Розділ 11 - Я не лоліконщик.
Що стосується магії, яка уособлює інший світ, слова Лілії-сан і те, що щойно сказала Куро, зовсім не збігалися. Лілія-сан казала, що магію важко вивчити і що на її освоєння потрібно щонайменше кілька місяців. З іншого боку, Куро сказала, що її можна вивчити всього за кілька днів. Не схоже, що хтось із них брехав, але...
— Кайто-кун, не заперечуєш, якщо я хвилинку подивлюся цю книгу?
— Е? Так, звісно.
Не знаю, чи в Куро виникли такі ж сумніви, але вона захотіла переглянути вступну книгу з магії, яку я читав. У мене не було причин відмовляти, тому я передав їй книгу, і Куро почала її перегортати.
— А, зрозуміло, ось як людей навчають магії... Так, на це справді знадобиться чимало часу.
— Тобто спосіб, яким люди вивчають магію, неправильний?
— Унн? Ні, навпаки, я думаю, що він дуже добре продуманий. Просто це метод для виховання когось на кшталт «мага, який може створювати магічні інструменти», чи щось таке. Ну, тобто тобі потрібно вивчати й теорію, яка супроводжує магію, тому навчання займає багато часу.
— Унн? Стривай, я не зовсім розумію, що ти маєш на увазі...
Схоже, Куро щось для себе зрозуміла, але я чесно нічого не второпав. Тоді вона закрила книгу, усміхнулася мені своєю чарівною усмішкою і почала пояснювати.
— Якщо ти просто хочеш використовувати магію, тобі потрібно лише зрозуміти, як рухати магічну силу... Наприклад—
— Ого... Книга літає.
— Я просто використала магічну силу, щоб змусити її левітувати. На такому рівні, незалежно від того, людина ти чи демон, якщо можеш рухати магічну силу, то здатен зробити це лише силою уяви. Але якщо ти хочеш створити магічний інструмент, який робитиме те саме, все стає трохи складніше.
— "Угу-угу."
— Магічний інструмент працює завдяки магічній формулі, записаній у магічному кристалі, тому якщо намагатися досягти того самого результату... тобі знадобиться формула для визначення цілі, формула для підняття цілі в повітря, формула для регулювання висоти і формула для перемикання між активацією та деактивацією. Думаю, це виглядало б приблизно так?
Разом із поясненням Куро в повітрі з’явилися численні сяючі символи, які склалися в магічне коло. Спостерігаючи за цим, я подумав, що це й справді виглядає дуже магічно.
— Ось різниця між магією, яка ґрунтується на інтуїції, і магією, яка ґрунтується на теорії. Дивись, Кайто-кун, ти ж теж вважаєш, що рухати руками легко, так? Але хіба не було б складно описати цей процес у вигляді теорії?
— ...Розумію. Це й справді так.
— Для нас, демонів, уміти користуватися базовою магією — це норма, і людина починає її вивчати лише тоді, коли хоче стати творцем магічних інструментів або використовувати складнішу й потужнішу магію... Думаю, люди вирішили, що дитина, яка може користуватися магією, повинна бути на рівні того, хто здатний створювати магічні інструменти. Тому вони й змушують вас вивчати всю супутню теорію. Ця серйозність дуже в дусі людської раси.
Зрозуміло. Пояснення Куро дуже легко зрозуміти. І водночас стає очевидно, наскільки складно мислять люди.
У такому разі це не питання того, хто має рацію, а радше культурна різниця. Як казала Лілія-сан, для людської раси можливість користуватися магією є професією і спеціальністю. Для демонів же здатність використовувати магію — це щось само собою зрозуміле, а професіоналами вважаються лише ті, хто досліджує її глибше.
— Ну, вивчення цього не буде марною тратою часу. Якщо ти захочеш використовувати магію вищого рівня, тобі знадобляться ґрунтовні теоретичні знання. Крім того, ти ж людина, а люди добре вміють створювати детальні теорії. Думаю, якщо ти все це запам’ятаєш, то зможеш навіть створювати магічні інструменти.
— Хммм. Але частина мене дуже хоче якнайшвидше спробувати магію на практиці.
— Тоді хочеш, щоб я тебе навчила?
— Е?
