Розділ 156 - З якоїсь причини я в результаті пообіцяв піти на побачення
У кімнаті, після того як Райз-сан пішов, Аліса, отримавши від мене прочухана… невдовзі знову пожвавішала й розвалилася на дивані.
— У будь-якому разі, змусити його так багато розповісти про приховане в серці — цього й слід було очікувати від Кайто-сана, ехх~
— Уннн? Алісо, ти знаєш Райза-сана? Зачекай, ти ж також одина із Шести Королів, тож це мало б бути очевидно, ха……
— Ну, твоя правда. Однак я знаю цього хлопця досить добре, тому що він "постійний клієнт".
— ……Постійний клієнт?
— Ну, схоже, він змінює людей, яких надсилає до мене з дорученнями~~
"У словах Аліси є якийсь прихований підтекст…… Це означає, що він клієнт для її підпільної роботи, ха."
— Він по-своєму цікава людина. Як він і сам казав, його талант посередній. Її Величність Імператриця значно перевершує його майстерністю. Однак у нього чудове чуття, і він добре усвідомлює, що є звичайною людиною.
— ……Уннн?
— Він розуміє, де людина може дати слабину, і використовує це, розставляючи пастки та чекаючи, поки інша сторона в них потрапить… Саме тоді, коли ти думаєш, що успішно перехитрив його, він натомість проковтує тебе цілком… Якби оцінювати Її Величність Імператрицю, то як людині я б дала їй одну мідну монету, а як королю — одну з білого золота. А Королю Симфонії я б дала одну срібну монету як королю та п'ять золотих як людині. Що ж, оцінювати людей — це якраз моя спеціальність. Я відчуваю близькість до людей, які грають роль дурня, як і він.
— ……Хммм, я не зовсім розумію.
— Ахаха, Кайто-сан гарний саме таким, яким є. Мені подобається, коли ви відкриті й не прикидаєтеся кимось іншим.
— ……Д-Дякую.
Побачивши радісну усмішку на її обличчі, коли Аліса сказала, що я їй подобаюся, я не міг не зніяковіти… Хоча це всього лише Аліса, чомусь мені було трохи прикро.
Мені стало трохи ніяково продовжувати цю тему, тож я вирішив змінити розмову.
— Д-До речі, Алісо. Що сталося з тією справою, про яку я попросив тебе минулого разу?
— Уннн? Ааа, докази з того інциденту чотирирічної давнини. Ми зібрали їх~~
Мовивши це, Аліса витягла різноманітні предмети нізвідки й поклала їх на стіл.
— Це справжній інформаційний звіт, який підмінили, це чорнило з ручки, якою його написали, це папір, який викинули через помилку під час написання, це звіт про дії особи, причетної до підміни протягом наступних кількох днів, і я також затримала людину, яка давала вказівки зробити це.
— Затримала?
— Так, за допомогою Магії Ілюзій я трохи струснула його голову—- і він став досить кооперативним.
— ……Що, біс забирай, ти щойно сказала?
"Мені здалося, що я щойно почув якісь дуже лякаючі слова, але подумав, що це просто моя уява…… Ні, я б хотів думати, що це була просто моя уява. О-Однак, гадаю, цього й слід було очікувати від Короля Фантазмів, ха…… Цікаво, як їм удалося зібрати всі ці докази всього за кілька днів, хоча інцидент стався чотири роки тому?"
— У-У будь-якому разі, якщо це так…
— Викрити їхні злочини легко…… але давайте не робити цього зараз.
— Е? Чому?
— Ні, у тому інциденті насправді були замішані двоє аристократів, але близько двох років тому їх відправили на кордон.
— ……Е-е?
"Аліса каже, що аристократи, які заманили лицарський корпус Лілії-сан у пастку, зараз перебувають у вигнанні на кордоні… Але чому?"
— Між іншим, тим, хто вигнав їх, був Король Симфонії.
— Райз-сан зробив це!?
— Так, як я й казала раніше, у цього хлопця гарне чуття. Схоже, він уже з'ясував, хто винуватець…… але не може знайти жодних доказів. Ось чому з ними розібралися трохи самоуправно через якусь "іншу справу" й тримали їх подалі від Герцогині Альберт~~
— Якби Райз-сан сказав це Лілії-сан……
— Просто він не мав доступу до жодних доказів щодо інциденту чотирирічної давнини. Інша сторона була аристократом із певним впливом, тож я впевнена, що він нічого не сказав Герцогині Альберт, аби та не діяла зопалу.
Судячи з усього, Райз-сан уже мав на прицілі винуватців, але не міг схопити їх за хвіст, що точно вказав би на них як на винуватців. Ось чому їх силоміць вислали зі столиці через інший інцидент.
— Саме тому вони зараз і перебувають на кордоні. Тож, навіть якщо ви викриєте їхні злочини зараз, ми не зможемо негайно їх затримати. Було б досить клопітно витягати їх звідти, якщо вони там зачиняться, тож нам потрібно дочекатися слушного моменту. Ну, я могла б легко їх упіймати, але ж ви не хочете, щоб ситуація розвивалася саме так, правда, Кайто-сан?
— Коли ти кажеш "слушний момент"……
— Ці двоє належать до фракції Першої Принцеси, тож вони неодмінно будуть на вечірці з нагоди її дня народження, яка відбудеться 21-го дня Місяця Землі. Ми завдамо удару саме тоді.
— …………..
Здається, Аліса вже вирішила, що з ними робити. Але в результаті я все одно хочу, щоб саме Лілія-сан вирішила цю справу.
Ніби бачачи мої думки наскрізь, Аліса спокійно посміхнулась мені.
