Розділ 107 - Я знову зустрівся з тим, кого й не сподівався побачити
Викупивши Бегемота, я не мав жодного бажання повертатися на іподром, тож ми з Алісою вирішили просто поблукати столицею Імперії Арклесія.
Бегемот зовсім не виявляв агресії й аж ніяк не лякав перехожих навколо. Він лише спокійно й неквапливо чимчикував слідом за мною.
— А він доволі покірний, чи не так?
— Ні, зазвичай вони далеко не такі покірні…… Можливо, річ у тім, що він дійсно дуже прив'язався до Кайто-сана.
— А, точно…… Треба ж дати йому ім'я.
— Ґуру-у?
Кликати його просто «Бегемотом» було якось неприємно, тож я вирішив, що варто вигадати для нього ім'я…… але, якщо чесно, я геть не впевнений у своєму відчутті смаку щодо імен.
— Добре! Тоді цей визнаний авторитет у сфері найменувань — Аліса-тян — вигадає йому ім'я!
"……………"
Я щось не пригадую за нею такої репутації, але Аліса, схоже, була в піднесеному настрої, випнувши свої маленькі груди.
Поклавши руку на підборіддя, вона на мить замислилася……
— Як щодо Бельфрід…… а скорочено — Бель?
— ……Я вражений, але ти й справді вигадала цілком пристойне ім'я.
— Що це взагалі має означати!?
На мій подив, Аліса запропонувала справді гарне ім'я.
Я, чесно кажучи, думав, що вона обов'язково видасть щось чудернацьке…… тож був щиро здивований.
— Ти не проти, якщо відтепер я кликатиму тебе Бельфрідом?
— Ґа-о-о-о!
Схоже, Бегемоту це ім'я теж припало до душі, адже, почувши мої слова, він ствердно й енергійно кивнув головою.
Усміхнувшись його милим рухам, я погладив звіра по голові, а Бель із задоволенням потерся мордою об мою долоню.
А потім, постоявши трохи під моїми пестощами, Бель підвівся на задні лапи, підняв лапу й поплескав Алісу по плечу.
— Ґуру.
— ……Гей, ти, капосний звір. Що це ще за погляд такий, ніби ти хвалиш підлеглого за добре виконану роботу!? Твоє ставлення до мене кардинально відрізняється від того, як ти поводишся з Кайто-саном!!! Зараз я покажу тобі, наскільки моторошними бувають люди……
— Ґа-о-о-о!
— Гя-а-а-а-а-а!?
Обурена вчинком Беля, Аліса замахнулася на нього кулаком…… але її миттєво здуло ляпасом Беля.
Як і слід було очікувати від магічного звіра, його фізична сила просто неймовірна — звичайній людині від такого ляпаса точно зламало б шию.
Ну, добре хоч його противником була Аліса — істота, яка, як мені здається, не помре, навіть якщо її вбити. Проте мені треба бути обачним, аби він не вчинив так із кимось іншим……
— Зачекайте-но хвилинку!? Кайто-сан! Чи не занадто ви зі мною жорстокі!?
А вона швидко оговталася…… Від такого лютого ляпаса Беля на її масці навіть тріщини не з'явилося……
Аліса продовжувала кричати на мене, широко розвівши руки в боки.
— Ви взагалі знаєте, що я розквітаю від любові та уваги!? Любіть мене більше! Обійміть мене міцніше! Ну ж бо, сміливіше!
— ……Бель, взяти!
— Ґу-ру-а-а-а-а-а-а!!!
— Гя-а-а-а-а-а-а!?
На Алісу, яка знову широко розставила руки й дуріла посеред вулиці, я нацькував Беля.
"Так, Бель, чудова робота. Моя сила цуккомі проти Аліси відчутно зросла, і я справді тобі за це вдячний."
— Зачекайте, Кайто-сан!? Чого це ви там самі собі киваєте, нгя-а-а-а-а-а!? З-Зупини свої роги, не націлюй їх на мене-е-е-е-е-е-е!?
