи, що один із Шести Королів зафіксував на ній свій погляд. Вона крокуватиме своїм шляхом із максимальною обережністю, живучи чесно та праведно, адже навіть найменший хибний крок наступного разу не буде вибачений.
У певному сенсі, це і було дароване їй покарання. Для демона, чий вік триває незрівнянно довше за людський, день, коли страх у її серці розчиниться в забутті, є далеким і недосяжним горизонтом.
— А тепер, коли з цим покінчено… Ти ж співпрацювала з певними людськими аристократами, чи не так?
— ! ?
— Звісно… Ти ж розповіси мені про них геть усе, правда?
— …Т-Т-Так. Як забажаєте, я розповім вам абсолютно все…
Не маючи більше жодних сил для опору, демон з усе ще блідим від жаху обличчям виклала всю інформацію, якою володіла.
.
.
.
(П.П Ну Куро дуже добра як на демона, як би це був хтось інший із Шести королів, то від цієї демонеси нічого не лишилось, хаха.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )