Розділ 115 - З'явилася найсильніша
Після раптового нападу посланців Короля Війни, Зіг та Аніма здолали Ету й Тету, а Сігма, високоранговий демон рівня Барона, нарешті перервав своє мовчання.
А потім, наче наша допомога, з'явилася ультимативна дурепа й зупинила його.
— Хіба твоє ставлення до мене не занадто жорстоке!?
Не надсилай цуккомі на мій внутрішній монолог, дурепо…… Хай там як, я вдячний Алісі за те, що вона прийшла нам на виручку. Це лише мої здогадки, базовані на її попередніх вчинках, але, здається, вона неймовірно сильна.
— Ну що ж, ну що ж, а де ворог Кайто-сана?
— Ти навіть не знаєш, що тут відбувається!?
— Ні-і, взагалі~~ Чесно кажучи, я вже сиділа й чекала, поки "миле пухнасте створіння ефектно з'явиться"…… Але поки я вигадувала крутий спосіб вийти на сцену, з подивом виявила, що вся ситуація вже змінилася!
— ……………….
Я й справді не знаю, чи можна покластися на цю жінку……
Усе ще залишаючись у своєму костюмі м'якої іграшки, Аліса озирнулася довкола й, помітивши Сігму, схилила голову…… ні, скоріше нахилила все своє тіло.
— ……Кайто-сане, хіба це не високоранговий демон?
— Кажуть, він високоранговий демон рівня Барона……
— А-а, ось воно що. Рівня Барона, значить. Ну, тоді я спокійна.
— ……Гей, блазню, що за нісенітницю ти верзеш……
Почувши слова Аліси, сказані дуркуватим тоном, поки вона плескала великими лапами свого плюшевого костюма, Сігма явно скривився від невдоволення.
"Я маю на увазі, Алісо, він тільки-но зустрів тебе, а вже одразу називає блазнем……"
— Ні, ну дивіться, високорангові демони рівня Графа й вище — це й справді справжні монстри…… Тож це був би важкий бій~~~ от що я думала…… але я така рада, що мені доведеться битися лише з "слабаком".
— ……Ти…… Ти що, насміхаєшся з мене?
Від розслаблених слів Аліси на лобі в Сігми роздулася вена. І все ж він не кидається на нас одразу: "це через його гордість воїна чи тому, що Аліса досі не прийняла бойову стійку?"
Попри реакцію Сігми, Аліса неквапливо розвернулася, зробила крок уперед…… і повалилася на коліна.
— Ґухх……
— Алісо!?
"Що!? Щось сталося!?"
Я не можу розгледіти їхніх атак, тож не знаю, чи він уже вдарив……
— Ч-чому мої старі рани дають про себе знати саме в такий момент……
— Старі рани?
Я думав, що її вразила непомітна, блискавична атака, але, схоже, це зовсім не так.
Усе ще лежачи на землі, Аліса простягла руку вбік і створила сферу розміром з бейсбольний м'яч.
— С-саме в такий час…… якби я тільки могла продати цей "Найновіший Портативний Магічний Інструмент Освітлення за 1000R", я б із легкістю здолала того хлопця……
— ……………..
— Дідько, Кайто-сане, не можу повірити, що мені доводиться дивитися, як тебе гамселять!
"……Оце сучка."
Вона чудово розуміє, що відбувається, але все одно клеїть дурня.
Я мовчки підійшов до Аліси, забрав з її руки магічний інструмент і поклав натомість срібну монету. Після цього Аліса підвелася так, ніби нічого й не сталося.
— Я не дозволю тобі нашкодити Кайто-сану! Навіть якщо самі Боги це дозволять, я — ні за що! Нападай, посіпако!!!
— ………………
"Аре? Аліса ж прийшла сюди, щоб урятувати мене, правда? Але що це за почуття, яке зараз зароджується в мені…… Це бажання вдарити її по голові з усієї сили……"
— Ви закінчили свій фарс? Що ж, тоді…… помри!
— Що!?
У той самий момент Сігма вже вмить опинився прямо перед Алісою.
Після цього швидкісний удар, випущений із його стійки іайдо, розтяв тіло Аліси навпіл по діагоналі знизу вгору.
