Розділ 148 - Гадаю, вона дуже приваблива Богиня
Після обіду, сповненого щастя та зніяковіння…… Або радше, щастя, яке було повністю розтоптане відчуттям зніяковіння, моє побачення з Широ-сан на пляжі тривало.
— ……С-Слухайте сюди, Широ-сан. Ніжно…… Просто бийте ніжно!
— Так.
— Я цілком серйозно, бийте так само ніжно, як коли тримаєте печиво……
— Я зрозуміла.
Я боязко знову й знову звертався до Широ-сан, яка тримала в руках м’яч для пляжного волейболу, зроблений нею власноруч.
Це ж я сам запропонував пограти в пляжний волейбол, коли вона сказала, що після обіду ми гратимемо в океані…… І тепер я страшенно про це шкодую.
— Я благаю вас! Я справді помру, знаєте!?
— Я можу повернути тебе до життя, якщо ти помреш, тож усе в порядку.
— Це взагалі не в порядку!
Це тому, що моя суперниця — Широ-сан…… Вона, яка безсумнівно є найсильнішою істотою в цьому світі. Якщо вона вдарить по м'ячу без жодної стриманості, я не зможу відбити її атаку…… Ні, скоріше, ніж я не зможу відбити її атаку, моє тіло безумовно розлетиться на шматки, якщо я спробую це зробити.
Більш вірогідно, що м'яч вибухне першим, але, думаю, самого лише тиску повітря буде достатньо, щоб перетворити цю місцевість на пустир. Тому що найкращим доказом є те, що Кронос-сан знервовано спостерігала за мною ще з самого початку.
Для неї цілком очевидно, що моє життя в небезпеці, тож вона думає спробувати допомогти мені, коли я опинюся в скруті…… але я не можу не думати, що навіть Кронос-сан не зможе протистояти Широ-сан, тому я відчайдушно просив її стримувати свої сили.
— Я зрозуміла. Я переконаюся, що атакуватиму з достатньою силою, аби Кайто-сан зміг відбити…… але натомість давай зіграємо в гру.
— У гру?
— Так, у таку ж, у яку Кайто-сан грав із Королем Фантазмів…… Той, хто програє, слухає одне прохання переможця. Що ти думаєш?
— ……Я-Я зрозумів. Я згоден.
"Цікаво, чому? Чому Широ-сан спромоглася запропонувати таку річ?"
"……У мене погане передчуття щодо цього. Якщо конкретно, Широ-сан хотіла, щоб я щось зробив."
"Більше того, вона, ймовірно, захоче, аби я зробив щось, від чого я б зазвичай відмовився, якби вона це запропонувала…… Я-Я не можу програти."
Між іншим, коли я запитав її, як ми визначатимемо переможця та програвшого, оскільки у нас немає майданчика для гри, вона відповіла, що той, хто не відіб'є м'яч, програє.
Іншими словами, навіть якщо я відіб'ю м'яч так, що це зазвичай вважалося б аутом, або навіть відправлю його в напрямку, який дав би мені хоум-ран, якщо Широ-сан не зможе його відбити, вона програє…… Ці умови досить вигідні для того, хто відбиває.
Широ-сан повільно вдарила по м'ячу, і як вона й оголосила, м'яч летів зі швидкістю, з якою я цілком можу впоратися.
М'яч летів прямо на мене, і я відбив його в прийомній стійці, але…… ага, для когось на кшталт мене, чий єдиний досвід у волейболі — це ігри на уроках фізкультури, я не зміг акуратно повернути його їй і відправив у напрямку подалі від Широ-сан.
Але, однак……
— ……Ха? Е? Гей, це ж—!?
Широ-сан зникла й з'явилася там, куди падав м'яч. Потім вона легко відбила м'яч.
"Е? Зачекайте хвилину, ти щойно використала телепортацію? Ц-Це нечесно!"
