Розділ 112 - Схоже, вона звідкись дізналася цю інформацію
Завершивши свою розповідь, Лілія-сан опустила чашку з чаєм, який пила, і важко видихнула.
— ……Зрозуміло. Отож, дай-но я розкладу все по поличках. Кайто-сан збирався просто пообідати разом із цією дівчиною на ім'я Аліса…… але врешті-решт опинився на перегонах монстрів в Імперії Арклесія…… де виграв понад 400 монет із білого золота…… і випадково купив бегемота…… А після цього вас запросили до королівського замку Імперії Арклесія як почесного гостя?
— Т-так.
— ……Ах-х-х, як же болить голова…… Луно, схоже, моє похмілля тільки посилюється. Я розумію значення кожного слова, але мій розум просто категорично відмовляється це сприймати……
— Ні, боюся, цей головний біль зовсім від іншого.
Лілія-сан схопилася за голову й опустила погляд.
І справді, навіть коли я сам це розповідав, це звучало малоймовірно…… Учора ми мали просто піти поїсти, але й оглянутися не встиг, як події закрутилися з божевільною швидкістю.
— ……З мене досить…… Кайто-сан просто страхітливий……
— Моя леді. Подія справді набула розмаху, але навряд чи він планував це навмисно…… Хай там як, Міяма-сама.
— Так?
— Я чула, що у світі, з якого прибув Міяма-сама, вельми популярна одна гра……
— Гра? Яка саме?
— Так, гра під назвою «лотерея». Наступного разу ви просто зобов'язані піти зі мною.
— ……Ой, Луно.
Як би це мовити… Лунамарія-сан поводиться в своєму репертуарі.
На диво, мені здається, вони з Алісой чудово знайшли б спільну мову — у тому сенсі, що обидві ті ще пропащі особистості……
— Хай там як, Ліліє-сан. Чи можу я просити вас про послугу? Чи можна залишити Бель? Звісно, усі витрати на його харчування та догляд я беру на себе.
— ……Хммм. І справді, цей малюк вельми прив'язався до Кайто-сана, тож не думаю, що від нього буде якась небезпека, але…… Утім……
— Хіба це погано, моя леді?
— Луно!?
Коли мова йде про бегемотів, яких називають легендарними магічними звірами, цілком очікувано, що навіть Лілія-сан не дасть дозвіл миттєво.
Хай там як, я збирався щиро попросити її ще раз…… аж раптом нізвідки прилетіла неочікувана підтримка.
— Якщо це Міяма-сама, він зможе чудово про нього подбати. До того ж, навіть якщо ви відмовите, не можна ж просто викинути бегемота абиде в надії, що той не знайде дорогу назад, правда?
— Це справді так, але……
— На щастя, він ще зовсім малюк, тож за кілька років чи навіть десятиліть не виросте до якихось велетенських розмірів.
— ……І то правда. Що ж…… Кайто-сан, поки що хай ночує в стайні, але згодом ми збудуємо для нього окремий вольєр.
— Щиро дякую вам!
— Утім, у мене є одна умова.
— Умова?
Завдяки допомозі Лунамарії-сан, Лілія-сан нарешті дозволила мені залишити Бель.
Коли я висловив свою вдячність, Лілія-сан із кривою посмішкою мовила, що має одну умову.
— ……Їжа для Бельфріда та витрати на будівництво вольєра…… Усе це я оплачу сама.
— Е? Ні, але ж……
— Тут я не поступлюся…… Дозвольте й мені хоч час від часу віддячувати вам за вашу доброту.
— Віддячувати?
Почувши слова Лілії-сан, я здивовано схилив голову набік.
"Лілія-сан хоче віддячити мені? Хіба це не працює в зворотному напрямку? Якщо хтось і мусить віддячувати, то це я, адже постійно перебуваю під її опікою. І це при тому, що я вічно приношу їй самі клопоти……"
— ……Я щиро вдячна вам, Кайто-сан. Завдяки вам я…… дві мети, які я заприсяглася досягти, коли отримала свій дворянський титул…… нарешті стали значно ближчими.
— Е?
— Ваша присутність тут має куди більшу цінність, ніж ви самі усвідомлюєте, Кайто-сан…… Просто тому, що ви мешкаєте в цьому маєтку. Лише цей єдиний факт дав герцогству Альберт такий вагомий голос, який дорівнює…… або й навіть перевищує вплив будь-яких вищих аристократів.
— І це якось допомагає вашим цілям, Ліліє-сан?
