Розділ 135 - Це було через сором
Щойно я вийшов із Брами, то одразу скористався своїм Магічним Інструментом Телепортації. До цього моменту я повертався разом із Лілівуд-сан, яка продовжувала свою екскурсію Демонічним Світом, але дорогою до Брами Світу Людей не побачив нічого особливо нового, тож вирішив просто телепортуватися. Умить краєвид навколо мене спотворився, і переді мною вже з'явився маєток Лілії-сан.
"Хммм, це дуже зручно, але…… після використання мене все ще трохи нудить. У мене не було жодних проблем, коли я використовував ту Браму, що з'єднує Світ Людей та Демонічний Світ, але…… Чи має використана магічна сила до цього якесь відношення? У будь-якому разі, я благополучно повернувся до маєтку Лілії-сан."
Коли я зайшов до кімнати, щоб сказати Лілії-сан, що повернувся, там уже були Лілія-сан і Лунамарія-сан, які зустріли мене лагідними усмішками.
— З поверненням, Кайто-сан. Як минув візит до Демонічного Світу?
— Я повернувся. Так, це таке красиве й безкрайнє місце, я насолоджувався навіть просто спогляданням пейзажів.
— Ось як, приємно це чути…… До речі, є дещо, про що я хотіла б вас запитати……
— А?
Лілія-сан кивнула з лагідною усмішкою на обличчі, але чомусь її вираз раптом став серйозним. Побачивши цю зміну, я здивовано схилив голову, а Лілія-сан повільно склала руки перед обличчям і заговорила.
— Я-Я знаю, що це може бути неможливо, але…… Ви ж не збираєтеся сказати мені, що насправді зустрілися з Королем Драконів-сама, правда?
— ……Вибачте. Ми зустрілися.
— …………..
— Моя Леді!?
Коли я чесно відповів на запитання, яке Лілія-сан поставила мені з зблідлим виразом обличчя…… Лілія-сан впала обличчям на свій стіл.
— ……Чому…… ця людина…… щоразу, коли кудись ходить, обов'язково зустрічає когось із Шістки Королів……
— Моя Леді, будь ласка, тримайте себе в руках, вони могли просто зустрітися, і жодних реальних зв'язків ще не було встановлено!
— Д-Дякую, Луно…… Кайто-сан, еммм, ееем…… Будь ласка, не кажіть мені, що ви насправді здружилися з ним чи щось таке, правда……
— ………………
— Кайто-сан…… Чому ви відводите погляд?
Її руки тремтіли, вираз обличчя зблід, Лілія-сан…… виглядала справді лякаюче.
"Однак не те щоб я міг просто не розказати їй…… Якщо я розповім їй про це пізніше, вона неодмінно знову мене задушить……"
Думаючи про це, я, не вагаючись, дістав луску, яку дав мені Магнауелл-сан, зі своєї Магічної Скрині.
— ……Він дав мені свою луску.
— …………..
Усі вирази зникли з обличчя Лілії-сан. Атмосфера була настільки лякаючою, що я несвідомо випростався…… але, ніби лялька, яка втратила нитки, тіло Лілії-сан обм'якло.
— ……Кюююю~~
— Моя Леді!?
Луска понад 5 метрів завдовжки, яку я дістав, схоже, миттєво перевищила ліміт витривалості Лілії-сан, і з заведеними догори очима вона впала на свій стіл.
"Ага, схоже, мені знову прочитають нотацію пізніше…… Хоча я не думаю, що цього разу я був причиною цієї ситуації. Гадаю, це все через Короля Фантазмів……"
Певний час потому до Лілії-сан повернулася свідомість. Утім, вона забилася в куток кімнати й обійняла свої коліна.
— ……Серйозно…… Кайто-сан, ви дивний…… ви ненормальний…… Чому це…… стається саме тоді, коли я опікуюся прикликаними з іншого світу……
— Моя Леді…… бідненька……
— Чому ви там смієтеся!?
Лунамарія-сан, як завжди, усміхалася, дивлячись на пригнічену Лілію-сан, але тієї ж миті сама отримала прочухана.
"Однак що мені робити…… Це може бути погано для серця Лілії-сан, і мені справді шкода її, але……"
— Е-Еммм, Ліліє-сан?
— Так?
— ……Ееем, у мене є дещо для вас від Іріс-сан……
— …………..
