Розділ 126 - З'явився гігантський дракон, що пронизує небеса
Після зустрічі з Лілівуд-сан та невеликого обміну люб'язностями, Лілівуд-сан заговорила зі своєю незмінною лагідною посмішкою.
— Оскільки ви вже тут, я б хотіла провести для вас екскурсію Іґґфресісом, але…… це б розлютило Іріс, чи не так?
"Хммм?"
— Іріс справді з нетерпінням чекає на ваш приїзд. Вона навіть наполягала на тому, щоб особисто прийти сюди й зустріти вас, але, як і слід було очікувати, якби вона наблизилася до брами, здійнявся б чималий галас……
Якщо подумати, Іріс-сан та інші члени Шести Королів зазвичай користуються Магією Телепортації, тож через брами вони не проходять. У такому місті, як те, яким керує Лілівуд-сан, біля брами завжди багато людей, тож поява там когось із Шести Королів цілком природно здійняла б переполох. Особливо якби це була Іріс-сан з її магією смерті — навіть не уявляю, скільки проблем це спричинило б……
Поки я думав про це, Лілівуд-сан нахилила голову, ніби щось помітила.
— Оя? Те, що у вас на руці, це магічний інструмент, Кайто-сане?
— Е? Так, це Магічний Інструмент Телепортації, який для мене зробила Куро.
Наразі на моїй руці красується браслет, інкрустований білим магічним кристалом…… Це Магічний Інструмент Телепортації, який для мене зробила Куро. Схоже, це справді чудова річ: вона може зберігати до 50 місць призначення для телепортації, дозволяє телепортуватися зі Світу Людей до Демонічного Світу, а повторно скористатися нею можна лише приблизно через 10 хвилин після попереднього використання.
Коли я розповів їй це, Лілівуд-сан виглядала здивованою.
— Гадаю, цього й слід було очікувати від Куромуейни. Вона зробила його не гіршим за нашу Магію Телепортації, якою користуємося ми, Шість Королів, хіба що тут є час перезарядки.
— Просто…… я вже якось раз користувався ним, і тоді мене знудило.
— Якщо ви не звикли до телепортації, у вас може виникнути нудота. Але після ще кількох використань ви звикнете.
— Зрозуміло.
— Гадаю, ми трохи відхилилися від теми. Оскільки ми не хочемо змушувати Іріс чекати надто довго, час вирушати.
— Так.
Кивнувши на її слова, я побачив, як із дерева, з яким зрослася Лілівуд-сан, почали рости гілки. Вони перепліталися між собою, мов нитки, аж поки не утворили крісло.
— Будь ласка, сідайте сюди. За допомогою Магії Телепортації ми дісталися б туди за мить, але…… оскільки Кайто-сан уперше в Демонічному Світі, давайте трохи пройдемося й я покажу вам околиці. Ааа, не хвилюйтеся, Іріс теж погодилася…… Ну, ми трохи поспішаємо, тож……
— Зрозумів, вибачте за турботу.
Здається, ми не будемо переміщатися безпосередньо до замку Іріс-сан за допомогою Магії Телепортації, а радше спочатку здійснимо коротку екскурсію Демонічним Світом.
Я справді вдячний за це. Мені цікаво, який вигляд має Демонічний Світ, і якщо Іріс-сан погодилася на це, я з радістю подивлюся на нього.
"З того місця, де я зараз перебуваю, можу сказати лише, що ми знаходимося посеред лісу, тож мені складно скласти уявлення про те, який загалом вигляд має Демонічний Світ. Я уявляв його похмурим і спустошеним, але……"
Уявляючи всілякі краєвиди, які міг би побачити в Демонічному Світі, я сів на дерев'яне крісло, яке підготувала для мене Лілівуд-сан. Крісло піднялося в повітря й під керуванням Лілівуд-сан почало рухатися з неабиякою швидкістю.
Я був здивований, наскільки швидко воно рухалося, але зовсім не відчував опору вітру, мабуть, через захисний бар'єр, яким нас оточили, тож подорож виявилася напрочуд комфортною.
— Арее? Якщо подумати, як ви пересуваєтеся, Лілівуд-сане?
— Насправді я трохи щиряю в повітрі.
— ……А, і справді.
Мені було цікаво, як Лілівуд-сан, яка злилася з деревом, пересувається, але, як вона й казала, її коріння дійсно злегка ширяло над землею.
Краєвид деякий час стрімко проносився повз нас…… Поки ми рухалися крізь ліс, наче дивилися на нього з вікна швидкісного потяга, попереду я побачив світло — схоже, ми нарешті наближалися до виходу з лісу. І коли ми вибралися з нього, перед нами відкрився…… не кам'янистий пустир, а зелений луг, що простягався на всі боки.
— ……Арее?
— Фуфуфу, це відрізнялося від того, що ви уявляли?
— Еммм……
— З якоїсь причини, коли прикликані чують про Демонічний Світ…… вони схильні уявляти місце, яке є тьмяним і скелястим.
Так. Ми, звісно, уявляли собі щось на кшталт пекла, але все виявилося зовсім не так. Я ніколи не був в Африці, але це місце чомусь нагадало мені саме її. Безкрайні луки простягалися аж до самого обрію, вкриті стадами монстрів і тварин найрізноманітніших розмірів, а в небі ширяли величезні птахи.
— Як би це мовити…… Це набагато більше схоже на Світ Людей, ніж я думав.
— Так, хоча між нами й існує межа між світами, зрештою ми все одно живемо в одному світі. Звісно, тутешні істоти досить сильно відрізняються, оскільки в Демонічному Світі водиться чимало великих монстрів і звірів.
— Зрозуміло.
— Кожен регіон має свої особливості. Південна частина вирізняється високими скелястими горами з багатьма місцями, прихованими в тіні, тож цей регіон може бути ближчим до того образу, який ви мали, Кайто-сан.
Потім Лілівуд-сан почала розповідати про те, як влаштований Демонічний Світ. Північна частина, де ми зараз перебуваємо, на своєму крайньому півночі вкрита кригою, а більшу її частину займають луги та ліси. Схоже, саме тут живуть Іріс-сан та Лілівуд-сан. У південній частині багато скелястих гір і пустель, і саме там мешкає безліч видів драконів на чолі з Королем Драконів. На заході, схоже, багато пустель і вулканів, а там розташоване місто, яким править Мегідо-сан. Східна частина відносно схожа на північну — там багато лугів та озер…… Схоже, саме тут живе Куро, хоча жодної власної території вона не має. Замість великих міст тут багато невеликих містечок і сіл. Мені також розповіли, що Король Фантазмів не має власного замку, і навіть Лілівуд-сан не знає, де вона зазвичай перебуває.
У будь-якому разі, схоже, кожен регіон має свої особливості. Однак Демонічний Світ настільки величезний, що навіть усередині кожного регіону є безліч місць із різними природними умовами, тож усе, про що розповіла Лілівуд-сан, можна сприймати лише як загальну інформацію. Слухаючи її детальну розповідь і дивлячись на блакитне небо, що розкинулося над луками…… дерев'яне крісло, на якому я повільно рухався, зупинилося.
— ……Оя, як незвично. Кайто-сан, он там…… Бегемот.
— Хе-е-е, якщо це Бегемот, то такого я вже бачив…… Ого, але цей просто величезний!?
Почувши слова Лілівуд-сан, я подивився туди, куди вона вказувала…… і побачив монстра з темно-фіолетовим тілом. Коли вона згадала про Бегемота, я подумав про Бель, але…… цей Бегемот був настільки величезним, що здавався вищим за хмарочос, а з його червоними рогами…… я почувався так, ніби дивлюся фільм про кайдзю.
Якби я зіткнувся з ним сам, я б миттєво втік, але…… оскільки Лілівуд-сан наразі була зі мною, я почувався в повній безпеці.
Коли Бегемот помітив нас, він подивився на Лілівуд-сан, розвернув тіло й почав видавати низьке гарчання.
— ……Як клопітно. Я сподівалася, що він злякається й утече, але…… Схоже, він планує напасти на нас, тому що вважає, що не зможе втекти.
— Еееехх!?
Почувши слова Лілівуд-сан, яка важко зітхнула від розпачу, я мимоволі занепокоївся, навіть попри те, що тут була сама Лілівуд-сан, одна із Шести Королів. Річ у тім, що Бегемот був у кілька десятків разів більшим за Лілівуд-сан, а його вигляд сам по собі був неймовірно моторошним.
І тут із рогів Бегемота вирвалися червоні блискавки й зібралися навколо його пащі. Невже це його вогняне дихання!? Від цієї думки я мимоволі зіщулився, але Лілівуд-сан, схоже, зовсім не була вражена.
Коли червоне світло досягло межі, з пащі вирвався спалах, і величезне коріння дерева раптом перегородило мені поле зору.
— Не хвилюйтеся…… Такий рівень іскор легко розвіяти. Поки я тут, я не дозволю вам постраждати, Кайто-сан.
"………………"
Легко відбивши спалах блискавки, випущений тим тремтливим гігантом, Лілівуд-сан тихо почала нарощувати магічну силу, якою огорнула себе.
— ……Боже мій. Я не люблю марних бійок. Мені доведеться трохи залякати його, щоб він утік…… Оя?
— Що!?
У той момент, коли Лілівуд-сан збиралася залякати Бегемота величезною магічною силою у своєму тілі, земля затремтіла від сильних поштовхів.
— З-Землетрус!?
На мить я подумав, що це землетрус, але тоді було б дивно, що земля сильно здригнулася, затихла, а після короткої паузи знову здригнулася. Звучало це неймовірно, але складалося враження, ніби земля здригається від "чиїхось кроків".
— ……Як незвично. Щоб він вибрався зі свого дому……
— Е? ――!?
Лілівуд-сан, яка розвернулася й сказала це зі здивуванням, змусила мене озирнутися назад…… і залишила мене без слів.
— Що!? А-Ахх……
Це видовище було справді неймовірним. Бегемот, якого я щойно побачив, був набагато більшим за Мегідо-сана, найбільшу істоту, яку я бачив до приходу в Демонічний Світ, і навіть його розміри вже вражали мене. Але тепер…… навіть цей Бегемот здавався "цьому" просто рисовою крупинкою.
Коли я повернув голову й подивився вдалину…… "гора" наближалася в наш бік. Ні, це була не гора…… Щось таке ж величезне, як гора, рухалося просто до нас.
"Що це, в біса, таке!? Та що, в біса, тут відбувається!? Воно ж досі має бути на значній відстані звідси…… і все одно воно настільки величезне, що я можу розгледіти все його тіло звідси!? Якщо воно здається таким великим навіть із цієї відстані, то воно більше за гору Фудзі…… Ні, воно може бути навіть більшим за неї!? В-Ви тільки подивіться на ці безглузді розміри…… Невже це справді жива істота?"
— ……Це…… тільки не кажіть мені……
— Так, як і здогадався Кайто-сан, це найбільша істота Демонічного Світу…… Ні, усього світу — "Король Драконів Магнауелл".
— [ ! ? ]
Це вже було схоже на цілий гірський хребет, що ожив і рушив уперед…… Справжній монстр заввишки понад 5 000 метрів, який струшував землю одним лише кроком. Я навіть не міг порівняти його з жодною іншою істотою, яку коли-небудь бачив. Це був гігантський дракон, більший за будь-яку гору, яку мені доводилося бачити на власні очі.
Дорогі мамо і тату ― Неймовірна подія сталася одразу після мого прибуття до Демонічного Світу. На додачу до найшокуючого видовища, яке я коли-небудь бачив, я буквально ― побачив, як з'явився гігантський дракон, що пронизує небеса.
――――
<Примітки автора>
Король Драконів: "Вибач, я випадково наступив на твій ліс."
Король Світу: "Іди до біса, ящірко!"
.
.
.
(П.П Пх, жартівливі репліки в кінці від автора, повеселили.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]