"Які ж дві мети має Лілія-сан? Здається, про одну з них я здогадуюся…… вона прагне повернути голос Зіг-сан."
"Однак другу мету я навіть уявити не можу. Судячи з виразу обличчя Лілії-сан та того, як вона це висловила, я можу здогадатися, що це якась її давня заповітна мрія, але……"
— ……Одна з них, як Кайто-сан вже, мабуть, здогадався — це повернути голос Зіг. Наразі це відкладено за власним бажанням самої Зіг. А от інша мета…… Виявити винуватця, який свого часу згодував неправдиву інформацію 2-му загону. Я хочу з'ясувати, хто це був.
— ……………
— Той, хто зумів сфальсифікувати дані для Лицарського ордену…… без сумніву, володіє величезною владою у вищих колах. Навіть коли я ще була принцесою, не кажучи про мій нинішній титул герцогині, висуни я звинувачення — вони б просто підняли мене на сміх…… Щоб змусити цих людей спокутувати свої злочини, мій голос у королівстві повинен стати незаперечним…… Саме задля цього мені й потрібна вся міць дворянського статусу.
— Е-ем, щодо того винуватця……
— Наразі в мене немає жодних зачіпок. Можливо, я так ніколи його й не знайду, але все одно продовжуватиму шукати.
Сильні слова, промовлені з твердою рішучістю та непохитною волею.
Той, хто колись надав фальшиву інформацію загону Лілії-сан і став причиною того, що Зіг-сан втратила голос.
Знайти цього винуватця — це, беззаперечно, найзаповітніше бажання Лілії-сан.
— ……Я зовсім не планувала користуватися цим від самого початку, і мені справді соромно, що я використовую вплив, наданий мені Кайто-саном, але…… Я все одно дякую вам від щирого серця. Я не можу висловити всієї вдячності, особливо за те, що ви дали мені змогу зустрітися з Кронос-самою.
— Навіть не знаю, що й сказати на це……. Але я радий, якщо зміг допомогти Лілії-сан, бодай і випадково.
— ……Справді, щиро дякую вам. Ось чому, будь ласка, дозвольте мені віддячити вам хоча б у цьому.
— ……Так. Щиро дякую вам.
Перезирнувшись із Лілією-сан, ми подякували одне одному, відчуваючи легку ніяковість.
Трохи соромлячись і все ще палаючи від рум'янцю, Лілія-сан повернулася до Лунамарії-сан, аби змінити тему розмови.
— І все ж, Луно, що це ти так запекло стала на бік Кайто-сана…… Ти щось задумала?
— ……Х-хахаха, не кажіть дурниць……
— ……Вона точно щось задумала.
— Ні, усе зовсім не так перебільшено…… Просто я хотіла б дещо обговорити з Міямою-самою……
— Обговорити?
Я й сам відчував, що вона поводиться якось дивно, але, схоже, у Лунамарії-сан справді була власна мета, коли вона заступилася за мене.
Мені від цього стає вельми неспокійно, але завдяки Лунамарії-сан я зміг залишити Бель, тож поки що вислухаю її прохання.
— ……Згідно з інформацією, яку я отримала, Король Підземного світу-сама зараз розробляє новий магічний інструмент…… Отож, ну, я б безумно хотіла придбати його, якби мала змогу…… і сподівалася попросити Міяму-саму про допомогу……
— ……Г-гаразд.
— Щиро дякую вам!
"Звідки, біс її бери, ця фанатка взагалі викопала таку інформацію!?"
Магічний інструмент, який робить Куро — це, скоріш за все, той калькулятор, про який я її просив…… Але ж я нікому про це не казав, тож як Лунамарія-сан про це дізналася?
Невже між послідовниками Куро існує якась таємна мережа зв'язку?
Дорогі мамо і тату — Лілія-сан дозволила мені залишити Бель. Частково це сталося завдяки допомозі Лунамарії-сан…… але, схоже, Лунамарія-сан пронюхала про те, що Куро майструє калькулятор — Схоже, вона звідкись дізналася цю інформацію.
————
<Примітки автора>
До речі, Лілія та Кронос стали хорошими подругами відтоді, як познайомилися, і час від часу вислуховують бідкання одна одної.
Нещодавно, після вторгнення Богині Долі, вони разом скаржилися на Кайто.
Наступний розділ: «Напад та повернутий голос (тимчасова назва)»
.
.
.
(П.П Представляю як Кронос і Лілія бухі сидять і обговорюють Кайто, хахахха.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]