— Алісо!?
— Алі-і-і-іс!!!
— ……Уннн?
Побачивши це, я рефлекторно закричав, але з якоїсь причини поруч зі мною закричав ще чийсь голос.
— Як таке можливо, щоб ця Аліса так легко програла…… З'явився неймовірно сильний ворог! Кайто-са—— Ой!?
— ……Що ти, в дідька, тут робиш……
Перш ніж я це усвідомив, Аліса вже скинула свій костюм і стояла поруч зі мною в оперній масці, валяючи дурня так, ніби це щось саме собою зрозуміле, тож я вліпив їй кулаком по голові.
Аліса почухала голову й відкрила рот якось ошелешено.
— Але ж~~ Той хлопець був таким повільним…… Мені набридло чекати, поки він нарешті підійде, тож я обійшла його й трохи побула серед глядачів.
— ……Я повільний? А що ти скажеш на це, блазню.
— Саме так~~ Я ж усе-таки блазень, а без фанфар я не можу як слід розігратися.
Бурмочучи це до Сігми, який явно став ще роздратованішим і знову прийняв стійку, Аліса дістала з кишені невеличкий годинник, усе ще зберігаючи безтурботний вигляд.
— Три…… Два……
— Ти що, в дідька, робиш—— Що!?
Одразу після того, як Сігма з підозрою поглянув на її химерні дії, залишки плюшевого костюма, що лежали біля його ніг, спалахнули світлом.
— Один…… Бум.
— [ ! ? ]
Після цього тишу розітнув грізний гуркіт, а спалах світла охопив тіло Сігми.
— Клятий блазень! Ти та твої жалюгідні фокуси!
Сігма люто вигукнув, розвіюючи дим від вибуху.
І в той самий момент кілька ножів полетіли у його бік, розтинаючи дим.
— Тц!
Проте Сігма — високоранговий демон рівня Барона, тож він швидко відбив ножі, що летіли в нього. За мить до того, як він збирався вискочити з диму, відбивши всі спрямовані на нього ножі, Сігма почув слабкий свист вітру й метнув свій меч за голову.
— Оя? Мене заблокували, чи що.
— ……Не варто мене недооцінювати.
"Я взагалі не відчуваю присутності цієї дурепи? Вона спеціалізується на прихованих атаках? Битися з нею буде непросто, поки видимість нульова."
Сігма віддалявся від диму, відбивши ніж, що прилетів із його сліпої зони, і тримаючи під прицілом Алісу, до якої поверталися її леза.
Цього разу Аліса наближається до Сігми спереду без жодних трюків, на відміну від того, як вона робила це раніше.
— Попалася!
— Оп-па.
— Що!?
Коли Сігма спокійно змахує мечем, завдаючи бокового удару по Алісі, яка стрімко мчить на нього, але залишає чимало відкритих місць, вона ухиляється від удару, низько пригнувшись…… аж до самої землі. Потім вона перевертає тіло, спираючись однією рукою на землю, і з цього положення завдає удару ногою в його обличчя.
Це дуже підступний хід, але Сігма передбачив траєкторію її удару й швидко ухилився…… але якраз у той момент, коли він збирався це зробити, ніж, вмонтований у взуття Аліси, вискочив назовні.
— [ ! ? ]
— Ф'ю-ю-ю~~ Навіть ця атака залишила лише подряпину, а в тебе чудова реакція!
Навіть удар прихованим ножем не став прямим влучанням, і Аліса швидко прокрутила тіло, щоб повернути стійку й відскочити від нього. З фізичними здібностями Сігми можна було б кинутися за нею, але Сігма вирішив цього не робити, а залишився стояти на місці й гостро витріщився на Алісу.
— ……А ти доволі різнобічна штучка.
— Ой, дякую.
— ……………
"Вона цілиться точно в мої життєво важливі точки. До того ж це виглядає справді виточеним…… Вона асасин?"
Сігма оцінював силу Аліси під час щойно завершеної сутички. Її швидкість була високою, але сила — не надто велика. Вона була супротивником, який був дуже рухливим й міг завдавати підступних атак……
— Я вже чітко розумію твою силу. Так, ти й справді дуже швидка як для людини…… але ти мені не суперниця. Наступна сутичка стане для тебе смертельною.
