Розділ 114 - Заміна
Після того як затишшя перед бурею минуло, кожен із учасників протистояння рушив у бік свого супротивника.
Першою рвонула Аніма. Розігнавшись, вона кинулась до Ети й Тети, які кинулися в різні боки, та цілилася в Тету з її величезним щитом, яка була найближче.
Бойова сила Аніми дорівнювала рівню високорангового демона в ранзі Віконта. І хоча зараз вона була сильно виснажена, бо без упину бігла сюди, її початковий ривок усе одно виявився вражаючим.
У відповідь на наближення Аніми, яка люто летіла вперед із піднятими кулаками, Тета твердо встала на ноги й виставила свій величезний щит прямо перед собою.
Аніма без найменших вагань обрушила свій кулак на цей щит, що виріс перед нею наче кам'яна стіна.
Удар колишньої Чорної Ведмедиці, яка володіла неймовірною фізичною силою, змусив Тету посунутися назад, навіть попри виставлений щит…… однак на коліно припала саме Аніма.
— Аніма—!?
— ……Це ж……
Кайто занепокоєно вигукнув її ім'я, але Аніма лише стояла на одному коліні з геть спантеличеним виразом обличчя.
— ……Ну як воно, отримати свій власний удар?
— Свій власний удар, кажеш?
— Саме так. Мій щит повертає противнику абсолютно той самий імпульс, який отримує.
— ……Зрозуміло, значить, цей зворотний удар був Магією Віддзеркалення……
Схоже, Тета спеціалізувалася на Захисній Магії, а її основним способом ведення бою були контратаки.
Для Аніми, яка покладалася виключно на ближній фізичний бій, вона виявилася найгіршим противником із усіх можливих.
— ……Ти й справді сильна. Думаю, твої показники атаки й захисту куди вищі за мої, тож мої власні випади навряд чи завдали б тобі шкоди. Проте якщо це твій власний удар — це зовсім інша справа……
— ………………
— Гадаєш, зможеш спритно проскочити повз мене й оминути щит?
— [ ! ? ]
— Марно. Ти надто повільна, я швидша за тебе…… і тобі нізащо не вдасться обійти мій щит. До того ж, судячи з усього, ти не дуже вправна в магії…… Тож у тебе немає жодного шансу пробити мій захист.
— ………………
Поки Тета байдужим тоном і з абсолютно спокійним виразом обличчя казала це, Аніма, стоячи на коліні, повільно опустила голову.
Вона усвідомила безперспективність свого становища…… саме так подумала Тета, але всупереч її очікуванням, на губах Аніми з'явилася хижа, люта посмішка.
— Фу-фу-фу…… Ха-ха-ха-ха!
— Що—!?
Аніма підхопилася з реготом і знову без жодних вагань вліпила кулаком по величезному щиту Тети.
Природно, зворотною хвилею їй повернувся удар такої ж сили, завдаючи шкоди її власному тілу, але Аніма знову й знову заносила кулак, наче їй було геть байдуже.
— Обійти? Обдурити твій захист? Не мели нісенітниць!
— Що—!? ……Ти що, дурна? Скільки б ти не атакувала, це марно! Міцність мого щита……
— Та мені плювати!!!
— Гх, ухх……
Від безперервного шквалу кулачних ударів Тету почало відкидати назад.
— На жаль для тебе, я не вмію битися якось інакше, окрім як трощити все на шматки!
— А-а-агх!?
— Повертаєш той самий імпульс, що й отримала? Виходить, мої атаки нікуди не зникають! Тоді я просто лупитиму доти, доки ця штука не розлетиться на друзки!!!
Кулаки Аніми ставали дедалі важчими й нищівнішими з кожним наступним випадом, набираючи все більшої сили.
Ударна хвиля була настільки потужною, що щит нарешті почав видавати жалібне тріщання, а на його поверхні з'явилися перші дрібні тріщини.
Зворотні удари теж накопичувалися — з куточків рота Аніми вже цюрком бігла кров…… Але замість того, щоб послабити натиск, її кулаки рухалися все швидше й жорстокіше.
— Та що не так із цією божевільною…… Вона ж просто наглухо дурна. Поводиться, наче якийсь дикий звір…… Гх!?
— Ора-а-а-а-а!!!
