Розділ 110 - Схоже, інформація про мене поширюється
Прийнявши ванну у просторій та розкішній ванній кімнаті, я пройшов до приміщення, настільки величезного, що воно справді здавалося призначеним для державних гостей.
Окрім того, що все навколо сяяло розкішшю, тут була навіть система обслуговування, за якої особиста покоївка чекала біля дверей, аби допомагати з будь-якими проханнями.
Звісно ж, Аліса перебувала в окремій кімнаті, а Белю, як виявилося, ґречно запропонували їжу…… Ні, якщо точніше, спочатку він просто прогнав лицаря, який прийшов подбати про нього, тож мені довелося самому піти туди й сказати Белю слухатися їх.
І ось, провівши деякий час у кімнаті, яка була аж надто великою для мене одного, я згадав, що Кріс-сан кликав мене раніше, тож попросив покоївку провести мене, і ми рушили до його апартаментів.
Коли ми підійшли до кімнати на самому краю величезного королівського замку, покоївка вклонилася й пішла, залишивши мене перед дверима в трохи спантеличеному стані.
— Кріс-сан, це Міяма.
— А, Міямо-саме, вибачте, я зараз…… А, ні, будь ласка, заходьте.
"Хм?"
Мені здалося, що в його манері говорити щойно було щось дивне, але невдовзі я почув клацання та звук відмикання замка. Відчуваючи легкий сумнів, я все ж прочинив двері.
І коли увійшов, всередині, як я й думав, був Кріс-сан…… але я геть не очікував опинитися у ТАКІЙ ситуації.
— ……Що!? Е?
— Вибачте, Міямо-саме. Я зараз якраз перевдягаюся, тож, будь ласка, сідайте он там.
Кріс-сан, який був всередині кімнати, оголивши свою прекрасну шкіру, білу наче порцеляна, саме поправляв вишукану тканину, що прикривала його груди.
Сцена була настільки звабливою, що мої думки просто паралізувало. І хоч як це соромно, я не зміг утримати погляд і мимоволі задивився на його витончені форми.
————
————
Зачекайте, стоп-стоп-стоп!? Залишимо це осторонь……
— Щ-Що…… зачекайте, е? В-Ви жінка!?
— ……Ой?
Почувши мої слова, Кріс-сан на мить замружилася з приголомшеним виразом на обличчі, а потім приклала руку до підборіддя, ніби над чимось розмірковуючи…… "Ні, будь ласка, відкладіть роздуми й нарешті одягніться!"
Від цього її руху мій розум нарешті повернувся до норми, і я швидко вискочив із кімнати.
— Вибачте!?
Я квапливо вибіг і зачинив двері, а моє дихання частішало з кожною секундою.
Перед очима поставав образ тіла Кріс-сан, який я щойно побачив, і я, чесно кажучи, ніяк не міг заспокоїтися.
Навіть не знаю, як краще перед нею вибачитися…… У будь-якому разі, мені треба перепросити перед Кріс-сан, але чекайте-но хвилинку, гаразд?
У легких новелах часто пишуть, що головний герой забуває постукати або перевірити, чи є хтось усередині, і коли таке трапляється, це називають «везучим збоченцем»…… Але ж я постукав раніше, хіба ні?
Так, я абсолютно впевнений, що постукав, і чітко чув, як Кріс-сан сказала, що можна заходити, перш ніж увійти до її кімнати. Тож як, біс все забирай, я опинився в такій ситуації?
— Міямо-саме.
— Т-Так!?
— Я вже вдяглася, тож, будь ласка, заходьте.
— А, т-так.
Відповівши на голос, що лунав ззаду за дверима, я мимоволі випростав спину і зробивши кілька глибоких вдихів, знову зайшов усередину.
На Кріс-сан була проста сукня замість того розкішного вбрання, належного імператорові, у якому я бачив її раніше. Зміна одягу робила її вигляд зовсім іншим.
З її короткою стрижкою та андрогінним обличчям під час нашої першої зустрічі я помилився, бо вона була в чоловічому костюмі, але тепер, бачачи її такою, вона повністю виглядала як жінка.
Згадуючи минуле, Кріс-сан ніколи й не казала, що вона чоловік, а Аліса згадувала, що вона третя дитина колишнього імператора, але жодного разу не називала її принцом.
— Кріс-сане, мені справді дуже шкода за те, що сталося раніше.
— Е? А-а, я не проти…… Радше це я сама сказала, що можна заходити, згідно з моїми розрахунками……
— ……Розрахунками?
— Так, це міг бути збіг обставин, що Міяма-сама зайшов саме тоді, коли я перевдягалася…… але я подумала: "якщо Міяма-сама піддасться пристрасті, то, запропонувавши своє тіло та здобувши вашу прихильність, ми змогли б побудувати взаємовигідні стосунки на майбутнє……" Однак це виявилося помилкою, оскільки ви від початку навіть не сприймали мене як жінку.
— ………………..
"Це ж моторошно!? Вона щойно на ходу розставила таку медову пастку!?"
"Я-Я наче справді бачу перед собою людину, яка вважає себе лише інструментом для процвітання власної країни…… Як би це мовити, поруч із нею справді не можна втрачати пильність ні на мить."
— Як я й думала, з моїм непоказним тілом ви не можете дивитися на мене як на жінку, так?
— Н-Ні…… Е-е-ем, це може звучати не надто переконливо з мого боку, адже я від початку вважав вас чоловіком, але я вважаю, що Кріс-сан — надзвичайно вродлива людина.
