Розділ 134 - Вона істота, сповнена таємниць
"Це вже третій день з тих пір, як я прибув відвідати замок Іріс-сан…… Час справді летить швидко, адже я піду вже через кілька годин."
"Думаю, причина, чому мені сумно через це, полягає в тому, що мені справді подобалося проводити час із Іріс-сан."
Ми прочитали багато книжок разом і ділилися своїми думками. Ми разом ходили до шахт і здобули багато дорогоцінних каменів, у тому числі й для Лілії-сан. На другий день Іріс-сан знову прийшла, коли я купався…… зрештою, ми знову купалися разом, змусивши мій глузд знову опинитися на межі краху.
"Справді, за ці два дні…… я був разом із Іріс-сан увесь час."
Не те щоб мені це не подобалося. Навпаки, ці миті справді заспокоювали мене й наповнювали щастям. Зараз ми з Іріс-сан стояли пліч-о-пліч у найвищій кімнаті замку й разом милувалися краєвидом, ніби просто насолоджувалися часом, який нам залишилося провести разом, перш ніж Лілівуд-сан прийде за мною. Не відштовхуючи Іріс-сан, яка тримає мене за руку і ніжно притуляється своїм тілом до мене, я ніжно стиснув її руку у відповідь.
— ……Кайто.
— Я все одно буду приходити. Так часто, як зможу……. Зрештою, це місце записала моя Магія Телепортації.
— ……Уннн.
З дозволу Іріс-сан я записав вхід до замку як точку телепортації за допомогою свого магічного інструменту. Відтепер мені не потрібно буде просити Лілівуд-сан супроводжувати мене, і я зможу просто приходити й відвідувати її без проблем. Іріс-сан була справді щаслива через це, неодноразово киваючи з милою усмішкою на обличчі.
— ……Ти почитаєш…… разом зі мною…… знову?
— Звісно.
— ……Ти поїси…… разом зі мною…… знову?
— Хіба це не очевидно?
— ……Ти прийняв би ванну…… разом зі мною…… знову?
— Ууухх….. З-Звісно.
Лише на її останнє запитання я не зміг дати негайну відповідь.
"Ну, я все-таки звичайний здоровий юнак…… Звісно, я був би радий, якби зі мною у ванні була така красива дівчина, але…… Іріс-сан настільки чиста й беззахисна, що я просто не можу думати про неї в такому ключі."
Ось чому я відчуваю, ніби поступово втрачаю розум і самовладання, і від цього страшенно виснажуюся.
— ………………
— ………………
Навіть тиша, що запанувала між нами, була приємною, а тепло тіла Іріс-сан ніжно огортало й заспокоювало мене. Навіть коли мені здається, що так проводити час можна вічно, час усе одно пливе, і момент мого повернення стає все ближчим і ближчим.
Приблизно в цей момент ми з Іріс-сан відчули присутність Лілівуд-сан біля входу до замку. Ми вже збиралися попрямувати до неї, не бажаючи розлучатися…… коли Іріс-сан раптом потягнула мене за руку.
— ……Кайто.
— Е?
— ……Хннн.
— Що—!?
Іріс-сан ніжно зробила крок до мене, і наступної миті я відчув на щоці щось м’яке й трохи вологе. Лише коли до мене нарешті дійшло, що це були її губи, я відчув, як моє обличчя спалахнуло від жару, наче ось-ось закипить.
— ……Я покохала Кайто…… набагато…… набагато більше, ніж…… до того, як Кайто прийшов.
— …….І…… Іріс-сан.
— ……Я завжди…… чекатиму…… Кайто…… Я кохаю тебе.
Усмішка Іріс-сан, коли вона говорила це, була набагато прекраснішою за сніг, що тихо падав довкола нас, і я мимоволі не міг відвести від неї погляду. Ми зустрілися поглядами, і поки Іріс-сан усміхалася в цій ніжній і теплій атмосфері…… раптом пролунав збентежений голос.
— ……Емм…… Вибачте, мені прийти пізніше?
— Увааахх!? Л-Лілівуд-сан!?
Коли я обернувся, там була Лілівуд-сан, яка виглядала дуже ніяково, і я квапливо почав виправдовуватися.
————
— Дякую, що провели мене.
— ……Ні, це я повинна дякувати вам. Це вперше, коли я бачу Іріс такою щасливою. Це все завдяки Кайто-сану.
