Розділ 12 - Я отримав запрошення з абсолютно абсурдного місця.
Минуло кілька днів відтоді, як мене призвали в інший світ, і я поступово звик до життя в маєтку Лілії-сан. Не тільки я — Кусунокі-сан і Юдзукі-сан, здається, теж адаптуються. Я вже починаю бачити усмішки на їхніх обличчях.
Звісно, у цьому світі є ще багато речей, яких я не розумію, але завдяки доброті Лілії-сан у мене було достатньо часу, щоб упорядкувати свої думки. Щодо Куро, яка з’являється щоночі, вона досі для мене загадка. Однак, схоже, у неї немає жодних злих намірів. Ба більше, я навіть можу сказати, що мені з нею спокійніше розмовляти, ніж із Лілією-сан.
Що ж, для людей нормально проводити перші три дні Нового року вдома, і оскільки я залишався вдома, нічого не сталося, окрім цієї ірраціональної маленької демонічної дівчини, звісно. Тож це був дуже мирний час… Хоча тепер, коли я думаю про це, у моєму рідному місті є вислів про це “затишшя перед бурею”.
—…Запрошення?
Це був ранок четвертого дня, як ми тут перебували, і поки ми розслаблено розмовляли за чаєм і печивом, з’явилася Лунамарія-сан з елегантним конвертом у руках. Вона повідомила, що це запрошення на вечірку, яка відбудеться наступного дня.
—Так, це на вечірнє святкування четвертого дня Нового року в королівському палаці. Оскільки цього року проходить Фестиваль Героя, це буде грандіозна подія, де представлять людину, обрану Героєм. Зазвичай ці запрошення мали б прибути раніше, але ми домовилися додати запрошення для всіх цього разу, тому це зайняло трохи більше часу.
—Е? Ми теж?
Почувши слова Лілії-сан, сказані з її звичною спокійною усмішкою, Кусунокі-сан розгублено відреагувала здивуванням. Я її розумію. Важко не здивуватися, коли тобі раптово говорять про вечірку в королівському палаці.
—Так, оскільки Міцунага-сама після цього відвідає кілька країн, я подумала, що Аой-сан і Хіна-сан можуть бути особливо зацікавлені.
—А, зрозуміло, Сейдзі виконує роль Героя, тож його представлятимуть у різних містах кожної країни. Цікаво, чи він впорається?
З того, що мені сказали, Кусунокі-сан другого курсу та першокурсниці Юдзукі-сан і Міцунага-кун — одноклубники. Ха, як я й думав, клубні активності — це справжній короткий шлях до “нормісів”, шкода, що я не займався клубною діяльністю в школі, а просто грав в ігри. Ні, в коледжі я теж не вступив у жоден клуб, тож, мабуть, це не має значення, грав я тоді в ігри чи ні.
Ну, залишимо моє самотнє життя… Це був би гарний момент, щоб спокійно поговорити з Міцунага-куном, який буде подорожувати з країни в країну. Вони обидві хвилюються за нього, і надійна Лілія-сан також це врахувала.
Поки я про це думав, Лілія-сан дістала листа з великого конверта, який виглядав дуже дорогим, і переглянула його. Вона все ще усміхалася, але я бачив, як на її лобі виступила жилка.
—Луна, це всі листи з королівського палацу?
—Т-так.
—Мені здається, що в мене зір погіршився. Не могла б ти зачитати це ще раз?
Цікаво, що сталося. Лілія-сан усміхається, але її очі не усміхаються зовсім. Або радше — вона виглядає дуже страшно.
—Тоді прошу вибачення, я пропущу початок листа, оскільки це звичайні формальності. Ем… “Додатково ми додаємо запрошення на сьогоднішню вечірку для двох гостей з того ж рідного міста, що й Герой Міцунага Сейдзі-сама, а саме Кусунокі Аой-сама та Юдзукі Хіни-сама”… Е?
—…Гм?
Га? Дивно… Бо якщо я правильно почув, я не почув свого імені в тому, що щойно прочитала Лунамарія-сан…
—Луна. Я точно просила підготувати запрошення для “трьох людей”, так?
—Т-так, у цьому немає помилки.
—І що ти про це думаєш?
—…У Його Величності знову проявилася погана звичка…
—Чи можна це зараз виправити?
—Мені… здається, що це буде складно…
Після цих слів у кімнаті повисла важка тиша.
Потім Лілія-сан підвелася з місця і через кілька секунд повернулася з мечем у руці та глибоко вклонилася мені.
—Вибач, Кайто-сан. Схоже, через нашу помилку ми не змогли підготувати тобі запрошення…
—А, ні, все нормально. Я не дуже близько знайомий із Міцунага-куном і мені особливо нема про що з ним говорити.
—Мені дуже шкода. Тобі доведеться залишитися тут у маєтку, але замість цього я принесу тобі як сувенір голову того дурного “короля”.
—Га?!
—Моя пані, моя пані… у вас очі вже блимають, знаєте?
—…Цей дурний старший брат… справді вже доходить до межі мого терпіння…
—Пані, будь ласка, заспокойтесь! Якщо ви забули, це все ще король! Так, він дурний щодо вас, але в інших питаннях він доволі компетентний!
—Відпусти мене, Луна! Як його родичка, я сама покараю цього ідіота за його поведінку!!!
—Це не проблема, але будь ласка, приберіть меч!!!
Ааа, схоже, Лілія-сан мала організувати запрошення для всіх трьох, але король-сісконщик, який не любить чоловіків біля Лілії-сан, підготував запрошення тільки для Кусунокі-сан і Юдзукі-сан, але не для мене. Йому, мабуть, не подобається сам факт, що я, чоловік, живу в маєтку Лілії-сан. І це саме та частина, яку Лілія-сан йому не дозволила чіпати.
І Лілія-сан, яка довго терпіла витівки цього сісконщика, нарешті вибухнула… Так. Вона дуже страшна. Я ще ніколи не бачив її такою злою. Або радше — що ж ти взагалі творив у минулому, Його Величносте…
Після цього ще деякий час тривала сцена, де Лілія-сан намагалася вихопити меч, а Лунамарія-сан відчайдушно її зупиняла, і лише приблизно через пів години вона нарешті заспокоїлася.
Я прийняв ванну і пішов у свою кімнату. Я відчуваю себе повністю виснаженим за цей день. Щодо мене — я не маю проблем із тим, що не піду на вечірку, навіть навпаки, я навіть радий, що мені не доведеться йти на таку помпезну подію… Лілія-сан намагається ставитися до нас трьох однаково, але це, здається, не так просто прийняти. Вона багато разів вибачалася переді мною, і мені було дуже важко її заспокоїти.
Можливо, це через те, що вона від природи дуже серйозна людина? Ця її сторона не дуже схожа на дворянську, але приємно знати, що вона справді дбає про нас. Мені справді пощастило, що першою людиною, яку я зустрів у цьому світі, була Лілія-сан. Якби можна було, я хотів би якось їй віддячити…
—Ах, з поверненням.
—…
Відчинивши двері своєї кімнати, я побачив, що Куро розвалилася на дивані й їсть міні-кастелу. Цього разу вона нарешті не з’явилася нізвідки — вона вже чекала на мене тут заздалегідь. Я повторю це ще раз, бо це важливо, але Куро — чужа в цьому домі… я більше про це не говоритиму.
Люди — істоти, що пристосовуються. Здається, я вже певною мірою звик до непередбачуваності Куро, і, важко зітхнувши, я взяв чашку чаю, яку вона мені простягнула, та поклав до рота міні-кастелу.
— Хм? Ти сьогодні виглядаєш трохи втомленим, так?
— Ага, ну це не така вже й велика проблема, але…
Як завжди надзвичайно спостережлива, Куро одразу це помітила, і я коротко розповів їй, що сталося сьогодні. Час від часу відповідаючи «угу», Куро мовчки вислухала всю мою історію до кінця.
— Хеее… Тобто ти не можеш піти на вечірку через того короля, Кайто-кун?
— Ну, якщо казати грубо, то, мабуть, так.
— Гаразд! Тоді я зараз піду до палацу, привезу сюди того «напівмертвого короля» і змушу його написати тобі запрошення.
— Чому!? Ні-ні, тут нічого «гаразд» немає, знаєш!?
Я поспіхом зупинив Куро, яка сказала це так само природно, як і Лілія сьогодні вранці.
Чесно кажучи, більшість того, що казала Лілія-сан, теж було доволі лячним, але коли це каже Куро — відчуття інше… мені навіть здалося, що вона справді це зробить. Вона ж безшумно проникає в дім герцогині, і хоч виглядає не так, але, схоже, вона дуже високорівневий демон…
Але серйозно, будь ласка, не викрадайте і не бийте короля до стану напівсмерті. Це ж зробить мене схожим на державного злочинця!?
— Хм? Я думала, ти хочеш піти на вечірку, Кайто-кун?
— Ні, не те щоб я хотів… радше я б волів уникнути таких нудних офіційних заходів. Хоч мені трохи цікава їхня вишукана їжа…
— Гммм. Я думала приєднатися, якщо ти підеш, Кайто-кун… але тоді, мабуть, теж пропущу. А, точно! У мене є ідея!
— …І що ти знову задумала?
Вона щось пробурмотіла. Може, Куро теж була запрошена? Хоча ні, зараз не про це… важливіше, що вона вигадає цього разу.
— Тоді давай завтра зробимо барбекю!
— …А?
— Дивись, тобі ж не подобаються ці нудні офіційні заходи, так? Давай зробимо щось тільки для нас і моїх друзів. На південь від королівства є гарне місце — зробимо там барбекю!
— …Угум.
Хоч вона зазвичай пропонує дикі ідеї, цього разу це звучить не так вже й погано. Навіть цікавіше, ніж вечірка в королівському палаці. Їжа в домі Лілії-сан завжди вишукана, але мені хочеться чогось простішого… наприклад, смаженого на шампурах. Якщо піти з Куро, це точно буде виснажливо, але й весело.
Однак є одна проблема.
— Звучить добре… але якщо я не поясню Лілії-сан про Куро і просто скажу, що йду вечеряти, вона точно не погодиться.
Так і є. Куро з’являється лише тоді, коли я один, і завжди проходить крізь захисні бар’єри непоміченою, тому я тримав її існування в таємниці від Лілія.
— Усе буде добре. Я попрошу знайомого передати тобі звичайне запрошення на вечерю.
— І Лілія-сан погодиться?
— Думаю, так. Вона ж дитина, якій довіряють люди.
— Хм… ну, якщо Лілія-сан погодиться, то я піду…
— Правда!? Ура! Тоді я всім скажу!
— Гей, зачекай—!?
Почувши мою відповідь, Куро радісно усміхнулася і зникла. Ех… я не можу їй відмовити, коли вона така щаслива. І мені навіть не неприємно погоджуватись… але чомусь, коли вона сказала «її друзі» і «всі», у мене з’явилось дивне передчуття.
І наступного дня, щойно ми закінчили сніданок, Лунамарія вбігла до їдальні з блідим обличчям.
— М-міледі!?
— Для тебе бути такою знервованою незвично — що сталося?
— П-п-прийшло запрошення від «Торгівельної компанії магічних інструментів Седіч», підписане головою і адресоване Міямі-самі!
— …А?
Почувши слова, які сказала Лунамарія, Лілія широко розплющила очі й застигла.
— «Торгівельна компанія магічних інструментів Седіч»? Що це таке?
— …Ви впевнені… що це не якийсь жарт?
— Воно в конверті з чорного магічного пергаменту, запечатаному бородою платинового дракона.
— ……
Лілія повністю застигла.
— Ем… перепрошую. Я не зовсім розумію розмову… але що таке ця «Торгівельна компанія магічних інструментів Седіч»?
— Це найбільша компанія, що займається магічними інструментами. Її фінансові ресурси значно перевищують навіть великі держави. Вони в зовсім іншій лізі порівняно з іншими торговими компаніями. Кажуть, що половина всіх магічних інструментів у світі — це продукція компанії Седіч.
Коли я поставив це запитання, Лунамарія налякано відповіла. Якщо коротко, це величезна компанія, яка пишається тим, що має найбільшу частку ринку магічних інструментів у світі? Е? Що це взагалі означає?
Лілія глянула на мене, приголомшеного, а я жестом показав їй продовжити перевірку. Тоді Лілія взяла конверт тремтячими руками, і через деякий час схопилася за голову.
— Тут немає помилки… це справжнє… Підписано головою Сеєм Ріверстаром і скріплено золотою печаткою…
— Одне це запрошення коштує дорожче за будинок у найкращому районі королівської столиці…
— Ем… що там написано?
Я розумів, що отримав щось абсолютно божевільне від якоїсь неймовірної людини, але взагалі не розумів, чому я опинився в такій ситуації.
Коли я трохи розгублено запитав, Лілія знову подивилася на запрошення і почала читати.
— «Шановний Міяма Кайто-сама. Перепрошую за раптове запрошення. Також прошу вибачення за відсутність привітання та за грубість одразу перейти до суті. Сьогодні ввечері ми раді провести невелику вечерю в нашій компанії. Буду щиро радий, якщо Міяма Кайто-сама зможе приєднатися, якщо вам буде зручно. Я надішлю людину, яка забере вас сьогодні ввечері, до резиденції герцогині Альберт, і прошу повідомити їй на той момент, чи погоджуєтеся ви чи ні. Також я передаю повідомлення для Міяма Кайто-сама від свого друга, яке додаю до листа: “Кайто-кун, я чекатиму, добре?” Ще раз перепрошую за затримку з повідомленням. Буду вдячний за вашу відповідь. — Сеєм Ріверстар»…
— ……
Це ж точно та маленька демонеса зробила!?
Що ти взагалі робиш!?
Серйозно, що ти взагалі робиш!?
Ти ж казала, що просто попросиш знайомого надіслати запрошення… а я отримав запрошення з абсолютно божевільного місця!?
Чорт, і Лілія, і Лунамарія застигли й дивляться на мене!
Як мені це взагалі пояснити!?
Дорогі мамо і тату — мене виключили з вечірки в королівській столиці. Але замість цього я отримав запрошення з абсолютно божевільного місця.
.
.
.
(П.П Міяма вже має зв'язки за 4 дні в цьому світі кращі, ніж Лілія за все своє життя ахаххаха)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: **https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga** )