Розділ 151 - Я запросив Куро на побачення
Уночі я сидів у кімнаті, до якої вже цілком звик, із дещо стурбованим виразом обличчя.
— Муууууууу……
— Ні, як я й казав, я не думаю, що в Короля були якісь злі наміри.
Куро, яка переді мною надувала щоки, наче білка, усе ще виглядала непереконаною, переводячи на мене погляд.
Причина, чому я опинився в такій ситуації, полягала в тому, що я хотів розвіяти погані враження Куро про Королівство Симфонія перед нашим візитом до королівського палацу, який має відбутися завтра.
Що стосується мене, то мені справді байдуже, і Королю немає потреби вибачатися, але…… оскільки я чув, що вибачення мають велике значення для престижу країни, я вирішив піти до королівського палацу.
Тоді я прийняв би вибачення Короля, але, якщо можливо, хотів би також владнати й решту проблем.
І одною з таких проблем є…… Куро.
За словами Лунамарії-сан, з моменту того інциденту, Куро почала ненавидіти королівський палац і взагалі до нього не наближається, через що становище Короля в королівському палаці значно погіршилося.
Тож я попросив Куро, яка, як завжди, завітала до мене сьогодні ввечері, владнати це питання після того, як завтра Король вибачиться переді мною. І ось результат…… ця білка переді мною.
— ……Я ненавиджу того Короля за те, що він ображає Кайто-куна.
— Ні, мене не ображають. Розумієш, просто все сталося раптово, і мене випадково не включили до списку запрошених.
— Мууууу……
Судячи з усього, Куро досить сильно лютує через цю справу, хоча мене це взагалі не хвилювало, і переконати її досить важко.
Ні, її гнів — це лише те, що я відчув…… Усе, що я бачу, коли дивлюся на неї — це білка, яка набиває рот горіхами, тож я взагалі не відчуваю жодного занепокоєння від її гніву, а все, про що я можу думати — це те, яка ж вона мила……
— Я справді радий, що Куро злиться заради мене, але…… мене це насправді взагалі не хвилює, або радше я навіть досить вдячний Королю.
— ……Вдячний?
— А, уннн. Розумієш, оскільки Король не надіслав мені те запрошення, я зміг влаштувати барбекю з Куро та іншими.
Так, це те, що я справді відчував. Через те що я не пішов на вечірній прийом, я зміг поїсти барбекю з Куро…… Завдяки розмові, яка відбулася в мене з Куро того разу, я зміг рухатися далі. Якби не та розмова, я не думаю, що щасливі дні, які я маю зараз, колись стали б реальністю. Звісно, найбільше я вдячний Куро, але я також радий, що стався той інцидент, який дав мені таку можливість.
— ……Ось чому, хоч це й егоїстично з мого боку, я не хочу, щоб Куро була суворою до королівського замку через цю справу……
— ……Мууу……
— Тож я подумав поговорити з тобою…… Ти не пробачиш їм?
— …………..
Почувши мої слова, Куро деякий час мовчала, перш ніж важко зітхнути.
— ……Я зрозуміла. Якщо Кайто-кун каже аж стільки, то я пробачу їм.
— Дякую, Куро!
— Я кажу це лише зараз: я пробачила їм тільки тому, що Кайто-кун попросив мене.
— Уннн. І все ж я справді радий. Дякую.
— Ааууух……
Коли я подякував Куро за те, що вона пробачить Короля, її щоки злегка почервоніли, і вона лише мовчки подивилася на мене зі збентеженим виразом обличчя.
Поки моє серце прискорено билося, дивлячись на таку Куро, я згадав дещо й розтулив рота.
— А, точно. Куро, на 30-й день Місяця Дерева…… У тебе є вільний час у розкладі?
— Еее? А, так. Думаю, у той час я вільна?
— Тож того дня…… Ееем, бачиш, того дня виповниться рівно три місяці з мого знайомства з Куро, правда?
— У-Уннн. Твоя правда.
— А, це не те щоб я казав це лише через цей день, але, ееем, уммм…… Як би це сказати…… Ч-Ч-Чи не пішла б ти зі мною на п-п-побачення?
— ……Е?
Я настільки нервував, що аж затинався, але мені якось вдалося сказати їй те, що я хотів.
Не знаю, чи мої слова застали її зненацька, але Куро повернулася до мене, широко розплющивши свої золоті очі.
— Ееем, бачиш, тоді…… Хіба я не обіцяв тобі, що наступного разу сам запрошу тебе?
— У-Уннн.
— Ось чому, уммм, я розпитав про купу речей, щоб змогти належним чином супроводжувати тебе того дня…… Т-Тож якщо Куро не проти…… Уммм……
Мій голос ставав все тихішим і тихішим. Наскільки ж я знервований!? Чи я учень середньої школи в період статевого дозрівання, щоб так нервувати!? Я неймовірно нервував, холодний піт стікав по моїй спині, і я відчував, ніби мене катують у пекельному полум'ї, поки я чекав на відповідь Куро.
— ……Кайто-кун запросив мене на побачення…… Ехехе, я така рада.
— [ ! ? ]
Щоки Куро почервоніли, і вона трохи опустила погляд, сором’язливо всміхнувшись. Вона була настільки милою, що від одного погляду на неї можна було померти від серцевого нападу. А я, прийнявши цей прямий удар на себе, відчув, як моє серце забилося сильніше, ніж будь-коли раніше.
Після цього, з'єднавши вказівні пальці один з одним перед обличчям, Куро промовила тихим голосом.
