Розділ 29 - Схоже, я їй не суперник.
Палкі обійми чарівної красуні — на словах це звучить просто чудово. Проте, як людина, яка примудрилася втратити свідомість прямо посеред процесу, можу з упевненістю сказати: тепер у мене травма.
Відтоді як я потрапив у цей світ, я встиг отримати психологічну травму від міні-кастел, а тепер ще й від обіймів красуні… Аж раптом стає трішки соромно за самого себе.
Втім, дивлячись на те, як Лілія-сан без упину вибачалася, ледь не плачучи та виглядаючи щиро розкаяною, мені стало її шкода. Я ніяк не міг продовжувати злитися на неї, але…
Менше з тим, мені доведеться бути присутнім на зустрічі з Богинею Часу, хоч від однієї думки про це в мене вже живіт крутить. Однак для цього спочатку все одно потрібен дозвіл самої Кронос.
Шанси на те, що я піду туди, надзвичайно високі, але нам доведеться почекати, поки вона зв'яжеться з Лілією-сан, щоб узгодити дату аудієнції.
Після вечері та короткої бесіди з Кусунокі-сан та іншими, я прийняв ванну й повернувся до своєї кімнати.
— З поверненням~
— ……
А, точно. Якщо подумати, це ходяче втілення абсурду постійно з'являється у моїй кімнаті щоночі…
Хоч це й може часом дратувати, не можна заперечувати, що я відчув полегшення, побачивши її звичну яскраву посмішку. Не знаю, чи то я вже починаю звикати до цього, чи то посмішка Куро просто настільки хитра…
— Ти ж сьогодні зустрічався з Широ, правда? Що ти— Арее?
— Уннн?
Куро заговорила до мене зі своєю звичною життєрадісною посмішкою, але з якоїсь причини раптово зупинилася на пів слові й пильно вп'ялася в мене поглядом.
За мить на її обличчі з'явився вираз подиву — вкрай нетиповий, або принаймні такий, якого я ще ні разу в неї не бачив.
— Куро?
— …Кайто-кун. Що взагалі сталося, коли ти зустрівся з Широ?
— Хмм?
— Ну, я гадаю, Широ, мабуть, сказала тобі, що це я попросила її дарувати тобі Благословення. Просто Благословення, яке ти отримав, виявилося зовсім не тим, на що я розраховувала… Я думала, що Благословення Широ буде надійнішим за захист якогось слабкого бога Нижчого рангу, навіть якщо вона дасть його суто формально… Але щоб вона серйозно дарувала тобі своє Благословення? Ця Широ!?
Очевидно, Куро не на жарт здивувало Благословення, яке я отримав від Широ-сан. Схоже, вона очікувала, що Широ просто абияк наділить мене силою, що вже було б краще за благословення низькорангового божества. Власне, спочатку Широ-сан так і зробила, давши його суто формально — я не помиляюся щодо цього, оскільки вона сама про це згадала. Але потім скасувала його й благословила мене знову, вже по-справжньому.
Коли я розповів Куро геть усе — про сьогоднішні події та наші розмови з Широ — очі Куро знову округлилися від подиву.
— …Ку— Кукуку…
— Уннн?
— Ахахахахахаха!
— Е?
Вона раптово зайшлася сміхом, щиро насолоджуючись моментом.
— Кайто-кун, ти справді бовкнув їй щось подібне? Ахаха, Широ, мабуть, ніколи в житті не очікувала почути від людини слова: «Це те, чого ви не можете зробити».
— Емм… Невже те, що я сказав, настільки смішне?
— Можна сказати, що це вкрай незвично, але безумовно вражаюче! Ти маєш цим пишатися! Не кожного дня комусь вдається викликати щирий інтерес у Широ!
Куро хвалила мене з посмішкою, що виглядала дивно задоволеною.
Е? Невже я справді вчинив щось настільки карколомне? Згадуючи це зараз, гадаю, це й справді могло здатися досить зухвалим або навіть грубим вчинком щодо Бога.
Трохи посміявшись, Куро почала пояснювати мені все далі, продовжуючи посміхатися, поки я залишався сидіти спантеличеним.
— Якщо описувати Широ, я б сказала, що вона має надзвичайно неупереджений погляд абсолютно на все. Це може звучати дивно, але вона воістину унікальна.
— Так, вона безумовно має ту загадкову ауру…
— Наприклад, зазвичай існує чітка межа між тим, що тобі подобається, а що ні, правильно? Що стосується мене, то я віддаю перевагу солодким, смачним десертам перед тими, які огидні на смак. Якщо мене запитають, які мені до вподоби, я без вагань відповім, що солодкі та смачні.
— Мм.