— Бель, до мене.
— Ґа-о-о-о!
— ……Я-Я більше не казатиму дурниць…… Напади Бегемота й справді виснажують.
"Казати, що тебе просто «виснажують» атаки легендарного магічного звіра…… у цієї особи й справді якісь монструозні характеристики, чи не так?……"
А потім я раптом згадав про нашу з Алісою гру.
— Між іншим, Алісо. Чим у підсумку закінчилася наша гра?
— А-ах…… та ні, ну, це моя цілковита поразка. Відчуваю, що навіть якби ми повернулися на іподром, я б усе одно не змогла вас перевершити, Кайто-сан…… Нічого не вдієш, я покірно виконаю одне ваше прохання.
"Хммм."
"Що стосується мене, то я просто піддався загальному потоку, але Аліса, схоже, і справді збиралася виконати одне моє прохання, як і казала на початку."
Втім, мені все одно нічого не спадало на думку, тож я вирішив поки що відкласти це питання.
Поки я про це міркував, Аліса з якоїсь причини почала соватись і крутитись. Хоча через маску її обличчя не було видно, я відчув, що вона дивиться на мене знизу вгору.
— Н-Нічого не вдієш…… Я-Я до цього вже теж готова.
— Ун-н?
— Заїзд он у тому боці…… А тепер дозвольте вашим звірячим інстинктам вирватися на волю в моєму тілі……
— Бель, взяти!
— Ґа-а-а-а-а-а-а!
— Гя-а-а-а-а-а-а!? Можете, будь ласка, не нацьковувати на мене справжнього звіра-а-а-а-а!?
Алісу, яка знову збиралася бовтнути якусь дурницю, Бель знову вирубив ударом.
— ……Ні, серйозно…… Будь ласка, припиніть використовувати Бегемота для цуккомі. Я ж так і травмуватися можу.
— Дивовижно, як ти після всього цього досі не дістала жодної травми.
Спантеличений, я видав цуккомі Алісі, яка важко переводила подих. Серйозно, та з чого ти взагалі зроблена?
Хай там як, схоже, вибрики Аліси нарешті закінчилися, тож я заговорив до неї, гладячи Беля за чудово виконану роботу.
— У будь-якому разі, хоча ще трохи зарано…… Не хочеш піти повечеряти?
— Е? Ви частуєте!?
— ……Ти взагалі-то заробила для цього достатньо грошей……
— Їжа, куплена за чужі гроші — найсмачніша!
— У тебе й справді «чудовий» характер……
Зітхнувши й криво всміхнувшись Алісі, яку ніщо не здатно було вибити з колії, я вже збирався пошукати якесь місце для вечері…… як раптом Бель підвів голову й грізно загарчав.
Помітивши це, я перевів погляд і побачив групу людей у розкішних обладунках…… схожих на лицарів, які прямували в наш бік.
Підійшовши до мене, лицарі одночасно опустилися на одне коліно й низько вклонилися.
— Ви Міяма Кайто-сама, правильно?
— А, так…… е-е-ем……
— Командир Першого Лицарського Ордену Імперії Арклесія…… Мене звати Бард. Будь ласка, вибачте нам за цю раптову неґречність. Його Величність Імператор Арклесії бажає бачити вас…… Тож, якщо це можливо, для нас було б великою честю, якби ви завітали до замку……
"Ха? Е?"
Я мимоволі заціпенів від такої карколомної події.
"Його Величність Імператор…… Правитель цієї країни хоче мене бачити? Навіщо? Я взагалі не розумію, що відбувається."
Поки я вагався, не знаючи, що відповісти, Аліса вискочила перед мною.
— Ой-ой-ой, якщо ви хочете запросити Кайто-сана, вам спочатку доведеться домовитися зі мною — його партнеркою.
