Розділ 106 - У мене з'явився домашній улюбленець
Забравши квиток, на який я поставив усі свої статки, я повернувся на своє місце.
Здавалося, забіг ось-ось розпочнеться, адже перед стартовою огорожею вже згуртувалися гігантські монстри.
І серед них Бегемот знову пильно дивився в наш бік.
Я не був до кінця впевнений, чи зможе він зрозуміти мене на такій відстані, але все ж скористався Магією Симпатії, аби передати Бегемоту свою волю.
"Що буде далі — залежить від твоєї перемоги……"
За мить Бегемот ледь помітно кивнув і відвів від нас погляд. Переконавшись у цьому, я сів на своє місце.
— Алісо, а в Бегемота взагалі є шанси на перемогу?
— Хммм. Це головний забіг…… ну, як бачите, тут повно вкрай агресивних монстрів, тож усе часто переростає в банальну бійку. І, як і очікувалося, вимагати від малюка-бегемота, щоб він зніс усіх інших монстрів, дещо нерозумно…… Було б чудово, якби Червоний Дракон та Фенрір перебивали один одного, і тоді, можливо……
— Зрозуміло.
— ……Втім……
— Хм?
Схоже, Бегемоту й справді буде надзвичайно важко виграти, але, за словами Аліси, це можливо, якщо інші сильні фаворити зчепляться між собою.
Власне, наша перемога не була чимось геть неможливим, адже головний забіг влаштований так, що в ньому регулярно трапляються найнеочікуваніші повороти.
Проте, мовивши це, Аліса нахилила голову, ніби її щось спантеличило.
— Гммм, той Бегемот…… виглядає трохи не так, як ті, про яких я знаю.
— Не так? Це як?
— Ну, я сама бачила не так уже й багато Бегемотів…… але, здається, роги в Бегемотів мають бути «червоними».
— Червоні роги? Чекай, але ж у цього Бегемота вони синяво-чорні?
— Отож-бо~~ Власне тому, якщо це й справді те, про що я думаю……
— [А зараз нарешті розпочинається головний забіг!]
Якраз коли Аліса збиралася щось пояснити, ареною рознісся гучний голос коментатора. Почувши його, вона замовкла й перевела погляд на бігову доріжку.
У ту саму мить, коли огорожа перед монстрами зникла й забіг стартував…… трапилося це.
Бегемот, який досі біг на чотирьох лапах, раптом зупинився, підвівся на диби й випустив оглушливий рев.
З його чорних рогів вирвалася синяво-чорна блискавка й наосліп прошила Червоного Дракона, що летів у небі.
— [Щ-Що за диво!? Червоного Дракона збито з одного-єдиного удару-у-у-у-у-у! Невже це й є справжня сила легендарного магічного звіра!?]
— Як я й думала…… цей Бегемот — Особлива Особина.
— Особлива Особина?
Якщо говорити про Особливих Особин, то, наскільки я пам'ятаю, це стосувалося й синього огра Ахта — істот, які докорінно відрізняються від звичайних представників свого виду.
— Кайто-сан! Із цим наші шанси на перемогу кардинально зросли! Я знала про це лише з книжок, але подейкують, що Особливі Особини Бегемотів оповиті синяво-чорними блискавками та володіють силою, яка в рази перевищує силу звичайного Бегемота.
— В рази…… Оце так……
— Ого-го! А Бегемот-то який прудкий! Він уже наздоганяє Фенріра, який наразі лідирує!
Ніби підтверджуючи сповнені захвату слова Аліси, Бегемот, який щойно збив Червоного Дракона, помчав біговою доріжкою з шаленою швидкістю й почав стрімко скорочувати відстань до велетенського вовка попереду…… до Фенріра.
Фенрір також відчув наближення Бегемота й, різко зупинившись, випустив моторошне вовче виття.
— [Фенрір готується перехопити Бегемота!!!]
Навколо Фенріра з'явилися гігантські бурульки, які зі швидкістю куль полетіли прямо в Бегемота.
Схоже, якщо монстр настільки могутній, як Фенрір, він здатен використовувати магію. Бегемот спритно ухилявся від них стрімкими стрибками, але кілька бурульок усе ж зачепили його.
Попри численні рани на тілі, Бегемот скоротив дистанцію й мотнув рогами в бік Фенріра…… однак Фенрір, як і належить вовку, мав вражаючу гнучкість, тож легко й невимушено ухилився від випаду.