Почувши слова, які я несміливо мовив, Лілія-сан виглядала так, ніби зараз розплачеться…… Ні, у її очах вже були сльози. Хоча я почувався ніяково, бо це виглядало так, ніби я знущаюся з неї, я поклав коштовності, які Іріс-сан попросила мене передати Лілії-сан, на її стіл.
— ……Щ-Щ-Щ-Що…… Ц-Це таке……
— Це речі, які Іріс-сан хотіла, щоб я дав вам, це сині діаманти та кришталі льоду.
— Це неймовірна кількість. Що більше, усі вони мають дивовижну глибину кольору, Моя Леді…… Хіба це не еквівалентно величезній сумі грошей?
— …… НІКОЛИ…… БІЛЬШЕ……
Дивлячись на красиві сині коштовності, складені горою, Лілія-сан схопилася за голову й сховала обличчя під колінами. Після цього, трохи потремтівши, вона завзято підвела очі й……
— НІКОЛИ БІЛЬШЕЕЕЕЕЕЕ! КАЙТО-САН, ВИ ІДІОООООТТТТ!!!
……Почала плакати.
— ЩО ВИ ХОЧЕТЕ, ЩОБ Я РОБИЛА З ЦІЄЮ КІЛЬКІСТЮ КОШТОВНОСТЕЙ!?
— Ґуеееххх!? Л-Ліліє-сан, б-будь ласка, заспокойтеся……
— ЧОМУ ВИ ЗАВЖДИ РОБИТЕ РЕЧІ, ЯКІ ЗАВДАЮТЬ БОЛЮ МОЄМУ ШЛУНКУ!!!? БОЖЕ, ПРОСТО ЗРОБІТЬ ДІРКУ В МОЄМУ ШЛУНКУ, ДОБРЕ!!!?
— Боляче, Л-Ліліє-сан…… Я здаюся, тож будь ласка, відпустіть мене……
Схопивши мене за комір, вона почала люто розгойдувати мене в повітрі. Однак Лілія-сан, здавалося, справді була на межі, і сльози котилися по її обличчю, через що вона виглядала так жалюгідно, що я не міг по-справжньому їй опиратися.
"Як би це сказати…… Мені справді шкода, Ліліє-сан."
— Моя Леді, є дещо, про що я хотіла б запитати, перш ніж ви змусите Міяму-саму знепритомніти……
— ЩО ТАКЕ, ЛУНО!? Я ЗАЙНЯТА ПРЯМО ЗАРАЗ……
— Ні, просто є щось, що турбує мене вже довгий час…… Моя Леді, ви зазвичай ставали яскраво-червоною одразу ж, як торкалися чоловіка, який не був членом сім'ї…… але з Міямою-самою ви в порядку?
— ……Еее?
Почувши слова, які Лунамарія-сан промовила так буденно, Лілія-сан послабила хватку на моєму комірі, і я впав на землю. Відчувши полегшення після того, як нарешті зміг нормально вдихнути, я гучно видихнув і подивився на Лілію-сан…… Її обличчя було яскраво-червоним, мов у вареного восьминога.
— ……Е? Я щойно торкалася Кайто-сана?
— Зараз, або точніше, ви вже кілька разів були дуже близько одне до одного. Ваші обличчя були так близько, що між ними залишалося всього кілька сантиметрів.
— Ееех? Ава— авава— Це тому, що, еммм, моя голова була заповнена купою речей, тож я цього не усвідомлювала— авававава.
З обличчям настільки червоним, що здавалося, ніби з її вух зараз піде дим, Лілія-сан розгублено пробурмотіла, її очі бігали по кімнаті.
"Не знаю чому, але, судячи з мого досвіду досі…… Рано чи пізно вона, мабуть, знепритомніє."
— Я-Я-Я…… то-то-торкалася Кайто-сана…… Кююю~~
— Ліліє-сан!?
Як я й думав, очі Лілії-сан завелися догори, і вона впала на землю. Поспіхом підбігши до неї, я перевірив, чи вона не травмована, перш ніж повернутися до Лунамарії-сан.
— ……Лунамаріє-сан. Що тут відбувається?
— Мабуть, це тому, що вона виросла в оточенні самих жінок…… Вона зовсім не звикла до чоловіків, тож навіть від простого рукостискання з чоловіком одразу червоніє як рак. Але я дивувалася, чому вона, схоже, зовсім не червоніла, навіть коли весь цей час торкалася Міями-сами…… Ага, зрозуміло. Просто досі вона була надто зайнята іншими речами, щоб звернути на це увагу, ха……
— ……Ви маєте на увазі, як це сталося щойно?
