Розділ 21 - Ми познайомилися трохи ближче.
Була вже пізня ніч, і оскільки завтра ми мали вирушити до храму для отримання благословення, наша розмова з Лілією-сан та іншими перервалася приблизно через пів години. Кожен із нас прийняв ванну й приготувався до сну.
Саме в той момент я згадав про сувеніри, які мені дала Нейн-сан, і вирішив розповісти про це Лілії-сан. Оскільки це була їжа з моєї батьківщини, вона сказала мені розділити її на трьох. Скориставшись її пропозицією, я попросив Кусунокі-сан і Юдзукі-сан зібратися в моїй кімнаті.
Хоча ми троє збиралися побути в одній кімнаті, чесно кажучи, було неважливо, в якій саме. Але хоч би якими тимчасовими не були ці обставини, я все одно почувався б ніяково, вторгаючись до дівочої кімнати.
— Тож, Міяма-сан, про що ви хотіли поговорити?
— А, власне, я забув згадати про це раніше… Я отримав кілька сувенірів від Нейн-сан, тієї колишньої японки, про яку розповідав. Я подумав, що варто поговорити про це з вами обома.
Коли Кусунокі-сан запитала це, а в повітрі рознісся слабкий аромат мила, я коротко відповів і дістав Магічну скриньку, пояснивши її функцію. Потім я витягнув головні речі — оніґірі та такуан.
— Це ж…!?
Чи варто сказати, що цього й слід було очікувати, чи це було несподівано? Їхня реакція була вельми красномовною — їхні очі прикувалися до білого рису на столі. Хоча вони й не ковтали слину так, як я, я бачив, що обидві дивилися на оніґірі так, наче це були божественні скарби з небес.
— М-Мімі… Міяма-сенпаю!? Ц-це, вони ж справжні, правда…? Це рис, так!?
— Т-так. Схоже, Нейн-сан вирощує його для себе, і вона потурбувалася про нас, тому дала дуже багато. Вона не лише дала нам оніґірі, а й поділилася білим рисом, який просто звичайно приготований, а також приправами, як-от місо та соєвий соус.
— В-ви справді не проти, якщо ми візьмемо трохи?
Коли я пояснював це Юдзукі-сан, яка попросила з'їсти трохи, Кусунокі-сан також подивилася на оніґірі й запитала мене.
— Це ж очевидно. Але оскільки вони зберігаються в моїй Магічній скриньці, вам потрібно буде сказати мені, коли ви захочете їх з'їсти. У мене їх багато, і я вже поговорив про це з Лілією-сан, тож, якщо хочете, ви можете почати їсти їх завтра на сніданок.
— Ого, це чудово! Я глибоко зворушена!
— Ахаха, оскільки у кожного свої вподобання, я також узяв багато інгредієнтів для місо-супу, але, на жаль, тофу в нас поки немає. Проте нам дали трохи зеленої цибулі, тож, думаю, ми зможемо зробити чимало різних комбінацій.
Збудження Юдзукі-сан було відчутним, коли вона говорила, з кожним словом підсовуючись до мене все ближче. Хмм. Я знаю, що ти рада, але давай не підходити так близько, коли на тобі легкий одяг одразу після ванни. Не буду говорити нічого конкретного, але трохи важко зосередитися, коли ці… пишні форми колихаються. Тоді мені спало на думку, що я можу щось дістати, аби переключити увагу, і, можливо, це допоможе відвернути погляд Кусунокі-сан, який з часом ставав усе холоднішим — мабуть, вона помітила, що мої очі блукають слідом за рухами Юдзукі-сан.
— Ну, ось, випий це і заспокойся, добре…?
— Це… Невже це…?
— Ага. Зелений чай… Нам також дали трохи данґо та йокану, але оскільки ми вже лягаємо спати, будь ласка, поки що задовольняйтеся цим.