— Як і очікувалося від Фенріра, він дуже легкий на ногу. Проте, якщо цей Бегемот — Особлива Особина…… навіть малюк має бути здатен використати "це".
— "Це"?
— Так, дивися уважно. Переможець, схоже, визначиться в одну мить…… Зараз буде «подих» Бегемота.
Коли я дослухався до слів Аліси й витріщився на Бегемота, той знову став на задні лапи та видав рев, від якого здригнулася земля.
У відповідь на його рев, блискавки, що вирували навколо рогів, почали стрімко збиратися в пащі звіра.
— У легендах мовиться так: подих Нідгьоґґа Небес спалює землю в пекельному вогні, тоді як подих Бегемота Землі…… прошиває небеса сліпучим спалахом……
— [ ! ? ]
Із пащі Бегемота вирвався чорний спалах…… Спалах, який швидше за кліпання оком проткнув Фенріра наскрізь.
Здавалося, від цього подиху, випущеного зі швидкістю справжньої блискавки, неможливо було ухилитися, якою б фантастичною не була швидкість Фенріра. Втративши всі сили, Фенрір метеором повалився на землю.
— [Фенріра здолано! Долю забігу вирішено! Інші монстри охоплені жахом від цієї битви! Це неймовірно, просто неймовірно…… І ось Бегемот першим перетинає фінішну лінію! Перше місце здобуває Бегемот! Це перемога Бегемота!]
————
————
— Ууууууууууу-ррррррааааааа! Кайто-сан! Ми виграли!
— Так, це було й справді дивовижно!
— Ураааааааааааа!!! Я зрубала стільки гроше—— Ауч!?
— Ти взагалі можеш бодай трохи зважати на атмосферу……
"Цікаво, на арені вже розпочався сьомий забіг?.." Ми з Алісою не лишилися на стадіоні після п'ятого, а замість цього попрямували до великого будинку за іподромом.
— Міяма Кайто-сама, щиро дякую вам за сьогоднішню покупку. Мене звати Чапел, я керуючий Перегонами Монстрів. Радий знайомству……
— А, так. Я — Міяма Кайто. Навзаєм.
Керуючий іподромом, вбраний у розкішний сяючий одяг…… Чапел-сан розмовляв зі мною з сяючою усмішкою.
Ну, я ж щойно придбав Бегемота…… тож, якщо описувати це прямо, я став вельми поважним клієнтом, який зробив величезне замовлення. Тому я цілком розумів, чому до мене ставилися з такою підкресленою ґречністю.
Розуміти-то розумів…… але коли перед тобою кланяється людина, яка явно старша за тебе, до цього…… просто неможливо звикнути.
— Чутки про Міяму-саму дісталися й до моїх вух.
— Чутки?
— Так, я чув, що ви є близьким другом Шести Королів, а також блискуче перемогли на нещодавньому Фестивалі Священного Древа.
— Т-Так…… Ну……
— Цього й слід було очікувати від першокласного джентльмена — мати такий тонкий смак. Будь ласка, залишайтеся нашим шановним гостем і надалі.
— А, так, звісно.
Схоже, моя перемога на фестивалі врожаю вже розійшлася іншими країнами, і як би це мовити…… мені стає трохи ніяково.
Ні, можливо, це просто в Чапел-сана така широка інформаційна мережа…… принаймні я дуже сподіваюся, що річ саме в цьому.
"До речі, коефіцієнт на Бегемота становив солідні 205 відсотків, тож після оплати в мене на руках залишилося понад 100 білих золотих монет."
"Мені навіть стало трохи соромно за те, що я виграв таку неймовірну суму грошей, але на обличчі Чапел-сана не здригнувся жоден мускул — він і далі посміхався."
Якщо подумати, я чув, що кінні перегони та подібні заклади влаштовані так, аби організатори завжди залишалися в плюсі за будь-якого розкладу. Цікаво, на Перегонах Монстрів діє те саме правило?
— Перепрошую~~ Нам ще солодощів, будь ласка—— Ґяаааа!?
— Ти хоч краплю скромності маєш……
— Ні-ні, що ви, пригощайтеся на здоров'я…… Ох, вибачте мені. Схоже, усе готово для передачі, тож проходьте, будь ласка, сюди.
