Розділ 102 - Що, у біса, сталося?
Фейт-сан, яка з якихось незрозумілих причин вирішила залишитися тут на день, перебралася до моєї кімнати так, наче це було чимось абсолютно само собою зрозумілим. Вона валялася спочатку на своїй подушці, що висіла в повітрі, а тепер уже й на моєму ліжку.
— Ааа~~ яке щастя, я б хотіла, щоб так було завжди~~
— Ти надто розпущена……
— Я маю на увазі, що завтра мені доведеться старанно працювати, тож поки я вільна, дай мені розправити крила~~
— Завтра…… Тобто, якщо Широ-сан сказала тобі це зробити, це стає твоїм першочерговим завданням?
Чесно кажучи, минуло зовсім трохи часу з нашої зустрічі, але я вже приблизно зрозумів, що за людина ця Фейт-сан.
Не хочу здатися неввічливим, але не думаю, що вона з тих людей, які виконуватимуть свою роботу лише тому, що їх трохи насварив начальник.
Утім, з того, як вона щойно говорила, здавалося, що рішення Фейт-сан старанно працювати завтра — це вже вирішена справа. Мені стало цікаво, чи це через те, що особою, яка їй це сказала, була Широ-сан, тож я запитав її про це. Лежача Фейт-сан лише подивилася на мене, перш ніж заговорити.
— Саме так. Для нас, Богів, слова Шеллоу Вернал-сама є абсолютом. Слова Шеллоу Вернал-сама мають пріоритет над усім…… Якщо ми не послухаємося слів Шеллоу Вернал-сама й розчаруємо її, ми втратимо самий сенс нашого існування.
— ……………
— Шеллоу Вернал-сама — найвища й абсолютна. Якби Шеллоу Вернал-сама наказала мені працювати до кінця мого життя, я б відкинула всі свої емоції та бажання й продовжувала б працювати до самого кінця…… Ну, ось ким вона є для нас.
На обличчі Фейт-сан можна було побачити повну серйозність, коли вона без жодних вагань казала мені це.
"Для Богів Широ-сан є абсолютною істотою…… Я можу зрозуміти, що вона намагається сказати, але коли я насправді побачив це на власні очі, то був просто вражений."
Фейт-сан мала дуже серйозний вигляд, але вона одразу ж знову гепнулася на ліжко.
— Ну~ ось як усе влаштовано. Якщо чесно, було б чудово, якби я могла просто служити Шеллоу Вернал-сама…… Навіть якщо мені доведеться скласти з себе повноваження однієї з Верховних Богів, для мене це буде цілком нормально.
— ……Ха……
— Тож, Кай-тян, годуй мене!
— Знову ти за своє……
"Схоже, єдине, до чого вона ставиться серйозно — це Широ-сан, оскільки її взагалі не хвилює статус Верховної Богині."
"Я маю на увазі, що все саме так, як вона й казала: вона не хоче працювати, якщо їй цього не накажуть."
— Що ж, я думаю, що Кай-тян має відповідний характер! Якби Кай-тян міг утримувати мене все моє життя, воно було б набагато комфортнішим…… а, зачекай секунду……
— Угу?
Я остовпів від незворушності Фейт-сан, що й далі вперто просилася до мене на утримання, та раптом вона про щось замислилася, і на її обличчі з'явився справді серйозний вираз.
— ……Якщо я буду достатньо близькою з Кай-тяном, щоб він утримував мене…… Тоді це також зробить мене подругою Шеллоу Вернал-сама…… Це б уже зробило мене непереможною…… Я б могла жити безтурботним життям повіки……
— ……Ем, Фейт-сан?
— Однак поглиблювати нашу дружбу, намагаючись вислизнути з-під нагляду Богині Часу і Простору, складно й часу займе багато…… Але якщо я просто поставлю її перед фактом…… Гаразд! Кай-тян! Нумо зробимо «злиття»!
— Що!?
Здається, вона дійшла дуже небезпечного висновку, і напівзаплющені очі Фейт-сан змінилися — тепер вона дивилася на мене, наче хижий звір.
"Е? Зачекайте секунду, хіба ця ситуація…… не небезпечна?"
— Я Богиня, тож не можу народжувати дітей, але…… це лише дрібниця! Як тільки ми опинимося в стосунках, це приведе лише до одного шляху! Я впевнена, що Кай-тян не покине мене!!! Я впевнена, що Кай-тян буде мене дуже розпещувати!!!
— С-Стій прямо там, Фейт-сан!? З-Заспокойся!
— ……Я спокійна…… Я дивовижно холоднокровна…… але я вирішила! Я переконаюся, що Кай-тян утримуватиме мене!
— Але ж у тебе очі кров'ю налилися!?
Із лякаючою посмішкою на обличчі вона почала бурмотіти щось ще жахливіше, поки поволі наближалася.