— Можливо, моє зауваження нагадало їй про всі ті рази, коли вона торкалася Міями-сами, і сором переповнив її…… Який жаль.
— ……Ви зробили це навмисно, чи не так?
— ……Ні за що……
"Тепер, коли вона згадала про це, озираючись назад, Лілія-сан справді торкається мене лише тоді, коли вкрай спантеличена…… Вона ніколи б не торкнулася мене, якби не була в кроці від непритомності."
Я ніколи насправді не піддавав це сумніву, оскільки вона жінка шлюбного віку, але… Зрозуміло, річ не в тім, що вона стримана, а в тім, що вона повністю беззахисна перед чоловіками.
Дорогі мамо і тату — Мені справді шкода за всі ті клопоти, яких я завдаю Лілії-сан. Але цього разу причина її непритомності відрізнялася від звичайної — Це було через сором.
————
У вечірньому світлі до "Крамниці дрібничок" зайшла людина, вдягнена в чорне. Вона взяла один із кинджалів, що висіли на стіні, загорнула його в чорну тканину й поклала на прилавок.
— ……Замовлення, ха?
Це була прихована під покровом темряви власниця "Крамниці дрібничок"…… Знак замовлення для працівника підпільного світу. Власниця крамниці в м’якому костюмі поглянула на постать у чорному, перш ніж холодним голосом запитати:
— ……Я б хотів, щоб ви викрали одну особу.
— ……Не вбити, а викрасти, ха……
— Так, це той, чиє існування саме по собі має цінність.
— Ну, гадаю, це залежить від того, хто це і скільки ви платите.
Слідуючи за словами власниці крамниці в м’якому костюмі…… постать у чорному дістала з кишені аркуш із зображенням своєї цілі та білі золоті монети й поклала їх на прилавок.
— 10 монет із білого золота як аванс…… 30 монет із білого золота у разі вашого успіху.
— Це досить ласий шматочок…… Тож ця людина…… це той, кого я першою побачила, ха?
— Він не з цього світу. Він людина з іншого світу…… Його ім’я — "Міяма Кайто"……
— Хееехх~~ Прикликаний, ха…… Зрозуміло.
На слова постаті в чорному Аліса відповіла байдуже, навіть не вагаючись. Після цього вона деякий час розглядала зображення, а потім зібрала білі золоті монети.
— ……Я приймаю замовлення. Коли потрібно доставити?
— Чим швидше, тим краще…… Мені потрібно, щоб ви доставили його в місце, вказане там.
— Тобто я не передаю його вам, а доставляю за вказаною адресою? Отже, мені доведеться мати справу з досить небезпечною особою?
— ……Ось інформація про нього.
Сказавши це, Аліса перегорнула стос паперів, який їй передали, і схоже, зовсім не переймаючись цим, заговорила:
— ……Ну, я не бачу тут жодних проблем. Тоді це буде зроблено за кілька днів……
— Розраховую на вас.
Почувши відповідь Аліси, яка прийняла замовлення, постать у чорному розвернулася, ніби більше не мала чого сказати, і залишила після себе лише ці слова.
Провівши постать поглядом, Аліса подивилася на папір із намальованим обличчям Кайто й пробурмотіла в порожнечу:
— ……Ну, це лише один зі шляхів, якими веде нас доля, ха…… Як шкода. Мені Кайто-сан досить-таки подобається, але……
Очі дівчини в масці, одягненої в м’який костюм, освітлені світлом, що пробивалося крізь вікно, були…… холодними, мов лід.
————
<Примітки автора>
Серйозна-Семпай: "Я прийшла жувати жуйку й поширювати серйозність…… і в мене закінчилася жуйка."
—
Король Підземного світу почав стежити.
Король Смерті почала розігріватися.
Бог Творець почала спостерігати.
—
Серйозна-Семпай: "……О, у мене все ще є жуйка тут."
Ну, це може бути трохи передчасно казати, але це початок підкорення Аліси.
.
.
.
(П.П Аліса добре вживається в роль, навіть не розповіла замовникам які зв'язки у Кайто насправді, ахахах, ці придурки навіть не розумію кого хочуть викрасти, одна лише Іріс може знищити цілу країну заради Кайто, а якщо Куро та Широ втрутяться тут цілу планету можуть знищити.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]