Безглуздо казати, що я ганебно програв Широ-сан, яка могла миттєво переміститися, щоб відбити м'яч, навіть коли я сам не знав, у якому напрямку він полетить.
Це означало, що я мусив вислухати одне прохання Широ-сан, але вона сказала мені, що просто залишить це на потім, оскільки хоче зіграти в іншу гру…… Якось я починаю почуватися неспокійно……
— ……Гей, Широ-сан?
— Що таке?
— ……Чому ти також "розділила океан" разом із тим, як мала б просто розколоти кавун?
— Не знаю?
Мило нахиливши голову, Широ-сан залишалась такою ж, як і завжди, оскільки сцена, що розгорталась перед моїми очима — це суцільна провина цієї дивакуватої Богині.
Ми збиралися розколоти кавун, але коли Широ-сан замахнулася палицею…… Увесь пейзаж переді мною разом із кавуном було розтято навпіл.
І поряд із Широ-сан, яка просто нахилила голову в мій бік, Кронос-сан трималася за голову з виснаженим виразом на обличчі…… Дух Кронос-сан був повністю розтрощений.
— Хіба це не спричинить цунамі……
— Мені повернути все так, як було?
— Будь ласка, зроби це.
— Я зрозуміла.
З помахом пальця Широ-сан, розділене море повернулося до норми, ніби нічого й не сталося.
"А, вона все та ж абсурдна особа, якою є зазвичай……"
— ……Широ-сан, це дивно.
— Так?
— ……Так, тому що це вже не просто замок із піску, це вже "справжній замок", зроблений із піску.
— Я зробила його трохи занадто великим?
— Це зовсім не "трохи". Подивися, у Кронос-сан вигляд такий, ніби її очі вже мертві, як ти думаєш, чия це провина?
— Не знаю?
— …………..
Прямо переді мною зараз стоїть величезний замок із піску.
Розмір та вигляд такі, що будь-хто повірив би, якби хтось сказав, що це королівський замок…… І звісно ж, Широ-сан — та, хто його зробила.
"Цей замок вже не на рівні простої гри з піском, знаєте!?"
Я не знаю, чи розум Кронос-сан уже загнаний у кут, чи ні, але вона виглядає так, ніби її душа вже покинула тіло.
— ……Міяма…… Я благаю тебе…… Я зроблю що завгодно…… Будь ласка, допоможи мені.
— К-Кронос-сан.
— Якщо ти попросиш мене зняти одяг, я це зроблю…… Тож, будь ласка, змусь Шеллоу Вернал-саму зупинитися……
— Вам не потрібно цього робити, я попрошу її повернути все так, як було раніше.
Кронос-сан виглядає так, ніби з неї вже випливло все життя, коли вона слабко тримала мене за руку, просячи про допомогу з порожнім поглядом в очах.
Я не знаю, чи варто казати, що Кронос-сан справді чимало натерпілася, чи ні, але…… Мені справді дуже шкода її.
Коли наближалися сутінки, ми з Широ-сан сиділи на покривалі, спостерігаючи за миготливим морем, поки світло сідаючого сонця висвітлювало пляж.
— Це був справді веселий день.
— Я дуже радий це чути.
Схоже, Кронос-сан…… знепритомніла приблизно в той час, коли Широ-сан збудувала затонулий корабель і сказала, що хоче пополювати за скарбами, і зараз про неї піклується Ейн-сан у пляжному будиночку.
Між іншим, причина, чому Ейн-сан не з'являлася увесь цей час…… полягав в тому, що якщо вона з'явиться, Широ-сан змінить її уніформу покоївки на купальник.
Хоч сьогодні Широ-сан і витворяла всілякі безглузді речі, день промайнув швидко…… І якби мене запитали, чи було мені весело, я б без вагань відповів, що так, було.
Можливо, це тому, що й сама Широ-сан…… схоже, теж добре проводила час.