— Усе гаразд. Я розумію, чого ви хочете, Кайто-сан. Я не просто викрию їхні злочини й покараю їх, а зроблю так, щоб саме Герцогиня Альберт розгромила їх…… Я підготую для цього сцену.
— ……Дякую, я розраховую на тебе.
— Як побажає мій лорд.
Коли я подякував Алісі за те, що вона так добре зрозуміла мої наміри, вона, наче лицарка на театральній сцені, схилила голову у відповідь. Я тихенько засміявся, але насправді був їй дуже вдячний……
— ……Ааа, у мене аж мурашки по шкірі. Вихід із серйозного режи—— Ой!?
— ……Ти……
Однак Аліса залишається такою ж, як і зазвичай…… Вона негайно знову почала валяти дурня.
Поки я дивуюся, чи не може її серйозність тривати трохи довше, я раптом згадав дещо й запитав.
— До речі, зміню тему, але…… Я ж раніше казав тобі, що потрібно залишати трохи грошей на проживання, правда……
— Саме час! Мені треба починати збирати речі!
— Зачекай хвилинку, гей……
Щойно Аліса почула мої слова, вона миттю розвернулася й спробувала втекти, але я схопив її за комір. Вона казала мені, що віддає половину своєї платні підлеглим, а іншу половину витрачає на азартні ігри, тож я насварив її й сказав обов'язково відкладати трохи грошей, але…… Ця клята негідниця…… Я ж знав, що вона витратить їх, щойно я перестану за нею стежити……
— Я ж раніше казав тобі, хіба ні? Ти повинна залишати трохи грошей, і витрачати все до останньої монети неприпустимо……
— Немає жодних проблем. Я-я-я справді дещо відклала.
— Скільки?
— Е-е? А-а~~ Ну, це……
— Скільки в тебе залишилося?
— ……10 R……
Мені здається, що я зараз зомлію…… Коли я сварив її раніше, в Аліси мало бути більше десяти монет білого золота, не враховуючи платню її підлеглих, а вона витратила їх усі лише за кілька днів…… Навіть після того, як я сказав їй не витрачати все до останньої монети, схоже, у неї залишилося лише 10 R…… Чомусь це злить мене навіть більше, ніж якби вона витратила абсолютно все.
Але що, в біса, відбувається? Такими темпами навряд чи вона виправиться, навіть якщо я знову її насварю. Та й скільки б я її не бив, навряд чи зможу завдати хоч якоїсь відчутної шкоди такій, як вона, — одній із Шести Королів.
Ні, зачекай-но? Якщо вже про це замислитися……
— ……Якщо ти збираєшся бути такою, у мене є ідея, як із тобою вчинити.
— ……Еее? Ідея? А, зачекайте, Кайто-сан, ваше обличчя виглядає якось лячно, Хііііііііггг!?
Я простягнув руку, тихо пробурмотівши собі під ніс, що трохи її провчу. Аліса зіщулилася, ніби вирішила, що я знову збираюся її вдарити.
Однак моя рука оминула голову Аліси, схопила ремінець театральної маски, яку вона носила на обличчі, й зірвала її.
— ……Еее? А-Арее?
— …………..
— Ц-Ц-Це моя маска…… А-Ааа…… Хіііііііяяяяяхххх!?
— [ ! ? ]
Її прекрасні сині очі, зазвичай приховані під маскою, відкрилися моєму погляду, а здивована Аліса широко їх розплющила.
Побачивши театральну маску в моїй руці, вона почервоніла й закричала так, ніби ось-ось вибухне.
— Авававава, К-Кайто-сан, п-п-поверніть її…… Я-Якщо в м-м-мене не буде цього……
"Щ-Що мені робити? Я ж просто хотів провчити її…… а вона почала плакати."
Через те, що ми звикли бачити її в масці, про це легко забути, але Аліса без маски — вродлива дівчина зі світлим волоссям і синіми очима, а її волосся спадає м'якими хвилями. І коли я бачу, як вона так плаче, мені здається, ніби я зробив щось жахливе.
— В-Вибач! Це було занадто з мого боку!
Я квапливо повернув маску Алісі, яка липла до мене, плачучи.
Аліса негайно забрала в мене маску й одягла її…… І повільно обхопила свої коліна.
— ……Мою честь зганьблено…… Мене повністю осквернили…… Я більше не зможу стати нареченою……
— Н-Ні, вибач…… Я не думав, що це так сильно на тебе вплине, мені справді шкода!
— ……Розкішна вечеря……
— Я-Я зрозумів. Я заплачу за все.
— ……Піти зі мною на побачення з розкішною вечерею……
— ……Я-Я зрозумів.
— Тоді я пробачаю вас!
— Чи не занадто це швидко!?
Я з усіх сил намагався вибачитися перед Алісою, яка виглядала надзвичайно пригніченою, але…… вона швидко знову стала дуже жвавою. Чи не може бути, що раніше вона просто вдавала……
Чомусь я не міг позбутися думки, що Аліса мене підставила, але…… Оскільки винен я, то вирішив просто радіти, що настрій Аліси знову покращився.
Дорогі мамо і тату — Схоже, Аліса, Король Фантазмів, уже зібрала докази. Однак вона все ще залишається такою ж нікчемною людиною, як і зазвичай, тож я спробував дати їй прочуханки — але з якоїсь причини я в результаті пообіцяв піти з нею на побачення.
————
<Примітки автора>
Серйозна-Семпай: "……Я просто піду додому……"
.
.
.
(П.П Ну Аліса як завжди, кумедна дурочка, хех.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]