— ……Уннн. Я хочу піти на побачення з Кайто-куном.
— ……Ааа…… У-У такому разі……
— Уннн! Я з нетерпінням чекатиму, як ти мене супроводжуватимеш, Кайто-кун.
— ……Так.
Бачачи Куро з широкою посмішкою на обличчі, я рішуче кивнув, відчуваючи вдячність за щастя бачити цю посмішку так близько й особисто.
Дорогі мамо і тату — Завтра я отримаю вибачення від Короля в королівському палаці, але відклавши це вбік…… Сьогодні я проявив таку сміливість, якої не мав за все своє життя — я запросив Куро на побачення.
————
8-й день Місяця Дерева…… У королівському палаці в столиці Королівства Симфонія зараз метушилася купа слуг.
Усі слуги королівського палацу зібралися й готувалися прийняти гостя з особливими почестями, наче до них мав завітати іноземний державний діяч.
Сьогодні Кайто мав прибути до королівського палацу.
Зважаючи на чутки, що ширяться довкола нього, — про його близькість із Королем Підземного світу, зв’язки з такими могутніми істотами, як Король Смерті та Король Світу, і навіть неймовірні розповіді про те, що він знайомий із самим Богом-Творцем, — слуги тепер просто не можуть дозволити собі виявити бодай найменшу неповагу до нього.
Навіть сам Король, Райз, прокинувся ще до сходу сонця й узяв на себе командування прийомом Кайто.
Без жодних вагань він має намір принести щирі публічні вибачення Кайто.
Однак зараз Райз мав похмурий вираз обличчя в тронній залі.
Запитально втупившись у людину перед собою гострим поглядом, він промовив, ніби силоміць витискаючи слова з рота.
— ……Звідки ти про це дізналася…… лисице……
— Ох, боже? Про що це ви? Я лише прийшла сюди до вашого замку, тому що мала справи неподалік, тож подумала провести з вами зустріч щодо Фестивалю Героя, поки я тут. Ааа, вибачте за затримку, але я перепрошую за неочікуваний візит, Королю Райзе.
— ……Зрозуміло, зрозуміло…… За те, що ви здолали такий шлях сюди, я не можу достатньо подякувати вам, "Імператрице Кріс"……
Одягнена в просте, але красиве церемоніальне вбрання, Кріс дарувала йому безтурботну посмішку, а Райз відповідав їй натягнутою усмішкою.
— Боже мій. Я й не очікувала, що у вас уже запланована інша зустріч…… Здається, я завітала до вас у невідповідний час.
— Ні, ні, це не так. Якщо це просто коротка зустріч, ми можемо закінчити її просто зараз…… Зрештою, я впевнений, що Імператриця Кріс також хотіла б повернутися до своєї країни якнайшвидше.
— Дякую за вашу турботу. Але все в порядку. Це ми, ті, хто завдав неочікуваного візиту, і я не можу дозволити вам змінювати свої плани через мене. "Я зачекаю, поки ви закінчите свою попередню зустріч".
— [ ! ? ]
— Ц-Ц-Це так…… Щ-Що ж, у такому разі я накажу підготувати для вас кімнату.
Почувши слова Кріс, яка й далі безтурботно всміхалася, Райз відповів їй натягнутою усмішкою, хоча на його лобі, здавалося, вже здулася вена.
Якби хтось лише подивився на вирази їхніх облич та слова, які вони промовляють, то подумав би, що ці двоє ведуть мирну розмову, але атмосфера між двома сторонами була напруженою, а їхні погляди, що зіштовхувалися один з одним, здавалися навіть іскристими.
— Ні, не хочу вас обтяжувати. Я просто "побуду глядачкою" й "тихенько поспостерігаю збоку"…… Ваша розмова ж не містить державних таємниць, правда?
— ……Т-Ти, мала…… лисице……
Це означало б, що Кріс каже йому, що спостерігатиме за вибаченнями Райза в тронній залі, змушуючи його скрипіти зубами у відповідь. З самого початку було очевидно, що вона прийшла сюди саме по це…… але інша сторона — Імператриця. Немає жодного способу, щоб він міг просто так категорично відіслати її.
Бачачи Райза таким, Кріс вклонилася з посмішкою на обличчі й повернувшись до Райза спиною, почала йти. Відійшовши на деяку відстань від Райза, вона пробурмотіла тихим голосом, якого Райз не міг почути.
— ……Будь певен, спостерігати за цим — це просто дещо попутне…… Я лише хотіла привід, аби зустрітися з Міямою-самою…… Це справді клопітно, що ми живемо в абсолютно різних країнах. Це ускладнює моє зближення……
Кріс усміхалася так, ніби приховувала свої справжні почуття, а її щоки ледь помітно порожевіли.
— Міяма-сама…… З якої б причини це не було, ви все одно відповідаєте на мої листи…… Ви справді мрійливий джентльмен.
————
<Примітки автора>
Примітка:
Кайто — надзвичайно м'якосерда людина.
Куро — головна героїня! Мила! — Хоча вона "ще" не мала жодного сексуального досвіду, вона обрала шлях сильної героїні й боролася з іншими претендентками (героїнями), використовуючи лише свої коліна як подушку.
Кріс — "Я приїхала до цієї країни, щоб зустрітися з Кайто-самою, але заодно завітала й до королівського замку, аби подражнити їхнього Короля!!!"
Лілія, Райз…… Невже потерпати від інших людей…… це в них у крові?
.
.
.
(П.П Хз, я сонний це перекладав, і не знаю що казати хахаха)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]