Розділ 18 - Міжрозділ: Куромуейна ~ Добрий монстр, народжений із небуття ~
Монстр з’явився у цьому світі так давно, що це можна було б вважати прадавніми часами. Або, можливо, замість того, щоб народитися, точніше було б сказати, що він з’явився раптово, без попередження.
Монстр народився з непереборно могутньою силою, але, з іншого боку, він не володів більше нічим. Не маючи сталої форми, безформний і невиразний, із виглядом, схожим на чорний дим, порожній усередині — не буде перебільшенням сказати, що монстр був по суті втіленням небуття, виявленим виключно через свою силу. І тому спочатку він почав шукати.
Спочатку — власну форму, а потім — власне серце… І одне за іншим, він ходив світом у пошуках свого власного існування, наче навпомацки просуваючись у темряві.
Або, можливо, він був ходячим лихом, що мандрувало світом. Монстр торкався багатьох речей і дивився на багато місць у світі, і незабаром він повірив —
Що цей світ сповнений домішок —
Він був ні простим, ні складним, безнадійно нестабільним, величезним і неймовірно глибоким. Поки монстр блукав світом, сліди домішок чіплялися за його порожню форму, повільно накопичуючись із часом.
І тоді, скільки незліченних років минуло? Монстр, безкінечно блукаючи й збираючи в собі домішки, повернувся до місця, де народився, і знову поглянув на світ.
Цей світ переповнений домішками. Він ні чистий, ні повністю раціональний, непевний, крихкий і вічно мінливий. Проте здається, ніби сам цей світ є єдиним, живим створінням.
І саме тому цей світ такий прекрасний і дорогоцінний —
Сріблясто-біле волосся, що погойдується на вітрі, золоті очі, що відображають світ. Серце, яке набуло багато домішок, і постать, що з’явилася з ніжною посмішкою на обличчі.
Так монстр, який міг би знищити світ, починає йти знову. Вона знайшла форму та знайшла серце, утвердивши сукупність зібраних нею домішок як свідчення свого існування, вона прийняла ім’я Куромуейна і почала закарбовувати своє буття, вирушаючи у нову подорож.
Історія тієї, що носить ім’я «Та, що колись була монстром», почалася з того, що вона протягнула руку маленькій дитині, яка була дуже схожа на неї саму в минулому.
— Ходімо зі мною!
— …
Тримаючи маленьку дитину, вона дала їй ім’я «Ейн», і Демон на ім’я Куромуейна саме в ту мить народилася в цьому світі.
В цьому світі існує Високоранговий Демон на ім’я Куромуейна. Вона володіла величезною силою, проте, не турбуючись про багатство та владу, вона ходила навколо так, наче була вдягнена у сам концепт свободи.
— Ого, виглядає смачно. Можна мені одну?
— Дякуємо за покупку!
Куромуейна купила м’ясо на рожні у вуличного торговця, смакуючи кожен шматочок і спостерігаючи за метушнею людського міста, що готувалося до Нового року.
Куромуейна часто переходить з місця на місце, оглядаючи визначні пам’ятки та смакуючи їжу. Це незвичне хобі для самостійного Високорангового Демона, адже більшість із них засновують власну територію, змушуючи своїх підлеглих діяти замість себе, і самі мало куди виходять, але Куромуейні подобалося взаємодіяти зі світом саме таким чином.
Куромуейна не мала сталої форми. Її зовнішність змінювалася залежно від її настрою. Іноді вона приймала подобу хлопчика або юнака, і щоб не викликати галасу через те, що має досить відоме ім’я, вона іноді використовувала Магію приховування інформації у свій мирний час, завдяки чому люди на вулиці не усвідомлювали, що ця дівчина, яка ходить із м’ясом на паличці в руці, є відомим Демоном.
Ті, хто був знайомий з Куромуейною, однак, добре її знали. Бачити її в її улюбленій подобі молодої дівчини, яка невимушено прогулюється, було чітким знаком того, що вона перебуває у чудовому настрої.
Демон, відома як Куромуейна, є дивачкою в багатьох відношеннях.
Хоча вона є Високоранговим Демоном, у неї немає підлеглих, і вона не дискримінує інші раси, будь то Люди чи Боги. Вона ставиться до всіх як до рівних і дружньо спілкується з простолюдинами, такими як власники яток із їжею.
Її дії випливають зі щирої любові до світу та людей, які в ньому живуть, незважаючи на їхні відмінності. Ось чому вона любить ось так неквапливо гуляти містом і спостерігати, як світ потроху змінюється.
Природно, Куромуейна має свої власні смаки та вподобання. Її улюблена подоба — та, яку вона приймає зараз, молодої дівчини, але вона також здатна перетворюватися на страшного магічного звіра, коли її настрій особливо кепський, хоча такі випадки трапляються рідко. Вона ласунка, яка віддає перевагу частуванням, досить великим, щоб насолоджуватися ними під час прогулянки.