— Дякую. Поки Міяма-сама говоритиме гарні речі про мою країну Шістьом Королям, я не проти, якщо ви зробите з моїм тілом що завгодно, знаєте?
— ……Н-Ні, я змушений відмовитися.
— Мені відмовили, ех, яка шкода.
Кріс-сан, на обличчі якої грала іронічна посмішка, коли вона це казала, виглядала справді чарівно…… але в мене було таке відчуття, ніби все перебуває у неї на долоні, і це було доволі ніяково.
У будь-якому разі, продовжувати подібну розмову не варто — насамперед тому, що це надто шкідливо для мого здорового глузду, тож краще швидко змінити тему.
— Д-До речі, ви казали, що хотіли про щось зі мною поговорити……
— Саме так. Відкладемо моє "зваблення Міями-сами" на інший раз і перейдемо безпосередньо до справи……
— Я був би вельми вдячний, якби ми так і зробили.
— Фу-фу-фу.
"Так, Кріс-сан — лякаюча людина, і не в плані сили, а в зовсім іншому сенсі."
Як би це сказати… Мене охопило моторошне відчуття: якщо не бути обережним, я й оглянутися не встигну, як потраплю в її тотальний контроль і вже не зможу вирватися.
Подарувавши мені звабливу посмішку, яка, здавалося, затягує в пастку, Кріс-сан змінила вираз обличчя на серйозний і заговорила.
— ……Справа, якою я хотіла б поділитися з вами, Міяма-сама…… полягає в тому, що останнім часом про вас поширюється інформація.
— Е? Про мене?
— Утім, хоч я й кажу про інформацію, вона не надто детальна — це радше плітки про вас…… Однак ходять чутки, ніби з'явився прикликаний з іншого світу, якому благоволять Король Підземного світу-сама, Король Смерті-сама та Король Світу-сама.
— ……Це… Це ж не через те, що я здобув перемогу на Фестивалі Священного Дерева чи щось таке, від чого став трохи відомим?
Здавалося, розмова набула дещо зловісного відтінку.
Інформація про мене поширюється…… Я думав, що найбільш вірогідний сценарій — це моя перемога на Фестивалі Священного Дерева, але, судячи з виразу обличчя Кріс-сан, це було геть не так.
— Це лише моя особиста думка, але це навряд чи правда. Інформація не настільки конкретна, щоб її поширювали учасники Фестивалю Священного Дерева, і навіть якщо вона не має деталей, чутки про вас розійшлися надто швидко.
— ………………
— У мене немає жодних доказів. Однак я й сама прожила серед виру інтриг, коли була ще недосвідченою. Ось чому моя інтуїція підказує мені…… Поширення інформації про вас — "сплановане"……
— Це означає…… що хтось у цьому світі може навмисно розповсюджувати відомості про мене?
— Так…… Я не знаю мети, і для мене таємниця, як їм вдалося поширити чутки про вас так широко й швидко…… але одне можу сказати напевно: цінність існування Міями-сами стає відомою людям цього світу.
Кріс-сан швидким тоном пояснила мені це із серйозним виразом на обличчі.
"Хтось пустив чутки про мене по всьому світу? Для чого? Поняття не маю. Якщо навіть кмітлива Кріс-сан не знає відповіді, то куди вже мені."
— Наразі це лише перші хвилі. Однак із плином часу…… Можуть з'явитися люди, які почнуть задумувати всілякі дурниці. Будь ласка, будьте дуже обережні.
— ……Так.
Кивнувши головою, хоч мені й було від цього ніяково, я побачив, як Кріс-сан змінила серйозне обличчя на посмішку.
— Якщо є щось, що в моїх силах, я максимально сприятиму вам і ймовірно, зможу придушити частину чуток, які поширюються в межах нашої країни, паралельно намагаючись з'ясувати джерело. А-а, і якщо вам набридне Королівство Симфонія — знайте, що двері нашої імперії завжди відчинені для вас. Я прийму вас від щирого серця й присягаюся захищати Міяму-саму ціною власного життя.
— ……Це також входить до ваших розрахунків, правда ж?
— Звісно. Не бажаєте одружитися? На щастя, я все ще незаміжня…… У такий спосіб знайдеться небагато людей, які наважаться зачіпати Міяму-саму.
— Я змушений відмовитися.
— Ой, мені знову відмовили. Яка шкода.
"Поруч із нею справді ні на мить не можна втрачати пильність, але, мабуть, саме завдяки цьому вона й займає імператорський престол."
Утім, принаймні здавалося, що вона щиро турбується про мене…… навіть якщо ця турбота також підпорядкована її розрахункам.
З одного боку, я відчував, що Кріс-сан ставиться до мене прихильніше порівняно з нашою першою зустріччю, але з іншого — відчував небезпеку й розумів, що поруч із нею не можна втрачати пильність ні на секунду…… Ну, хоча навіть ці мої думки Кріс-сан, мабуть, передбачила заздалегідь……
Дорогі мамо і тату — Кріс-сан розумна й володіє дивовижною проникливістю…… Вона людина, у якій кожен без вагань упізнає Імператора. І ось тепер, з її слів, наразі по всьому світу — Схоже, інформація про мене поширюється.
————
<Примітка автора>
Король Фантазмів: Гей, слухайте! Мені так подобається ця дитина! Усі-усі, гей, послухайте~ ~
Можливо, це було якось так.
.
.
.
(П.П Що до Кріс, то вона і справді Ляльковий Імператор, по суті вона і враховує, і не враховує почуття Кайто. Що до чуток, то напевно вже всі догадались хто їх пустив, і навіщо.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]