Розділ 133 - Я насолоджувався цим від щирого серця
Це був уже другий день відтоді, як я прибув до замку Іріс-сан. Зараз переді мною була величезна кімната, від підлоги до стелі заповнена книжками.
— Ц-Це вражаюча кількість.
— ……Наступна кімната…… приблизно така ж….. як і ця кімната.
Я знав, що Іріс-сан любить книжки і має їх у великій кількості, але побачити це на власні очі справді захоплювало подих. Я був просто приголомшений кількістю книжок у її колекції, яка не поступилася б жодній великій бібліотеці. І поки я приголомшено дивився на них, Іріс-сан підійшла до мене, тримаючи кілька книжок на руках.
— ……Кайто…… Ці книжки…… для тебе.
— Е? Для мене?
— ……Уннн…… Я також хочу, щоб Кайто…… прочитав їх.
— Щ-Щиро дякую.
"А, Іріс-сан…… Хіба тут не близько 50 книжок? Ти піднімаєте їх так легко, але я, мабуть, навіть не зміг би втримати їх, якби ти передали їх мені."
Отримуючи книжки кількома стопками одна за одною, я сховав їх у свою Магічну Скриню і знову подякував Іріс-сан.
— ……Тим не менш, тут справді дивовижна кількість книжок, чи не так? Ти прочитала всі ці книжки, Іріс-сан?
— ……Уннн…… Я пам'ятаю…… їх усі.
— Ти навіть пам'ятаєш те, що прочитали!?
"Вона пам'ятає вміст мільйонів книжок у цьому місці? Ц-Це досить дивовижно, ха…… П-Подумавши про це ще раз…… Іріс-сан справді є людиною з абсурдно високими характеристиками."
— ……Я завжди…… читала…… книжки, зрештою....
— ……Коли ти була сама?
— ……Уннн…… тому…… після того, як прийшов Кайто…… я справді…… щаслива.
"Кількість часу, яка знадобилася їй, щоб запам'ятати весь вміст цієї безглуздої кількості книжок…… Ці стопки з мільйонів книжок були свідченням тієї кількості часу, яку Іріс-сан провела в самотності."
Можливо, згадавши ті часи, вона виглядала трохи сумною, тому я заговорив до неї з яскравою усмішкою на обличчі.
— Точно, Іріс-сан! Можеш розповісти мені про Демонічний Світ?
— ……Е?
— Насправді я купив путівник Демонічним Світом перед тим, як прийти сюди. Однак я не зовсім розумію, що там написано, якщо просто читаю його сам…… Можемо прочитати його разом?
— ……Кайто…… Уннн!
Почувши мої слова, Іріс-сан кивнула з дуже щасливим виразом обличчя.
"Путівник, який я купив у Аліси…… Насправді я його ще навіть не переглядав. Спочатку я хотів переглянути його під час подорожі з Лілівуд-сан, але так і не подивився, бо у мене не було на це часу через зустріч із Магнауеллом-сан. Оскільки у нас є така можливість, якщо я прочитаю його з Іріс-сан, яка багато знає про Демонічний Світ, вона зможе навчити мене багатьом речам, і це буде для мене великою допомогою." — це те, про що я думав, коли запропонував це, але……
— ……Ця книга…… дуже детальна…… Вона, мабуть, була написана……. кимось…… хто багато знає про Демонічний Світ, ха.
— Т-Т-Точно.
Коли Іріс-сан заговорила щойно, я відчув, як її подих слабко торкнувся моїх щік, змушуючи мій хребет несвідомо випростатися…… І після цього я відчув щось м'яке за своєю спиною. Книга була відкрита, Іріс-сан схилилася за моєю спиною, заглядаючи в книгу через моє плече. Близькість наших тіл змушує мене ніяковіти.
"Чому, до біса, я не очікував, що станеться щось подібне!? Хіба я нічого не навчився з подій, які сталися вчора!? О-Опануй себе…… Поки що давай подивимося на вміст цієї книги. Давай просто зосередимося на цьому і…… Емм, так, де я читав? Емм, давай подивимося…… "
[Поруч із лісом, де живе Лілівуд-сан, є хороша крамниця зі сконами, тож ви можете привезти трохи як сувеніри для Аліси-тян? Є крамниця, яка спеціалізується на м'ясі Віверни, і оскільки його можна купити на винос……]
"Вона хоче це з'їсти? ……Хіба це не просто путівник того, що хоче з'їсти Аліса!? Що, чорт забирай, з цією людиною та її нахабством, ця дурепа вимагає сувенірів у путівнику, який сама ж і написала!!!?"
— ……Це цікава…… книга.
— ……Вибач. Вона була написана ідіоткою.
— ……Однак…… ця книга…… справді…… дивовижна.
— Це справді так?
— ……Уннн…… Я ніколи раніше не бачила…… книги, настільки детальної, як ця.
Судячи з усього, путівник Демонічним Світом, написаний Алісою, досить детальний навіть з точки зору Іріс-сан, яка прочитала величезну кількість книжок.
"Цікаво, чи бувала Аліса в Демонічному Світі? Якщо подумати, мені здається, вона також була досить добре знайома з високоранговими Демонами. Чи може бути так, що хоч вона й казала, що є Людиною, насправді вона була Демоном? Хммм. Думаючи про неї, Аліса — досить загадкова особа…… Вона має абсурдно високі характеристики і хоча вона вражаюче дурна…… Вона іноді виглядає кмітливою і знає дивну інформацію. Мені просто доведеться запитати її про це наступного разу, коли я завітаю з сувеніром……"
— ……Кайто?
— А, вибач. Емм…… Ми зараз десь тут, правда?
— ……Уннн…… Якщо ти підеш трохи на схід…… ти опинишся в болотистій місцевості.
— Болотиста місцевість, ха……
— ……У тому місці…… росте рідкісна трава під назвою…… Дощовий Лист…… Я ходила туди раніше…… щоб нарвати трохи.
Оскільки вона живе в цій місцевості, Іріс-сан вказала на книгу, детально пояснюючи.
— Ти ходила туди за врожаєм раніше? Ця трава для чогось використовується?
— ……Ні…… Це просто трава…… з незвичним візерунком.
Коли я почув, як Іріс-сан каже, що вона колись ходила збирати Дощовий Лист, я замислився, чи була ця трава настільки чудовою, що Іріс-сан, один із Шести Королів, навіть прийшла б її збирати, але…… схоже, це не так. Бачачи, як я нахилив голову, Іріс-сан мала трохи бентежний вираз обличчя.
— ……Емм….. це просто….. моє хобі.
— Твоє хобі?
Почувши її розповідь, виявилося, що Іріс-сан любить читати новели, і коли вона знаходить новелу, яка їй подобається, вона йде збирати предмети, які з'являлися в цій новелі. Збираючи їх як пам'ятки, вони зберігатимуться в безпеці, в окремій кімнаті з накладеною на неї Магією Збереження Стану.
— Це чудове хобі.
— ……Т-Ти так думаєш?
— Так. Якщо Іріс-сан не проти…… Ти візьмеш мене з собою наступного разу, коли підеш?
— ……Уннн! ……Ходімо…… разом.
"Іріс-сан навіть дала мені ці книжки, тож, думаю, після того, як я їх прочитаю, було б непогано кудись із нею сходити. Гадаю, разом із нею це було б весело, та й мені хотілося б побачити більше різних куточків цього світу."
Думаючи про це, я продовжував розглядати путівник Демонічним Світом, а Іріс-сан тим часом пояснювала мені різні речі…… Але раптом Іріс-сан простягнула до мене руки й ніжно обійняла мене.
— Ех? І-Іріс-сан!?
— …… Кайто…… справді…… добрий.
— Е-Емм……
М’якість, що притискається до моєї спини, і її теплий подих, що лоскоче мою щоку…
— ……Просто на мить…… Можна мені залишитися…… так?
— ……Так.
Це було досить дивне відчуття. Ще кілька хвилин тому моє серце шалено калатало, а сам я почувався неспокійно, але тепер мене охоплював дивовижний спокій. Ні, серце все ще калатало дуже швидко, але…… попри це, тепло тіла Іріс-сан заспокоювало мене й дарувало дивовижне відчуття душевного спокою.
Дорогі мамо і тату — Це вже другий день, який я провів із Іріс-сан…… Я досить сильно нервував через багато речей у перший день, але тепер, коли я дав своєму розуму відпочити, я почуваюся трохи більше розслабленим. Принаймні, час, який я провів із Іріс-сан — я насолоджувався цим від щирого серця.
————
<Примітки автора>
Серйозна-Семпай: "Ти весь розділ тільки цим і займався!? Іди вибухни!!! А якщо відкласти це вбік, Кайто справді виглядає як ікемен, коли він поруч з Іріс."
Наступний розділ…… Повторна поява Короля Фантазмів-тян.
.
.
.
(П.П Як говорила Серйозна-Семпай: "Кайто, вибухни" хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]