Розділ 103 - Вона кинула мені виклик
Після надзвичайно насиченого дня наступного ранку я почувався геть виснаженим, тож вирушив у дорогу, аби провідати Алісу, лише тоді, коли сонце вже височіло в небі.
Фейт-сан, яка залишилася в маєтку герцогині Альберт, прямо перед тим, як день змінився іншим, перед відходом мовила: «Я не здаюся! Відтепер я приходитиму сюди, аби зблизитися з Кай-тяном, і зрештою ти візьмеш мене на утримання!», після чого пішла.
"Серйозно, ця особа взагалі нічим не переймається…… Я відчуваю, що якби вона спрямувала хоча б половину цього ентузіазму, який іде на ухилення від роботи, на саму роботу, то з легкістю виконала б її та мала купу часу, аби ледарювати."
І ось, коли Фейт-сан пішла, я попросив у Куро поради щодо Аліси.
На щастя, Куро радо пообіцяла мені допомогти й сказала, що завітає до крамниці Аліси разом зі мною, щойно вирішиться питання з калькулятором, тож тоді ми й зможемо з нею все обговорити.
Тому я вирішив завітати знову, аби уточнити плани Аліси, хоч і був у неї лише позавчора.
Дійшовши до дверей крамниці, я повільно відчинив їх……
— ……Я зможу, я повинна змогти…… Люди — це істоти, які еволюціонують…… І сьогодні той день, коли я опаную «магію призову їжі з нічого»—— Ой!?
— ……Що ти, біс забирай, коїш……
Спостерігаючи, як вона підносить руки до неба, ніби збираючись вивільнити якусь суперздібність, я дав ляпаса м'якому плюшевому костюму-кішці, що муркотіла щось нерозбірливе.
Чому ця особа поводиться так дивакувато кожного разу, коли я приходжу до крамниці!!!?
— Ні, розумієте, Кайто-сан наказав мені не тринькати зароблені гроші, поки ви не повернетеся……
— Угу-м, я справді таке казав.
— Тож я чесно не використала «жодної R» від позавчора!
— ……Ні, піди й купи собі бодай якоїсь їжі……
Схоже, через те, що я сказав їй не витрачати гроші даремно, Аліса чекала на мене, не витративши жодної монети.
І як наслідок, звісно ж, її знову здолав голод…… і вона намагалася створити їжу з нічого.
"Чому ця особа така дурненька?"
— ……Ха-а-а… Наразі, може, ходімо хоч щось поїмо?
— Е? Ви мене частуєте!?
— ……Так.
— Це чудово! Кайто-сан, ви просто мрія! Я закохалася у вас!
— ………………
— Аре-е-е? Аре-ре-е-е? Чому у вас такий убивчий погляд……
Як би це сказати… Фейт-сан була доволі пропащою особою, але Аліса — пропаща людина в зовсім іншому напрямку.
Річ не в тім, що вона не робить свою роботу. Ні, навпаки, мені здається, що вона просто аж надто зациклена на деяких речах.
У крамниці явно побільшало одягу відтоді, як я заходив сюди минулі два рази.
"Я впевнений, вона знає, що мені подобається одяг, який вона шиє, і більшість із цих речей витримані в елегантних відтінках, яким я віддаю перевагу, тож я відчуваю, що вона явно мітить у мене."
"Втім, ця особа справді має чудовий смак, тож мені навіть трохи хочеться подивитися на ці речі на вітрині зі складними візерунками, які змінюють вигляд залежно від кута падіння світла."
— Ну, а поки що ходімо з'їмо що-небудь……
— А, у такому разі, гадаю, це чудова нагода, тож ходіть сюди, Кайто-сан!
— Угу-м?
— Хммм, оп-ля.
Коли я гукнув її, аби купити їй пообідати, Аліса плеснула в долоні, ніби вигадала щось хороше, і витягла величезний магічний інструмент зі своєї магічної скрині.
Це був найбiльший магічний інструмент із тих, які я коли-небудь бачив: він мав довжину приблизно два метри.
— Аре-е-е? Це вперше Кайто-сан бачить «Портативний Магічний Інструмент Телепортації»?
— Я бачив маленький раніше, але ніколи не бачив такого великого.
— Фу-фу-фу, це досить крута річ. Йому потрібно лише пів години на перезарядку, а ще його можна використовувати для подорожей на далекі відстані.
— Хе-е-е-е……
Магічний інструмент телепортації, який я бачив у крамниці, коли ходив туди з Куро, був розміром із футбольний м'яч, і коли Куро побачила його, вона сказала, що він занадто малий.
Схоже, ефективніші екземпляри мають приблизно такий розмір.
Поки я із зацікавленням розглядав магічний інструмент телепортації, Аліса скинула свій костюм і перш ніж я встиг озирнутися, простягнула до мене руку, торкаючись інструменту.
— Я торкнуся вас на хвилинку~~ Ми не зможемо переміститися одночасно, якщо не будемо контактувати одне з одним.
— А-а-а, тож…… Зрештою, куди ми прямуємо?
— До "Столиці Імперії Арклесії, Александрії".
— ……Ха?
— Вирушаймо~~
— Зачекай!? Зупинися!?
————
Ідучи поруч із Алісою — цією дурепою, яка опустила голову від сорому, — та розглядаючи усе довкола. Навкруги стояло таке неймовірне гудіння, що це місце здавалося значно жвавішим навіть за столицю Королівства Симфонії.
