Розділ 152 - Він трохи відрізняється від того, що я уявляв
Після деякого часу в дорозі карета зупинилася, і ми з Лілією-сан вийшли назовні. Перед нами височіли величні ворота.
— Зазвичай я бачив його лише здалеку, але зблизька він і справді виглядає як справжній королівський замок, га.
— Так, можливо, для мене це вже звичне видовище, але, гадаю, для Кайто-сана це незвично.
Наразі я прибув до королівського замку, щоб отримати вибачення від Короля. Особисто я сподівався, що все обмежиться простим обміном фразами "Вибачте" та "Усе гаразд, не переймайтеся", але…… На жаль, схоже, що це не так.
Коли велика брама відчинилася, люди, схожі на лицарів, вишикувалися обабіч дороги, ввічливо вказуючи нам шлях. Атмосфера була такою, ніби вони зустрічали іноземного державного гостя, і це аж ніяк не було перебільшенням. Схоже, саме лицар у найрозкішніших обладунках серед усіх присутніх мав провести мене та Лілію-сан.
Поки я дивувався видовищу, яке ніби зійшло просто з аніме, ми йшли коридором, аж поки не дісталися просторої кімнати…… тронної зали. Усередині зібралися люди, які, схоже, були аристократами цієї країни, і це видовище справді змушувало нервувати.
"……Зачекайте, арее? Мені здається, що я щойно побачив когось, хто не мав тут бути…… Ч-Чи це просто моя уява?"
Переді мною стояв чоловік у розкішному вбранні, з коротким золотавим волоссям, зачесаним назад. Його волосся було такого ж білявого відтінку, як у Лілії-сан, але очі, на відміну від її синіх, були червоними. Він мав міцнішу статуру, ніж я очікував, і без сумніву був королем цієї країни. Зі слів Лілії-сан, він мав бути набагато старшим за неї, але…… Виглядав він настільки молодо, що я повірив би йому, якби він сказав, що йому трохи за двадцять.
— Ласкаво просимо до королівського палацу, Міяма-сама. Дякую, що знайшли час відвідати нас.
— А, н-ні, це мені за честь, дякую за запрошення.
Коли ми з Лілією-сан дісталися середини зали, Король повільно підвівся з трону й спустився до нас, щоб опинитися зі мною на одному рівні, а тоді заговорив. Його голос звучав урочисто й поважно, тож я мимоволі випростався та відповів на його привітання.
— Я Король Королівства Симфонія, Райз Ліа Симфонія XVII. Радий знайомству з вами.
— А, так. Я-Я Міяма Кайто.
— Що ж, будь ласка, вибачте мою негречність, але давайте завершимо короткі привітання й перейдемо безпосередньо до суті справи.
— Т-Так!
Можливо, через те що на мене було спрямовано багато поглядів, я досить сильно нервував, відповідаючи йому.
"Він — брат Лілії-сан, Його Величність Король, якого Лунамарія-сан іноді згадує в наших розмовах? Він не зовсім такий, яким я його уявляв."
"Я йому не подобався, а цього разу в нього не було іншого вибору, окрім як вибачитися переді мною, бо Лілівуд-сан наказала йому це зробити……" — саме таким я щиро його й уявляв…… але він зовсім не схожий на таку людину.
Якраз коли я думав про це, Його Величність Король опустився на коліна на землю й глибоко вклонившись, промовив.
— Те, що запрошення раніше не було доставлено Міямі-самі — це повністю моя провина, будь ласка, прийміть мої щирі вибачення……. Мені справді шкода.
————
————
— Е? А, так…… Е-Ееем, б-будь ласка, підніміть голову. Що стосується мене, мене це насправді не тривожить, але ваші вибачення належним чином прийняті.
"Хммм, це справді не те, чого я очікував. Я думав, він виголосить якесь довге пояснення про те, як вони припустилися помилки й випадково не надіслали мені запрошення…… Але вибачення Його Величності Короля були прямими й без жодних виправдань, і саме тому я міг чітко відчути його щирість."
У будь-якому разі, мене це від самого початку анітрохи не турбувало, тож я сказав, що приймаю вибачення Його Величності Короля.
Я тут головний герой, і легко пробачити його — моє власне рішення, тож розмова минула без жодних ускладнень. Після того як Його Величність Король ще раз глибоко вклонився, вибачення було завершено.
— ……Це було неочікувано. Я не очікувала, що Старший Брат вибачиться так щиро, і думала, що він зведе розмову до того, що це була якась помилка.
— Хммм. Мені теж здалося, що він не такий, як про нього розповідали……
— Гадаю, навіть якщо він мій дурний брат, він усе ж у певному сенсі король.
Ми з Лілією-сан перекинулися кількома словами, крокуючи широким коридором.
Сьогодні ми з Лілією-сан мали переночувати в королівському палаці, тож зараз прямували до кімнат, підготовлених для кожного з нас.
А після цього я піду привітатися з батьками Лілії-сан…… колишніми Королем і Королевою.
"Щойно зустрівся з Королем, а тепер маю зустрітися ще й із колишнім Королем…… Мені трохи ніяково, адже здається, ніби я зустрічаюся лише з високоповажними особами, але, за словами Лілії-сан, її батьки привітні й добрі."
Однак дорогою з'явився певний посланець, який хотів поговорити зі мною. Оскільки йшлося про "ту особу", на обличчі Лілії-сан також промайнула нерішучість, коли вона почула слова посланця. Тож, швидко уточнивши в колишніх Короля та Королеви, чи не заперечуватимуть вони, якщо ми завітаємо пізніше, я зрештою попрямував просто на зустріч із тією особою.
Чесно кажучи, коли йдеться про ту особу…… мені дуже хотілося відмовитися, але ми перебували в такому місці, що, якби я відмовився просто тут, у Лілії-сан виникли б неприємності. Трохи занепавши духом, я попрямував до кімнати, підготовленої для нас, постукав у двері й увійшов, отримавши дозвіл.
— Доброго дня, Міяма-сама. Перепрошую, що раптово покликала вас.
— А, ні, давненько не бачилися. Кріс-сан.
Коли я зайшов до кімнати, особою, яка привітала мене, була Кріс-сан, яку я зустрічав раніше в Імперії Арклесія і з якою мені досить ніяково. Можливо, це було з поваги до мене, або це могла бути просто одна з її пасток, які вона зазвичай влаштовує, але в кімнаті більше нікого не було, окрім Кріс-сан.
— Я знаю, що в Міями-сами вже було щось заплановано, і я також відчуваю провину за це…… але я не можу залишатися тут надто довго, тож хотіла зустрітися з Міямою-самою, поки в мене є час.
— ……Ось як?
— Так, дівоче серце не змогло витримати туги від неможливості бачити джентльмена, якого я кохаю.
— …………..
"Як, біс забирай, ця особа може бути такою нахабною щодо цього…… Я справді не можу втрачати пильність поруч із нею."
Потискаючи руку Кріс-сан, яка простягнула її мені, я все ще був ошелешений тим, що Кріс-сан залишається такою ж, як і завжди, коли вона швидким, спонтанним рухом нахилилась ближче до мене.
— Що ви думаєте? Я подумала, що зможу зустрітися з Міямою-самою сьогодні, тому нанесла трохи макіяжу, чого зазвичай не роблю…… Це робить мене більш жіночною?
— А, т-т-так. Я думаю, ви дуже красива.
— Дякую. Будь ласка, сміливо торкайтеся мого обличчя…… Якщо Міяма-сама бажає, ми можемо виділити час, аби побути наодинці й пізнати одне одного краще…… Подивіться, там є ліжко, ми можемо поговорити там……
— Я змушений відмовитися.
— Ой? Мене знову відшили, ха, як шкода.
"Як я вже казав, чи не могла б ти перестати використовувати свої звабливі прийоми щоразу, коли ми зустрічаємося!?"