— Хі-і-і-і-іх!?
Заричавши, мов лютий звір, Аніма завдала найважчого й найгострішого удару за весь цей час…… і величезний щит з гуркотом розлетівся на друзки.
Поки очі Тети розширилися від жаху й шоку, Аніма, навіть не думаючи зупинятися, простягнула руку й мертвою хваткою вчепилася в її комір.
— Гх-х…… Щ-що це за дика сила…… Вона навіть не здригнулася.
— Ґра-а-а-а-ах!!!
— Ґа-а-ах!? Фх-х!?
Легко піднявши Тету однією рукою, Аніма з усієї сили гримнула її об землю.
Від страшного удару спиною об бруківку, обличчя Тети спотворилося від болю, який швидко змінився первісним страхом.
— ……А-ах……
На неї згори вниз дивилися люті, нелюдські очі. У той момент Теті все стало остаточно зрозуміло.
Цей звір не збирається зупинятися чи жаліти її…… Вона просто гатитиме кулаками без жодних вагань, поки її противник не втратить змоги бодай ворухнутися……
Це розпач, який вона сама зовсім нещодавно намагалася вселити в Аніму.
Шляху для втечі більше не було. Перед нею стояв хижак, а вона була лише безпорадною здобиччю…… І в той самий момент, коли цей жах повністю заполонив її розум, лютий звір знову опустив свій кулак.
— Чорт тебе бери! Годі крутитися довкола!
Одночасно з сутичкою між Анімою та Тетою, Ета й Зіглінда також зійшлися в запеклому двобої.
На відміну від бою Аніми з Тетою, тут саме Ета неймовірно переважала суперницю у фізичній силі, а її нищівні удари величезним списом були настільки потужними, що могли б вирубати Зіглінду з одного-єдиного влучання.
Проте жоден із цих нищівних випадів…… так і не досягнув своєї цілі.
— Ти наче взагалі інша людина, ніж та, з якою я зіткнулася під час першої атаки! Ти що, приховувала свою справжню силу!?
— Я не приховувала її. Я її втратила, — спокійно відповіла Зіглінда, приймаючи збитий убік удар величезного списа на свої виставлені вгору парні мечі.
— Лілі…… Я приховувала це від своїх друзів, але моє тіло було повністю покалічене. Найтяжчу травму я отримала в горло, але й решта мого тіла була знівечена…… Досі мені доводилося навіть у повсякденному житті дурити їх за допомогою Магії Укріплення Тіла.
— Що—!?
— Мабуть, чутки не брешуть…… Ні, усе навіть краще, ніж подейкували. Моє тіло й справді повністю зцілилося…… Завдяки цьому я зараз почуваюся так, ніби повернулася у свої найкращі часи…… Ні, навіть краще. Я безмежно вдячна за те, що моє тіло рухається саме так, як я й уявляю.
— Не смій зі мною гратися!
Швидкі випади, випущені з люті, були легко відбиті й перенаправлені ліворуч від Зіглінди.
І це тривало вже певний час.
Уколи, розмашисті рубки, випади…… Ета сипала найрізноманітнішими атаками, але Зіглінда бездоганно відводила кожну з них.
— Чому!? Чому я не можу влучити!? Я ж значно сильніша й швидша за тебе……
— Однак…… б'єшся ти абсолютно безграмотно.
— Що—!?
— Ти, безперечно, фізично обдарована куди краще за мене. Проте ти занадто пишалася цим даром і зовсім не дбала про відточення своїх атак. З такою майстерністю…… твоє лезо до мене не дістане!
— Кх-х!?
Так, поточне становище склалося саме через цю одну деталь.
Хоча Ета мала неймовірну перевагу у фізичній силі, Зіглінда на голову переважала її у майстерності.
Виточена й загартована протягом довгих років у реальних боях, її техніка, яку можна було назвати витонченою та граційною, була результатом неймовірної кількості тренувань та досвіду…… Зіглінда повністю розгромила її за рівнем бойового мистецтва.
— Що ж…… мушу визнати, що твої навички вражають. Втім, ти нізащо не переможеш мене, просто відбиваючи мої атаки. Зрештою, твої власні удари навіть не здатні завдати мені шкоди……
— Десять і вісім…… Якраз час.