Я розумію, що теорія важлива, але я ж потрапив до іншого світу, і бажання використовувати магію в мене дуже сильне. Якщо я не планую створювати магічні інструменти, то почувши, що просту магію можна опанувати за короткий час, я просто не можу не схилитися до цього варіанту.
Поки я думав про це, Куро з усмішкою запропонувала:
— Теоретичні речі можеш вивчати по книгах і тому подібному, а я навчу тебе інтуїтивній стороні магії. Хоча по мені й не скажеш, але я досить добре вмію користуватися магією.
— ...Тебе це справді не обтяжить?
Якщо чесно, я дуже вдячний за таку пропозицію, але водночас мені трохи страшно. Куро, мабуть... ні, я впевнений, знає про магію дуже багато. Принаймні вона одна з найвправніших людей, яких я зустрів у цьому світі. Судячи з того, як вона витягує з пальта всілякі речі, користується якимось магічним інструментом для відстеження людей, про яких думає, і літає небом, здається, ніби для неї взагалі немає нічого неможливого.
— Все добре~ Ти мені подобаєшся, Кайто-кун, і якщо є щось, чого я можу тебе навчити, то я тебе навчу.
— Д-дуже дякую.
Усмішка, сповнена щирої доброзичливості, абсолютно відкрита і без жодної настороженості. Я не знаю, що саме змусило її так сильно мене вподобати, але вона ставиться до мене з такою добротою. Звісно, інколи мені здається, що вона просто тягне мене за собою, але попри це в розмовах із Куро є щось дивно заспокійливе.
Як би це сказати... Я ж усе-таки хлопець. Хоча справжній вік Куро набагато більший, ніж здається по її зовнішності, мені все одно ніяково, коли така красива дівчина демонструє до мене настільки пряму прихильність.
І водночас я не міг не поставити собі запитання.
Невже я лоліконщик?
Мене почав огортати дивний страх.
Н-ні, це не так! Я не лоліконщик! Просто я завжди був самотнім і ніколи раніше не стикався з тим, щоб хтось виявляв до мене таку емоційну прив’язаність!
Куро, абсолютно не підозрюючи про мої внутрішні муки, продовжувала пояснювати зі своєю звичною життєрадісною усмішкою.
— Отже, перший крок — це основи з основ. Навчитися поводитися з магічною силою. Кайто-кун, ти знаєш, які відчуття має магічна сила?
— Ні, не знаю.
— Унн, ну, ти ж жив у світі, який ніколи не мав нічого спільного з магією, тому це не дивно. Тоді ось—
— !?
З цим вигуком Куро покрутила пальцем переді мною. Моє тіло раптом огорнуло слабке світло, і я відчув м’яке, тепле відчуття по всьому тілу.
— Я огорнула тіло Кайто-куна своєю магічною силою, зробивши її видимою… Як воно відчувається?
— Хммм. Наче ніби занурився в трохи теплу воду… тепле відчуття?
— Це відчуття важливе. Це базовий стан використання магії. Сьогодні давай просто трохи його відчуємо і спробуємо запам’ятати, яке саме відчуття має магічна сила!
-
Дорога мамо, тату — у мене є вчитель магії в іншому світі. Однак — я не лоліконщик.
-
Давайте повернемося трохи назад у часі — до однієї будівлі в Царстві Демонів.
Поки Куромуейна неквапливо спостерігала за демонами, що святкували Новий рік, до неї підійшов демон у церемоніальній масці з кісток і пір’я.
— Курому-сама, вам надійшло запрошення від Королівства Симфонія.
— Унн? Запрошення… на що?
Закинувши міні-кастеллу до рота, Куромуейна озирнулася з щирою цікавістю.
— Схоже, це запрошення на святковий новорічний бенкет. Можливо, воно також слугує представленням людини, яка цього року виконує роль Героя…
— Новий рік? Чому вони надіслали його мені тільки цього року? І коли я взагалі востаннє виходила кудись?
— Ні, думаю, справа не в цьому. Можливо, це тому, що Курому-сама нещодавно відвідали короля?
Куромуейна — демон, тому зазвичай проводить Новий рік за традиціями Царства Демонів. Через це вона ніколи не брала участі в людських святкуваннях, які в різних країнах проводяться на четвертий день Нового року, і в людському світі добре знають, що їй ніколи не надсилали запрошень.