Поки ми купували дорогою сувеніри та інші речі, Лілівуд-сан підвезла мене до Брами, і ми обмінялися подяками.
Мій перший візит до Демонічного Світу був сповнений несподіванок і щастя, але що важливіше, я справді насолоджувався часом, проведеним із Іріс-сан, і хотів повернутися знову.
Усміхаючись Лілівуд-сан, яка раз у раз дякувала мені, я повільно наблизився до Брами й повернувся до Світу Людей. За мить краєвид навколо мене змінився…… але водночас я одразу помітив щось дивне.
Коли я приходив сюди раніше, навколо мало бути чимало людей, але тепер біля великої Брами не було жодної людини.
Поки я насторожено вдивлявся в цю моторошну сцену, пролунав звук сухих оплесків.
— ……Як дивовижно. Міяма Кайто.
— ……Король Фантазмів.
З її високим голосом сцена переді мною спотворилася, і з'явився Король Фантазмів, одягнений у робу, пронизану ланцюгами.
— Я й подумати не могла, що Магнауелл так легко вподобає тебе…… Боже мій, у мене більше немає слів, щоб похвалити тебе.
— ………………
— Не дивись на мене так пильно, ти змушуєш моє серце калатати частіше.
— ……Чого ти справді хочеш……
Вона все така ж моторошна особа, як і завжди, і навіть знає про мою зустріч із Магнауеллом-сан у Демонічному Світі так, ніби це очевидно.
"Серйозно, вона єдина людина, щодо якої я не розумію, чому вона до мене наближається. Минулого разу, коли ми зустрілися, вона казала, що хоче щось з'ясувати, але…… Чи означає це, що це також було частиною випробування, про яке говорить ця особа?"
— ……Міяма Кайто…… Як ти думаєш, чи є сила у твоєму серці?
— Що?
— У цьому крихкому тілі, всередині якого б’ється твоє серце…… я хочу дізнатися, чи зможеш ти стати тією унікальною людиною, яка буде нарівні із Шістьма Королями.
— ……………..
Оголошуючи це, Король Фантазмів повільно переставила ноги й прямувала до величезної Брами.
Згодом, підійшовши просто до Брами, вона почала підніматися по колоні так, ніби гравітації не існувало.
— А, так, саме заради цього я тут, чи не так? Хоча, якщо подумати, це не така вже й велика справа…… Усе, чого я від тебе хочу, — це "перемогти Куромуейну".
— Що—!?
Поки вона вертикально йшла вздовж колони із заінтригованим звуком, Король Фантазмів оголосила своїм моторошним голосом.
"Вона хоче, щоб я переміг Куро……"
— Ой, чекай, це погана формулювання. Це не те щоб я хотіла, аби ти зашкодив Куромуейні чи щось таке.
— ……………
— Давай подивимося…… Найбільш відповідним способом сказати це має бути……. Так, давай зупинимося на цьому. "Я хочу, щоб ти врятував Куромуейну".
— Врятував…… Куро?
"Я серйозно не знаю, про що говорить ця особа. Вона каже мені врятувати Куро, але що саме вона має на увазі під цим?"
— ……Я можу зрозуміти твої сумніви. Але вибач, я не можу розповісти тобі все просто зараз…… Однак це єдине, що я можу сказати тобі. Я вірю, що ти єдина людина в цьому світі просто зараз, яка має шанс розвіяти темряву Куромуейни.
— ……Розвіяти темряву Куро?
— Однак у мені все ще є деякі вагання. Я можу впевнено сказати, що ти талант, видатніший, ніж я коли-небудь уявляла…… Однак цього все ще недостатньо, щоб протистояти Куромуейні.
— ……………..
"Це не відчувається так, ніби Король Фантазмів говорить про мене погано…… Моя Магія Симпатії не може добре зчитувати її емоції, але я розумію, що вона висловлює свої справжні почуття."
Потім Король Фантазмів зупинилась приблизно посередині Брами, вона повільно повернулася до мене, перш ніж продовжити говорити.
— …….Ось чому покажи мені, що крила, які ти здобув, це не марнославна розфарбована фальш, а справжні, які не згорять, коли ти наблизишся до сонця……
— Тобто…… Ти все ще хочеш, щоб я пройшов через більше випробувань, це те, що ти кажеш?