— Що?
Ета розуміла, що майстерність Зіглінди значно перевищує її власну.
Однак якщо Ета переважає її фізично й переведе бій у битву на витривалість, де жоден не завдає вирішальних ударів, вона неодмінно переможе.
Саме в той момент, коли Ета думала про це й озвучувала свої міркування суперниці, Зіглінда вперше різко рубила своїм мечем по спису, який тримала Ета.
— Що—!? Ц-це неможливо!?
"Хоча я кажу "рубила", вона використала лише стільки сили, щоб перехопити удар." Саме так подумала й Ета, намагаючись зустріти меч своїм величезним списом, але коли палаючий меч Зіглінди влучив у спис…… величезна зброя розлетілася на дрібні друзки.
— ……Щ-що, біс його дери, щойно сталося……
— Гарний спис, чи не так? Попри те, що я наклала вже з десяток заклять, він лише зараз тріснув і розпався.
— Я запитую тебе, що, в біса, сталося!!!?
— ……Відтоді, як я збагнула власну безпорадність, я запечатала магію, у якій не мала рівних, щоб відточити володіння зброєю.
— ……Твоя спеціалізація — магія? — спантеличено запитала Ета, яка повністю втратила самовладання й перейшла на крик, поки Зіглінда спокійно пояснювала їй суть.
Так, Зіглінда свого часу свідомо відмовилася від свого найсильнішого козиря після нападу на Другий Дивізіон…… аби стати сильнішою.
Але зараз вона опинилася в ситуації, коли під загрозою була безпека дорогої їй людини, і вона мала використати геть усе заради нього.
— Магія, у якій я найбільш вправна — це «Магія Наділення»…… Щоразу, коли я відбивала твої атаки, я все більше й більше наділяла свій меч «Технікою Накопичення Напрямку Удару», і щойно я її активувала.
— ……!? Дідько!?
— ……Якщо бачиш, що опинилася в невигідному становищі, варто відступити на крок назад…… Це фундаментальне правило, але саме тому, що воно фундаментальне, тобі варто було здогадатися, що я передбачу твій хід.
— Що—!?
Бачачи, що опинилася у скруті, Ета миттєво відскочила назад, намагаючись розірвати дистанцію із Зігліндою.
Однак Зіглінда, здавалося, передбачила й це, тож метнула один зі своїх парних мечів просто навздогін.
— Техніка прискорення восьмого рівня…… Активація!
— Що—!?
Палаючий меч, що вилетів із руки Зіглінди, стрімко прискорився в повітрі, перетворившись на багряну блискавку, яка наскрізь прошила Ету.
— Я оминула життєво важливі органи…… З твоєю міццю ти від цього не помреш.
Пробурмотівши це, Зіг-сан змахнула іншим палаючим мечем і згасила полум'я, що заміняло йому лезо.
Сутичка між Етою та Зігліндою…… завершилася єдино можливим фіналом: Зіглінда, яка поступилася у фізичній силі, вийшла абсолютною переможницею без жодної подряпини.
Чесно кажучи, я майже не бачив, що там відбувалося…… але коли я помітив Ету, яка впала на землю, і Тету, що лежала без тями, мені стало остаточно зрозуміло: Зіг-сан та Аніма перемогли.
— З-зачекай!? Анімо, зупинися! Годі вже!!!
Я поспіхом зупинив Аніму, яка збиралася й далі гатити кулаком по Теті, що вже знепритомніла.
Щодо Тети, то вона виглядала справді жалюгідно…… "Аре-е? Вона взагалі ще жива?"
Аніма зупинила кулак після мого наказу й разом із Зіг-сан підійшла до мене…… після чого обидві знову встали в бойові стійки.
Жодна з них і не думала розслаблятися чи знімати пильність…… Скоріш за все, через те, що перед нами все ще залишався той синьоволосий чоловік.
Врешті-решт, навіть коли Ета й Тета зазнали поразки, цей хлопець взагалі не втручався……
— ……Боже мій, я мовчки дивився, як Бахус-сама наполягав на тому, аби дати цим посіпакам набратися досвіду, але…… що за жалюгідне видовище.
Синьоволосий чоловік, який увесь цей час мовчав, пробурмотів це з таким виглядом, ніби його зараз знудить, і перевів гострий погляд на мене.