— Але Широ інша. Для неї немає значення, солодке воно й апетитне чи гірке й жахливе… Вона сприймає абсолютно все — чи то солодощі, чи то життя у світі, чи то пейзажі довкола — на одному рівні. Для неї все має однакову цінність. Не існує понять вищості чи меншості. У певному сенсі можна сказати, що вона безмежно доброзичлива, але водночас це означає, що вона не відчуває особливої прихильності ні до чого. Вона бачить світ і все що в ньому існує, рівними, і саме такою Богинею є Шеллоу Вернал.
Коли я почув пояснення Куро, перше, що спало мені на думку, був образ тієї міні-кастели з жахливим смаком… Попри те, що Широ-сан назвала її несмачною, вона взагалі цим не переймалася й продовжувала спокійно її жувати, наче це були звичайні ласощі до чаю.
А потім згадалися ті очі — ті самі, від яких у мене по шкірі бігли мурахи під час нашої першої зустрічі; очі, по яких неможливо було розібрати, дивиться вона на мене чи на навколишні краєвиди. Це означало, що для Широ-сан я мав не більше значення, ніж навколишній пейзаж, або квіти й трава в тому плавучому саду. У певному сенсі для її натури це було абсолютно природним відчуттям.
— Але навіть ця Широ сказала, що «вона зацікавилася тобою», Кайто-кун. Це куди неймовірніше, ніж ти собі уявляєш. Зрештою, це означає, що Широ визнає твоє існування. Вона чітко поставила тебе вище за всіх інших, за тих, кого вона завжди вважала однаковими за цінністю.
— Е-Емм…
— Широ вкрай рідко виявляє до чогось інтерес. Речі, які справді здатні привернути її увагу, мабуть, можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Що я можу на це сказати… Історія, схоже, роздмухується до якихось геть космічних масштабів.
Чесно кажучи, у мене аж голова пішла обертом, поки я слухав усі ці слова одне за одним. Радше, Широ-сан виявилася куди більш епічною Богинею, ніж я припускав. Тепер я чудово розумію, чому Лілія-сан і Лунамарія-сан настільки були шоковані через те, що я пив із нею чай. І разом із цим розумінням мене раптово охопило почуття сильної тривоги.
Хмм. Усе правильно… Якщо бути відвертим, замість гордості за те, що я здійснив якесь велике досягнення, я більше хвилювався через те, що тепер буде далі.
— Ось чому те, чого ти досяг сьогодні — це дивовижно, Кайто-кун… Проте…
— …Е?
Я загруз у вирі плутанини та важких думок, але раптом Куро з ніжною інтонацією лагідно потягнула мене за руку.
Через різницю в нашому зрості мене потягнуло донизу, і я, занадто спантеличений, щоб чинити опір, опинився в такому положенні, наче впав прямо в її обійми. Куро притисла мене до себе, даруючи м'який дотик.
Моє обличчя торкнулося грудей Куро, і я виразно відчув тепло та м'якість її тіла крізь одяг. Солодкий аромат наповнив мої ніздрі, огортаючи хвилею затишку, поки її лагідний голос відлунював прямо в моїх вухах.
— Мені байдуже до цього… Я набагато щасливіша від того, що ти зміг подумати про свої власні бажання і висловити їх своїми ж словами, Кайто-кун.
— ! ?
— …Ти справді доклав багато зусиль. Ти щойно був дуже крутим, Кайто-кун.
Як і очікувалося, вона справді хитра.
Вся та плутанина й тривога, які я відчував ще мить тому, випарувалися в одну мить завдяки цьому теплу та почуттю безпеки, яке я просто не в змозі стримати — вона без жодних зусиль вимовила саме ті слова, які мені найбільше потрібно було почути.
Я впевнений, що був смертельно втомленим після всього, що сталося сьогодні, але чомусь мене не полишає відчуття, що я знову хочу зробити все, що в моїх силах.
Угххх… Але ця поза, де маленька дівчинка обіймає мене, ніжно погладжуючи по голові, здається неймовірно бентежною. Проте я не можу змусити себе чинити опір. Мені здається, що я програв тієї самої миті, коли захотів розчинитися в цьому комфортному почутті безпеки, нехай навіть на зовсім трішки довше.
Я спробував висловити свої думки Богині. Я якось спромігся взяти себе в руки перед обличчям дворянина. Я спробував морально підготуватися до зустрічі, від якої живіт крутило.
Але проти неї… це неможливо. Радше, сама думка про опір навіть не виникала в моїй голові, а будь-який залишковий страх, який я міг отримати від попередніх обіймів, був повністю стертий.
Натомість, це може звучати занадто просто, але я щиро щасливий думати, що ці обійми — найкраща нагорода, яку я отримав за сьогоднішній день.
Дорогі мамо і тату — я сьогодні потрапив у стільки різних халеп. Але що стосується Куро… схоже, я їй не суперник.
————
**<Примітка автора>**
"Я вважаю, що маленька дівчинка, яка все розуміє — це найкраще."
.
.
.
(П.П Мене одного примітка автора насмішила?)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )