Розділ 23 - Це плавучий сад.
— Як думаєте, на що схожий цей Храм?
— Хмм. Якщо спробувати уявити, я б сказала, що він має бути схожим на один із тих Грецьких храмів.
— Досить схожий образ… хоча я можу зрозуміти, чому ти так подумала.
Дивлячись у вікно карети, Юдзукі-сан заговорила до мене з трохи більшим ентузіазмом, а спокійна та стримана Кусунокі-сан підтримала розмову.
Хмм. Гадаю, сила білого рису й справді настільки велика. Ніяковість від наших попередніх розмов тепер здається цілковитою брехнею. Невже це воно? Мої навички спілкування прокачуються, роблячи мене трохи більш товариським?
Зараз ми влаштували короткий перепочинок після сніданку, оскільки тримаємо шлях до храму, де мешкає Бог, щоб отримати щось на кшталт благословення.
— До речі, Лілія-сан, я забув запитати раніше, але що саме дає благословення?
— О, мене це теж цікавило!
— Ну, якщо говорити просто, ви отримуєте Божественний Захист… Це щось на зразок магії захисту, яку на вас накладають. Оскільки цього разу ми прямуємо до Храму Здоров'я, ви можете вважати це магією, яка допомагає запобігати хворобам.
Розумію, так це авжеж набагато легше уявити.
У той час як благословення від жерців — звичайних людей — по суті є лише оберегами, кажуть, що благословення, накладені безпосередньо Богом, мають куди більш відчутний ефект.
Однак за це стягується плата — повторюся, судячи з усього, за благословення треба платити. Які ж ви матеріалістичні, о Боги…
— …
— …
— …
— …Е-е-е, здається, я знаю, про що ви зараз думаєте… але оскільки це основне джерело доходу для храму…
— До речі, плата за благословення жерця встановлена в розмірі однієї залізної монети. Що ж до благословення Бога, то ціна здебільшого залежить від рангу Бога, який його здійснює, але середня вартість становить одну золоту монету.
Дайте-но подумати… оскільки залізні монети коштують 10 R, якщо я правильно пам'ятаю… Благословення жерця коштує близько 1000 єн. Що ж до благословення Бога, то воно обійдеться в приголомшливу суму у 10 000 R — близько мільйона єн. Це настільки дорого, що дозволити собі їхнє благословення можуть хіба що дворяни.
— Просто щоб додати трохи більше інформації: ми йдемо до Бога Здоров'я, тому це коштує одну золоту монету, а от за благословення від Бога Кохання, яке моя леді отримувала раніше, було заплачено п'ять золотих монет.
— Що, настільки дорого!?
— Лу… Луна!?
— …Боюсь, що воно все одно не спрацювало.
— Ґунунуну….
Через зайве додавання інформації з боку Лунамарії-сан, що час від часу траплялося, обличчя Лілії-сан в одну мить стало яскраво-червоним.
Вона, безперечно, виглядала мило, але атмосфера в кареті стала трохи ніяковою — о, до речі, було дещо, що турбувало мене раніше, і я міг би цим скористатися, щоб перевести розмову з нашої теперішньої теми…
— Д-до речі! Ви згадували раніше, що вартість залежить від рангу Бога, але чи мають Боги також свої власні ранги?
— Лу… Ех? Ну… Існує три ранги: нижчі, вищі та верховні Боги. Крім того, є й та, хто стоїть над усіма ними — Бог Творець. Взагалі, Боги, які мають храми у Світі Людей — це Нижчі Боги. Що ж до благословення від Вищих Богів, то для них репутація важить більше за гроші, тому отримати його може лише король.
Схоже, мені успішно вдалося відвернути розмову. Лілія-сан перестала нарікати на Лунамарію-сан і переключила увагу на відповідь на моє запитання. Ні, я не намагався допомогти Лунамарії-сан, я просто хотів змінити тему, щоб атмосфера в кареті не погіршилася… Тож забери цей піднятий догори великий палець, ти, нікчемна покоївко!
— Що стосується Верховних Богів — Трьох Великих Богів Часу, Долі та Життя — вкрай малоймовірно, що ви взагалі коли-небудь побачите їхні обличчя, не кажучи вже про отримання їхнього благословення, хіба що під час Фестивалю Героїв. Вони рідко відвідують Світ Людей, тому, якщо тільки вам неймовірно пощастить…
Це правда, що самі лише їхні титули — «Бог Часу» та «Бог Долі» — передають, настільки видатними постатями вони мають бути.
Але тепер, коли я думаю про це знову, якщо на Фестиваль Героїв зберуться Шість Королів, Три Великі Боги, Бог Творець та всі інші постаті, то наскільки ж масштабним буде цей фестиваль? Наскільки це звучить захоплююче, настільки ж стає й трохи моторошно…
Невдовзі карета зупинилася перед величезним і величним храмом, але…
— …Той, хто тут живе, мабуть, неймовірно видатна особа.
Почувши бурмотіння Кусунокі-сан, я мовчки кивнув, дивлячись на картину перед собою.
Якщо подумати, це благословення, про яке ми прийшли, схоже на Хацумоде в Японії. Якщо ви можете це візуалізувати, то зможете уявити й сцену, з якою ми зараз зіткнулися.
Якраз коли я майже переконав себе, що це щось унікальне для цього іншого світу, Лілія-сан та інші, на мій подив, мали настільки ж шоковані вирази обличь.
— Це… Що це означає?
— Це справді дивно. Я піду перевірю.
З цими словами Лунамарія-сан попрямувала до людини, одягненої як черниця, що стояла трохи попереду. Можливо, вона жриця? Я рушив слідом за нею, бажаючи дізнатися, що відбувається.
— Емм, Лілія-сан. Цей величезний натовп людей — щось незвичайне?
— Так, якби це був храм біля міста, то одне діло, але це головне святилище. Більшість людей, які приходять сюди в цю пору року, зазвичай просто аристократи, які прибувають, щоб отримати благословення від Богів… І оскільки 4-й день Нового Року зазвичай є найбільш завантаженим днем, ми навмисно відклали поїздку на цей день і замість цього поїхали на 5-й день, але…
— Ви хочете сказати, що всі інші теж подумали про те, щоб уникнути людного дня?
— …Якби це було так, то 5-й день мав би бути набагато тихішим, ніж зазвичай. Щороку на 5-й день Вищих Богів запрошують до королівського палацу, щоб король міг отримати їхнє благословення… Багато знаті та жерців збираються в королівському палаці заради рідкісної можливості побачити Вищого Бога…
Розумію. У мене склався образ аристократів як людей, які цінують зв'язки, і можливість ближче познайомитися з Вищим Богом, який зазвичай не живе у Світі Людей, має бути справді цінною. Тож цілком зрозуміло, чому всі прямують до королівського палацу.
Ось чому Лілія-сан, мабуть, і подумала отримати наше благословення в цей день, коли храм мав бути порожнім, але коли ми насправді завітали, тут виявилося несподівано людно…
Якраз коли я отримував пояснення від Лілії-сан, Лунамарія-сан повернулася з дещо спантеличеним виглядом на обличчі.
— Моя леді! Думаю, я з'ясувала причину, чому це сталося… Схоже, ми вибрали справді абсурдний час для приходу в це місце.
— Що ти маєш на увазі?
— Насправді це ще не підтверджено, оскільки це лише чутки… але я чула, що «Богиня Часу» може завітати сюди сьогодні…
— Богиня Часу!?
Якщо я не помиляюся, Богиня Часу — одна з Трьох Верховних Богів, яка посідає друге місце у Світі Богів одразу після Бога Творця.
— Так, я чула, що самі жерці теж не знають деталей ситуації, але… Можливо, вона прийшла перевірити магічне коло виклику, тому що цього разу сталося щось незвичайне. Попутно, думаю, вона також прийде побачити Богів цих земель…
— Розумію… Тож це не лише сусідні дворяни... але тепер я розуміло чому так багато жерців зійшлося до цього місця. Це було справді несподівано.
— Думаю, ми не можемо просто повернутися пізніше, так? Я вже повідомила храм про наш візит, використовуючи ім'я нашого Герцогства…
— Так, як і очікувалося, ті, хто не отримує благословення, не зможуть потрапити до головного святилища, тому давайте поки що підемо до головного святилища.
Мабуть, існує значна різниця між Вищим Богом і Верховним Богом. На відміну від Вищих Богів, які відвідують королівський палац щороку, прибуття Верховного Бога не гарантоване ніде, окрім як під час Фестивалю Героїв.