Збудження Юдзукі-сан вщухло, коли вона випила зелений чай, який я їй подав. Вона зробила ковток із посмішкою, що нагадувала мені маленьку тваринку, і це було справді мило. Побачивши її, Кусунокі-сан також почала пити свій чай. Схоже, мене все-таки не зневажатимуть. Я хотів би прояснити тут і зараз, що в мене немає особливої слабкості до чогось надмірно великого. Якщо ви запитаєте мене, що мені подобається, я б сказав, що будь-який варіант підійде, але я все ж віддаю перевагу більш стрункій фігурі. Однак, не знаю, чи це просто чоловіча природа, чи сумна доля обставин… але коли пишна фігура Юдзукі-сан, яка явно виділялася на тлі звичайних старшокласниць, рухалась перед моїми очима, я не міг утриматися від спокуси кинути на неї погляд. Сподіваюся, ви зможете мені це вибачити…Перед ким я взагалі виправдовуюся?
Поки я подумки виправдовувався з не зовсім зрозумілих мені причин, Юдзукі-сан, яка на мить перестала пити чай, раптом чомусь звернула на мене увагу своїми блискучіми очима.
— …Я думаю, що Міяма-сенпай — це той тип сенпая, який доводить справу до кінця, якщо вже за неї взявся!
— …Що?
— Я згодна. Чесно кажучи, я трохи змінила свою думку про вас… але ви однозначно той, на кого можна покластися як на старшого.
— …
Юдзукі-сан, яка вже дивилася на мене блискучим і сповненим поваги поглядом, кивнула на знак згоди, тоді як Кусунокі-сан також щиро закивала у відповідь. Але зачекайте хвилинку. Просто за те, що я приніс їм рис — ні, не лише через рис, а за те, що я повернув кілька японських інгредієнтів, мої акції в їхніх очах злетіли до небес!? Або, точніше, я хотів би витратити принаймні годину на допитування, наскільки низькою була моя оцінка до цього!
Я закінчив пояснювати про білий рис, наголосивши, що це не моя заслуга, а просто Нейн-сан потурбувалася про нас. Оскільки я трохи розслабився з ними обома, я скористався нагодою запитати, як усе пройшло в королівській столиці. Хмм~
— Н-ну… Менше з тим, я намагаюся сказати, що ви завжди можете сказати мені, якщо захочете поїсти. До речі, раніше ми в основному говорили про мене, але як усе пройшло у вас? Як там Міцунага-кун?
— Так. Як і слід було очікувати від королівського палацу, вечірка була дуже розкішною, але… ми були настільки приголомшені атмосферою, що, хоч у цьому й трохи соромно зізнатися, у розмовах та іншому ми здебільшого покладалися на Лілію-сан.
— Що стосується Сейдзі… ну, він був у чудовій формі.
Чи варто сказати, що все так, як я і думав? Дивлячись на вирази їхніх обличь, здається, що у них дійсно не було багато часу, щоб насолодитися вечіркою. Ну, цього і слід було очікувати… вони були оточені незнайомими аристократами, тож вони просто не могли не почуватися не у своїй тарілці.
— Розумію, тож до Міцунага-куна ставилися як до державного гостя, так?
— Саме так~ До нього, мабуть, ставилися дуже добре. Було таке відчуття, ніби він розмовляє зі мною з якогось високого п'єдесталу, і мені аж захотілося врізати йому пару разів.
— Н-ну, послухай, схоже, він буде зайнятий поїздками по різних місцях, тож це краще, ніж якби він був пригнічений, правда?
— Ну, це правда, але…
Хммм, я не так добре знаю Міцунага-куна, але з того, який вигляд він мав, коли нас прикликали, він здавався людиною, яка читала подібні новели. Це світ мирний, тому я можу зрозуміти, як хтось може загордитися, якщо його всіляко балують. Проте Юдзукі-сан здається напрочуд озлобленою через це? Наскільки я пам'ятаю, вона згадувала, що є подругою дитинства Міцунага-куна, тож, можливо, у них відкриті, безпосередні стосунки. Фум, але Міцунага-кун здається кимось із гуманітарного профілю. Він був... друг дитинства Юдзукі-сан і кохай Кусунокі-сан, правильно? Це не те, про що мені потрібно надто замислюватися, але і Кусунокі-сан, і Юдзукі-сан вродливі. Вони досить близькі, щоб разом ходити до школи та повертатися додому, а Юдзукі-сан навіть мала омріяний статус його подруги дитинства. А, зачекайте… хіба він не переможець по життю, навіть у нашому колишньому світі?