Її обличчя, як завжди, залишалося незворушним, але кутики губ були ледь помітно підняті. Та й узагалі, сьогодні вона й океан розтинала, і справжні замки будувала — витворяла всілякі дурниці…… Гадаю, Широ-сан просто по-своєму захопилася всім цим і тому не стримувалася.
Широ-сан була від початку Богом Творцем, тому вона ніколи не мала б можливості ось так розважатися. Ось чому я думаю, що Широ-сан весело проводила час по-своєму.
Просто перебуваючи разом із Широ-сан, поки їй було так весело, гадаю, мені також…… справді весело.
— ……Кайто-сане.
— Е? А, так.
— Ти пам'ятаєш нашу домовленість щодо нашої попередньої гри?
— Так, що я вислухаю одне твоє прохання.
— Так. Я використаю це зараз.
— ……Щ-Що ти хочеш, аби я зробив?
Поки я поринув у свої думки, Широ-сан звернулася до мене своїм звичним незворушним тоном. Відчуваючи тривогу, я відповів їй.
"В-Вона використає це тут, ха…… Щ-Що, в біса, вона змусить мене зробити? Я не думаю, що вона змусить мене зробити щось жахливе, але в мене все одно погане передчуття щодо цього."
Перед знервованим мною, Широ-сан зняла парео, обгорнуте навколо її талії, оголюючи свої красиві стрункі ноги.
Коли я усвідомив, що мої очі миволі зосередились на її стегнах, Широ-сан злегка поплескала по своїх колінах.
— Я хочу, щоб ти поспав у мене на колінах.
— ……Ха? Ееееехххх!?
— Я бачила, як Куро робила це для тебе раніше, тож я також хотіла спробувати зробити це хоч раз.
— Н-Ні, але……
"Подушка з колін!? Н-Ні, за нинішніх обставин це зовсім неприйнятно."
"Я-Я-Я маю на увазі, Широ-сан зараз у купальнику!? Щоб я отримав подушку з колін за цих обставин, хіба це не означає, що я покладу голову на її оголені стегна? У жодному разі, це неможливо, я й так закипав під час обіду, а вона просить мене зробити це……"
— Ти ж зробиш для мене одну річ, правда?
— Уґґґхх…….
"Я-Я безумовно дав таку обіцянку й погодився на ці умови."
"Я був би справді нещирим зі своєю обіцянкою, якби відмовився…… Г-Гадаю, у мене немає іншого вибору, окрім як бути готовим до того, що я збираюся зробити, ха?"
— ……Я- Я зрозумів.
— Гаразд. Тоді, будь ласка, лягай.
— ……Ковть……
Я не міг не ковтнути слину, побачивши перлинно-білі стегна Широ-сан. Похитавши головою, я гарячково спробував заспокоїтися, перш ніж повільно прилягти їй на коліна.
Її коліна дивовижно м'які, але мають певну пружність…… і відчуваючи тепло тіла Широ-сан на своїй щоці, я усвідомив, що моє обличчя стає таким червоним, ніби пара ось-ось піде з моїх вух.
"Ї-Її коліна набагато м'якіші та тепліші, ніж я уявляв собі…… Я не знаю, чи доречно казати, що рай можна знайти тут чи ні, але це відчувається справді чудово — лежати головою у неї на колінах."
Відчуття від перебування на її стегнах відчувалося таким спокусливим, що якби я розслабився хоч трохи, відчуваю, що більше не зміг би піднятися, але хоча її стегна такі спокусливі, я все ще відчайдушно намагаюся триматися за нитку глузду….. але саме тоді Широ-сан тихо заговорила.
— Ти…… справді інший.
— ……Е? Чому так?
— Навіть коли ти побачив мою силу, ти не відчув благоговіння й не став переді мною на коліна.
— ……Ееем, я поводився грубо?
— Ні, я рада, що ти саме такий. Однак мені просто цікаво…… Ти не боїшся мене?
— …………..
Її голос був таким же беземоційним, як і завжди, але я міг відчути, що в ньому була певна частка емоцій.