Особливо для жерців, які служать Богам, це може бути ситуація, коли вони з радістю кинуть усе, щоб поспішити до цього місця.
Я впевнений, що ми пройшли не так уже й далеко, але довелося докласти чимало зусиль лише для того, щоб пробратися крізь цей приголомшливий натовп і дістатися до храму. Просте пересування стало помірно виснажливим випробуванням.
— Угх… Мене справді нудить від такої кількості людей тут.
— Я можу зрозуміти, що відчуває Хіна-сан. Це безумовно… трохи занадто.
— Хоча це лише чутки, але це шанс, щоб Верховний Бог запам'ятав ваше обличчя. Це неймовірно рідкісна подія, щоб Верховний Бог відвідав Світ Людей за межами Фестивалю Героїв, тому, гадаю, така ситуація неминуча.
У відповідь на бурмотіння Юдзукі-сан, якій це вже наче стояло в горлі, Лілія-сан кивнула на знак згоди, виглядаючи такою ж втомленою.
— Кусунокі-сан, ти теж в порядку?
— Так, дуже дякую. Я рада, що Міяма-сан іде попереду мене.
Як і згадувала Лілія-сан, всередині храму людей менше, ніж зовні, але навіть так здається, що їх тут у кілька разів більше, ніж зазвичай. Моє враження було таким, що багато хто з них здавався жерцями, і всі вони виглядали помітно напруженими. Це могло додати правдивості чуткам про те, що сюди завітає Верховний Бог.
Схоже, благословення все ще проводяться як зазвичай, а Лілія-сан і Лунамарія-сан займаються всіма процедурами. Нас поведуть за собою жерці, і по дорозі я буду єдиним, кого відділять від Лілії-сан та інших. Схоже, існує правило щодо носіння спеціального вбрання під час отримання благословення, тому чоловіків і жінок розділяють, щоб вони переодяглися у свій одяг.
Я припускав, що нам дадуть легкий одяг, особливо тому, що нас розділили за статтю, але коли я переодягнувся в кімнаті, до якої мене привели, то виявив, що цей одяг майже як спідня білизна, зроблена з матеріалу, схожого на тонкий шовк.
Не те щоб він був прозорим, але це вбрання досить відкрите, що непристойно демонструє лінії мого тіла через легку білу тканину… Чесно кажучи, мені шкода, що я не зможу побачити Лілію-сан та інших у цьому одязі.
Ба більше, схоже, що після цього ми будемо чекати в просторій кімнаті, перш ніж нас по черзі покличуть отримувати благословення. Це означає, що мене неминуче приведуть у кімнату, повну чоловіків, одягнених у таке ж біле вбрання, що й на мені… Як би це сказати? У мене з'явилося певне бажання повернутися назад просто зараз.
З того, що я дізнався від жерця, який мене супроводжував, кімната не здається забитою вщент, але все одно на свою чергу чекають десятки людей. Нам точно доведеться чекати більше години. На цьому етапі це вже не відчувається як благословення — це майже як тортури.
Коли ми підійшли до дверей у залі, жрець-чоловік глибоко вклонився, наче йому треба було провести ще когось, і швидко пішов. Я чесно хочу повернутися назад, навіть не відкриваючи ці двері, що ведуть до «сосисочної вечірки», але після кількох глибоких вдихів я збираюся з духом, відчиняю двері й заходжу всередину.
— …………
Коли я зайшов, картина переді мною… виявилася зовсім не тією "сосисочною вечіркою", на яку я очікував. Я відчув, як легкий вітерець торкнувся моїх щік, приносячи з собою освіжаючий аромат квітів.
"…Аре?"
Різнобарвні квіти красиво цвіли прямо переді мною, і перевівши погляд, я зміг побачити межу між блакитним небом і землею. Пейзаж мав приголомшливу, майже величну красу, наче я дивився вниз на землю…
— Е? Ееееее!?
Ніхто не відповів на крик, який рефлекторно вирвався з моїх уст. Насправді здавалося, що я тут зовсім один.
Дорогі мамо і тату — я прийшов до храму, щоб отримати благословення, але коли відчинив двері, то опинився зовсім не в гостьовій кімнаті — я потрапив у плавучий сад.
.
.
.
(П.П Ля орнув з (Сосисочна вечірка), ахахаха)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )
