Розділ 130 - Хіба ми не можемо якось обійтися без цього?
"Я справді тяжко попрацював…… Я працював так тяжко, що, здається, ніколи в житті ще так не напружувався, але мені вдалося подолати найбільше випробування, яке тільки траплялося на моєму шляху. Здається, я все ще виразно відчуваю це у своїх руках…… Чи зможу я взагалі заснути сьогодні вночі?"
— ……Кайто…… поїж…… трохи.
— Д-Дякую тобі велике.
Після ванни я почув від Іріс-сан, що вона приготувала для мене вечерю, тож зараз я сиджу у їдальні, яка була такою ж величезною, як і інші кімнати, сиджу пліч-о-пліч із Іріс-сан.
"Або точніше, у тебе такий великий стіл, але ти сидиш просто поруч зі мною…… Ми не використовуємо навіть десятини цього столу, втім, мабуть, це справді в стилі Іріс-сан."
Уся їжа, яку приготувала для мене Іріс-сан, виглядала простою й смачною, але не схоже, щоб вона діставала її зі своєї магічної скрині…… "Хіба вона тут не охолоне?"
Ніби відповідаючи на моє запитання, над рукою Іріс-сан виринула невелике магічне коло, і від супу раптово пішла пара.
— О- Ого…… Раптово пішла пара.
— ……Я наклала…… Магію Збереження Стану.
"Зрозуміло, я лише опосередковано використовую Магію Збереження Стану, складаючи речі до магічної скрині, але, схоже, на рівні Іріс-сан вона може легко застосовувати її прямо так."
І ось, щойно я перевів погляд на їжу, Іріс-сан схрестила руки перед собою, соваючись і збентежено мовила.
— ……Було б чудово…… якби те, що я приготувала…… виявилося смачним…….
— Е? Це Іріс-сан приготувала?
— ……У-Уннн…… Я зазвичай…… не їм…… але щоб Кайто міг поїсти…… я тренувалася…… аби приготувати це.
— ……Іріс-сан.
Схоже, для Іріс-сан та деяких високорангових демонів їжа та сон не є необхідністю, а радше хобі.
Здається, зазвичай Іріс-сан їсть лише солодощі до чаю, тож вона тренувалася готувати спеціально для мене.
Як би це сказати, я відчував неймовірну радість і ніяковість водночас, тож, ще раз подякувавши Іріс-сан за їжу, я простягнув руку до страви.
— Дякую за їжу.
— ……Уннн.
Їжа, яку приготувала для мене Іріс-сан, була… як би це сказати… викликала відчуття, ніби її готували недосвідчені руки.
Вона зовсім не була вишуканою, ніби її робив той, кому бракує практики…… Саме тому я міг відчути, як відчайдушно Іріс-сан тренувалася методом спроб і помилок.
Чи то через це……? Смак був не тим, що можна назвати шедевром кулінарії, але ця страва була неймовірно смачною, і що найважливіше, вона зігрівала моє серце.
— ……Це справді дуже смачно.
— ……Справді? ……але ж…… я ніколи…… раніше не готувала……
— Емм, дивіться, це те саме, що Іріс-сан казала мені раніше.
— ……Е?
— Оскільки це приготувала для мене Іріс-сан, і оскільки Іріс-сан зараз поруч зі мною…… Це смакує набагато краще, ніж зазвичай.
— ……Кай…… то.
Ця страва й справді була смачною, вона була ніби наповнена всією щирістю, яку Іріс-сан мала у своєму серці, і я не міг не розчулитися від щирого серця.
Коли я передав їй ці думки, на очах Іріс-сан з'явилися сльози, ніби її переповнили емоції. Її надзвичайно милий вигляд змусив моє серце мимоволі битися швидше, тож я квапливо продовжив їсти, щоб приховати це.
— ……Ах…… Кайто…… зачекай.
— А?