— Так, дякую.
Давши по шапці цій дурепі, яка після знищення всіх виставлених ласощів ще й попросила добавки, я попрямував за Чапел-саном, оскільки передача Бегемота була вже готова.
Поки ми йшли, Аліса зрівнялася зі мною й стиха мовила так, щоб почув лише я:
— ……Цілком очевидно, що він намагається вислужитися перед вами. Цей тип дуже вправний у своїй справі.
— ……Що ти маєш на увазі?
— Цей Бегемот — Особлива Особина. Зазвичай він коштував би вдвічі дорожче за звичайного…… І, ймовірно, було чимало інших високопоставлених аристократів, які прагнули його придбати.
— Справді?
— Це лише моє припущення…… але він, мабуть, вирішив, що краще справити гарне враження на Кайто-сана, продавши його саме вам…… Зрештою, саме тому він і зробив вам таку знижку, чи не так?
— І справді……
Як і казала Аліса, коли я купував Бегемота…… ціна впала з 300 білих золотих монет до 280, адже це була «моя перша покупка».
Знижка у 200 мільйонів єн…… Ось наскільки сильно він хотів продемонструвати мені свою прихильність.
Власне, прогнози Аліси виявилися точними, адже Чапел-сан час від часу кидав на мене швидкі погляди, продовжуючи розмову з усмішкою на обличчі.
— Міяма-сама, будь ласка, завітайте до нас знову. Якщо ваша ласка, ви можете прийти разом із Королем Підземного світу-сама та Королем Світу-сама…… Ох, у такому разі, неодмінно дайте мені знати заздалегідь, і я зроблю все можливе, щоб прийняти вас на найвищому рівні.
— А, так, я зрозумів. Я обов'язково перекажу Куро…… Королю Підземного світу-сама та іншим, як тепло ви мене прийняли.
— Ох, я безмежно вдячний за ці слова…… Це велика честь для мене.
Схоже, Чапел-сан із самого початку розумів, що ми розкусили його розрахунки. І оскільки він манівцями висловив своє прохання, я також подякував йому — бодай із формальності.
Здається, як і казала Аліса-сан, він справді майстер своєї справи…… Але чому ж ти, маючи таке чудове чуття на людей, геть позбавлена будь-якої жилки до ведення бізнесу?
Тим часом ми підійшли до величезної клітки, і, перевівши погляд, я побачив усередині того самого Бегемота.
Помітивши мене, Бегемот неквапливо підвівся, підійшов до ґрат і знову впився в мене поглядом.
— Він дуже лютий, тож давайте спочатку зареєструємо вас як його господаря—— Зачекайте, Міяма-сама!?
— Е?
Коли я невимушено наблизився до клітки, Бегемот подивився на мене й злегка нахилив голову.
Я відчув від нього зовсім не ворожість, а швидше вдячність і прихильність, тому простягнув руку й погладив його по голові. Бегемот із задоволенням потерся мордою об мою долоню, чим чимало здивував Чапел-сана.
— ……Як…… як цей Бегемот може бути таким покірним…… О свята Богине, схоже, мені залишається лише сказати, що цього й слід було очікувати від Міями-сами.
Схоже, Бегемот уже визнав мене своїм господарем, адже він покірно й без найменшого спротиву дав одягти на себе нашийник магічний інструмент, який фіксує реєстрацію власника.
Коли процес реєстрації успішно завершився, клітку відчинили, і Бегемот повільно потерся мордою об моє тіло.
— Ґа-о-о-о-о……
Я розумів, що це все ще малюк, і спостерігати за тим, як він лащиться, було дуже мило…… але два роги на його голові все одно викликали легкий острах. Будь ласка, дивись не проткни мене ними наскрізь, добре?
Дорогі мамо і тату — Я й сам до кінця не розумію, як так сталося, але через дивний збіг обставин я вирішив купити Бегемота. Що ж, мене трохи тривожить майбутнє, але…… у мене з'явився домашній улюбленець.
————
<Примітка автора>
Певний Король звідкись там => Ставить власні емоції на перше місце.
Чапел => Відхиливши вимоги високопоставлених аристократів, він влаштував Кайто теплий прийом, шанобливо й скромно зустрівши юного Кайто.
Схоже, хтось тут дійсно бачить велику картину.
.
.
.
(П.П Ну що сказати, F-нервам Лілії.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]