"………………"
"Це відколи ти стала моєю партнеркою?.." — хоча я з усіх сил проковтнув ці слова.
Зараз я все одно не зможу дати їм виразної відповіді, тож якщо Аліса зможе провести з ними переговори, це дуже б мені допомогло……
— Наша перша вимога — вишукана вечеря!
— ……Бель, змусь її замовкнути.
— Ґа-а-ру-а-а-а-а!
— Хі-я-а-а-а-а-а!?
Я забираю свої слова назад: залишити це Алісі — означає геть завалити розмову.
Поки що відсунувши Алісу вбік, я повернувся до Барда-сана й перепросив:
— Вибачте за цю дурепу, але…… е-е-ем, чому саме я?
— Так. Його Величність Імператор мовив, що «вже зустрічався з Міямою-самою раніше», і коли почув, що Міяма-сама перебуває в нашій країні, то висловив бажання зустрітися з вами знову.
— Зустрічалися раніше? Е-Е-ем, вибачте за моє незнання. А яке ім'я у Його Величності Імператора?
— Так, ім'я Його Величності Імператора — Кріс…… Кріс Діа фон Арклесія.
"Але ж я взагалі не пам'ятаю такого імені!? Ми зустрічалися раніше? Де це могло бути?"
Я ще ніколи не виїжджав за межі Королівства Симфонія, тож я ніяк не міг знати ім'я цього Імператора Кріса.
Втім, це запрошення від монарха…… Якщо я відмовлюся, то відчуваю, що створю проблеми для Лілії-сан.
— ……З-Зрозуміло. Я завітаю до нього.
— Щиро дякую вам. У такому разі ми вже підготували карету, яка доставить вас туди.
Почувши мої слова, Бард-сан низько вклонився й підвів мене до карети неподалік…… неймовірно розкішної карети.
Зайшовши всередину разом із Алісою, я, як і очікувалося, з'ясував, що Бель не зможе поміститися в кареті, тож попросив його бігти слідом за нами.
— Кайто-сан…… Ви знайомі з Його Величністю Імператором? Серйозно, хто ви взалі такий?..
— Ні, я взагалі не пам'ятаю, щоб колись зустрічався з ним……
У відповідь на запитання Аліси я лише спантеличено нахилив голову.
Після того, як карету гойдало понад десять хвилин…… ми прибули до справді велетенського замку, який будь-хто без вагань назвав би королівським.
Я думав, що мене зустрінуть у чомусь на зразок аудієнц-залу, але замість цього мене провели до великої вітальні, де вздовж стіни акуратно вишикувалися кілька покоївок та дворецьких.
Збентежений таким прийомом на рівні поважного державного гостя, я чекав на прибуття Його Величності Імператора…… І за кілька хвилин двері на протилежному боці відчинилися, і з'явилася постать, вбрана в розкішне вбрання.
— Ласкаво просимо, і дякую, що завітали, Міяма-сама. Радий знову зустрітися з вами.
— ……Е? Аре-е?
————
————
Дивлячись на Імператора, на обличчі якого сяяла привітна усмішка, я просто заціпенів.
"……Я точно вже зустрічав цю людину раніше…… Його обличчя виглядає дуже знайомим. Проте, е? Ця людина — Його Величність Імператор!?"
"Ні, ні, це неможливо…… Я маю на увазі, він же був……"
— ……"Кучером, який віз мене, коли я їздив їсти барбекю?"
— Так.
— Е-е-е-е-е-е-е-е-е-е-е!?
Дорогі мамо і тату — З якоїсь причини мене запросив до свого королівського замку Його Величність Імператор, і на мій подив — я знову зустрівся з тим, кого й не сподівався побачити.
————
<Примітка автора>
Лілія: "Чому вони досі не повернулися……"
.
.
.
(П.П Лілія напевно вже уявляє як Кайто прийде з кимось новим неймовірним, хоча Імператор та Бель це квіточки, сама Аліса біля нього ще той прикол.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]