З якоїсь причини Іріс-сан попросила мене зупинитися просто посеред трапези, і коли я нахилив голову у відповідь…… Вона взяла виделку, яку я поклав, наколола шматочок салату й простягнула його мені.
— ……Ось…… Аааам……
— Ха? Е? За- Зачекайте…… Іріс-сан!? Що це ви раптом робите!?
— ……Під час їжі…… ти будеш щасливий, якщо я зроблю так…… ось що вона сказала.
— ……Хто сказав?
— ……Шалтір.
————
————
"Гей, ти, капосний Король Фантазмів……. Вийди-но сюди на хвилинку. Що, чорт забирай, робить ця капосна істота!? Мало того, що ти нишпориш у тіні, ти ще й сієш дивну інформацію де заманеться!? Н-Ні, менше з нею, мені потрібно щось робити зі своєю нинішньою ситуацією."
Іріс-сан — щира людина, тому вона повністю повірила інформації Короля Фантазмів про те, що я буду щасливий від цього, і робить це на 100% із добрих намірів.
Ну, звісно, не те щоб мені не подобалося отримувати таку турботу, але…… це змушує мене дико соромитися.
Було б легко відмовитися, але я впевнений, що це змусить Іріс-сан виглядати сумною.
Я не хочу засмучувати Іріс-сан…… Точно. Усе, що мені потрібно робити — це просто витерпіти трохи сорому, правда ж!?
"Г-Гаразд……"
— ……Д-Дякую за їжу.
— ……Арее? …… Кайто теж…… Я хочу……
— ……Аааам……
— ……Так….. Смачно?
— С-Смачно.
— ……Це чудово.
"Я знаю, що повторююся, але…… Як це сталося?"
Що я знаю точно на цей момент — це те, що я не пробачу цьому Короля Фантазмів…… Я неодмінно висловлю їй усе, що думаю, наступного разу, коли побачу.
І ще одне…… На столі лежить дуже багато їжі, але ви ж не хочете сказати, що я мушу з'їсти все це, правда?
— Д-Дякую за їжу.
— ……Уннн…… Ах…… тут є ще…… десерт.
— ……Е? А, так. Д-Дякую.
Я з'їв їжу, якої виявилося набагато більше, ніж я міг собі уявити, з єдиним наміром порадувати Іріс-сан, і коли нарешті видихнув, думаючи, що все скінчилося…… схоже, тут ще є десерт.
"Мені здається, що мій шлунок зараз вибухне…… О-Однак я зроблю все можливе заради Іріс-сан. Якщо я не з'їм це зараз, я не чоловік!"
Зі своєю звичайною щасливою усмішкою на обличчі Іріс-сан дістала яблучний пиріг…… або радше, пиріг із фруктів ріпл.
— Пиріг із фруктів ріпл?
— ……Уннн…… Кайто…… казав, що…… йому подобається, тому……
— Дякую тобі.
"Мені й справді подобаються яблучні пироги."
Яблучний пиріг був однією з фірмових страв мами…… Ну, моя мама не дуже добре готувала, і котлети для гамбургерів та яблучні пироги були, мабуть, єдиними речами, які вона могла приготувати як слід……
У будь-якому разі, можу сказати, що яблучний пиріг нагадує мені про маму і є моєю улюбленою їжею…… Я не дуже це усвідомлюю, але чи може бути так, що я насправді матусений синок?
— ……Ось…… Аааам.
— ……Аааам.
Схоже, вона збиралася зробити це і з десертом також, і я вже збирався з'їсти пиріг із ріпл, піднесений до мого рота, але раптом усвідомив, що ситуація, в якій ми опинилися зараз, виразно відрізнялася від тієї, що була раніше.
Раніше вона підносила мені їжу виделкою чи ложкою, але зараз Іріс-сан тримає шматочок пирога з ріпл просто своєю рукою.