— ……Боляче…… Чи справді було варто мене бити, а……
— Якщо ти раптово переносиш мене в іншу країну, то, звісно ж, я тебе вдарю! Я маю на увазі, а як щодо кордонів?
— Оскільки існує Магія Телепортації, тут немає жодних кордонів як таких.
— Зрозуміло.
Аліса привела мене відвідати Імперію Арклесія, яка є однією з трьох великих країн Світу Людей і розташована на північ від Симфонії.
Порівняно з Королівством Симфонія, де багато зелені, Імперія Арклесія багата на шахти з жилами руди, і схоже, ковальські технології тут дуже розвинені.
І справді, чимало будівель тут більші за ті, що в Королівстві Симфонія, адже видно, що будівельні технології на висоті, але водночас у мене склалося враження, що вони дещо грубі.
— Ота невисока особа, яку я щойно бачив, це гном?
— Так, саме так. Так само, як у Королівстві Симфонія живе багато ельфів, тут, в Імперії Арклесія, мешкає багато гномів. До речі, у «Королівстві Гідра» на півдні багато русалок, бо це країна біля моря.
— Хе-е-е-е~~ Різні країни мають різні особливості, чи не так.
— Так, їх навіть прозвали «Симфонія їжі», «Арклесія житла» та «Гідра одягу», адже кожна країна розвиває свій власний, унікальний напрямок.
Аліса легко розповідала мені про особливості кожної країни, поки ми йшли.
Я чув, що Симфонія багата на зелень і має добре розвинену культуру харчування, Арклесія багата на шахти й розвинула ковальство та будівельні технології, а Гідра має добре розвинену культуру одягу.
Поки я слухав її розповіді про різні країни, перед моїми очима з'явилася величезна будівля.
— А, ми прийшли!
— Гей, Алісо……
— Що таке?
— Якщо мої очі мене не дурять, на тій будівлі написано «Перегони Монстрів»……
— Так, саме це там і написано.
— ……І що це за перегони монстрів?
— Це місце, де змагаються різні треновані монстри, а всі ставлять гроші на те, хто переможе—— Ой!?
— Хіба це не гральний дім!!!?
Поки наша розмова плавно текла, ця особа знову зібралася повернутися до азартних ігор!
"Або, краще сказати, хіба я не казав, що ми підемо поїсти, то якого біса ти привела мене до грального дому!?"
— У-Усе гаразд…… Усередині є різні ятки з їжею.
— ……Ні, річ не в тім. Ти вже розтринькала там стільки грошей……
— Усе в порядку, я вчора отримала «додатковий дохід»!
"Ні, справа геть не в цьому."
Схоже, Аліса сприйняла те зауваження, яке я зробив дорогою додому того дня, як заборону на азартні ігри лише до мого наступного візиту, і тепер, коли я тут, вона вирішила, що заборону знято.
Я хочу її зупинити, але…… я більше не можу. Уся атмосфера навколо просто просякнута азартними гравцями.
— ……Гаразд. Однак не гарячкуй і не тринькай гроші даремно…… Бо якщо ти зайдеш занадто далеко, я витягну тебе звідти силою.
— Зрозуміла!
Я справді сумніваюся, чи ця особа взагалі щось розуміє…… Ні, ну, це може бути й гарною нагодою в якомусь сенсі.
Якщо я збираюся перевиховати Алісу, було б добре знати, наскільки сильно вона захоплюється азартними іграми.
Крім того, краще бути в ситуації, коли я поруч і можу зупинити її, ніж коли вона піде в день, коли мене немає, і в результаті витратить купу грошей.
Дійшовши такого висновку, я подивився на Алісу, яка, побачивши, що я дозволив їй увійти на трек для перегонів монстрів, розплилася в посмішці й мовила:
— ……Що ж, Кайто-сан. Поки ми тут, чому б нам не зіграти в гру?
— У гру?
— Так, ми обидва поставимо однакову суму й подивимося, хто зможе виграти більше!
— ……З якого дива мені……
— Я маю на увазі, ми ж у гральному домі! Я також хочу, аби Кайто-сан повеселився! Якщо я виграю, ви частуєте мене вишуканою вечерею сьогодні ввечері!
— А якщо виграю я?
— У такому разі, гм-м-м…… Тоді я виконаю «будь-яке прохання» Кайто-сан.
— Хммм…… Гаразд.
Схоже, вона дуже впевнена у своїх навичках в азартних іграх, оскільки Аліса запропонувала гру з невимушеним виразом обличчя.
Що ж, гадаю, ті, хто розуміється на кінних перегонах, мають перевагу, адже в таких справах досвід вирішує чимало.
Я все одно планував купити їй обід, адже мав додаткові гроші…… ту частку від виграшу на фестивалі врожаю. І оскільки я з самого початку збирався її пригостити, гадаю, усе має бути гаразд.
Дорогі мамо і тату — Аліса привела мене з собою в Імперію Арклесія. І я не знаю, як так сталося, але Аліса — вона кинула мені виклик.
————
<Примітки автора>
На що варто звернути увагу:
-Аліса: Удача = 20
-Кайто: Удача = 100030 (З урахуванням корекції Благословення)
.
.
.
(П.П F самооцінці Аліси хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]