Однак цього року його несподівано надіслали. Демон у масці пояснив, що причина, ймовірно, у її нещодавньому візиті до замку на прохання короля Симфонії.
— …Я просто зайшла туди, бо випадково була неподалік.
— А, до речі, ви ж ходили купувати джем, так? Як, вдалося знайти хороший?
— Унн, він дуже солодкий і добре пасує до міні-кастелли.
— Хохоу… це добре чути.
Почувши задоволений голос Куромуейни, демон у масці кілька разів кивнув, ніби й сам радів.
— …І що нам відповісти?
— Мені не цікаво, скажи, що ми не прийдемо.
— Ха-ха-ха, я так і думав.
Демон у масці, глянувши на розкішне запрошення з печаткою короля Симфонії, просто кивнув. Він, схоже, вже очікував такої відповіді.
— Але про всяк випадок… хіба вам не цікаво подивитися на людину, яка цього року виконує роль Героя?
— Мені не здається, що мене зацікавить той, хто цього року виконує роль Героя~ До того ж я вже знайшла свою “улюблену” людину…
— Оя-оя, боже мій… здається, Курому-самі справді дуже пощастило знайти цю людину.
— Так! Саме так! Це було так давно! Я відчула іскру з першого погляду~ Здається, це доля!
Байдуже обличчя Куромуейни миттєво змінилося, і вона широко усміхнулася. Демон у масці спостерігав за нею з усмішкою, розуміючи, що вона справді в гарному настрої через “улюблену” людину.
— Тоді я передам, що Курому-сама не братиме участі.
— Унн, так. Я зараз повністю зайнята цією дитиною, тому інше мене не цікавить.
— Як вам буде завгодно…
— А ще… можеш написати листа “Широ”?
— До Шеллоу Вернал-сами? Слухаюся. Що саме написати?
Почувши ім’я, яке згадала Куромуейна, демон у масці трохи здивувався. Була лише одна людина, яку вона називала таким прізвиськом. Для нього це була істота, настільки неймовірна, що до неї можна було звертатися лише з “-сама”.
— Просто напиши коротко~ Якщо це Широ, думаю, вона зрозуміє навіть якщо там буде: “Будь ласка, благослови Кайто-куна~”.
— …Слухаюся.
Демон у масці кивнув, але всередині був глибоко здивований змістом прохання.
У той же час Куромуейна, яка лежала на розкішному дивані, раптово різко підскочила.
— Ха!? Мені здається, Кайто-кун мене кличе! Я ненадовго піду.
— Е? А, так… гарного вам дня…
Швидко попрощавшись, Куромуейна огорнулася глибоким чорним світлом і зникла, залишивши дещо розгубленого демона в масці.
Невдовзі до нього підійшов лицар у чорних обладунках.
— О? Де Курому-сама?
— О, Нейн-доно… вона сказала, що відчула, ніби її кличе Кайто-кун…
— Кайто-кун? А, той прикликаний до нашого світу, який став улюбленцем Курому-сами.
Лицар на ім’я Нейн кивнув.
— Ну й ну… вона справді його дуже любить… ще й просить благословення Шеллоу Вернал-сами…
— Благословення Шеллоу Вернал-сами!? Це вже занадто велика фігура для таких прохань… хоча це й очікувано від Курому-сами…
— Іншим прикликаним буде дуже непросто…
— …Ну, якщо Курому-сама когось “помітить”, то його доля вже майже вирішена… у моєму випадку було так само…
Не знаючи про це сам, Кайто уже повільно “втягувався” у вир подій, а демон у масці та Нейн могли лише зітхати, співчуваючи обраному людському хлопцеві. Він уже майже потрапив у світ їхньої “володарки”, яка уособлює “безмежну свободу”. І їм залишалося лише уявляти, що на нього чекає далі.
.
.
.
(П.П Ну Куро завжди любила бути вільною і тд., а Кайто треба кріпитись, бо на нього чекає дуже багато чого після зустрічі з Широ, особливо смішно з того як вона його думки і спогади читатиме хахахах. (Вибачте за спойлер))