"З-Заспокойся, все в порядку…… Якщо я правильно розрахую положення та відрегулюю розмір мого рота……"
Зі ще більшим хвилюванням, ніж раніше, я з'їв шматочок пирога з ріпл.
Солодкий і м'який фрукт ріпл поєднувався з хрусткою скоринкою пирога, і ніжний смак розливався з приємним хрускотом щоразу, коли я пережовував його у роті.
……Я не міг стримати відчуття, ніби зараз розплачуся.
Пиріг із фруктів ріпл, який приготувала для мене Іріс-сан, яка не звикла готувати, смакував точно так само, як яблучний пиріг моєї мами, яка не була вмілою кухаркою…… Це був прекрасний смак, від якого на душі ставало тепло й затишно.
Поки я був зворушений цим ностальгічним смаком, Іріс-сан, здавалося, раптом щось помітила і простягнула до мене руку.
— ……Щось на твоїй щоці.
— Еее? Що!?
— ……Ням.
— [ ! ? ! ? ]
Іріс-сан взяла шматочок скоринки пирога, що прилип до моїх губ, своїм пальцем і відправила його до свого рота так, ніби це для неї цілком природно.
Ця дія миттєво розвіяла всі мої попередні думки, і я відчув, як моє обличчя страшенно запекло.
Однак Іріс-сан, здавалося, взагалі це не турбувало, оскільки вона знову піднесла ще один шматочок пирога з ріпл до мого рота……
"Ґах, зачекайте, зачекайте!? Чорт, хіба це не погано!? Я маю на увазі, щойно Іріс-сан зняла цю крихту з моїх губ пальцем…… і одразу поклала свій палець собі до рота. А тепер вона тримає цей пиріг із ріпл цією ж рукою й намагається нагодувати мене…… і цього разу він став меншим, бо я вже відкусив від нього раніше, і його розмір був якраз таким, що було б неприродно, якби я не з'їв його за один укус…… Хіба це, ем, не непрямий поцілунок……"
— ……Е-Емм, Іріс-сан. Як і очікувалося, я просто сам……
— ……Ееех……
— А, ні, я просто жартую! Дякую за їжу!
Я вже збирався сказати, що з'їм його сам, але миттєво осікся, перш ніж на обличчі Іріс-сан з'явився сумний вираз.
"Ц-Це неможливо! Я не можу сказати, що з'їм сам, якщо ти дивитимешся на мене таким поглядом!"
Усвідомивши, що мені не втекти, я відкрив рот, щоб з'їсти шматочок пирога з ріпл.
Коли м'які пальці Іріс-сан торкнулися мого рота, хоч це тривало лише мить, я відчув, ніби моє обличчя зараз закипить від найменшого натяку на тепло її пальців.
"……Однак це ще не кінець. Зрештою, залишається ще сім шматочків пирога з ріпл……"
Бачачи Іріс-сан із милою усмішкою на обличчі та новим шматочком у руці, я просто приготувався прийняти сором, який наближався.
Дорогі мамо і тату — Це було так, ніби Іріс-сан навчилася готувати заради мене й частувала мене домашньою їжею. Це було так смачно, і я був щасливий через її почуття, але ось ця гра в сором — Хіба ми не можемо якось обійтися без цього?
————
<Примітки автора>
Хіба ви не дурнувата парочка!? Вибухніть!!!
У будь-якому разі, що це за дивовижна сила героїні……
Вона мила й добра (тільки до Кайто), вона віддана йому, тяжко працює, щоб навчитися готувати для нього, і хоч вона насправді безглуздо сильна, це змушує інших відчувати бажання захистити її, і на додачу до всього цього вона щиро любить його…… Її характеристики до біса високі.
.
.
.
(П.П Ось не розумію я цього, ну торкнулась вона твоїх губ і тд, чому лять дорослий хлоп про це турбується, якась дуже тупа логіка у азіатів, я розумію романті і тд, але це далбаєбізм хд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]