Вона з тих людей, які раз у раз надсилали б мені ці "листи кохання", від яких аж мороз по шкірі. Варто мені лише трохи втратити пильність, і вона цілком може затягнути мене в справжнє пекло.
Почувши мої слова, Кріс-сан швидко відпустила мене й захихотіла.
"Я справді не знаю, як із нею поводитися. Річ не стільки в тому, що з нею важко мати справу, скільки в тому, що вона знає мої слабкі місця, пов'язані з недосвідченістю, і б'є саме по них, тому я й вважаю її небезпечною. До того ж вона поводиться вишукано, а її листи були повністю написані від руки, тож мені якось важко просто їх ігнорувати. І навіть щойно ми зустрілися, вона невимушено влаштувала все так, щоб ми залишилися тут удвох…… Якщо я справді не буду з нею обережним, то можу схаменутися вже після того, як зроблю щось непоправне."
— А тепер, Міяма-сама. Змінюючи тему, я спостерігала за тим, що сталося раніше в тронній залі.
— Е? А, так.
— Король Симфонії — такий клопітний, чи не так? Королю не личить ставити власні почуття вище за свій статус і навіть завдавати клопоту Міямі-самі…… Принижувати Міяму-саму лише тому, що він не до вподоби, — на мою думку, це непростима нечемність.
— …………..
"Цікаво, що це таке? Я все ще відчуваю, що тут є щось дивно недоречне, але не впевнений чому."
— Міямі-самі, мабуть, було нелегко жити на землі, якою править такий король, чи не так? Якщо бажаєте, можете приїхати до нашої країни……
— ……Але чи це справді так?
— ……Ой?
— Чи Його Величність Король справді принижує мене…… лише з тієї причини, що я йому не подобаюся?
— …………..
"Можливо, саме моя Магія Симпатії заважає мені зараз до кінця це зрозуміти. Вибачення, які я щойно почув…… Вони справді були щирими. Емоції, які я відчуваю від Його Величності Короля, — це глибоке й щире каяття…… і жаль? У будь-якому разі, я абсолютно впевнений, що його вибачення не були поверхневими."
— Це просто моє передчуття, але…… я думаю, що Його Величність Король зрештою збирався вибачитися переді мною, навіть якби цього інциденту насправді не сталося.
— ……Хоооо…… Що ж, попередній випадок міг бути просто чимось, що сталося через те, що "він втратив контроль над собою". Становище Прикликаних з іншого світу досить важко оцінити. Можливо, попередній випадок був просто імпульсивним вчинком, про який він серйозно шкодує.
Звісно, є різниця між тим, чи зробити це публічно, чи наодинці, але я думаю, що Його Величність Король від самого початку збирався вибачитися переді мною. Можливо, усе справді було так, як сказала Кріс-сан, і він пошкодував про свій вчинок, адже після того вечірнього прийому він більше ніяк особливо мене не принижував…… До того ж це відрізнялося від образу, який склався в мене з розповідей Лунамарії-сан про нього.
— Моє припущення полягає в тому, що він, ймовірно, надіслав вам негайні вибачення в "особистому листі", а не в листі, адресованому як від короля?
— ……Хммм…… Ааа…… той лист міг бути викинутий до комори навіть без перевірки того, кому він адресований.
— Ох, боже……
"Кріс-сан казала мені, що він міг надіслати листа одразу після того інциденту, але я не пригадую, щоб бачив такого листа. "
Тоді я згадав про понад двадцять листів, які щомісяця надходять Лілії-сан……
"Оскільки лист міг бути адресований особисто від Його Величності Короля, він цілком міг загубитися серед них. Виходить, навіть Лілія-сан не знала, куди їх прибирає, і схоже, не перевіряла вміст листів, тож він справді міг загубитися серед інших…… Чомусь мені починає бути трохи шкода Його Величності Короля. Якщо подумати, то, крім листів, надісланих від імені самої країни, я ніколи не бачив, щоб лист від Його Величності Короля взагалі потрапляв до рук Лілії-сан."