Я не знаю, що було на думці в Широ-сан, коли вона запитала мене про це. Хоча в мене є Магія Симпатії, вона не працює на Широ-сан, тому я не можу прочитати її емоції.
"Чому я не боюся Широ-сан…… І справді, Широ-сан — найсильніша істота в цьому світі, справжній Бог із практично всемогутньою силою. Можливо, відчувати страх та повагу до неї — це нормальна реакція на неї…… але…… хммм."
— Я не знаю, чи зможу пояснити це добре, але…… Гадаю, це, мабуть, ееем, тому що Широ-сан "не ідеальна".
— ……Будь ласка, продовжуй.
— Так. Е-е-е, якби Широ-сан була всезнаючою та всемогутньою істотою, яка не має жодних слабкостей, якими можна було б скористатися, я міг би тебе боятися. Але Широ-сан, хоч і всемогутня, не всезнаюча, так?
— Так.
— Ось чому, гадаю, я просто сприймаю твою силу як щось таке, що робить тебе Широ-сан? Думаю, я не боюся, тому що можу відчути, що це просто частина твоєї особистості.
— …………..
"Насправді я й сам не дуже знаю деталей, чому так. Думаю, я боявся, коли вперше зустрів її, але зараз я просто сприймаю Широ-сан як дивакувату читерку…… і дуже привабливу жінку. Принаймні, я не відчуваю страху, і я впевнений, що не відчуватиму страху й у майбутньому."
Від моїх слів Широ-сан мовчала кілька мить, перш ніж знову заговорити.
— ……І справді, я не всезнаюча. Навпаки, я навіть сама себе не знаю.
— ……Е?
— Я не бачу жодної різниці між живими істотами, рослинами чи землею…… світом, який я створила. Усі вони здаються однакової цінності в моїх очах…… Чи я беземоційна? Хіба я не…… люблю цей світ?
— …………..
У її голосі все ще не було інтонацій, і вираз її обличчя не змінився.
Однак її голос якось звучав самотньо…… і я не міг просто проігнорувати це.
— Я думаю…… усе якраз навпаки.
— Навпаки?
— Так. Я думаю, Широ-сан, мабуть, любить цей світ більше за будь-кого іншого.
— ……Е?
Здавалося, мої слова неабияк її здивували: у голосі Широ-сан щойно виразно пролунали емоції. Уперше я почув у її голосі виразну інтонацію.
Усе ще лежачи у неї на стегнах, я повернув обличчя й подивився в красиві золоті очі Широ-сан, висловлюючи свої думки.
— Широ-сан любить цей світ, який створила з усією душею. Усе, що в ньому існує, бере свій початок від тебе. Мабуть, саме тому ти намагаєшся ставитися до всіх істот однаково? Ти однаково любиш і живих істот, і рослини, і саму землю…… Не вважаєш нікого вартим більшої любові, ніж інші, і дивишся на всіх однаково. Тому ти майже ніколи не втручаєшся в перебіг подій у цьому світі…… Не стаючи на чийсь бік і не простягаючи руку допомоги комусь одному, ти даєш усім зрозуміти, що кожен має однакову цінність.
— …………..
— Мабуть, це теж одна з причин? Той інший я з іншого світу…… "Я, який не народився у світі, створеному Широ-сан", — справді той, з ким вона могла б взаємодіяти.
— …………..
Почувши мої слова, які можна було б сприйняти як неповагу, Широ-сан замовкла.
Її золоті очі дивилися на мене, і це змусило мене відчувати, ніби час пливе повільно……
— ……Ти справді…… цікава людина.
— [ ! ? ]
Кажучи це, Широ-сан злегка посміхнулась.
Її зазвичай незмінний вираз обличчя змінився, показуючи посмішку, яка здавалася такою красивою, ніби вона спресувала всю красу світу, будучи такою ж сліпучою та дорогоцінною, як миготлива зоря.
З лагідною посмішкою на обличчі Широ-сан поклала руку мені на щоку й повільно підняла мою голову…… і притиснула її до своїх грудей. "Зачекайте!? Ееееехххх!?"
————
————
— Ш-Ш-Широ-сан!? Щ-Щ-Що ти робиш!?
Моє обличчя уткнулося в пишні груди Широ-сан, і я потопав у їхній райській м’якості й теплі, ледь не задихаючись.
— Ось воно як…… Тож я справді любила цей світ, ха…… Я справді не знаю сама себе, ха. Я не усвідомлювала цього, поки ти не сказав мені.
— Ц-Ц-Це добре чути, але ти знаєш!? А-А-Але ця ситуація!?
— Це моя вдячність.
— Вдячність!? З-Зачекай, я насправді не розумію, про що ти кажеш!?
Я потрапив у ситуацію, яку більше не можна назвати подушкою з колін, оскільки зараз я лежу на подушці з грудей, через що мій розум повністю спустошився, і я більше ні про що не можу думати.
Усі мої думки поглинули ніжні, солодкі відчуття від грудей Широ-сан, що заволоділи всією моєю увагою, а до них додавався приємний аромат, який лоскотав ніздрі.
[ Ти кажеш усе це, але Кайто-сан, здається, справді щасливий через це, хіба ні? ]
— Ти можеш не читати дивні закутки мого розуму!?
Звісно, якщо ти запитаєш мене, щасливий я чи ні, хіба не очевидно, що я був би щасливий!?
"Це природно, бо я все ще чоловік. Немає жодної причини, чому б я не був щасливий у ситуації, де ховаю обличчя в декольте неймовірно красивої жінки, як Широ-сан, але…… Серйозно, ти можеш не вибивати увесь мій глузд!?"
— ……Щиро дякую тобі, Кайто-сан. Однак я б хотіла виправити одну річ, яку ти щойно сказав.
— ……Еее? В-Виправити щось?
Почувши ніжні слова Широ-сан, я трохи підвів очі…… й побачив красиву посмішку на обличчі Широ-сан, яке наближалося до мого, й відчув м'який дотик до мого лоба.
— Я намагаюся взаємодіяти з тобою не просто тому, що ти з іншого світу…… Я відчула, що намагаюся взаємодіяти з тобою, тому що "я кохаю тебе".
— Еее? А-Аах, ееем, уммм……!?
З голосом, який був надто ніжним і теплим, оскільки навіть звук її голосу мав температуру…… мій розум нарешті досяг межі своєї витривалості, що призвело до короткого замикання, і я втратив свідомість.
І прямо перед тим, як я втратив свідомість, я відчув, як Широ-сан міцно обійняла мене.
Дорогі мамо і тату — Широ-сан — дивачка, вона іноді буває нераціональною, і я відчуваю, ніби мною завжди крутять, коли я з нею. Але все ж мені подобається проводити з нею час, і що найважливіше — я думаю, що Широ-сан — дуже приваблива Богиня.
————
<Примітки автора>
Широ — перша людина, яка завдала достатньо ментальної шкоди, щоб Кайто, який мав витримку оні, знепритомнів.
Сила Широ як героїні зростає…… Арее? Хіба Широ не абсурдно мила?
Вона друга людина, яка невимушено освідчилася Кайто.
P.S: Я помилявся. Аліса також була там, тож вона третя людина.
Серйозна-Семпай: "Кайто, йди вибухни! Отримати таку подушку з грудей, перестань знущатися з мене! Йди вибухни!"
І після наступного розділу ми попрямуємо до історії про королівський палац…… Щодо наступного розділу, я впевнений, що деяким із вас він сподобається, тоді як деякі з вас, можливо, вже здогадалися, про що він буде…… але я прийшов проспойлерити, це черга Лілії!
.
.
.
(П.П Обожнюю Широ, хоча Аліса все одно більше подобається, але вона та хто ні до чого не мала прихильності, закохалась в простого смертного, Широ доволі миленька.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]