— Що ж, я також відчуваю полегшення, бачачи, що мій кохай, схоже, почується добре. Здається, незабаром він покине королівську столицю, щоб подорожувати країною, тож якщо наш час не зійдеться, ми, можливо, деякий час не зможемо побачити його знову.
— Хоча я, чесно кажучи, думаю, що цього ідіота не завадило б відгамселити.
— Фуму… А Міцунага-кун випадково не твій коханий, Кусунокі-сан чи Юдзукі-сан?
— Е? Це неможливо.
— Він просто мій кохай, знаєте?
Я скористався нагодою, щоб запитати їх про те, що мене цікавило, але у відповідь отримав категоричне «НІ» з абсолютно серйозними обличчями. Не схоже було навіть, щоб їхні серця бодай йокнули — не знаю, на що я сподівався, але вибач, Міцунага-кун. Перепрошую за те, що дивним чином вважав тебе одним із тих ріаджу, які мають вибухнути… Поки я думав про це, Юдзукі-сан підійшла до мене й прошепотіла.
— Це лише між нами, але причина, чому Сейдзі записався до нашого клубу, полягає в тому, що він націлився на Аой-сенпай. Подивіться, Аой-сенпай вродлива, має хороші оцінки і дуже популярна… Ну, хоча Аой-сенпай, схоже, щойно ніяк на це не відреагувала.
— А~ Розумію.
— …
Кусунокі-сан безумовно справляла враження людини, яка буде дуже популярною. Вона мала ауру ідеальної, недосяжної квітки на вершині гори, яка здавалася недоступною для будь-якого простого смертного. Проте, навіть якщо Юдзукі-сан говорила, що Кусунокі-сан популярна, мені здавалося, що Юдзукі-сан буде не менш популярною. Вона життєрадісна, енергійна і, схоже, легко знаходить спільну мову з усіма. Якщо подумати, хіба я не згадував, що вона вже ходить до школи та назад із хлопцем? Чи не перекручую я це в голові під впливом усіх тих ігор та історій, які читав, уявляючи якісь складні стосунки між ними?
— Навпаки, я думала, що Міцунага-кун і Хіна-тян — кохані.
— Будь ласка, припиніть, Аой-сенпай. У мене від цього аж сироти по шкірі бігають…
— Т-ти справді настільки сильно терпіти не можеш, коли вас називають закоханими?
Очевидно, справа не в тому, що вона ніяковіє через це, а в тому, що вона просто терпіти не може, коли її так називають. Схоже, все склалося зовсім не так, як в ігрових історіях, про які я спочатку подумав. А, але… говорячи про ігри, я пам'ятаю, що в одній онлайн-грі був квест, дія якого відбувалася в старшій школі. Там була сюжетна лінія, де хлопець, друг дитинства, мав романтичні почуття до дівчини, але дівчина нічого до нього не відчувала. Якщо я правильно пам'ятаю, квест полягав у тому, щоб допомогти хлопцю — який сам цього не усвідомлював — придумати, як підійти до дівчини. Зрештою, почуття хлопця залишилися без відповіді, і він закінчив тим, що бігав по колу, як хом'як у колесі. Проте я пам'ятаю, що діалоги з NPC та інші взаємодії під час квесту були справді унікальними та цікавими… Якщо я правильно пам'ятаю…
— "Хоча ви всього лише друзі дитинства, це схоже на спробу передбачити щось далеко попереду…" Е?
— Га?
