Я випадково потрапив під виклик героя, але цей світ, мирний. (WN)

Розділ 154: Його Величність Король завітав у гості

Том 1

Роман Я випадково потрапив під виклик героя, але цей світ, мирний. (WN) читати онлайн українською

Розділ 154 - Його Величність Король завітав у гості

Після того як я деякий час погомонів з Орхідом-сан, Лілія-сан, схоже, нарешті переконала їх усіх трьох, тож Далія-сан повернулася до мене й схилила голову.

— Прошу вибачення. Я не знаю звичаїв і загальноприйнятих норм світу, у якому жив Міяма-сама, і вважала, що вони такі самі, як у нашому.

— А. Ні.

— Будь ласка, любіть Лілію, навіть як вашу "коханку".

— Ви все ще нічого не розумієте, Мамо!!!

Я ледь не зіслизнув зі стільця, коли почув слова, які вона мовила зі все тією ж лагідною посмішкою на обличчі.

"Іншими словами, схоже, причина, чому Далія-сан раніше зробила той коментар про те, щоб Лілія-сан була моєю другою дружиною, полягала в тому, що вона думала, ніби мій світ схожий на цей, і враховуючи мій вік, вважала, що я вже мав бути одружений. Не кажучи вже про те, щоб бути одруженим із кимось, у мене навіть дівчини ніколи не було…… Уннн, давайте зупинимося на цьому. Сама лише думка про це викликає в мене смуток."

У той момент Лотус-сан, який майже нічого не казав порівняно з Далією-сан та Амалією-сан, повільно погладжував свою бороду й заговорив.

— ……Міяма-доно, це може бути негречно з мого боку запитувати, але чи можу я запитати вас про одну річ?

— Е? А, так. Я не проти.

— Що ж, тоді прошу вибачення… Чи не має Міяма-доно сьогодні при собі охорони?

— ……Охорони?

Він запитав повільним голосом, але безумовно сповненим сили, на що я кивнув головою.

"Я справді не взяв із собою охорону…… Аніма, Ета та Тета казали, що хочуть піти за мною, але я не взяв їх, тому що не хотів, аби ситуація виглядала настільки перебільшеною."

— Так, наприклад… Це насправді малоймовірно, але припустімо заради аргументу, що Орхід раптом вихоплює меч і нападає на Міяму-доно.

— Е? Мене?

— У такому разі Лілія, звісно, зупинила б Орхіда, але…

— Е? Я битимуся зі старшою сестрою Лілією? Це ж майбутнє, у якому я помру…

Почувши слова Лотуса-сан, Орхід відповів, і холодний піт почав стікати йому по чолу.

"Він навіть не хоче уявляти, як битиметься з Лілією-сан, ха… Що ж, я дуже добре розумію це почуття."

— Але що, якби в цій місцевості причаїлася певна кількість солдатів, із якими Лілія не змогла б упоратися?

— […………….]

— Міяма-доно, ваша цінність набагато вища, ніж ви думаєте. Я знаю, що це не моя справа, але хіба не було б краще мати кілька охоронців поруч із собою весь час?

— Я-Я зрозумів……

Я ніколи не вважав себе настільки важливою особою, але, почувши такі слова від колишнього короля, я по-іншому відчув власну значущість. Особисто мені не дуже подобається ходити в оточенні купи охоронців, але якщо через це я потраплю в халепу, то завдам клопоту Лілії-сан, тож, мабуть, варто над цим замислитися. Саме коли я збирався кивнути у відповідь, у кімнаті пролунав дзвінкий голос.

— …У цьому немає потреби, знаєте? Зрештою, я ж тут заради Кайто-сана. Байдуже, сотні їх чи тисячі, я просто змушу їх пошкодувати, що взагалі народилися на світ~~

— [ ! ? ]

— ……Аліса?

Почувши голос, що раптово пролунав нізвідки, Лотус-сан виглядав неабияк здивованим.

"Така специфічна манера вживання гонорифіків — це, безперечно, Аліса… Але чому її голос такий високий і зовсім не схожий на звичайний?"

Ніби відповідаючи на ці запитання, простір у центрі кімнати викривився, і з'явилася Аліса, чиє обличчя було приховане за чорним балахоном, укритим ланцюгами… Вона постала в образі Короля Фантазмів.

— К-Король Фантазмів-сама!?

— Так, усім привіт…… З тим, що я особисто охороняю Кайто-сана, йому не знадобляться жодні інші люди поруч.

— ……Алісо, коли ти……

— Е? Я була тут із самого початку, знаєш? Крім того, було б справді клопітно, якби щось сталося з Кайто-саном.

"Я взагалі її не помітив…… Гадаю, цього й слід було очікувати, адже вона все ще один із Шести Королів, найвищих істот Демонічного Світу."

Усі були приголомшені її появою, але з якоїсь причини в Лілії-сан був погляд мертвої риби.

"Що, в біса, це за вираз обличчя?.. Вона виглядала так, ніби вже махнула рукою на все на світі."

— К-К-Король Фантазмів-сама — охоронець М-М-Міями-сами!?

— Саме так~~ Кайто-сан — мій лорд, якому я присягнула на вірність і якому присвятила свій меч. Тож скерувати меч на Кайто-сана… означає кинути виклик мені та моїм військам~~

— ……Ох, боже, вибачте мене. Це справді було зайвим із мого боку, ха. Я не очікував, що сама Король Фантазмів-сама буде його охоронницею……

— Ні, я також уперше чую про це.

Аліса відповіла Лотусу-сан, який глибоко вклонився з приголомшеним виразом на обличчі, легким тоном голосу, але…… Я також уперше чую, що Аліса — моя охоронниця.

— Про що ви говорите, Кайто-сан!? Я завжди охороняю вас, навіть знаю "кількість родимок на тілі Кайто-сана"…… Ґяяяяяххх!?

— ……Ти знаєш, що таке приватність?

— Я знаю це. Це та річ, яка зникла в Кайто-сана, як тільки Шеллоу Вернал-сама вподобала вас, правда?

— ……У мене трохи паморочиться голова.

"І справді, якщо подумати, то не лише Аліса… Широ-сан теж зараз спостерігає за мною. Хіба це не означає, що в мене взагалі ніколи не було особистого простору!?"

[ Мені також показатися там? ]

"Будь ласка, не треба, ти влаштуєш купу галасу."

— Що ж, тоді я повертаюся. Якщо я буду потрібна, кличте мене, коли завгодно! Навіть якщо я не потрібна, можете кликати мене на обід чи вечерю!!!

— Ти, мабуть, просто хочеш поїсти……

— Я хочу розкішний обід—- ой!?

"Серйозно, Аліса ніколи не змінюється. "

Вона зникла, потираючи місце на голові, куди я вдарив її кулаком.

"Хммм, оскільки вона завжди так поводиться, я якось не надто це усвідомлюю, але мати одного із Шести Королів своєю охоронницею… Хіба це не лякає?"

— Я-я чула про це з чуток, але… К-Кайто-сама й справді неймовірна особа, чи не так?

— Амаліє, послухай сюди…… Кайто-сан — монстр. Здоровий глузд не застосовується до Кайто-сана. Якщо це Кайто-сан щось зробив, з цим нічого не вдієш…… Закарбуй ці слова й тримай їх у голові.

— Зачекайте, Ліліє-сан!?

— Старша Сестро Ліліє, ви виглядаєте не дуже добре……

— Ні…… Я в порядку, мені просто потрібно прийняти трохи ліків від шлунку.

Лілія-сан відповідає Амалії-сан із таким виразом обличчя, ніби після пережитого болю нарешті прозріла. На її обличчі, здається, відбилися всі труднощі, через які їй довелося пройти досі, і мені мимоволі стало її дуже шкода.

— ……Кайто, ти через багато що проходиш, ха.

— Дякую тобі, Орхіде. Приємно чути, що ти це кажеш.

— Якщо тобі потрібна буде порада або хтось, кому можна поскаржитися, я завжди буду тут.

— ……Це було б корисно.

Поплескавши мене по плечу й кинувши на мене співчутливий погляд, Орхід промовив ці слова, і я відчув вдячність за його підтримку. Однак через те, що моя приватність щойно зникла… Ні, через те, що вона зникла ще до того, як я це помітив, мої плечі опустилися.

Після того як ми трохи спокійно потеревенили й разом скуштували розкішну вечерю, ми розійшлися по відведених нам кімнатах.

"Я справді відчув, що до мене ставляться як до почесного гостя, адже кімната, яку мені виділили, була неймовірно великою, а ліжко — величезним, розміру кінг-сайз. Мені було ніяково, бо я й досі вважав, що не заслуговую на таке ставлення. Навіть кімната в маєтку Лілії-сан здавалася мені завеликою, а коли мені виділили ще більшу, я взагалі не міг заспокоїтися".

Я трохи нудьгував у кімнаті й неспокійно ходив туди-сюди, аж раптом почув стукіт у двері.

"Хто б це міг бути? Це Лілія-сан?"

— Так, відчинено.

— Перепрошую, будь ласка, вибачте мою негречність за те, що прийшов у гості так пізно вночі.

— Його Величність Король!?

Тим, хто зайшов до кімнати, неочікувано виявився Його Величність Король, Райз. Бачачи Його Величність Короля, який раптово з'явився сам, не ведучи за собою жодного лицаря з Королівської Гвардії, я занімів і застиг на місці.

— Я сподівався провести розмову віч-на-віч із Міямою-доно, ви не проти, якщо я заберу трохи вашого часу?

— Е? А, так. Я не проти.

Я знервовано кивнув Його Величності Королю, який заговорив до мене ввічливим тоном.

Дорогі мамо і тату — Я закінчив спілкуватися з родиною Лілії-сан і просто відпочивав у великій кімнаті, яку для мене підготували, але з якоїсь причини — Його Величність Король раптово завітав у гості.

————

<Примітки автора>

Серйозна-Семпай: "Нарешті настав мій час засяяти!?"

Сядь он туди!

Серйозна-Семпай: "……Гаразд…"

.

.

.

(П.П Блін я завжди радий бачити Широ, вона як завжди кумедна, і тупо 24 на 7 слідкує за Кайто аххаха, а тут ще й Аліса тепер буде 24 на 7 за Кайто слідкувати хд)

.

[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]