— Заплямувати ім'я Короля Війни-сами…… Нічого не вдієш. Схоже, мені доведеться самому прибирати за цими бовдурами……
Мовивши це, синьоволосий зробив крок уперед, повільно оглянув нас і роззявив рота:
— Мене звати Сігма…… Я високоранговий демон у ранзі Барона.
— [ ! ? ]
Я очікував чогось подібного, але коли почув слова "високоранговий демон у ранзі Барона", у мене все всередині похололо.
Буде кепсько, якщо їм доведеться зчепитися з таким сильним демоном просто зараз…… Аніма вся в ранах, а Зіг-сан, хоч і тримається зібрано, важко дихає, і її плечі здимаються, видаючи крайнє виснаження.
Ета й Тета теж ніяк не були слабкими, тож хоч бій і завершився швидко, дівчата явно виснажені.
Знову відчувши, як спиною пробіг холодний піт, я спостерігав, як Сігма присів і став у стійку, схожу на іайдо.
— Сподіваюся, ви не задираєте носи лише через те, що здолали отих йолопів, які валяються на землі. Зрештою, ті дві — просто дрібні підлеглі…… Вони й близько не стоять поруч із моєю силою……
— ………………
— Ну що ж, годі балачок…… Я пішов!
— Зачека-а-а-ай! Досить!
— ……Е?
Якраз у той момент, коли Сігма зібрався рвонути в наш бік…… у цій явно вибухонебезпечній атмосфері пролунав абсолютно недоречний, розтягнутий голос.
Немов за вказівкою цього голосу, я перевів погляд на сусідню будівлю……
————
————
— Небеса волають! Земля стогне! Натовп реве! Усі закликають мене захистити моїх постійних клієнтів! То-о-о-оу!!!
— ………………
Дивний об'єкт, який зістрибнув із даху й приземлився прямо перед нами, виглядав аж надто знайомо.
— Посланниця любові та справедливості! Красуня-рятівниця, оповита таємницею! Магічна Любована Махо-шьоджо! Аліса-тян прибула!
— ………………
Ш-ш-ш-шинг~! — костюм кота прийняв ефектну позу…… "Я знаю лише одну таку божевільну особу."
"Це, як би це краще сказати……"
— ……Замініть, будь ласка.
— Жодних замін, бач який!? Поверненню не підлягає! І ніякого перерахунку, щоб ти отримав хоч якусь решту!
……Ото вже торговка, на якій тавра ніде ставити від пороків.
Дорогі мамо і тату — Зіг-сан та Аніма успішно здолали Ету й Тету, але саме в той момент свої кігті на нас виставив ще сильніший високоранговий демон рівня Барона. Проте в цій кричущій ситуації прийшла нова допомога…… Можна я запитаю ще разочок, на всяк випадок? — Замініть, будь ласка.
————
<Примітки автора>
Кайто: (Н-неможливо-о-о!? З-занадто швидко!? Оце так дівчина…… Скільки дурниць вона встигла намолоти лише за одну цю мить? У цій своїй заяві вона ні з того ні з сього зарахувала мене до постійних клієнтів, назвала себе «оповитою таємницею», та ще й наклала англійське «Магічна» поверх «Дівчини-чарівниці» (махо-шьоджо)…… Дідько забирай!? Мої цуккомі просто не встигають за цим потоком!? Н-ні, я не здамся! Я не піддамся твоїй атаці дурниць! Думай…… Готуй ультимативне цуккомі, яке рознесе все вщент……)
Або щось таке — абсолютно незрозумілий обмін атаками й захистом міг відбуватися десь у паралельній площині.
.
.
.
(П.П На цьому моменті "— Десять і вісім…… Якраз час.", ви теж згадали той мем "— Десять чи дев'ять. Не чує баба", хд.. Ляя, орнув з цьго "Сігма", ну і Аліса як завжди хехе.)
.
**Іайдо (яп. 居合道, _iaidō_)** — це традиційне японське бойове мистецтво, присвячене техніці миттєвого оголення катани (або іншого меча) з піхв і нанесення блискавичного, зазвичай вирішального удару по противнику безпосередньо в момент вихоплювання зброї.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]