Аре-е? Мені здається, щойно сталося щось дивне. А, так, я згадав розвиток подій з інтернет-гри, якою колись захоплювався, і ця фраза, що засіла в моїй голові, просто вирвалася з моїх уст… Але чомусь я зрештою синхронізувався з дівчиною, яка, здавалося, не мала жодного відношення до таких речей. Кусунокі-сан, яка збиралася сказати щось ідентичне — або, точніше, точно таку ж фразу, яку збирався сказати я, — подивилася на мене, її очі округлилися від подиву.
Після кількох секунд мовчання перед Юдзукі-сан, яка не могла зрозуміти ситуацію і просто схилила голову набік, Кусунокі-сан нерішуче заговорила.
— …Міяма-сан. Можна поставити вам одне запитання?
— Т-так. Прошу.
— Новачок шукає нове місце для полювання. Слайм, гоблін, орк… Що б ви порадили?
— …Купити якесь спорядження в крамниці в місті й піти на орка.
— …
Кусунокі-сан згадала дуже відомих монстрів, які часто з'являються в багатьох іграх. Багато людей могли б припустити, що слайми будуть найслабшими з усіх, якби їх просто перелічили за назвою, але я відповів: орки. В інтернет-грі, в яку я колись грав, слайми — це монстри, які з'являються на локаціях або в підземеллях біля моря, і мало того, що потрібно бути хорошим гравцем, щоб взагалі дістатися до їхнього середовища існування, так вони ще й є монстрами проміжного рівня з досить високими характеристиками. Гобліни, з іншого боку, мають нижчі характеристики, ніж орки окремо, але монстр-бос Король Гоблінів з'являється на тій самій локації, а велика кількість гоблінів дозволяє легко опинитися в оточенні. Це робить цю зону зовсім не ідеальною для новачків. Для порівняння, орків можна перемогти за допомогою спорядження, яке легко купити в крамницях NPC у місті, а їхні локації розташовані досить близько до міста, тож гравці можуть швидко поповнити запаси та відновити здоров'я. Це робить орків набагато доступнішими монстрами для полювання новачків. Існує окрема локація, де з'являються Вищі Орки, і там також з'являється монстр-бос Король Орків, але боси не відроджуються на звичайних локаціях з орками. Тому для новачків купівля купленого в крамниці спорядження та полювання на орків, доки вони не досягнуть 20-го рівня, є по суті основним методом тренування в інтернет-грі, в яку я колись грав — це залізна стратегія.
— …Можна я теж дещо запитаю?
— Звісно, прошу.
— Я зібрав групу для полювання на Земляного Дракона. Яку формацію найпростіше використовувати?
— Злодій як танк, Монах із навичкою Бар'єра та Маг із магією Вогню.
— …
До речі, Земляний Дракон — це монстр високого рівня з неймовірно високою силою атаки, але він завдає лише фізичних атак на близькій відстані й надзвичайно вразливий до магії. Через це ефективніше використовувати комбінацію Злодія, який має певний шанс ухилитися від фізичних атак, і Монаха з навичкою Бар'єра, що здатна заблокувати певну кількість атак ближнього бою, замість того, щоб покладатися на класи з високим захистом, як-от Лицарі. Ця комбінація популярна для полювання на Земляного Дракона, і це монстр, на якого можна полювати групою щонайменше з трьох осіб, що робить його хорошим джерелом легких очок досвіду.
Хмм, це підтверджує мої здогадки. Кусунокі-сан також грала в ту саму інтернет-гру, якою я захоплювався в старшій школі. Насправді вона, мабуть, була досить просунутим гравцем. Смішно, як можна знайти спільні теми на кшталт цієї, і коли ми з Кусунокі-сан обмінялися поглядами, ми обидва посміхнулися.
Дорогі мамо і тату — завдяки білому рису, а також щодо дітей із того ж самого світу — ми пізнали одне одного трохи краще.
.
.
.
(П.П Кінцівка трохи дивна, я не винуватий, в англійські версії така ж кінцівка хаха. (я про звернення Кайто до батьків))
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )