Розділ 121 - З'явилася нова халепа
Це був 17-й день Місяця Води, наступний день після буремного вторгнення Мегідо-сана. Мегідо-сан зчинив стільки галасу, скільки зміг, і вигукнувши "Я ще прийду", пішов…… Він і справді наче ураган.
16-й день Місяця Води був спокійним, тож я сподівався, що й сьогодні нас чекає ще один мирний день…… але, схоже, не доля……
— Ось, господарю. Чай.
— Е? А-Ааа…… Дякую.
— Господарю, я принесла вам печиво.
— ……Ааа, угу. Але перед цим, можу поставити вам запитання?
— — Що таке?
Я машинально прийняв чай та печиво, які мені подали з обох боків, відклав їх убік…… і перевів погляд на двох дівчат у вбранні покоївок, що стояли по обидва боки від мене. Чесно кажучи, я взагалі не розумію ситуації. Поняття не маю, чому ці двоє одягнені в уніформу покоївок і чому вони називають мене господарем.
————
————
— ……Чому ви тут? "Ета-сан", "Тета-сан"……
— Господарю, будь ласка, не додавайте шанобливих суфіксів до наших імен. Звертайтеся до мене просто Ета.
— До мене також звертайтеся просто Тета, будь ласка.
— ……А, так. Отже, чому Ета й Тета називають мене господарем?
Так, з якоїсь причини червоноволосі близнючки, які напали на нас раніше…… Ета й Тета прибули до маєтку герцогині Альберт цього ранку в формі покоївок і чомусь тепер називають мене господарем. Я не мав жодного уявлення, чому так сталося, тож запитав, і у відповідь Ета та Тета опустилися на одне коліно й схилили голови.
— Це життя врятував господар……. Відтепер я присвячу це врятоване життя служінню господарю.
— Я служитиму господарю. Служитиму вам…… усім, що в мене є.
— ……А, угу, еммм……
— В-Ви, бовдури…… З'явилися нізвідки й тепер верзете казна-що!
Поки я приголомшено стояв, слухаючи їхні слова про бажання служити мені, тремтяча Аніма схопила Ету й Тету за плечі.
"Угу, атмосфера навколо стає дедалі небезпечнішою, але…… якщо я просто залишу все як є, то відчуваю, що мене затягне у вир подій, тож я справді хотів би, щоб Аніма добряче їх відчитала. "
Проте Ета й Тета вже схилили голови й опустилися на одне коліно перед Анімою.
— Перепрошуємо, що так пізно привітали вас, "Головна Васалка"!
— ……Г-Головна Васалка?
— Головний Васал — це найдовіреніша особа господаря…… Будь ласка, скеровуйте нас.
— Н-Найдовіреніша особа……
Ах, це нікуди не годиться…… На обличчі Аніми чітко проступає щастя. Її куточки губ сіпаються вже якийсь час, а щоки палають рум'янцем — вона виглядає так, ніби опинилася на вершині блаженства.
— ……Схоже, ви обидві усвідомлюєте, що ваш господар — найкращий у світі, і це вже ставить вас вище за інших…… Добре! Докладайте всіх зусиль, щоб стати підлеглими, гідними свого господаря!
— — Так!
— ……Гей, ти……
Здається, Ета й Тета твердо налаштовані служити мені, і не схоже, що вони послухають, якщо я спробую їх зупинити зараз. Коли я гірко зітхнув, опустивши плечі від безпорадності, поруч пролунало схоже зітхання.
— ……Троє підлеглих із силою високорангових демонів та Бегемот…… Боже мій, Кайто-сан, хіба це не робить вас уже неймовірно могутнім…… Серйозно, як ви взагалі в це вляпалися……
— Ну-ну, Лілі. Це лише показує, наскільки Кайто-сан привабливий. До того ж, для нас вигідно мати стільки талановитих людей у маєтку.
— Це…… може й правда, але……
— Бути надто серйозною — це теж проблема, знаєш? Ти повинна бути готовою використовувати зв'язки Кайто-сана, інакше не зможеш бути главою шляхетного роду. Дивись, тобі треба бути впевненішою та твердішою.
Лілія-сан трималася за голову, тоді як Зіг-сан, що стояла поруч, лагідно її втішала.
Оскільки вони були найкращими подругами з дитинства, ці двоє чудово розуміли одна одну. Лілія-сан, мабуть, була навіть вдячна за присутність Зіг-сан — когось, хто не дражнить її, як Лунамарія-сан, а м'яко підтримує.
Лілія-сан, яка швидко повернула самовладання завдяки допомозі Зіг-сан, попросила Ету й Тету допомагати їй із хатньою роботою, якщо вони збираються жити в маєтку. Ета й Тета не були такими суворими, як Аніма, тож, послухавши слів Лілії-сан, вони пішли за іншими слугами, щоб навчатися своїх обов'язків.
— ……Аніма.
— Т-Так!? П-Перепрошую! Не вислухавши волі господаря, я просто взяла й……
Переконавшись, що Ета й Тета пішли, я покликав Аніму. Її плечі здригнулися, і вона квапливо опустилася на одне коліно, ніби подумала, що я розгнівався. Трохи посміхнувшись із такої її реакції, я поклав руку на її голову з ведмежими вушками й погладив.
— Я забув сказати, але дякую за те, що ти зробила позавчора. Я врятувався завдяки тому, що ти прийшла, Аніма.
— Фвааахх…… Г-Господар гладить мене по голові…… Я-Я така щаслива!
Хоч вона й буянила тут і там, Аніма насправді поставилася до мене дуже добре. Коли я погладив її по голові, бажаючи висловити свою вдячність, Аніма виглядала приголомшеною, з сльозами на очах…… Боже мій, кожна її реакція надто перебільшена.
— ……Через те, що цей хлопець говорить такі речі так невимушено, довкола нього збирається все більше людей……
— Зіг, схоже, на тебе чекає багато клопоту.
— Я вже давно до цього готова.
Погладивши її голову ще трохи, я прибрав руку. Аніма виглядала трохи розчарованою, але швидко змінила вираз обличчя на сповнений рішучості. Віддавши честь і мовивши: "Я піду на патрулювання!", вона пішла.
Скривившись у посмішці від того, що вона зовсім не змінюється, я повернувся до Лілії-сан та Зіг-сан і заговорив:
— До речі, а де Кусунокі-сан та Юдзукі-сан?…… І ще, де Лунамарія-сан?
— Аой-сан хоче дізнатися більше про магію, тому пішла до магічної академії на лекцію. Що стосується Хіни-сан, вона, як зазвичай, пішла на пробіжку. А Луна пішла забрати пошту.
— Хееех, тож Кусунокі-сан пішла до магічної академії, га?
— Так, я написала для неї рекомендаційний лист. Вона насправді не хоче зараховуватися, а лише послухати лекцію.
Кусунокі-сан, схоже, пішла до магічної академії. Зважаючи на те, що вона від початку мала чудовий талант до магії атрибуту землі, якщо вона візьметься за навчання всерйоз, це буде вражаюче.
Щодо Юдзукі-сан…… Ну, як завжди, пішла на пробіжку. Вона й справді дуже енергійна…… Саме в цей момент увійшла Лунамарія-сан із величезною купою листів. Дивлячись на цю безглузду кількість листів, Лілія-сан скривилася.
— Луна, тільки не кажи мені, що це знову……
— Більшість із них справді адресовані моїй Леді…… але приблизно половина — "для Міями-сама".
— Е?
Я думав, що Лілія-сан знову отримала купу листів, як і раніше, але, виявляється, майже половина з них адресована мені…… Чому?
— Для Кайто-сана?
— Так, більшість із них від дворян. Міяма-сама стає все більш відомим після Фестивалю Священного Дерева, тож знайдеться чимало аристократів, які захочуть налагодити з ним зв'язки.
— ……Ееех, подібні речі якось……
— Так, я здогадувалася, що ви це скажете, тому ми просто перевіримо вміст перед тим, як викинути такі листи.
— Дякую.
Чесно кажучи, я справді не палаю бажанням спілкуватися з аристократами. Було б чудово, якби всі вони були такими, як Лілія-сан, але з людьми на кшталт графа Тоаді надто багато клопоту……
Запевнивши мене, що вона про все подбає, Лунамарія-сан поклала один лист перед Лілією-сан.
— Моя Леді, лист із королівського палацу…… За підписом Його Величності Короля, і адресований Міямі-сама.
— ……Про яку дурість Старший Брат думає цього разу…… Кайто-сан, можу я глянути, що всередині?
— Так, будь ласка.
З якоїсь причини там виявився лист, адресований мені від Короля-сісконщика. Лілія-сан підозріло подивилася на нього й запитала, чи може перевірити вміст. Отримавши мою згоду, вона дістала лист і почала читати…… після чого злегка нахилила голову.
— ……Що це означає?
— Моя Леді? Що там написав Його Величність?
— Еммм, бачиш…… Якщо коротко, йому справді прикро за свою грубість щодо Кайто-сана в минулому. Він сказав, що хотів би вибачитися особисто, тому просить, аби ти відвідав королівський палац хоча б раз.
— ……Так?
"Мушу зізнатися, я поняття не мав, про що він говорить. Хіба він колись поводився зі мною грубо? Про що він взагалі…… Ааа, це бува не про те, що я не отримав запрошення на той вечірній прийом? Проте чому він робить це саме зараз?"
— ……Луна, ти щось знаєш про це?
— Згідно з інформацією, яку я отримала, становище Його Величності Короля значно погіршилося після того інциденту, оскільки Король Підземного світу перестав з'являтися в королівському палаці. А буквально днями Король Світу-сама відвідала палац і суворо висварила Його Величність Короля за той випадок.
— Лунамарія-сан…… Звідки ти взагалі це знаєш?
— У мене багато "товаришів" у королівському палаці, тож я отримую інформацію звідти.
Коли вона каже "товаришів", вона має на увазі послідовників Куро? Зрозуміло, причина, чому Лунамарія-сан так добре поінформована, полягає в тому, що вона дізнається все від інших послідовників…… Утім, навіть якщо так……
— Мене це не надто турбує……
— Навіть якщо Кайто-сану байдуже, люди довкола, ймовірно, бачать це інакше. Зараз Кайто-сан — це істота, яку навіть королівський палац не може ігнорувати…… і я впевнена, що він хоче принести щирі вибачення, щоб відновити свою репутацію.
"У будь-якому разі, що в біса роблять Лілівуд-сан та Куро…… Особливо Лілівуд-сан, яка особисто завітала до королівського палацу й влаштувала сувору прочуханку…… Як узагалі все дійшло до такого…… Але це, хммм…… Мені насправді байдуже до короля, але якщо я відмовлюся зараз, це буде подібно до того, як кинути брудом у честь цієї країни. До того ж Лілії-сан навряд чи сподобається, якщо становище її брата стане ще гіршим."
— ……Я зрозумів. Я завітаю пізніше, тож чи не могла б ти відповісти на це замість мене?
— Зрозуміло. У такому разі я піду з вами.
— Дякую.
Тож було вирішено, що я відвідаю королівський палац пізніше разом із Лілією-сан. Після цього Лунамарія-сан почала викладати переді мною інші листи.
— Також ось ці здаються важливими.
— Еммм…… Усі ці?
Подивившись на листи, покладені на стіл, я побачив, що перший був…… від Нейн-сан. "Якщо подумати, хіба ми не домовлялися обмінюватися листами раніше? Угу, я прочитаю це пізніше й напишу відповідь."
Щодо другого…… конверт з якоїсь причини рожевого кольору, запечатаний печаткою у формі серця.
"Що це? Ц- Це ж не любовний лист, правда……"
Як би соромно це не було казати, але я ніколи раніше не отримував любовних листів, тому, побачивши конверт, який виглядав саме так, я рефлекторно ковтнув слину. Згодом, нервово перевернувши його…… я побачив підпис "Кріс" у графі відправника й миттєво порвав його на шматки.
— ……Та особа серйозно……
Розірвавши лист, який, хоч як крути, був медовою пасткою, я з важким зітханням подивився на третій…… На ньому було написано: "Міямі-сама, який розірвав мій лист". Наче вона бачила мене наскрізь і знала про кожен мій крок, вона все одно надіслала цей жартівливий лист…… Ця особа справді може бути тією, кого я боюся найбільше……
Дорогі мамо і тату — Схоже, жити в мирі кожного дня доволі складно. Одразу після прибуття Мегідо-сана нам довелося займатися різними справами, як-от візитом до королівського палацу, але в будь-якому разі — з'явилася нова халепа.
————
<Примітки автора>
Ми вже зустріли Короля Підземного світу, Короля Смерті, Короля Світу, Короля Війни та Короля Фантазмів…… Наступним буде Король Драконів, га.
Невдовзі…… Буде історія про те, як Кайто вирушає до замку Іріс та відвідує Демонічний Світ.
.
.
.
(П.П Як на мене самі милі дівчата в цьому тайтлі це Аліса, Широ, Іріс, Кронос, Нейн. А хто ваші фаворити?)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]