— Так, саме так. Однак ти вже пройшов три випробування. Тобі залишилося пройти лише "ще два"…… Я покладаю на тебе великі надії. Подолай усі мої випробування і постань переді мною……
— ……Після того, як я подолаю всі ці випробування…… я вдарю тебе по голові один раз.
Своїм високим голосом Король Фантазмів оголосила, що залишилося ще два випробування.
"Перше випробування — та атака, друге — напад Мегідо-сан, а третє — зустріч із Магнауеллом-сан…… Якщо все так, то, ймовірно, після завершення цього випробування Король Фантазмів знову з’явиться переді мною."
Враховуючи те, що сталося досі, я вирішив, що ці випробування — це те, від чого я навряд чи можу втекти, тому я просто сказав ці кілька слів, пильно дивлячись на Короля Фантазмів.
— Я не проти. Ні, радше, я із задоволенням прийму це, ти можеш бити мене стільки, скільки хочеш.
— ……Ти серйозно?
— Звісно. Якщо ти подолаєш усі мої п'ять випробувань…… У якості нагороди "я присягну тобі на вірність".
— ……Ха?
— Якщо ти попросиш мене бути побитою тобою, тоді я буду побита. Попросиш мене показати тобі моє обличчя, і я це зроблю, і якщо ти попросиш мене обійняти тебе, я із задоволенням віддамся тобі…… Я обіцяю бути твоєю.
— ……Е-Емм…… що, чорт забирай, ти……
"Ця дівчина тільки що почала говорити незрозумілі речі!? Е? Якщо я виживу у всіх її випробуваннях, Король Фантазмів буде моєю? Що за біс, це лякає."
Отримавши мій здивований погляд, Король Фантазмів зникла, а наступної миті вже стояла переді мною. Вона була зовсім поруч, але її обличчя під каптуром, здавалося, було приховане чорною завісою, тож я зовсім не міг його розгледіти.
— [ ! ? ]
— Але поки що я дам тобі твою нагороду за подолання третього випробування.
— ……Це?
Стос паперу, який Король Фантазмів простягнула мені як нагороду…… Я не розумів, що саме на ньому написано, але було очевидно, що це якась інформація. Побачивши, як я схилив голову, Король Фантазмів сказала щось неймовірне.
— ……Це інформація про особу, яка влаштувала змову проти Другого Дивізіону, який Лілія Альберт колись очолювала чотири роки тому.
— Що—!?
— Звісно, цього недостатньо, щоб використати як доказ чогось. Але якщо ти покажеш це комусь, хто добре знається на підпільному світі…… Можливо, ти зможеш вийти на слід винуватця.
— ………………
"Серйозно, скільки ж ця особа всього знає? Навіть знає, хто є об’єктом помсти Лілії-сан, якого вона розшукувала…… Схоже, слова про те, що Король Фантазмів збирає всю інформацію, справді не були брехнею."
Переконавшись, що я отримав стос паперів, Король Фантазмів спокійно повернулася.
— ……Ну що ж, Міяма Кайто. Після того, як ти пройдеш своє четверте випробування, давай зустрінемося знову.
— ………………
З цими словами Король Фантазмів зникла. Залишивши ще одну таємницю в моєму розумі……
Дорогі мамо і тату — На зворотному шляху з замку Іріс-сан Король Фантазмів з'явилася переді мною втретє. Як зазвичай, я не знав, про що думає ця особа, і її справжні наміри в кінцевому підсумку залишилися мені невідомими. Серйозно, з усіх людей, яких я зустрічав — вона істота, сповнена таємниць.
————
<Примітки автора>
Король Фантазмів: "Магнауеллу він теж сподобався!? Дивовижно, дивовижно! Щоб він так швидко сподобався йому, як і очікувалося від того, хто перевершує мої очікування! Ааа, якщо ти будеш так дивитися на мене, я збентежуся, знаєш? Як я й думала, він справді мрійливий…… але все ж я хочу, щоб ти показав мені ще більше свого потенціалу, знаєш? Якщо це ти, я думаю, ти зможеш це зробити. Якщо ти працюватимеш достатньо наполегливо, я ста~~ ну~ ~ твоєю~ ~."
Хіба ця особа не виходить просто для того, щоб сказати, як сильно їй подобається Кайто?
.
.
.
(П.П Шалтір просто закохалась, але не може про це сказати, ну і хоче допомогти Куро, але сама розривається між тим що Кайто їй подобається, і допомогою Куро, ахахаха)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]