Що стосується інших, можна сказати, що їй подобаються люди з будь-ким характером, але їй не подобаються ті, хто робить що завгодно просто для того, щоб комусь зашкодити.
Так, у неї дуже велика кількість речей, які їй подобаються, і навпаки, вкрай мала кількість того, що їй не до вподоби. Однак серед такого широкого спектру вподобань є одне, до якого вона має особливу прихильність.
— …О?
Куромуейна, яка неквапливо прогулювалася містом із посмішкою на обличчі, зупинилася як укопана. Краєм ока вона побачила великий фонтан і постать молодого чоловіка, що стояв перед ним.
Чорне зі світло-коричневим відтінком волосся, обличчя, яке не є ні особливо красивим, ні потворним, тіло, що є дещо худорлявим, але не хворобливим, і середній зріст близько 170 см. На краще чи на гірше, «посередній» — це було слово, яке підходило до нього, але Куромуейна пробурмотіла, дивлячись на юнака.
— …Це пташеня…
Вираз її обличчя, коли вона це бурмотіла, був схожий на дитину, яка знайшла свою улюблену іграшку, а також на матір, яка дивиться на свою любу дитину.
"Пташеня". Куромуейна іноді описувала інших так. Проте це ніколи не мало на меті висміювання. Навпаки, для неї цей вираз використовувався у позитивному сенсі.
Тривожні погляди юнака, миготіння ледве помітних емоцій в його очах — вони так сильно нагадували їй «її колишню себе», ту яка колись не мала нічого. Цей погляд, крихка невпевненість, був тим, що їй подобалося найбільше.
Ось чому Куромуейна рушила вперед до юнака без найменшого вагання. Скасувавши Магію пригнічення сприйняття на молодій людині, вона також зняла дію своєї Магії приховування інформації, яка впливала на юнака…
— Щось не так? Ти виглядаєш так, ніби потрапив у якусь халепу?
Вона гукнула до юнака з широкою посмішкою на обличчі, наче щиро насолоджувалася зустріччю з «кимось, хто дуже схожий на неї колишню», кого вона не зустрічала вже деякий час.
Поки Куромуейна ніжно погладжувала голову Кайто, щирим, сповненим любові жестом, коли він мирно відпочивав на її колінах, ніжна посмішка розпливлася на її обличчі.
Невинне й любе пташеня, яке все ще нічого не знає, — людина, якій вона зараз віддає найбільшу перевагу.
— Потрішки він змінюється…
Слова, які вона тихо пробурмотіла.
Незважаючи на свою порожнечу, для неї не було нічого дорожчого, ніж бачити когось із бажанням у серці, пташеня, яке спотикається і шукає крила, прагнучи злетіти, навіть якщо воно ще не знає шляху.
— Кайто-кун… Одного дня, коли твої крила повністю виростуть і ти будеш готовий злетіти в небеса, цікаво, які прекрасні крила ти мені покажеш? Я справді з нетерпінням чекаю на це.
Для неї пташеня — це істота з «безмежними можливостями». Із порожнім серцем воно шукає щось, і коли знаходить, саме це стає його крилами, дозволяючи йому злетіти в небо. Понад усе вона любить спостерігати за цим зблизька й особисто.
М’яко перевівши погляд, вона могла бачити багатьох із тих, хто колись був пташенятами.
Високоранговий Демон, яка була названа на честь початку і хотіла залишатися поруч із нею довше, ніж будь-хто інший.
Ліч, який здобув багато знань і активно проявляє себе в найрізноманітніших сферах.
Фея, яка любить природу і безневинно літала навколо, далеко від місця, де вона раніше жила.
Огр, який мужньо сміявся, змирившись зі своїми днями відмінності від свого роду.
Людина, яка отримала відповіді, які шукала, і стала Демоном.
Усі вони різні, але у кожного з них прекрасні крила, і вони літають у небі цього безкрайнього світу разом із її родиною, яку вона не може не любити.
Є один Високоранговий Демон на ім’я Куромуейна, дивачка, яка має велику силу та глибоку, теплу доброту, і вона продовжує любити цей вічно мінливий світ, сповнений домішок та непевності.
Дивлячись на сьогоднішній чудовий світ, наче благословляючи людей, які в ньому живуть, наче дякуючи домішкам, які продовжують наповнювати її, народжену з небуття, любляча посмішка з’явилася на її обличчі.
.
.
.
(П.П Кайто стане в подальшому її спасінням, тим хто розкриє її бажання і серце, бо Куро бажає найти того хто буде вважати її звичайною дівчиною.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: **https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga** )