Думаючи, що ця ситуація кепська, я спробував побігти до дверей, але…… Здається, я почув звук замка, і коли я підійшов та повернув ручку, замок узагалі не піддався.
— Фуфуфу, як наївно, Кай-тян…… Немає жодного шансу, що ти зможеш утекти від мене, Верховної Богині, коли ми тут тільки вдвох.
— Зу-Зупинися на цьому……
— Давай, Кай-тян! Чесно кажучи, для мене це також буде вперше…… але давай розважимося!!!
Як і очікувалося, яким би гнилим не був Верховний Бог, немає жодного способу, щоб звичайна людина на кшталт мене могла втекти від неї.
Бачачи, як Фейт-сан повільно наближається до мене з лякаючою посмішкою, саме в той момент, коли я усвідомив, що не можу втекти…… Збоку простягнулася рука й схопила Фейт-сан за обличчя.
— Ха? Ареее? «Володар Підземного Світу»?
— ………………
— Е? Куро?
Куро, яка з'явилася перш ніж я встиг це усвідомити, мовчки схопила Фейт-сан за обличчя й легко підняла її однією рукою.
А потім…… Здається, я почув якийсь хрускіт.
— Ґіаааааахх!? Боляче!? Бооолячееее!? Припини, моє обличчя зараз роздавиться! Воно зараз роздавиться!!!
— …………………
— Ґініаааааахх!? Воно зараз вибухне!!! Моя голова зараз вибухне, як стиглий фрукт!!!
— …………………
Це була безпомилково…… Залізна Хватка.
"Фейт-сан, ти ж як-не-як Верховна Богиня, чи не так? З таким титулом хіба це не само собою зрозуміло, що ти повинна мати неймовірно високий рівень захисту…… І якщо вона репетує так, наче зараз прощатиметься з життям, то якої ж скаженої сили в Куро хватка!?"
"Куро до того ж вже якийсь час мовчить…… Чи може бути, що вона надзвичайно люта?"
Куро залишалася мовчазною, тримаючи обличчя Фейт-сан у своїй залізній хватці, але через деякий час поруч із ними почало з'являтися щось на зразок чорного вихору.
Одразу після цього Куро розтиснула пальці, і Фейт-сан почала падати під дією гравітації—— але поки вона падала, її відкинуло зі швидкістю кулі й відправило прямо в чорний вихор.
"Е? Що, у біса, щойно сталося? Куро…… Вона виглядає так, ніби щойно відправила її в політ своєю відкритою долонею, але це що, ляпас? Це ж був ляпас, правда?"
"……Фейт-сан щойно відлетіла з лякаючою швидкістю…… Куро, твоя долоня це що, ракетна установка?"
Після того як Фейт-сан зникла в чорному вихорі, непохитний погляд Куро на мить зупинився на мені, а тоді вона стиха промовила:
— ……Я просто трохи її провчу.
— ……А, так.
Сказавши це, Куро увійшла в чорний вихор, і цей вихор зник так, ніби його ніколи й не існувало.
"Я не знаю…… Відчуття таке, ніби Куро лютіша, ніж будь-коли раніше……"
— ……Вибааааач…… Я більше не ігноруватиму волю Кай-тяна й не намагатимуся робити дивні речі……
— А, так. Дякую за це.
Приблизно через пів години після того, як чорний вихор зник, Фейт-сан, яка виглядала як зношена ганчірка, повернулася на руках у Куро.
І звідти вона одразу ж упала в доґезу й зараз вибачалася переді мною, виглядаючи так, ніби вона на межі сліз.
Щось справді лякаюче, мабуть, сталося з нею…… Схоже, переді мною справді розгорталися різноманітні небезпечні ситуації.
— Охо-хо! Фейт-тян, біля тебе й справді не можна втрачати пильність, га…… Якщо ти ще колись зробиш таке без згоди Кайто-куна…… Я тебе «розпорошу», знаєш?
— Хіііїіхх!? Страшно!? Е? З-Зачекай…… Куди подівся той «Ласкавий Володар Підземного Світу»!? Я бачу тут тільки огра!?
— ……Угу?
— Так! Вибач! Цього більше не повториться!
Коли Куро, чий гнів, здавалося, ще не вщух, глянула на Фейт-сан, яка знову сказала лишнє, Фейт-сан затремтіла, як новонароджене ягня, і вибачилася.
Дорогі мамо і тату — Фейт-сан справді вірна своїм бажанням, і через це її ледь не поглинули власні пориви. Як би там не було, щоб вона була аж так налякана…… Серйозно, там за чорним вихором — Що, у біса, сталося?
————
<Примітки автора>
Куро-сан абсолютно люта.
Примітка: Фізичний захист Фейт…… Якби це було записано в статусному вікні, він був би близько 7,000,000.
.
.
.
(П.П Ууу, як завжди, захист цнотливого героя спрацював на ура... Такий шанс був ,а він профукав.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]