— Твої слова звучать не надто переконливо з цією подряпиною на обличчі. Або, краще сказати, ти поводишся як дурень.
— Ти…… гаразд. Годі марних розмов. Швидкість, якою ти так пишаєшся…… показує твої межі як Людини. Дозволь мені показати тобі… найшвидший розтин.
Сказавши це, Сігма глибоко нахилив своє тіло й прийняв стійку іайдо, підсилюючи себе магічною силою.
Надшвидкий удар, випущений фізичною силою високорангового демона рівня Барона, удар, який знаходиться далеко за межами людського сприйняття — саме це, на думку Сігми, і мало вирішити результат.
І ось відстань у п'ять кроків була скорочена вмить, і удар, який мав забрати життя Аліси—— так і не стався.
— ……Щ……о?
— А хіба я казала, що це моя максимальна швидкість?
Так, коли Сігма вже збирався атакувати, Аліса встигла з'явитись перед ним…… і наступити на руків'я його меча.
Цього разу Аліса неквапливо замахнулась ножем, який тримала в руці, у бік Сігми, що ошелешено дивився на неї.
— Ґух!? Чорт!
— ……Недостатньо глибоко?
Сігма стрибнув назад, щоб ухилитися від удару, націленого в його шию, але не зміг повністю уникнути його, і з його шиї пішла кров.
— Твоє припущення від початку хибне. Люди й справді поступаються більшості Демонів за фізичними здібностями, якщо дивитися на них суто як на расу. Однак це не означає, що немає Людей, здатних здолати Демонів~~
Поки Аліса говорила, безтурботно кепкуючи з нього, Зіглінда, яка разом із Кайто здалеку спостерігала за цією сценою, де Аліса, здавалося, повністю брала гору над цим демоном високого рангу, рівня Барона, від здивування роззявила рота.
— Яка…… сильна.
— Зіг-сан, це магія?
— Так, це, ймовірно, магія, яка лише збільшує її швидкість до межі…… Але на такій дивовижній швидкості людський динамічний зір просто не здатен її контролювати, але……
— Але тільки-но Аліса……
— Так, не можу в це повірити. Вона…… мабуть, сильніша за Лілі. Вона явно вийшла за межі людських можливостей.
Бойова майстерність Аліси була неймовірною навіть для Зіглінди, яка мала величезний бойовий досвід.
Під приголомшеним поглядом Зіглінди, Аліса тихо пробурмотіла Сігмі:
— Існує справді багато високорангових демонів, які мають так звані "титули дворянства". Такі люди, як ти, надто впевнені у власних силах…… які ніколи й не сумнівалися, що їхню власну силу може перевершити Людина…… стають справді чудовою здобиччю.
— ……Справді, мені потрібно змінити своє уявлення про тебе. Ти сильна…… Кожен, хто не здатен зберігати холодну голову, не буде тобі суперником.
— Саме так~~
— Однак ти занадто багато базікала. І тепер я нарешті заспокоївся.
Можна сказати, що Сігма був захоплений зненацька, бо ще мить тому вважав Алісу слабшою за себе…… і ця остання сутичка та слова Аліси допомогли йому відновити самовладання. З точки зору чистої бойової сили, Аліса спочатку значно поступалася Сігмі, за винятком її швидкості. Якщо він залишатиметься спокійним і пильним, відбиваючи її безперервні атаки, їй буде важко здобути перемогу.
Однак, почувши слова Сігми, Аліса, здається, зовсім не збентежена, адже на її губах з'явилася посмішка.
— Немає жодних проблем……" Усе вже скінчено".
— Що ти сказала?
— ……А може, я заодно розповім тобі, як мене називають "там"?
Сказавши це, Аліса кинула ніж під свої ноги. Наступної миті ноги Сігми…… а точніше тіні під ними перетворилися на безліч списів, що пронизали його тіло.
— Ґгаа!? Ґааагх!?
— ……"Лезо Тіні"…… Ну, тобі не обов'язково це запам'ятовувати.
————
————
Коли Сігма впав на землю, пронизаний її атакою, вона відвернулася й байдуже пробурмотіла.
