Розділ 120 - Усі приголомшені
Через деякий час після того, як Куро…… ні, Король Фантазмів, яка прийняла її вигляд, зникла, справжня Куро цілком природно з'явилася переді мною. На її обличчі була крива усмішка, ніби вона щойно програла в якусь каральну гру, і вона підійшла до мене.
— Охх, тож справжня нарешті прийшла, га……
— Ахаха, вибач за це. Я збиралася прийти одразу, щойно Ейн розповіла мені, що сталося, але саме тоді до мене підійшла Шалтір і попросила дозволити їй прийти замість мене, бо вона хотіла дещо обговорити з Кайто-куном. Про що ви розмовляли?
— Про те, що форма монстра Куро виглядає колючою і в ній важко ходити.
— Еееее!?
Стоячи поруч зі мною, Куро подивилася на сад, де всі чекали на початок бенкету, і заговорила до мене.
Я жартома відповів їй.
— Ні-ні, ті шипи зроблені лише з магічної сили, тому вони не заважають, коли я рухаюся!
— Тоді виходить, наявність цих шипів не була такою вже й важливою?
— Але з ними крутіше……
— Це справді просто для крутості?
— ……Кайто-кун, як ти зрозумів, що це була Шалтір, яка маскувалася під мене, а не я?
— Ні, чесно кажучи, у мене не було для цього жодної причини чи підстави…… Але якось я відчув, що та, з ким я розмовляв, була не Куро.
— Зрозуміло…… Ехехе, це якось тішить мене.
Майже одразу після того, як Куро сказала це, мило зніяковівши, з'явилися стовп полум'я та дерево, і повернулися Мегідо-сан та Лілівуд-сан. Обоє виглядали добряче пошарпаними, але Мегідо-сан мав на обличчі досить задоволений вираз, тоді як Лілівуд-сан виглядала пригніченою…… Невже це означає, що Мегідо-сан переміг?
— Як і очікувалося, Лілівуд була досить сильною! У підсумку я не зміг виграти! Ну~~ я вже давно так сильно не бився! Це було найкраще!
— ……Що в біса це таке…… Битва мала закінчитися нічиєю, але я відчуваю, ніби програла дуже сильно……
Мабуть, бійка між цими двома закінчилася нічиєю, але, ааа, я зрозумів…… Мегідо-сан обожнює битися із сильними супротивниками, незалежно від того, виграє він чи програє.
Інакше кажучи…… Мегідо-сан був дуже щасливий побитися із сильним супротивником, тоді як Лілівуд-сан була дуже втомлена, оскільки вона не те щоб любить битися.
— Гей, Куро.
— Що таке?
— Мегідо-сан раніше був схожий на палаюче полум'я, тож мені здалося, що Лілівуд-сан, яка була духом дерева, навряд чи стане для нього гідною суперницею……
— За таких здібностей Лілівуд ця перевага в сумісності взагалі не має значення. Лілівуд може миттєво перетворити на ліс навіть увесь горизонт, який тільки видно неозброєним оком.
Ще раз я почув про те, наскільки неймовірно сильними є Шість Королів…… Вони й справді разюче відрізняються своїми здібностями від усіх інших. У будь-якому разі, коли всі…… Точніше, коли до нас приєдналася Лілівуд-сан, бенкет нарешті розпочався.
Мегідо-сан, як завжди, не став нічого ускладнювати й почав пити першим, заявивши, що всі ці привітання й тости — зайвий клопіт, тож просто запропонував починати бенкет. Хоча, якщо подумати, ми ж щойно змагалися в питті, а ти, незважаючи на те, що вже випив стільки міцного алкоголю, все одно продовжуєш пити, га……
Бенкет розпочався, і я озирнув сад, який тепер був повен людей. Куро сказала, що заспокоїть Лілівуд-сан, оскільки, схоже, саме вона збиралася її втішити.
Потім, саме коли я попиваю свій алкоголь, до мене підійшов Мегідо-сан із величезним келихом.
— Охх, Кайто. Я хочу запитати тебе про щось…… Ельфійка зі зламаними мечами тут, правда? Котра це?
— Е? Еммм, Зіг-сан! Підійдіть сюди на хвилинку.
— ……Так?
Я не знав чому, але Мегідо-сан, здавалося, шукав Зіг-сан.
Тож, коли я гукнув Зіг-сан, яка доглядала за непритомною Лілією-сан, Зіг-сан підійшла та нахилила голову.
— Охх, то це ти, га! Твої мечі зламалися, правда? Після того, як ті бовдури вчинили те лихо.
— Е, а, н-ні……
— Я дам тобі нові мечі, щоб компенсувати це. Тримай!
— Га?
Як завжди, Мегідо-сан продовжив говорити, не зважаючи на реакцію співрозмовниці. Він поклав червоний та синій мечі перед спантеличеною Зіг-сан і сказав, що віддає їх їй. Зіг-сан обережно підняла з підлоги два мечі й схоже, не розуміючи, що відбувається, запитала Мегідо-сана.
— Е-Еммм…… Королю Війни-сама. Просто я відчуваю від цих мечів неймовірну магічну силу, але…… Що це, в біса, таке……
— Ааа? Як вони там називалися? Я використовував їх лише для нарізання м'яса, тому…… Гей, Бахус! Як називалися ці мечі?
— Це…… парні мечі, Фламбертін.
— Що!?
Мегідо-сан, який, схоже, не пам'ятав назв мечів, запитав мумію…… Бахус кинув погляд на мечі, які тримала Зіг-сан, а потім назвав їх. Почувши назву, Зіг-сан здивовано широко розплющила очі…… "Невже це такі дивовижні мечі?"
— К-К-Королю Війни-сама…… Існує переказ про парні вогняні мечі під назвою Фламбертін, які перетворили гірський хребет на пустку, але…… Чи це легендарні магічні мечі?
— Це так? Ну, меч є меч. Тепер це твоє, тож можеш використовувати їх як завгодно.
— Н-Ні, а але я не можу прийняти щось настільки дороге……
— Я той, хто сказав, що все в порядку, тож усе в порядку. Перш за все, я не використовую зброю, тому навіть якщо вона у мене є, у цьому немає жодного сенсу.
— Г-Гааа…… Щ-Щиро дякую вам.
— Охх.
Угу, я не зовсім розумію, як до цього дійшло…… але я просто знав, що щось неймовірне щойно безтурботно опинилося в її руках. Зіг-сан теж виглядала щиро вдячною й багато разів вклонялася Мегідо-сану, тоді як Мегідо-сан енергійно сміявся, схоже, зовсім не переймаючись цим.
— Однак ти також досить сильна! Не лише в силі, але й маєш сміливість…… Як і очікувалося від тебе, Кайто! Він не лише переміг мене, "він також тримає гарну жінку на своїх руках"!
— Пффт!?
— [ ! ? ! ? ]
Я не зміг стриматися й виплюнув свій напій, почувши ці безглузді слова, які він щойно так бадьоро вимовив.
— Ме-Мегідо-сан!? Щ-Що ви раптом кажете?
— Аааа? Ця ельфійка — твоя жінка, правда? Я чітко бачу це з твоїх попередніх діях!
— Ні-ні!? Чому ви про це говорите!?
— Чому ти так збентежений? Ти у цьому світі вже майже 40 днів, чи не так? Тоді не було б дивно, якби навколо тебе вже було чотири чи п'ять жінок.
Які розрахунки він узагалі зробив, щоб дійти такого висновку!? Він думає, що я знаходжу собі по одній жінці кожні десять днів!? Це ж просто якась нісенітниця, правда? Побачивши, що я справді спантеличений, Мегідо-сан лише допитливо нахилив голову. Саме в цей момент повернулася Куро, закінчивши розмову з Лілівуд-сан.
— Мегідо, я чула, що в "іншому світі" кількість хлопців і дівчат майже однакова, знаєш? Ось чому вони одружуються лише з однією людиною у своєму світі.
— Що!? Це так? Тут і в іншому світі справді багато відмінностей, га~~
— Угу, тож……
— Я зрозумів, тож це означає, що ця ельфійка — дружина Кайто!
— Пффт!?
— [ ~ ~ ! ? ]
"Зачекай хвилинку, горило!? Який хід думок ти маєш, щоб дійти до такої незбагненної події!?"
— Ні, це не так…… Це означає, що Кайто-кун не одружений і не має коханої.
— ***……Кайто, ти що…… імпотент?***
— ……Ей.
Чому, в біса, ти вимовляєш найганебнішу репліку з таким співчутливим виразом на обличчі!? Я настільки отетерів, що зміг лише рефлекторно вигукнути коротке "Ей."!? Дивлячись на Мегідо-сана, який раптом повів розмову в якийсь дивний бік, я важко зітхнув. Я також хотів, щоб Зіг-сан додала щось від себе, але чомусь її обличчя почервоніло, вона ніяково совалася на місці, і схоже, що найближчим часом вона не зможе заперечити слова Мегідо-сана.
Здається, їй справді важко висловити свою думку, коли перед нею стоїть Король Війни, га? Мегідо-сан і справді, схоже, не слухає, що йому кажуть інші, але…… я мушу щось сказати заради честі Зіг-сан. Ні, звісно, я був би не проти, якби мене вважали чоловіком такої красивої та добросердої людини, як Зіг-сан…… але це було б неповагою до самої Зіг-сан, якби її вважали моєю дружиною……
— Мегідо-сан, як би ви це не казали…… Це неповага до Зіг-сан, якщо ви ставитеся до неї так. Зіг-сан і я — друзі, але у нас немає таких стосунків.
— **……Га? Н-Ні, як би я не дивився на цю ельфійку……**
— Так?
— **……Кайто, ти, можливо…… дурний?**
— Е? Чому?
—** ……Кайто-кун. Я знаю, що це Мегідо сказав це…… але я чесно згодна з ним у цьому.**
— Куро також!?
— **……Я також згодна з тим, що він сказав……**
— Навіть Зіг-сан!?
"Арее? Чому всі посилають на мене приголомшені погляди? Я взагалі не можу зрозуміти."
Дорогі мамо і тату — Бенкет розпочався, і Мегідо-сан скинув навколо нас обурливі бомби. Я повинен був заперечити йому заради честі Зіг-сан, але з якоїсь причини — Усі приголомшені тим, що я сказав.
————
<Примітки автора>
Дурню! Навіть якщо ти такий тугодум…… Ти ж мав зрозуміти, що Зіг, яка зраділа, коли її прийняли за твою кохану, має до тебе чимало Балів Прихильності.
.
.
.
(П.П Бля, ця примітка автора мене бісить, це ж він написав таку історію, і потім пише що Кайто дурень, мдее, наскіки пам'ятаю, то слова про те що Кайто імпотент, прям можна сказати що так, перепіхона не буде, навіть коли його будуть брати силою, щит імпотента/цнотливого дауна, його врятує. Історія цікава, но ця хуйня з цнотливим дауном бісить прям дуже, там багато дівчат бажали перепихону, але автор прописував гг як далбайоба котрий "О ні, я ж культурна людина, не потрібно цього робити" і тд...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]