Коли я так про це подумав, мені стало трохи шкода Його Величності Короля, а Кріс-сан усміхнулася мені.
— ……Гадаю, мені варто сказати, що цього й слід було очікувати від Міями-сами? У вас хороші очі, які можуть бачити справжню природу людини.
— Е? Що це означає……
— Якщо запитаєте мене, то я вам скажу що той чоловік — "змія". Хоч я й знаю його вже чимало часу, можу сказати, що він хитрий…… Навіть якщо він здається людиною, яка має безліч слабкостей, варто необережно ступити на його територію — і він упорсне в тебе свою отруту. З ним важко мати справу…… Ну, мені той чоловік не подобається, і схоже, він відчуває те саме до мене. Ми з ним у таких стосунках, що називаємо одне одного лисицею та змією.
— …………..
— Однак лише перед власною сестрою він дурень…… Ні, я б навіть наважилася сказати, що він і сам усвідомлює, наскільки це нерозумно, але все одно поводився так перед нею. Ніби він готовий накликати на себе осуд і передати трон своїм дітям, якщо для цього це знадобиться.
Промовивши це з легкою усмішкою на обличчі, Кріс-сан сіла на стілець і запропонувала мені також сісти. Переконавшись, що я сів, вона подивилася мені просто в очі й заговорила.
— ……Я впевнена, що Міяма-сама й сам дійде цього висновку в найкоротші терміни, але дозвольте мені дати вам підказку. Той чоловік почав усувати всіх чоловіків, які наближалися до принцеси Ліліанни…… Перепрошую, зараз вона називає себе герцогинею Лілією, чи не так? Це почалося приблизно вісім років тому.
— ……Вісім років тому?
— Так, раніше він не був таким наполегливим, як зараз. У найкращому разі він просто змушував їх триматися подалі від неї, але…… Після інциденту чотири роки тому, схоже, він почав усувати будь-яких чоловіків, які наближалися до герцогині Лілії, а також людей, які на них працювали, вдаючись до будь-яких необхідних засобів.
"Вісім років тому Лілії-сан було чотирнадцять років…… Уннн? Зачекайте, здається, я вже чув про той випадок. Пригадаймо…… Якщо я правильно пам’ятаю, про нього згадували, коли я щойно потрапив у цей світ…… Лунамарія-сан казала щось про……"
— Розтрощення духу її "потенційного нареченого", і переговори щодо її заручин……
"Потенційний наречений…… Зрозуміло, отже, саме через це я відчуваю якесь дивне занепокоєння, ха…… Потенційний наречений Лілії-сан на той час…… Тобто чоловік, за якого вона могла б вийти заміж у майбутньому. Однак я ніколи не чув, щоб Його Величність Король усував її потенційних наречених. Не думаю, що Його Величність Король змінився б настільки з віком, і принаймні раніше, він не усував усіх чоловіків, які наближалися до Лілії-сан, ха……"
І до того ж, за словами Кріс-сан, він почав активно усувати їх лише чотири роки тому…… Мені не потрібно довго розмірковувати, щоб зрозуміти, що сталося чотири роки тому. Саме тоді Другий Лицарський Орден потрапив у пастку, а Лілія-сан змінила ім’я й отримала титул герцогині……
Дорогі мамо і тату — Я відвідав королівський палац і знову зустрівся з Кріс-сан після отримання вибачень від Його Величності Короля. З розмови з нею я отримав певне уявлення про те, чому відчував деякий дискомфорт раніше. Схоже, серце Його Величності Короля — трохи відрізняється від того, що я уявляв.
————
<Примітки автора>
Кріс, як завжди, залишається тією самою дорогоцінною інтриганкою.
А, не може бути, ти ж…… Серйозний-семпай!? Ну, стережися, Серйозний-семпай! Адже в наступному розділі на тебе чекає кінець……
.
.
.
(П.П Я інколи не розумію примітки автора, вони інколи щось дуже дивне. хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]