Її опонент — демон високого рангу, рівня Барона…… Він мав бути одним із найвищих рангів у Демонічному Світі, але Аліса від самого початку й до кінця тримала бій під контролем, здолавши його, перш ніж він устиг зробити хоч один хід.
— Ну~~ Це був доволі грізний опонент.
— ……А ти й справді була дивовижною, Алісо.
— Е? Що це за реакція? Таке відчуття, ніби ти справді здивований!? Що ти взагалі про мене думав увесь цей час!?
— Просто дурепа.
— Кайто-сан, хіба ти не занадто жорстокий до мене!?
— Той хлопець, він мертвий……?
— Ні, я переконалася, що не зачеплю його життєво важливі органи. Інакше, я впевнена, Кайто-сан на мене розізлиться~~
Почувши, як вона з усмішкою це сказала, я зітхнув із полегшенням.
Можливо, це наївно — так думати про людей, які прийшли напасти на нас, але, як і очікувалося, я не люблю бачити, як хтось помирає.
— Що ж, нам просто потрібно дізнатися, чому вони раптом напали на Кайто-сана……
— Алісо?
— А-а~ Кайто-сане, чи можу я все-таки піти додому? Як і очікувалося, цього я перемогти не зможу……
— Е?
Вираз обличчя Аліси, який досі здавався безтурботним, зник, і я навіть зміг розгледіти краплю поту на її лобі.
Відчуваючи неспокій через її незвичний вигляд, я перевів погляд у напрямку, куди дивилася Аліса.
Потім із кінця дороги до нас повільно наблизився хтось. Це був величезний старий чоловік, зростом явно понад два метри, одягнений у важкі обладунки. У руках він тримав величезну сокиру, а брязкіт обладунків разом із нею навіював страх.
— Ох, я ж казав їм не поспішати з досягненнями й не викривляти волю Мегідо-сами……
— Не може бути…… Невже він….. «Залізнокровний Бахус»……
Побачивши старого, чий спокійний голос свідчить про його глибокий досвід, Зіг-сан бурмотала, тремтячи. Залізнокровний Бахус…… Дивлячись на реакцію Аліси та Зіг-сан, я міг зрозуміти, що він буде неймовірним опонентом. Можливо, відчувши мої сумніви щодо того, хто цей старий, Аліса знервовано відповіла:
— Є п'ять демонів високого рангу рівня Графа, які служать Королю Війни…… і кожен із п'яти генералів під його командуванням…… м'яко кажучи, були справжніми монстрами.
— ……Тож вони небезпечні опоненти, так……
— Вони не просто небезпечні. Високорангові демони від рівня Графа й вище були воістину винятковими. Вони мають силу стирати з лиця землі цілі міста……
— [ ! ? ]
Людина, яка настільки сильна, що може навіть стерти ціле місто…… Як би я про це не думав, він небезпечний тип. У цій атмосфері, сповненій важкої напруги, Бахус повернувся до мене з кривою посмішкою на обличчі.
— Міяма Кайто…… Вибач. Мої підлеглі були з тобою грубими.
— ……Е?
— Боже мій, як же мене турбує те, що молодь у наші дні така запальна…… Від імені своїх підлеглих, будь ласка, прийми мої вибачення.
— А, ні……
Бачачи, що він зовсім не виглядає особливо небезпечним, я квапливо кивнув на слова Бахуса, який говорив зі мною так, ніби ми просто теревенили.
— Боже, скільки б бар'єрів не було здатних приховати присутність від Короля Смерті-сами та Короля Світу-сами……. Якщо вони завдадуть тобі шкоди, їх згодом уб'ють, але вони цього не розуміють…… Мені варто було попередити їх трохи краще.
— …………….
— ……Однак те, що сталося, вже не змінити. Я знаю, що це наша провина, адже вони робили все, що їм заманеться, але….. Вибач, я не можу просто піти після того, як моїх підлеглих здолали.
— [ ! ? ]
Магічна сила, подібна до бурхливих вітрів, вирвалася з тіла Бахуса, коли він повільно пробурмотів:
— Вибачте, чи не битиметеся ви зі мною теж…… Людські Воїни.
— ……Кайто-сане, це погано. Ми ніяк не зможемо виграти. Ти не можеш якось використати свою вдачу, щоб викликати суперсильне підкріплення чи когось подібного?
— Якби я міг це зробити, я б уже давно зробив.
Бачачи Бахуса, який легко тримав цю велику сокиру, Аліса виглядала схвильованою, а Зіг-сан та Аніма напружилися. А інша сторона — це істота, настільки сильна, що може стерти місто…… Ми нічого не можемо йому протиставити.
І хоча я не усвідомлював своїх дій, не встиг я зрозуміти, що роблю, як уже ступив уперед і став перед ними трьома, закриваючи їх собою. Я не впевнений, що коли-небудь зможу вигадати спосіб перемогти його…… але я не хотів, щоб ці три дівчини постраждали. Однак, побачивши, що я зробив, Бахус здався трохи здивованим.
— Хо-о-о…… Я вважав тебе просто звичайним юнаком, але ти досі не відступаєш під дією моєї магії…… Схоже, ти маєш неабияку витривалість. І все саме так, як ти й зрозумів…… Якби ти став переді мною, мені справді довелося б нелегко.
— ………………
Я не знав, про що він говорить. Я вийшов уперед не тому, що мав такі думки, але Бахус сказав, що йому було б нелегко…… і що я правильно все зрозумів…..
— Мегідо-сама сказав мені привести тебе до нього…… але він не казав мені, що я можу завдати тобі шкоди. Якщо я завдам тобі шкоди й зроблю щось проти волі Мегідо-сами…… мене вб'ють. Тобто я не можу нападати на тебе……
— …………..
— Однак, якби я діяв за його волею…… Мені можна напасти на будь-кого, крім тебе. Ех, нелегко бути старим, але…… Гадаю, мені доведеться бути спритним і швидко прослизнути повз тебе.
— [ ! ? ]
Я думав, що побачив проблиск надії, але, схоже, це було не так, оскільки Бахус безтурботно рушив до нас. А супротивник — демон рівня Графа…… Він, імовірно, набагато швидший за того Сігму, з яким ми билися раніше. Я взагалі не бачу жодних необережних рухів чи слабких місць…… Я справді нічого не можу йому протиставити……
— Усі, тікайте……
— Я змушена відмовитися.
— Хоч це й наказ господаря, але цього я не виконуватиму.
— Тоді гарної вам роботи там……. А, ні, брешу. Я залишуся.
Я був готовий здатися, щоб мене забрали до Короля Війни-сами, і просто дозволити їм трьом утекти, але…… Вони не погодилися. Ні, одна з них намагалася піти, як завжди, але після того, як Зіг-сан та Аніма розсердилися на неї, вона схвильовано стала переді мною.
— Сила удачі Кайто-сана ще не спричинила жодних вибухів, так……. Схоже, мені залишається лише підготуватися.
І тепер Бахус і вони троє…… Саме в той момент, коли мав розпочатися бій, у якому нам не перемогти, тишу порушило тихе бурмотіння.
— ……Зрозуміло, справді можна назвати це силою удачі. Я просто випадково проходила неподалік цієї місцевості, але насправді мене сюди міг привести виклик Кайто-сами.
— ……Е?
— Мхмм……
Почувши цей знайомий голос, перш ніж я встиг усвідомити, що сталося, перед нами з'явилася постать. Схоже, вона поверталася додому з покупками й неквапливо підійшла до нас, тримаючи паперовий пакет, а тоді тихо звернулася до Бахуса:
— Як ви й самі знаєте, я покоївка, яка кожну мить присвячує виконанню своїх обов'язків, тож ненавиджу робити щось марне. Тому я дам вам лише одне попередження.
— ……Ейн…… -сан?
— ……Я пропоную вам здатися.
Дорогі мамо і тату — Часто кажуть, що блискавка двічі в одне місце не б'є, і цього разу з'явився демон високого рангу, рівня Графа, тож ситуація, безумовно, була відчайдушною. Однак, гадаю, удача й досі на нашому боці — адже з'явилася найсильніша покоївка.
.
.
.
(П.П Ну що ж, прийшла Ейн, а це означає у когось буде розбите лице хд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]